Роджер Желязни — «Острів мертвих» Стара, але добра,філософська фантастика від Желязни. Що сподобалося, так це те, що автор описує як переживання, так і екшн. Ніби й пусто — але «бац!», і ти розумієш, що немаєш «цеглини» формату Сандерсона, хоча подій у книзі приблизно стільки ж. Та й герой, Френк Сандау, — професіонал ,що типово для старої фантастики. Перед нами мільярдер, деміург, іноді релігійний аватар. Тобто доволі неоднозначний та дуже цікавий персонаж, який море чого пережив. Це в автора вийшло дуже круто.Це ранній Желязни, але головний герой вийшов втомленим і битим життям. І ти йому віриш. Світ виглядає дещо застарілим, як на наше уявлення про XXXII століття, але тотаке. Він тут як фон для дії. Швидко звикаєш і йдеш по ньому далі. Найбільше мені тут сподобалися, це не стільки пригоди, скільки концепція планетомайстрів та їх релігійний підтекст. Вийшло доволі цікаво. Ну, а купа філософії, яка читається між рядками, тільки додає шарму. Оцінка: 8 з 10 #читаємоБогдан #враженнямитра #желязни
Книга “Річки Лондона”Автор Бен АароновичВидавництво “НК-Богдан” 🌟Оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ціна 374 грнСценарист серіалу “Доктор Хто” Бен Ааронович вміє будувати світи, в якому дивне і буденне органічно проростають одне в одного. Якщо ви любите книжкові серії “Справи Дрездена”, “Цей химерний світ” і “Агенція Локвуд і Ко”, тоді це ваше. Окрім самої магії тут є бюрократія, а поруч з усім цим повсякденним занудством існують стародавні сили, які, звісно, не дуже вписуються у сучасний міський порядок.Отже, по сюжету книги молодий поліціянт Пітер Ґрант випадково виявляє, що магія існує, і потрапляє у спеціальний підрозділ лондонської поліції, що займається надприродними злочинами. Тут треба і вбивство розслідувати, і звіт здати вчасно, і з духами річок якось дипломатично домовитися.Саме це поєднання, тобто поліційний процедурал плюс міське фентезі, напевно, і робить книгу несхожою на більшість жанрових аналогів, адже надприродне просто ще одна сфера відповідальності держави.
Лондон у романі живий у буквальному сенсі, тому що його райони та річки є повноцінними дійовими особами, а не просто декорацією для заповнення сторінок. Цікаво працює конфлікт богів Темзи, в якому нігерійська Матінка Темза проти старорежимного Батечки Темзи ділять місто між собою, як реальні банди.Пітер Ґрант як головний герой дуже цікавий. Він саркастичний, спостережливий та культурно неоднозначний у найкращому сенсі цього слова. Навіть у моменти, коли сюжет іде не надто швидко, за Пітером просто цікаво спостерігати, він самокритичний та веселий, тому з ним точно не буде нудно. Важливо також, що цей персонаж не обраний рятівник світу, а звичайний чорношкірий хлопець зі спального району в Лондоні. Герой намагається розібратися в тому, що відбувається, і при цьому не провалити іспитовий термін на службі.
Недоліком роману “Річки Лондона” можна частково назвати його фінал. Книга так добре розкручує інтригу і нашаровує деталі світу, що трохи скомкана, а іноді занадто поспішна, кінцівка відчувається трохи дивно. Наче автор і сам трохи стомився і вирішив розв’язати усе швидше, ніж того вимагала історія.Але це все одно не заважає мені рекомендувати цю книгу, якщо вам подобається усе вище описане. Бо загалом “Річки Лондона” — свіже, атмосферне і розумне міське фентезі. Такий Лондон мені точно хочеться досліджувати далі, тому нумо робити це разом.#рецензія #читаємоБогдан📱Ютуб-канал Pavlo Fantastenko | 💰Підтримка каналу
📖 «Чорне сонце»✍🏻 Ребекка РоангорсЯк я казала раніше, ця книга, наразі, одна з найтемніших і найатмосферніших фентезійних історій, які мені попадались останнім часом. І темрява тут не лише про кров,жорстокість etc. Вона всюди: у релігії, фанатичній вірі, пророцтвах і людях, яких з дитинства ламають і ліплять наново, під чужі очікування.Історія крутиться навколо кількох персонажів, але найбільше мене зачепив Серапіо. Хлопчик, якого з самого дитинства готують до чогось дуже моторошного й сакрального. Його буквально ростять як інструмент для бога-ворона. Сцени з його дитинства важкі, а місцями прям дуже тривожні. Особливо те, наскільки спокійно дорослі навколо ставляться до насильства в ім’я віри. Не сказати що це щось нове, як в реальності так і в купі художніх книг з подібною тематикою. Та кожного разу я дивуюсь, рівню всіх цих…дійств.Паралельно є лінія Ш’яли — капітанки корабля з магічним голосом, яка пливе морем до святого міста Това, де має статися Сонячне затемнення. І весь роман тримається на цьому відчутті неминучості. Усі персонажі вже повільно йдуть до катастрофи, просто ще не до кінця це розуміютьДуже сподобалось, наскільки створений Роангорс світ не схожий на класичне європейське фентезі. Тут культура й атмосфера натхненні цивілізаціями доколумбової Америки, і це реально освіжає жанр. Міфологія, ритуали, жерці, культи, політичні інтриги — усе відчувається чужим, древнім і не вторинним.Не новина, що я люблю деталі і побудову лору, та в цій книзі авторка не дає цієї інформації забагато. Трохи заводить в хаос богів, кланів і вірувань а там, потроху сам складаєш картинку. Атмосфера тут просто брудно прекрасна. Морок, спека, кров, море, пір’я, обсидіан, ритуали і постійне відчуття, що сонце скоро згасне, і нехай воно все летить то бісаВидавництво Богдан 🌟
📚“Річки Лондона” Бен Ааронович. Атмосферне міське фентезі.Серію романів міського фентезі англійського автора Бена Аароновича “Річки Лондона” часто порівнюють зі “Справами Дрездена” Джима Бутчера та “Гарретом” Глена Кука. По враженням від першої книги я б сказав, що ця серія є золотою серединою між ними. Низьке міське фентезі - так би я її охарактеризував на самому початку, але вже ближче до фіналу книга стає більше міським фентезі. З’являється більше магії, проявів надприродного, різних істот та персонажів з фольклору тощо.Історія починається з Пітера Ґранта, який опитуючи свідків зухвалого вбивства примудрився опитати привида, який мешкає в Лондоні вже понад сотню років. Це втягує його у вир подій, де магія та надприродні сили є нормою. Він стає учнем справжнього мага, інспектора Найтінґейла та з подивом дізнається, що магія існує, як і безліч міфічних істот, і це не така вже й велика таємниця. В поліції є багато людей, особливо серед тих, хто очолює відділи, які в курсі справи і враховують це при розкритті злочинів. А тим часом, хтось, або щось дуже давнє та зле вбиває людей на вулицях та творить справжній хаос.Книга динамічна, тут постійно щось відбувається й цю динаміку автор розбавив суто англійською атмосферою та історією Лондона й Англії. Це настільки класно написано, що інколи я відчував потребу налити собі англійського чаю, закутатися в плед та сидіти в альтанці, думаючи, що стара добра Англія зникає і ніхто вже не пам’ятає правила етикету. В книзі багато описів різних місць Лондона, як сучасного так і старовинного, багато історії яка пов’язує минуле та сучасність, є описи того як виникли ті чи інші традиції, звички, соціальні норми. Навіть коли головні герої подорожують різними районами Лондона відчувається різниця в атмосфері між ними. Особливо гарні контрасти між районами старої забудови та сучасним світом, який поступово їх витісняє.Пітер Ґрант людина сучасна, тому починаючи вивчати магію, він цікавиться як це працює, причому на найглибшому рівні. Як саме куля світла з’являється на долоні? Чи порушує вона закони фізики? Які процеси призводять до її появи. У системі магії, яка описується в книзі, відчувається логіка та конкретні закони, завдяки яким вона працює. Я б сказав, що магія тут схожа на окремий розділ науки. І це не дивно, бо описав та впорядкував її сер Ісаак Ньютон, він же сприяв розвитку науки. Різні істоти з легенд та міфів, міського фольклору тощо існують не тому, що автор просто вирішив їх додати навмання. У них є свої передумови появи та давня історія і вони відчуваються невід’ємною частиною цього світу.В книзі є гарний гумор та іронія з критикою сучасної англійської поліції та бюрократії, є легкі жарти щодо англійських традицій. І на початку здається, що це таке легеньке та трохи гумористичне фентезі. Пітеру Ґранту теж здається, що він потрапив у сповнений чудес світ магії. Саме тому інспектор Найтінґейл бере його з собою на деякі завдання, де Пітер повинен сам оцінити те, що побачить. Історія з упирями, як живуть в звичайному будинку мені дуже сподобалася та запам’яталася завдяки своїй атмосфері. Автор всю сцену побудував на контрастах і без жодної краплі крові зміг показати зворотній бік магії. Дуже сильно та атмосферно.Без гарно прописаних персонажів ця книга не була б варта навіть одного пенні, і можу сказати, що більшість персонажів мені сподобались. Пітер Ґрант та його подруга Леслі спочатку здаються простими та зрозумілими, але під дією обставин вони проявляють неочікувані риси характеру, змінюються тощо. Водночас такі люди як інспектор Найтінґейл, які живуть давно і багато чого бачили, та володіють магією, залишаються майже незмінними. Хоча інколи сучасна молодь, така як Пітер можуть відкрити їм очі на щось нове, наприклад на досягнення сучасних технологій.Ця серія є гарним представником жанру міського фентезі. Першу книгу мені надіслали з видавництва “Навчальна книга - Богдан”, за що їм окрема подяка. І тепер я планую збирати та читати всю серію. #КаджитЧитає #фентезі #РічкиЛондона #БенАаронович #читаємоБогдан📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу
#читаю_розповідаю#Згадки про мою смерть. Український народний герой Симон Петлюра. З моїх споминів про Симона Петлюру : спомини.Автор - Королів-Старий ВасильУпорядкував - Олександр ГаврошВидавництво #БогданСторінок - 400Жанр #мемуари (художні спогади)серія РаритетОцінка 10/10⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐"Ангел-Хоронитель мав зі мною мав аж надто багато клопоту". ✨ «Згадки про моюсмерть» — це останній твір українського письменника Василя Короліва-Старого, написаний незадовго до його відходу у засвіти. У ньому автор озирається на власне життя, майстерно поєднуючи документальні факти з виразною, живою белетристикою.📚 Мемуари — один із моїх найулюбленіших жанрів. Мені важливо відчути живу людину через призму епохи, побачити її вразливість і силу, а не просто сприймати як суху історичну постать. Разом із автором подорожувала: від його дитинства і аж до завершення життєвого шляху.⚡ Народився Василь у родині священника. Батько мав колосальний вплив на становлення хлопця, і цей духовний зв'язок відчувається протягом усієї розповіді — автор часто й щиро дякує Богові. Доля не була надто прихильною до нього: рання втрата матері, низка небезпечних випадків, коли він заледве не загинув (чого варта лише моторошна історія на болотах).⚡ Доросле життя автора розгортається на тлі буремних історичних подій: студентські роки, перший шлюб, здобуття фаху ветеринара та перша робота на чужині. Згодом — запеклі часи визвольних змагань і доби Петлюри, та зрештою — гіркий, але творчий хліб в еміграції. Особливу увагу Василь Королів-Старий приділяє своїй пристрасті до книг, повсякчас наголошуючи, що саме література формувала його світогляд.✨ Окремим щемом відгукується частина «Український народний герой Семен Петлюра». У ній автор тепло згадує про знайомство із Семеном ще в дитячі роки, їхню міцну дружбу, спільні погляди на життя та бачення політичної боротьби за українську незалежність.✨ Це надзвичайно глибока й затишна книга про те, як залишатися Людиною, коли навколо рушиться звичний світ.
#цікаві_фактиВасиль Королів-Старий — український прозаїк, видавець, громадський діяч і художник. Один із фундаторів Української Центральної Ради. Найбільш відомий як автор перших українських літературних казок, що популяризували міфологію.Роки життя: 1879 (Полтавщина) — 1941 (Чехія).Освіта: Закінчив Полтавську духовну семінарію, а згодом навчався в Харківському ветеринарному інституті.Громадська діяльність: Був активним членом Української партії соціалістів-федералістів. У 1917 році брав участь у розбудові української державності, працював у Центральній Раді.На еміграції: З 1919 року перебував у Чехословаччині. Відмовився від громадянства СРСР і до кінця життя залишався громадянином УНР. Займався журналістикою та писав прозові твори. Літературний доробок:«Нечиста сила» (1923): Найвідоміша збірка казок. Її мета — переосмислити образи традиційної української демонології та показати, що духи природи є добрими й чуйними помічниками.Найвідоміші казки: Оповідання «Хуха-Моховинка», «Мавка-Вербинка» та «Лісовик».Також є автором повісті «Чорні хмари» та низки публіцистичних і мистецтвознавчих статей.
💋☕📕#рекомендую#мемуари#читаюБогдан
Відгук malynka__❤️«Чорне сонце» Ребекка Роангорс вночі дочитала книгу «Чорне сонце» і спішу поділитися враженнями, адже ця історія мене справді захопила. Це стовідсоткове попадання в сердечко, бо тут є все, що я так люблю: повільна, тягуча оповідь, темна атмосфера і магія, яка буквально збурює уяву. це не класичне фентезі в сеттингу середньовічної Європи. Тут перед нами постає світ, натхненний доколумбійською Америкою: корінні народи зі своєю історією, віруваннями та релігією. У цьому є якась дика, неприборкана сила, яка справді вражає і створює абсолютно унікальну атмосферу. релігія в цій історії відіграє ключову роль, адже вона не просто фон, а рушій усіх подій. Мені особливо подобається, що тут немає жодної романтизації – це жорстока, подекуди навіть болюча історія, яка пробирає до глибини. персонажі – окрема любов♥️Авторка створила складних, суперечливих і часом відштовхуючих героїв, які можуть викликати симпатію або, навпаки, повне неприйняття. Серапіо – один із найсильніших образів у книзі. Його історія вражає і залишає дуже неоднозначні емоції. Спочатку його щиро шкода, але з часом ловиш себе на думці, що починаєш його боятися. Бо він не лише жертва обставин, а й активний учасник подій. Його персонаж справді тривожний 🐦⬛️ жіночі персонажі тут теж дуже цікаві. Чого варта хоча б Шʼяла😉, коли я вперше про неї прочитала, це був справжній шок. Вона нестандартна, яскрава, абсолютно не схожа на тих героїнь, до яких ми звикли. І вона мені дуже подобається🫶🏻 фінал залишає після себе багато запитань, адже все не так однозначно. Є моменти, які можна трактувати по-різному, і це лише підсилює моє враження. З’являється відчуття, що історія не закінчується разом із останньою сторінкою. І я ловлю себе на думці, що мені терміново потрібне продовження. Хочеться знову зануритися в цей світ, розібратися в усіх нюансах і дізнатися, що буде далі. це справді дуже сильне, темне фентезі. І я не розумію, чому на цю книгу так мало відгуків, бо для мене це 10/10. тому якщо ви любите темне, атмосферне, місцями жорстке і нестандартне фентезі – дуже раджу звернути увагу на цю історію.
Відгук Петра Мірошника😎Роджер Желязни "Дороговкази", видавництво Богдан, 160 ст, 2024 р.#читаємоБогданЖелязніада продовжується! От не вгадаєш з цим Желязни - читаєш анотацію, намагаєшся вгадати що на тебе чекає, а авторові все рівно вдається вразити! А у випадку з "Дороговказами" взагалі вийшло, що це тепер моя одна з найулюбленіших його книг, хоча я думав, що вона буде навпаки десь в кінці цього топу. Але я не проти такого сюрпризу, навіть навпаки"Дороговкази" - це чудовий приклад роману про подорожі в часі, який хоч і не є твердою фантастикою, але приємно вражає своїми концепціями. Не зважаючи на малий об'єм, книзі є чим здивувати. Головний герой Ред Доракін подорожує Дорогою, щоб знайти своє минуле. Що це за минуле, звідки він - він не знає, але його веде власне відчуття в ціх пошуках. З іншої сторони його шукає син і от десь на Дорозі вони зустрінуться...Перше, на що звертаєш увагу, коли читаєш цей роман, це назви розділів - Один і Два, які чергуються. Желязни вирішив, що перший буде лінійною історією (про Реда), а другий - нелінійною (другорядні персонажі). Тобто маємо сюжет, який час від часу стрибає в часі - минуле та майбутнє. Якщо чесно, про це я дізнався вже коли прочитав роман. Я, звісно, бачив, що іноді історія неначе відхиляється, але це лише додало якоїсь інтриги в сюжеті. Я просто насолоджувався книгою.Взагалі, "Дороговкази" мені прям дуже сподобались. От якась ця книга затишна. І герої тут цікаві, не зважаючи на те, що прописані вони лише поверхнево. Цього вистачає на таку невелику книжечку. Є щось чудове в можливості проїхатись такою Дорогою і побачити чи то минуле, чи то майбутнє. В "Дороговказах", мабуть, найсильніше проявляється романтична натура фантаста Роджера Желязни. А взагалі, іноді виникало відчуття, неначе ти це вже бачив колись, оці ідеї. Наприклад, згадалось оповідання Стівена Кінга в збірці "Команда скелетів" "Найкоротший шлях місіс Тодд". Хто зна, чим надихався пан Стівен.Гарна книга, яку справді хотілось би бачити в більшому об'ємі. Щиро раджу!
ПРО КНИГУ 📖 Трьох чоловіків наворожила стара циганка Єлені: одного від Бога, другого від людей, а третього — най Бог боронить — від нечистого. Бо за кохання і радість материнства муситиме платити таку страшну ціну, що й назвати лячно.І все через «тоту» — ненависну лярву, яка з власної примхи чи волею вищих сил обрала своєю носійкою бідаку Єлену. Темна сутність дрімає, вичікуючи слушної миті, щоб удосталь спити чоловічої сили необачних, які закохаються в Єлену.Через лярву дівчини цураються сусіди, хоч і не розуміють, з чим насправді мають справу. Через неї недолюблює сироту баба Параска. Саме через хтиву дияволицю, вірить дівчина, усі її нещастя. Сільська босорканя Стефа вважає інакше: не на часі боротися з тим, що є твоєю частиною, бо настають страшні часи.Відьма не помиляється: в Маріямполі кирзовим чоботом уже топчуть землю ті, від чиїх діянь здригнеться навіть пекло.Ким стане Єлені «тота»: ще одним ворогом чи вірним союзником?Чи зможуть вжитися в одному тілі юна чиста душа і прадавня демонічна істота?І хто, зрештою, візьме гору?У книзі зображено село Маріямпіль (нині Івано-Франківщина) в період приходу других совітів, коли проти зайд боролася до останнього воїна боївка провідника УПА Сапера.Якщо певні події твору вас нажахають, то знайте: якраз вони — не авторська вигадка.
Відгук читачки 📝 надія — наче ніж без ручки, тому щоразу, коли він поріже тебе, ти ще дужче боїшся знову схопити його.Дванадцять років. Саме стільки згорьовані мама і тато не полишали надії обняти свою єдину дитину, викрадену під час святкової ходи в самому серці Нью-Йорка. Саме стільки молода журналістка Мірен Тригс вперто продовжувала пошуки дівчинки.Саме стільки років на переломі тисячоліть знадобилось, щоб світ докорінно змінився.Події в цьому романі розтягнуті на дванадцять років, хоча у динаміці сюжет охоплює заледве дванадцять днів - майже кожен розділ відносить нас до 27 листопада (дня зникнення Кери), але в різні роки й різні моменти. Це дуже цікавий прийом. Він дає відчуття цілковитої напруги, тим паче що саме цього дня щокілька років батьки отримують касету із коротким відео, яке засвідчує рандомной момент із нового життя викраденої дитини. Звідси, до речі, й назва книги - екран мерехтить (сніжить), коли відео на магнітній плівці добігає кінця.Поліція та ФБР змальовані не в найкращих фарбах (я втомилася рахувати, скільки разів вони давали батькам марні обіцянки😡), бо ключовим тут стало саме журналістське розслідування з усіма його підводними каменями (включно із гонитвою за сенсаціями).Ця книга порушує настільки багато тригерних тем, що, в якись момент, тебе охоплює почуття похмурої безвиході: дітей викрадають на вулицях, молодих дівчат гвалтують, старих людей грабують, не кажучи вже про домашнє насильство, убивства та атмосферу цілковитої безкарності. А потім, майже у фіналі, зʼявляється зовсім випадковий персонаж, що дає усьому на диво просте пояснення.📝— Якби ж світ був трохи такий, як ви! [добрий, щирий, безхитрісний]— Міс, а він уже такий. Просто треба дивитися в належні місця.Можливо, Мірен, що присвятила себе пошукам правди й відновленню справедливості, не до кінця зрозуміла ці слова і, схоже, ще не ступила на шлях до морального зцілення (бо її особиста драма теж дуже непроста), але читач, я певна, дав їм належну оцінку. Зрештою, світ не такий безнадійний, поки в ньому є ті, хто сподівається й вірить.📚Дівчинка снігів, Хавʼєр Кастільйо
Книга “Рій”Автор Франк ШетцінґВидавництво “НК — Богдан” 🌟Оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ціна 1199 грнНімецький письменник Франк Шетцінґ ще у 2004 році написав роман, який розійшовся тиражем майже у чотири мільйони примірників і був перекладений 27 мовами. “Рій”, а саме про нього ми говоримо, тоді став сенсацією і тепер доступний українською.“Рій” — це тисяча сторінок про те, як океан оголосив людству війну. І ніби затравка звучить як дешевий бойовик-катастрофа, але насправді це щільний, науково вивірений роман на перетині екологічного трилера, твердої наукової фантастики та класичного сухого технотрилера. Тут кити атакують судна біля берегів Канади, глибоководні хробаки поїдають метанові клатрати на норвезькому шельфі й дестабілізують морське дно. Водночас з цим краби окуповують американські мегаполіси й отруюють водогони. Нарешті Франція переживає пандемію через заражених лобстерів. Океан ніби вбиває людство, бо воно нищить його. Але група вчених намагається з’ясувати реальну причину глобальної катастрофи і скоро їм це вдається. Франк Шетцінґ підійшов до свого матеріалу як дослідник. Він залучив реальних вчених (океанографів, геологів, спеціалістів з морських ссавців) і побудував на їхніх знаннях цілий архітектурно-науковий каркас для свого роману. Тому опорною конструкцією сюжету стали метанові гідрати, біоакумуляція токсинів у крові косаток та механіка мегацунамі. Думаю, що тоді, у 2004 році, це читалося як сміливе передбачення, а сьогодні, коли ми вже перетнули першу реальну кліматичну межу, книга виглядає як запізніле попередження. Проте менш цікавою вона від цього не стає. “Рій”, на мою думку, трохи затягнутий. Письменник збирає величезний ансамбль персонажів з усього світу (норвезькі вчені, канадські зоологи, американські військові, французькі медики) і майже кожному присвячує розділи з передісторією, психологічними портретами та особистими драмами. Частина з цього дійсно працює на загальну картину, але сторінок сто, а то й більше, можна було безболісно вирізати без жодної шкоди для сюжету. Темп у середині книги провисає саме тому, що автор не завжди вміє зупинитися вчасно і намагається розкрити глибину того чи іншого героя, але мене не цікавить особисте життя дослідника хробаків. Я хочу дізнатися, що там коїться в океані, чому Земля буквально вбиває людство і що з цим зроблять герої. Другий момент стосується видання. “НК — Богдан” випустили “Рій” з чудовою жанровою обкладинкою, якісним папером, лясе та зручним для читання шрифтом, тобто маємо солідний вигляд книги за тисячу гривень. Але тут підвела коректура. Я не з тих читачів, які полюють на друкарські помилки, але тут нарахував понад 30 хибодруків. І це ще я не дуже уважний в цьому плані. Для книги такого класу і такої ціни це прикро. Сподіваємося будуть додруки і там все виправлять. Фінал роману позбавлений голлівудського пафосу, адже це європейський роман, і це правильне рішення. Не буду звісно спойлерити, але скажу, що кінцівка реалістична та бентежна, адже людство не перемагає, а отримує лише час чи шанс на спокуту. Тобто людина залишається на випробувальному терміні. Принаймні, саме це зрозумів я, коли закінчив останню сторінку. “Рій” — не ідеальна, але цікава та важлива книга. Це своєрідний жанровий гібрид, який поєднує наукову точність із масштабною катастрофою та кінематографічністю технотрилерів. І при цьому автор ставить важливе питання усім нам, нам яким варто задуматися. Якщо ми вже давно поводимось як вірус на власній планеті, то чи не є все, що відбувається зараз закономірною імунною відповіддю нашої Землі?#рецензія #читаємоБогдан📱Ютуб-канал Pavlo Fantastenko | 💰Підтримка каналу
