Зараз мало хто памʼятає скандал 2017 року зі скульптурою балерини, яку зробив відомий художник Джеф Кунс в Нью-Йорку і поставив біля Рокфеллер-центру: тоді митці одразу побачили плагіат і забили у всі дзвони. Дійсно, балерина Кунса один в один була як порцеляна української художниці Оксани Жнікруп. Скандал палав у всіх соцмережах і медіа - як в наших, так і в західних. Мені просто цікаво, чому всі зараз мовчать про переможця памʼятника Лесі Українки в Одесі? - Це наявний плагіат з робіт радянської скульпторки Галини Кальченко - навіть поза та ж сама, тільки шалик покорьожило)) - Тільки не кажіть мені, що організатори конкурсу і 12 поважних членів «компетентного» журі абсолютно не знайомі з історією мистецтва і навіть не здогадувалися про скульптури Кальченко.Я впевнена, що всім цим 12 «апостолам» просто треба зробити все українське в Одесі навмисно смішним або огидним. Як лавочки в парку Шевченка. Ну, ставлю картинки. Як там пишуть в дитячих головоломках: знайдіть десять відмінностей)))
Я дистанціювалася від обговорень про памʼятник Лесі в Одесі майже навмисно тому що організатори конкурсу так натхненно ставили картинки ШІ - як вони бачать ту скульптуру, що мене нудило і я просто швидко ховала від себе ці пости. Але побачив всіх «переможців», я зрозуміла - як ми знов все проїбали, вибачте. І справа не в тому, що більшість затуркані війною і їм хочеться чогось попсовенького і красивенького. А в тому, що совок в головах настільки укорінений, що сорока років війни нам буде недостатньо, щоб змінитися. Знаєте, ЙР дуже розраховуює, що в будь-якому випадку вони повернуться в Одесу - знов вести свої бізнеси, утримувати готелі і борделі, займатися перевозками, мутити схеми в портах і на митницях, будувати хмарочоси. Тому їм треба тут свої маркери - от той пушкін в деревʼяному макінтоші на бульварі, от та олександрівська колона на честь їхнього царя-освободителя, - все це, щоб продовжувати срати в голови українцям і знов з нас стригти бабло.Тому всі ці радянські Лесі - це не перемога. А наша системна поразка. На жаль. Я ще тут подивилася склад комісії, яка це приймала - ну все зрозуміло. Коли люди 12 років тому проводили час на антимайданах та досі продовжують сидіти у владі і вирішувати - що і як нам, українцям, ставити на вулицях - ну ок, болото так болото.Замість того, щоб в тому парку на третій станції Фонтану зробити сучасний пам’ятник, по якому би могли лазити діти і хотіти читати книжки Лесі, знову буде радянська баба.Навіть поп-артівська скульптура сучасної дівчинки, яка читає книжку - хай це буде «Лісова пісня» - як це робила Нікі де Сен-Фалль - була би куди краще і зрозуміліше. Я не буду судитися за хуйово проведений конкурс, в мене на це не вистачить здоров’я. Але допоможу тій громадській організації, яка зможе знайти сили і оскаржить конкурс і весь цей непотріб, який стався з цим памʼятником.Ну а для вас символічне фото: 1993 рік, Вірменія, співачка і відома світова діва Шер на поваленому леніні. Краса! ❤️
- Так опалення нема.- Та ні, вже включили, вже тепло.Такими словами сьогодні мене зустріли дівчата, які працюють в бібліотеці в центрі Одеси, в самому серці - Троїцька ріг Преображенської, модерновий будинок Блюмберга з баштою нагорі, побудований у 1910-му архітектором Адольфом Мінкусом. Тут, в бібліотеці імені українського мрійника і державника Михайла Грушевського я щосуботи намагаюсь розповідати за сучасне українське мистецтво за останні 125 років його існування, іноді забігаємо й далі по століттях. Кожен раз я розпочинаю лекцію зі слів подяки нашим Збройним Силам України. Тут зранку було нагородження батьків загиблих українських героїв, загиблих в сучасній війні, а потім моя лекція, яка все одно виходить до того, як росіяни нас всі часи гнобили і як нам все одно є, що знати і чим пишатися. Не дивлячись на постійні російські атаки ракетами і шахедами, не дивлячись на запеклу війну, на відсутність світла, тепла і води, ми маємо вижити і перемогти, просто для того, щоб помститися цим нелюдям і розповісти наступним поколінням, що не треба чекати добра, правди і справедливості від болотяних сусідів. Знати своє, досліджувати, вивчати, і з кожним кроком, з кожним днем бути від них якомога далі - ментально, фізично, прагматично і впевнено.Ми переможемо цих довбаних чортів помстимося назавжди. ми поставимо крапку в цій імперській історії. Тому що минулі покоління українців того варті.
Про Соборність. Ми знаємо, що цей день зʼєднання українських земель, акт Злуки між УНР і ЗУНР у 1919-му, ну й перше оголошення незалежності - 22 січня 1918. Це ж треба було дочекатися росіян під Києвом, зрозуміти, що вони все відбирають - від зерна і борошна до коней, золота і одягу, щоб нарешті погодитись бути незалежними, уявляєте рівень зросійщення понад 100 років тому? - Не після лютневої революції оголосили незалежність, не після жовтневого перевороту, а вже коли ворог обстрілював Київ з гармат. Історично ми дуже терплячі.Але зараз про сучасну Соборність, вона важливіше. Неважливо, де ти народився - на сході чи на заході, неважливо, хто в тебе в анамнезі з предків, але якщо ти відчуваєш себе українцем, не просто зі задоволенням одягаєш вишиванку, а робиш Україну найкраще, ніколи не повернешся в совецьке минуле, ти - українець за духом і зі шаною до наших сучасних героїв, ти просто робиш, щоб Україна була - це твоя Соборність. Наше минуле часто дуже несправедливе, страшне і контраверсійне. Наша сучасність - це наша античність, час героїв і геніїв - попри геноцид, це наше виживання. Зараз ми робимо наше українське майбутнє, воно від нас залежить.Дякую Збройним Силам України за можливість святкувати нашу Соборність. Обіймаю міцно.
Нещодавно у спілкуванні почула: «а що ти знаєш про свободу взагалі, якщо ти не пережила окупацію?» - і замовкла. Дійсно, ну що я знаю. Я не була в окупації, дякую за це Збройним Силам України невпинно. Я, звісно, можу розказати про своє відчуття свободи, коли у радянському дитинстві в мене була можливість підлітком подивитися на оксамитову революцію в Празі в листопаді 1989 року, походити серед щасливих і впертих людей, які вийшли за свою волю і незалежність. І про 1991 на москві можу нагадати - також там була, це взагалі єдиний раз, коли я відвідувала ту кляту столицю. Ну ще можу розповісти про Майдан. І про Крим в березні 2014 - я тоді зрозуміла, що це окупація і війна надовго. І говорила про це тут потім - мене не чули. Але це все — пафос вільних людей по зрівнянню з тими, хто дійсно пережив російський полон і російську окупацію. І нашу рожевопоність тут ніхто не відміняє. Навіть якщо ти вночі в трусах вискакуєш в коридор в теплій ковдрі під дзижчання російських шахедів і звуки ППО і думаєш «ну й фік, хай найдуть мій трупік в трусах, зате в коридорі, боже, як страшно», ти нічого не знаєш про свободу. Одеса без світла після нічного обстрілу, зла і вперта. Тепло є, воду дали вранці. Дякуємо безмежно нашим Збройним Силам України і всім енергетикам, рятувальникам, медикам, - всім-всім, хто рятує нас від цієї страшної російської нечисті. Переможемо.
Вся російська так звана опозиція живе коштом західних грантів - американських і європейських. Давно так живе, ще з часів свого провалу на Болотній, тобто скоро 15 років. В них було завдання: побудувати громадянське суспільство всередині росії, вони його вдало проїбали, просрали, проїли і вкрали. Громадянським суспільством на болотах й не пахне. Ну зате є РДК Дениса Вайт Рекса. І як кажуть мої злі козаки: пацани воюють завзято. І з позицій майже не тікають на відміну від наших сзчшників. Тому здорове українське громадянське суспільство може тихо порадіти за дивовижне воскресіння лідера РДК. А ще більше потішитися задоволеним котячим обличчям Кирила Буданова. Інших революціонерів на рашці не передбачається, не хочу вас засмучувати. Ну нема там революціонерів, крім РДК. І це мають зрозуміти російські товстосуми, які досі ховають свої гроші десь за кордонами. Або ви вкладаєте у своїх революціонерів - тобто в РДК, або у вас взагалі нема ніякого майбутнього, тільки тавро хуйлівських вбивць. Просто подумайте.
Сьогодні їхала від мами, де ми другий день збирали бите скло від прильоту російської балістики, і водій на прощання побажав мені «мирного неба в новом году». Я повернулась і відповіла: «Тільки Перемоги України, без неї ніякого мирного неба в нас не буде». І пішла. В мене око сіпається від словосполучень «миру нам», «мирного неба», «бусіфікація» і «звірства ТЦК». Памʼятаєте, нас політтехнологи ділили на три сорти українців в угоду хуйлу і рашці? - Зараз від тієї маніпуляції залишилися ріжки та ніжки: тому що в нас майже в кожного з нас незалежно від географії є рідні і друзі, хто загинув від рук росіян, ті, в кого будинок зруйнований росіянами або в російській окупації, ті, у кого росіяни відібрали все - й рідних, й друзів, й житло, й все минуле життя, і ті, хто тримається за останнє й свою Україну. Звісно, є ухілянти, ті, хто тупо вірить в перемирʼя і замороження війни, є ждуни і є вата. Але, сподіваюсь, що нас, завзятих українців, все ж таки більше.В новому році хочу побажати нам всім витримки, сил і розуму все пережити і перемогти. Тому розраховуємо свої можливості, підтримуємо один одного і допомагаємо Збройним Силам України. Це єдина наша формула виживання і щастя.Обіймаю. Ми переможемо.
Рашка-какашка вже пробувала покрутити тему депортацій "бедних-нещасних русских, которие не виучили латишский язик" і зараз їх можуть відправити на історичну батьківщину. Або "фашистов" в естонському парламенті. Або захопити литовську частину Куршської коси і оголосити її своєю як "Кримнаш". Варіантів поведінки взбрендівшої кzpні у Європі - безліч. Необов'язково кидати танки на Сувалки чи підпалювати столицю Фінляндії. Все й так зрозуміло. На початку вторгнення в Європу війна буде максимально гібридною, тому що в той час Китай буде проводити операцію "повернення Тайваню в рідну гавань".Не люблю я бути Кассандрою, але, чесно кажучи, навіть чекаю цього. Тому що задовбали рожеві поні на всіх континентах. І в той момент, коли ЙР попре "забирать свое" в Ригу, Вільнюс і Таллінн, а далі - у Варшаву і Гельсінкі, є надія, що вони нас, українців, на якийсь час залишать у спокою. А що буде далі? - Ну щось буде. Китай хитрий. І в нього більше шансів забрати Тайвань, ніж у хуйла увійти в Київ.А ви продовжуйте "про вибори". Іноді краще жувати.
Трохи знаючи характер і звички бруднодупих як раз таки з "велікої літератури", посмію припустити, що ракетно-шахедні удари на найбільш скрепний радянський празник - новий рік продовжаться. На мою думку, ЙР вибере одне місто і буде його довбати до тих пір, поки не залишить зовсім темним. Щоб показати картинку "ххли встречают новий год в полной темноте" своїм скрепостанським лаптям та Трампу, щоб доказати, що вони "огого". Вони так робили картинку з Одеси чи Буджака - що можуть легко відсікти нас від України, буквально, декількома ударами по мостах. Що з наснагою підхопили наші українські медіа і блогери. Картинка для ЙР важливіше, ніж реальність. Спробуй доказати Трампу, що Куп'янськ досі під контролем ЗСУ, коли купа міжнародних ЗМІ пише, що його 533-й раз "бере" ЙР. Трамп не приїде в Куп'янськ і не перевірить, точно так же він не приїде в Одесу і Київ. Не обслуговуйте росіянську картинку, підготуйтеся під можливі атаки, зробіть запаси води, зарядіть гаджети, скоординуйтеся з родичами і друзями, щоб пережити блекаути. Ми переможемо. Ми дуже сильні, коли згуртовані. Обіймаю.
Вчора було 13 годин тривог, сьогодні вже ніхто не рахує, бо задовбало. Вчора один касетний іскандер поранив 30 і забрав 8 життів українців, які їхали після роботи додому чи стояли в черзі вивантажити зерно в порту. Їм не пощастило - скаже хтось. І ворог впевнений, що йому за ці рандомні терористичні вбивства нічого не буде. Ніби осінтери не вирахують, хто саме запускав ту ракету, хто її робив, а наші навіть після війни ліквідують цих вбивць. Все буде. Треба дожити.На фоні цього розпачу до нас разом з шахедами долітає черговий плач про памʼятник Булгакову. Люди, ви точно притомні? Булгаков - чергова російська скрепа. Пастка, щоб вас спіймати на спільному минулому і знов затягнути туди, в імперію. Ну який в сраку Булгаков? - Любите його, цінуєте, роспрощатися з ним не можете - ну так читайте його тихенько вдома, насолоджуйтесь пошлостями впертого морфініста-графомана. На здоров’я! Тільки на вулицях українських міст цих скреп не має бути. Припиняйте плачі. Ну серйозно.В нас от хуюшкіна одягнули в макінтош і підписали «окупант». Може скоро приберуть, курва, в музей. Але це не точно на радість ЙР, яка прям зараз запускає нам по області свої срані шахеди. Фото сьогоднішнє, між тривогами.
TGLIST.COM.UA
2024-07-14