Berezhanskiy .info

Це «пиз.ець»Єдина чесна відповідь (зараз та й вже не один рік) на запитання «як ти?» та «як справи?». Для багатьох. Для мене точно. Але вона не для (просто) знайомих, колег, «широкого загалу». Вона для близьких та друзів. Коли на кухні за чаєм чи алкоголем трохи стає тепліше на серці та щезає необхідність «триматися», «бути оптимістом» й т.д. У кожного свій «пиз.едь» (Біль. Стрес. Виснаження). Більший чи менший. Гострий чи хронічний. Не варто порівнювати. Оцінювати. Щоб стало легше – слова вже (майже) не допомагають. Помітили? Не хочеться читати. Нудить від новин. Від рілсів. Від будь-якої інформації. І алкоголь не допомагає. Для полегшення потрібне щось набагато глибше та давніше за слова. Дещо, що було задовго до того, як люди навчилися говорити. Відчуття «своєї людини»… яке виникає від того як чуєш подих, биття серця, відчуваєш запах, тепло рук… якщо є якась синхронність. Коли разом їсте… дивитеся на вогонь… п’єте… спите. Просто разом на «одній хвилі». Слова тут теж є, але вони другорядні. Не за ними вас тягне в такий контакт з самими близькими та друзями. Цінуйте, якщо такі люди є в житті. Десь недалеко. До кого можна приїхати. Чи кого хочеться запросити в гості.***© Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книг***P. S: Тілесна терапія не замінить відсутність таких людей поруч. Але трохи допоможе, компенсує. Плюс чай та розмови (хто у мене був на сеансах – той знає).

ЧАС ВІДМОВИТИСЯ ВІД «ПІДПОРОК»Людина приходить у світ одна (у симбіозі з мамою, але все ж таки – одна). І йде з життя на самоті (навіть якщо оточена рідними та близькими). Зі смертю тільки наодинці, очі в очі. І з Творцем у серці. Різні психологічні опори (на інших людей і свої реалізовані потреби), з погляду тлінності буття – лише підпорки. Підпорки, які допомагають жити і дуже потрібні в процесі, але під час зустрічі зі смертю будуть тягарем. До цієї Пані тільки очі в очі, своєю суттю, своєю душею.***Це третя-фінальна частина тексту про психологічні опори. Першу-другу опублікував на днях. © Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книг***І тут чим більше цілісності – глибинної – тим краще. А глибинна цілісність – це не про різні опори (для особистості). Це про зрілість та красу душі. Як перевірити, чи є глибинна цілісність? Якщо у Вас у житті все добре, і здається, що цілісні й надалі розвиватися вже нікуди – можна легко перевірити, чи це так… чи лише ілюзія. Занотуйте ТОП-10 своїх занять – чим займаєтесь і на що йде час. Серед них обов'язково будуть психологічні опори, які дозволяють функціонувати ефективно. Але спробуйте жити хоча б по парі тижнів без кожної з них або без усіх одразу. І подивіться, що буде із психікою. Наприкінці житті, в ідеалі, було би добре від усіх опор відмовитися і бути як Душа максимально вільною від земного, налаштованою до контакту з Творцем. НА БАГАТО РОКІВ: ЗАВДАННЯ ТА ОРІЄНТИРИЗавдання перше. Якщо погано і важко – знайдіть собі психологічні опори у потрібній кількості та якості. Починати варто з різноманітних стосунків, спираючись на людей (реалізація потреби у спілкуванні та любові). Потім, пізнаючи себе, реалізовувати інші потреби (творчість тощо.) і спиратися на них. Завдання друге. У той момент, коли все буде гаразд у житті і з'явиться ресурс – від усіх знайдених опор можна відмовлятися. Раніше 60-70 років це робити особливо немає сенсу, та й навряд чи вийде. Тому що це завдання на старість. Підготовка до досвіду зустрічі із смертю. Звичайно, деякі філософські та релігійні вчення пропонують шлях «відмови від потреб та бажань» (та опор) як базову практику. Але, на мій смак, це підійде небагатьом. Тому відмовлятися від опор (земних потреб та бажань) має сенс або в ті періоди життя, коли все «занадто добре» і свербіж самовдосконалення не відпускає (тоді є шанс набути цілісності у зрілому віці і бути прикладом для мільйонів і мільярдів), або коли на горизонті з'являється природне закінчення життя. Наприкінці життя має залишитися лише потреба у духовному. Власне, в цей час вона й отримує можливість для реалізації, оскільки може зрости тільки на фундаменті усіх інших – проявлених, прожитих – потреб.

У ПОШУКАХ ОПОРИ: ПІСЛЯ ПЕРШОГО КЛАСУОпора на інших людей – це перший крок. Найперше і найпростіше, що має освоїти людина на Шляху свого життя. Вміння спиратися на інших – це те, що має формуватися у дитинстві та юності. І це те, що у більшості з нас у нестачі, що протягом усього життя вибиває землю з-під ніг. Тому вивчіть нарешті цей урок і знайдіть/створіть усі ці опори (для особистості) у своєму житті. Самостійно або за допомогою спеціально навчених людей. Зрозумійте, це далеко не мета всього життя. А лише засіб на одному з перших етапів. Це лише один із перших уроків. Тож ніколи розтягувати його на десятки років. А далі? Пізнаючи себе завдяки взаємодії з іншими, поступово людина формує опори в собі і налагоджує зв'язок з Божественним (теж опора; для когось єдина чи найважливіша). Психологічні опори – це не лише про стосунки (контакт). Це про реалізацію різних потреб, які дано від природи (докладніше у моїй книзі «СЕКРЕТИ ЕМОЦІЙНОГО БАЛАНСУ» в главі про потреби).***Це друга частина тексту про опори. Першу опублікував учора. © Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книг***Кожна реалізована глибинна потреба перетворюється на психологічну опору (тут не повний перелік… лише деяка підказка):- Вміння отримувати задоволення від життя загалом: їжі, спілкування, творчості, сексу, їзди на машині тощо. Тобто отримувати насолоду від того, чим займаєшся;- Здатність до творення, творчості, створення нового: ідей, речей, подій;- Вміння відчувати та налагоджувати матеріальний комфорт – силу життя. Це й гроші. І душевний комфорт – він також тут. Звісно, це й фізичний комфорт: тепло, сухо, сито… Це й розумовий комфорт, коли в голову не западають чужі думки. Загалом це про організацію особистого простору. Облаштування того, що вважаєш за своє: будинок, справа, сім'я, призначення;- Потреба відчувати та проживати емоції та почуття, перш за все – любов та кохання;- Статус. Потреба займати своє місце в умах та серцях інших людей. Щоб інші бачили ту грань тебе (твоєї особистості), яка важлива для тебе;- Ясність про себе та своє життя. Думки не відволікаються на другорядне і тим більше ілюзорне. Користь у думках, справах та вчинках. Поєднання емоційності та логіки.

Щоб примножувати зло в світі не треба робити щось погане. Достатньо не зважати на людей навколо: робити тільки так як сам(а) хочеш чи то з позиції сили, чи то хитрістю, чи то маніпуляціями. Достатньо ставити на перше місце свої бажання, свій комфорт та не зважати на інших людей (ще й ставитися до них зверхньо). І для багатьох людей навколо це перетвориться на зло. Ми живемо в соціумі, взаємодіючи з десятками та сотнями людей щоденно. І те що я назвав «злом» - більшість вважає «нормальною» поведінкою. Нажаль. І ми зараз там (усі українці), де ми є… бо й ми самі, й 90% (і більше) людей в усьому світі теж не вважають злом «пошук власної вигоди в тут і зараз». Примножувати зло набагато простіше. Здебільшого для цього не треба нічого робити. Достатньо промовчати там, де мовчання приведе до біди. Пройти повз. Чи проїхати. Не побачити. Не звернути уваги. Проігнорувати. Сказати «це не моя справа». Трохи «перетягнути на себе ковдру». Щоби більшало добра – прийдеться розвивати в собі емпатію (співчуття), цікавість до світу навколо та людей, здатність сприймати красу, відчуття балансу (взаємообміну) та здатність відчувати/проявляти вдячність. Багато людей задаються питанням: «А навіщо мені бути добрим? Тобто, старатися проявлятися добротою не тільки до близьких, але й узагалі в світі? В релігії є проста штука. Вона каже «хто не буде добрим – той потрапить в пекло». Але далеко не всіх це зупиняє. Та й «добро», яке робиться із страху… має неприємний присмак. Є інша практична штука, яка підтверджується, якщо подивитися на декілька поколінь будь-якої сім’ї. Вона проста: якщо постійно порушувати баланс «брати/давати» (все собі, все для себе… за рахунок інших людей), то якщо сама людина не страждатиме (бо житиме дуже комфортно), то страждатимуть діти чи онуки… Бо такий підхід наповнює усю родину і буде отримана «симетрична» відповідь від світу. Але щастя дітей (нащадків) – теж не для усіх є цінністю. Можливо, оце буде найвагомішим аргументом на користь «свідомо обирати добро». Особисте щастя. Так, у людей «більше добрих, аніж злих (байдужих до інших)» є більше можливостей проживати (наповнюватися) тим різновидом щастя, який йде від щирих, близьких стосунків. Різних стосунків, щирих та глибоких з різними людьми. Це дуже важливий аргумент. Але не всі його зрозуміють/відчують. Бо якщо ніколи не було в досвіді проживання такого виду щастя… то його нестачу неможливо помітити. Це як доступ до теплої води в квартирі. Ще сотню років назад мало хто міг це оцінити. Може тоve й зла в світі трохи занадто. Бо у більшості людей немає розуміння (та й виховання бракує), плюс відсутнє відчуття в серці про «йти шляхом добра». Ба більше, шлях «невеличкого зла (все для себе, все до себе в дім) здається таким привабливим, таким незрівнянно вигідним. Чи завжди треба грати за команду «добра»? Звісно, ні. Так не може бути в цьому світі. Та й не треба. Важливо, аби добрих проявів (справ) було трохи більше. Хоча би 51% проти 49%. І це вже буде велика перемога душі та Творця в серці.***© Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книг***Дякую, що прочитали цей текст. Продовжуємо робити дещо хороше для цього світу! Кожен на своєму місці. В спілкуванні з людьми поруч: вдома, на роботі, на вулиці, в соцмережі.

Почав перекладати мою нову книгу. Переклад – штука не така складна як написання нового твору. Але це теж творчість, просто інша «вібрація». Тож поки в мене дозріває ідея нової книги, перекладу свою 12ту. Бо вона варта бути виданою у великому видавництві. Тож так і буде.«ПОДОРОЖ В БЛИЗЬКІСТЬ: навігація в лабіринті почуттів та стосунків», Андрій Бережанський АНОТАЦІЯЛюди – соціальні створіння, а людині потрібна людина. Тому щастя та успіх залежать від стосунків: їх якості, достатньої кількості та різноманітності. У цій книзі про стосунки романтичні, партнерські, близькі. Про близькість, яка поступово розквітає. Про кохання, яке наповнює все всередині та у просторі навколо. Книга величенька. Автор створював для неї тексти (256!) майже десять років. Але читати її просто! Кожна глава - окрема тема, самостійна та самодостатня. Якщо є можливість та відгук – давайте собі день-другий на спокійне осмислення матеріалу та експерименти (втілення в життя цікавих ідей та практик). Ось прямо зараз подумайте про те, що цікавить (турбує) у стосунках - і відкривайте на будь-якій сторінці. Якщо і не з першої спроби, то з другої-четвертої відповідь точно отримаєте! Якщо Ви не вірите в невипадкові випадковості, а конкретне питання все ж таки є – подивіться у змісті. У книзі 12 частин, які логічно і послідовно структурують тему стосунків у динаміці: від початку, через проживання максимуму, до природного закінчення (трансформації, виходу новий рівень).

Вже завтра наша щомісячна зустріч HI.together. Запрошую доєднатися!14 грудня, неділя15:00-20:00ATMA STUDIO, Київ, Жилянська 128/28Душевне спілкування, група про стосунки, чаювання, презентація книги, танці та відновлюючі практики. Ціль зустрічі – цікаві знайомства та спілкування. Програма не є догмою та може змінюватися по бажанню учасників. Хто хоче провести МК (20-30 хв) та поділитися чимось корисним/цікавим – така можливість є. Рекомендована вартість 400 грн (втім, оплата по серцю та можливостям). ПРОГРАМА ЗУСТРІЧІ! 15:00 – 16:00 – збираємося, чаюємо (планується чайна церемонія), знайомимося! 16:00 – 16:30 - «ПРАКТИКИ ДЛЯ ВКЛЮЧЕННЯ ТІЛА ТА ГАРНОГО НАСТРОЮ». Майстер-клас від Андрія Бережанського, тілесно-орієнтованого терапевта, кінезіолога, автора книг «МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ», «ПРАКТИКИ ЕМОЦІЙНОЇ САМОДОПОМОГИ».! 16:30 – 18:30. «ПОГОВОРИМО ПРО ЦЕ». Динамічна група про стосунки. Трохи щирості. Трохи ниття. Трохи гумору. Плюс презентація нової книги по темі. Проводить Андрій Бережанський.! 18:30-19:00 – планується МК по цигун від Андрія Литвина (але це ще не точно). В будь-якому разі ми собі зробимо цікаво.! 19:00-19:30. СПОНТАННІ/ВІЛЬНІ ТАНЦІ.! 19:30-20:00. Прощаємось до наступного разу. Забираємо з собою гарний настрій ))ПРО ФОРМАТ ТА ДЕЯКІ ПРАВИЛА* Локація: ATMA STUDIO, Київ, Жилянська 128/28 (будівля столичного «Будинку побуту» напроти ж/д вокзалу), 4 поверх, офіс 401 *Ціль зустрічей – зцілююче спілкування та цікаві знайомства, емоційне відновлення та підтримка, відпускання накопленого стресу. Тож формуємо клуб (спільноту) вільних людей, що бажають та вчаться жити яскраво та з любов’ю*В програмі кожного разу три-чотири спікера з цікавими темами та невеличкими майстер-класами (по 30-40 хв) та півтори-дві години неформального спілкування та чаювання* Зустрічаємося раз на місяць*Мова спілкування: взаємоповага та порозуміння. Тож голосом це буде українська, русский, English*В просторі ми роззуваємося, тож беріть з собою змінні шкарпетки.*З собою можна брати фрукти та смаколики до чаю* ПОПЕРЕДНІЙ ЗАПИС ОБОВ’ЯЗКОВИЙ! (кількість місць обмежена простором, це приблизно 20-25 учасників)Запис через адміністратораЛариса Зарубіна@Larisa_Z_arubina

ЧИ ВАРТО ЙТИ В СТРАХ«Йди в страх» - такі заклики лунають від багатьох «розвивальщиків», «тренерів успіху», «менторів щастя». Така думка популярна в «масовій психології» і серед езотериків. Немов там є багато ресурсу і пряма дорога до «бути собою» та «любити себе». Що я про це думаю ясно з інтонації першого абзацу. Але озвучу )Такі заклики – це дурня. Небезпечна для життя та/чи здоров’я. Так, звучить гарно. Коротко. Ясно. Мотивуюче. І щось в цьому є. Але… Але все не так просто, насправді. І для більшості людей це запрошення в погану історію. Бо окрім «йди в страх» там має бути ще багато-багато уточнень. Коли можна. А коли не варто. Там дуже багато протипоказань. Тому для більшості людей цей заклик спрацює в мінус. А якщо «для більшості в мінус», то чи варто таке всім рекомендувати? Якби я й закликав би до чогось, то це звучало би «ЙДИ В ЦІКАВІСТЬ», «ЙДИ В СВОЮ МРІЮ» (я так і роблю через свої книги… одна з них про творчість та мрії «МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ»). Йди туди, де тобі цікаво. Вперто йди до своєї мрії. Буть там і з тими, де твоє серце світиться та теплішає від любові, палає від пристрасті. Цей заклик, нажаль, менш зрозумілий. Бо страшно – це дуже просто та знайомо кожному. А от «мріяти»… більшість людей або так і не навчилися, або розучилися через трагічні обставини. Повірте, на шляху до мрії вам точно потрібно буде пройти через страх, вийти з зони комфорту… Але це не «тупо йти в страх, бо треба йти в страх», а «йти до своєї мрії та заради цього долати різні перешкоди, в тому числі свої страхи та обмеження». Якщо вам «просто страшно» – там щось є небезпечне для Вас. І чи вистачить сил з цим впоратись… про це варто десять раз подумати та спланувати. Тому краще йти в напрямку своїх мрій. Це більш перспективний напрям та фокус для уваги (сили). ПРО МРІЇ ТРОХИ ЯСНОСТІТреба розбиратися чому мрія згасла. Чи чому щось зупиняє рух до неї. Чи чому взагалі «нічого не відчувається». Мрію варто шукати там, де є цікавість. Де були дитячі мрії. В тих сферах життя та тих проявах, які є постійно й тому стали непомітними (але вони є!). Як зрозуміти що це мрія? Є інше питання, яке може дати підказки.«А без чого я не хотів би та не можу жити?». Мрія - це про те, без чого життя наче втрачає світло, втрачає свою якість та барви. Багато без чого можна гарно жити. А от без мрії життя стає сіре та безрадісне, навіть якщо в ньому є усе інше.***© Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книг***З втратою мрій останні роки стикнулися ну дуже багато людей. Якщо шо – я з цим працюю як спеціаліст. Було би у Вас бажання віднайти свої мрії та йти до них. Мрія додає сенсу, глибини, трепету, світла, драйву. До мрії варто йти за будь-яких умов та обставин.

Регулярна тілесна терапія, психотерапія – це розкіш сьогодні. Нажаль, розкіш. Тобто, доступна все меншій кількості українців. Хоча дуже, надзвичайно потрібна кожній людина зараз. Кожному з нас. Регулярно. Раз на тиждень. А інколи й два рази. Бо купа стресу. Бо купа переживань. Бо тривога не дає спати. Бо тіло не витримує. Основне обмеження доступності – вартість. Бо коштує помітних грошей. Як паливо та обслуговування для не дуже дорогого авто (тут дуже приблизно… хто як їздить і на чому). Тобто, від $200 в місяць. Можна, звісно, десь щось знайти за меншу суму… чи раз на декілька тижнів ходити на сеанс за донейшен… але там результат може бути, а може й ні. Це наче як автостопом доїхати з одного кінця Києва до іншого. Треба мати трохи таланту (навичок) та вдачі. Не кожному підійде. Вартість меншою бути не може. Бо гарні спеціалісти навчаються постійно й поки досягнуть пристойного рівня… має пройти 4-5 років практики (це не кажучи про 12+ тис інвестицій в освіту й сотні/тисячі годин навчання). Бо гарні спеціалісти мають обмежений ресурс (фізичний, психологічний) в наданні таких послуг (від 10 до 20 сеансів/консультацій на тиждень), а живуть лише із зароблених такою (непростою) справою грошей. Плюс самі вкладаються постійно в свою терапію, в супервізії. Та й у навчання (це постійний процес). Більше того, психолог чи тілесний терапевт може вигоріти на своїй роботі за пару місяців. Легко. І майже всі це проходили на власному досвіді. Бо важко відмовити в помочі. Бо хочеться допомогти... Але варто лише брати на декілька людей більше щотижня (ніж можеш осилити)…. Пропускати свою власну терапію… чи не відпочити/відновитися пару днів… Працювати за символічні гроші… - і через пару місяців спеціаліст вже не може працювати. Бо «трохи» виснажився, втратив баланс…. В такому стані можна працювати в 90% будь-яких професій. Але при роботі з людьми – неможливо (можливо, але результат нікому не сподобається). Тому коли Вам називають вартість психотерапії від 1200 до 2400 грн за годину – то адекватна вартість хорошого спеціаліста. Коли за тілесну терапію (кінезіологію, остеопатію, краніосакральну терапію) вам називають вартість від 2000 грн до 5000 грн – то адекватна вартість таких послуг. Якщо Вам пощастило і якийсь спеціаліст робить Вам знижку та приймає по цінам 2021 року – будьте певні, що це Вам дійсно ну дуже пощастило.© Андрій Бережанський, тілесно-орієнтований терапевт, кінезіолог, краніосакральний терапевт,системний розстановник, автор книгP. S:До чого це я? Якщо Ви обираєте зараз між розкішшю власного авто (чи нового авто) та розкішшю здоров’я (свого чи близької людини) – добре подумайте. Яка розкіш подарує більше щастя, яка більше наблизить до успіху. Жаль, що така необхідна річ – тілесна терапія та психотерапія – стали настільки розкішшю. Але така зараз реальність.