Сьогодні їхала від мами, де ми другий день збирали бите скло від прильоту російської балістики, і водій на прощання побажав мені «мирного неба в новом году». Я повернулась і відповіла: «Тільки Перемоги України, без неї ніякого мирного неба в нас не буде». І пішла. В мене око сіпається від словосполучень «миру нам», «мирного неба», «бусіфікація» і «звірства ТЦК». Памʼятаєте, нас політтехнологи ділили на три сорти українців в угоду хуйлу і рашці? - Зараз від тієї маніпуляції залишилися ріжки та ніжки: тому що в нас майже в кожного з нас незалежно від географії є рідні і друзі, хто загинув від рук росіян, ті, в кого будинок зруйнований росіянами або в російській окупації, ті, у кого росіяни відібрали все - й рідних, й друзів, й житло, й все минуле життя, і ті, хто тримається за останнє й свою Україну. Звісно, є ухілянти, ті, хто тупо вірить в перемирʼя і замороження війни, є ждуни і є вата. Але, сподіваюсь, що нас, завзятих українців, все ж таки більше.В новому році хочу побажати нам всім витримки, сил і розуму все пережити і перемогти. Тому розраховуємо свої можливості, підтримуємо один одного і допомагаємо Збройним Силам України. Це єдина наша формула виживання і щастя.Обіймаю. Ми переможемо.