Балаба online. Україна. Війна. Перемога🇺🇦

Тіньовий флот виходить з чату.🔥8 танкерів тіньового флоту рф впольовано та прикурено за 1 ніч пілотами “Кайрос” 414 обр “Птахи Мадяра”. Битва за бензин для Криму у Азовському морі триває.Повітряний морський бій вночі 7 липня вийшов на промисловий рівень лову: 🔥косяк з 8 танкерів з паливом, 1 сухогруз та 1 паром. Паливні лохані добряче попсуті, палають; санкціі з неба Волелюбного Українського Птаха СБС у дії.Усі танкери ідентифіковано, знаходяться під міжнародними санкціями, дедвейтом по 7000 тон, довжиною по 140 метрів, 2006-2012 років побудови: •Венера-3•Санар-1•Санар-17•Климена•Теті•Алексей Саврасов•Пенелопа•зʼясовуєтьсяПротягом ночі 7 липня у оперативній глибині противника на ТОТ силами Птахів СБС результативно відпрацьовано 58 законних військових цілей. Кримський рубильник цієї ночі теж кліпав очима,- енерговузли горіли разом з логістикою. Про той двіж деталі пізніше. Ми встоїмоМосква ляжеКрим відгодуємо та відбудуємо. МАДЯР🇺🇦07.07.26 🔵МАДЯР🎞МАДЯР👥МАДЯР👥RB📷МАДЯР🇺🇦СБСонлайн«ПІДРАХУЙКА»СБС

Зранку телефоную подрузі в Києві на Лівому березі. Вона швидко збирається на роботу, досмажує кабачки на обід, а її кіт пісяє на килимок, вона навіть не кричить на нього, просто каже: "Чудово його розумію, важка ніч була у всіх". Потім: "Все одягнула рукавички, прибираю, вимикайся". Я видихаю. мої всі живі. А потім вона присилає мені цю троянду зі свого саду: "Твоя".Я дивлюсь і думаю, що колись ми всі станемо найкращою країною в світі, де всі захочуть жити і буде стояти черга за видом на проживання. Абсолютна вільна країна, яка не буде ні від кого залежати: ані від газу, ані від ракет ППО, ані від їбанутих сусідів. Ми будемо найкращими.А цю троянду, тошніше - три маленьких кущики - принесла мені Вероніка Дзісь після моєї лекції про Олександра Архипенка. Вероничка займається памяттю і трояндовою спадщиною великого ботаніка Жака-Луї Дессеме, який був першим директором нашого ботанічного саду в Одесі і навіть вивів сорт троянд "Одеса", які переживали наше спекотне літо і морозну зиму. А це Hommage a Barbara - омаж а Барбара, вже інший сорт. Я тоді восени надіслала його в Київ, всі три кущики, і вони зараз квітнуть на Лівому березі. Не дивлячись на обстріли і жахи.Хто пам'ятає в Одесі про Жака-Луї Дессеме, якого в Європі якого вважають першим селекціонером троянд у Франції? - Правильно, ніхто. Тільки Вероника. Але саме з тими, хто пам'ятає, зберігає, виживає і створює прекрасне, ми й побудуємо нашу найкращу в світі, найкрасивішу Україну.Світла пам'ять нашим загиблим.Дякую Збройним Силам України. Дякую вам до неба

Напевно, ви навіть не знаєте, що до весни 2014 року в Одесі майже не було військових моряків. Ні, ну була берегова охорона, яка підпорядковується Прикордонній службі, звісно. Ukranian Navy перебазувались в наше місто тільки після окупації Криму. Звісно, це історія, яка нас також врятувала від російської окупації, починаючи з 2 травня - коли переодягнуті в цивільне офіцери і матроси ВМС ЗСУ допомагали відбити Одесу від проросійського сепарья. До речі, саме вони розібрали сцену сепарів і поставили її потім як сходи до будинку профспілок, щоб рятувати тих, хто звав сюди росію і благав повернення срср. ВМС ЗСУ - такі тихі герої. Не дивлячись на те, що ми з друзями активно допомагали їм з тієї весни 2014-го, вони, наприклад, вперто не хотіли мене брати до себе в пресслужбу: "Балаба, ти нам все розвалиш, нє-нє". Ну ок, ні так ні, мені не треба двічі повторювати, я з дитинства чудово знаю, що таке Армія і як вона повільно міняється - я виросла в тих гарнизонах під звуки надзвукових літаків. До повномасштабного вторгнення мені вдалося зробити скандальне інтерв'ю з новим командувачем, яке потім розтрубили всі російські ЗМІ, вважаю це маленьким подвигом) В ВМС мене не взяли і під час великої війни, і тоді я пішла в магістратуру на історію мистецтва. Але знову я не про це.А про тихих героїв, про яких би я гучно розповідала, якщо була в пресслужбі ВМС ЗСУ. Найкраща, найпромовистіша картинка на сьогодні - це оцей скрін зі вчорашнього відео - як Зеленський побував вчора на нараді з ВМС на Одещині. Бачите, це морський бій - всі кораблі чорноморського флоту бруднодупих: вбиті, поранені і ще поки що цілі. Можна порахувати: з 33 основних бойових кораблів повністю знищені 4, "поранені" - 9, з 34 десантних кораблів і катерів - вбитих 15, поранених - 10, з 23 одиниць допоміжного флоту - вбитих 3, поранені - 9. Картинка кричить: країна з мінімумом кораблів розбила "морську державу росію" на Чорному морі. Дійсно, Одеса видихнула 14 квітня 2022 року, коли ВМС ЗСУ героїчно підбили і затопили флагман чф рф крейсер "москва" - тоді мені, наприклад, остаточно стало зрозуміло, що ми їх похоронимо. Як той крейсер. Всю їхню болотяну державу похоронимо і пострибаємо на їхній могилці.Вітаю вас, Ukranian Navy, з вашим Днем ВМС! Ви круті. Дякую вам. Обіймаю міцно🇺🇦

В Одесі вже звикли, що наші ППО збивають все над морем. Взагалі наше місто на тривоги завжди реагувало мляво і без нервів, м'яко кажучи. Тому сьогоднішня загибла на пляжі жінка 26 років: уламок російського шахеда влучив в шию, не врятували, - я навіть не знаю, що сказати. Коли тривога, завжди дивишся - що летить і куди, дієш за обставинами. Я взагалі вважаю, що краще пересидіти десь у безпечному місці: коридорі, за двома стінами, а якщо на вулиці - пірнути в паркінг чи якійсь підвал, в крайньому випадку просто розтягнутися під умовною стінкою і полежати - не соромно. Краще залишатися живою, одяг можна почистити і кинути потім в прання.Тому тривога і ти на пляжі, а летять шахеди і балістика, потім знов шахеди, - от як сьогодні було, - треба негайно шукати укриття, а не знімати, як збивають. Пляжна зона приватна, в них має бути сховище. Не має сховища - не має права працювати. Досвід Ізраїлю: бетонні укриття - такі міцні коробкі - на кожній зупинці, навіть серед пустелі. Укриття має бути, щоб можна було добігти секунд 30. В нас такі на пляжах? А де? - Питання не риторичні. Чим більше наші будуть бити бруднодупих, вибивати з тимчасово окупованого Криму, чим частіше ми заходимо в телеграм подивитися не що летить, а що ми їм спалили, - тим більше вони будуть злобно хаотично бити по нас просто так. Вбивати на пляжах, на базарах, в супермаркетах і просто на вулицях.Будь ласка, бережіть себе і людей навколо. Якщо вмієте користуватися, то мінімальна аптечка і пара турнікетів з собою завжди врятують життя. Не ваше, так людей поруч.Війна триває, ми маємо перемогти. Дякую Збройним Силам України.

В нас в Одесі сезон і всі намагаються привезти діточок "покупатися в море", не дивлячись на постійні російські обстріли. Пару ночей було тихіше - орчатня накопичує свої срані шахеди, але до цього гучно кожну ніч, атаки вдень - звично. Дякуючи нашим ППО, всю цю летючу смерть намагаються позбивати над морем, не пускати у місто.Але я зараз не про обстріли.Офіційно пляжі відкриті тільки в Одесі. 27 пляжних "зон" - про це на початку літа писали всі медіа. Чому тільки в Одесі? - Тому що в нас тут стара система берегоукріплення: пірси, хвилерізи, міни до берега не допливуть. Один запит в гугл: "які пляжі в Одесі відкриті?" - вирішує проблему де купатися.Іноді я думаю: як так, інтернет у всіх зараз, радіо, телебачення, з кожної праски новини, у кожного смартфон. Все є, а мізків немає. Ну не вміють люди ними користуватися. Батьки, які відправили дитину на море з прабабусею, яка поперлась на заборонений пляж, де відкрите море в будь-який момент винести міну, ви взагалі хто?Сичавка - дикий пляж за містом, купатися не можна. Мало того, що там люто повзе берег і не раз засипало людей під тими схилами ґрунтом, так стоїть же колючка - не ходи в море. Ні. Мадам приперлася, пустила дитину плавати одну на надувному кружку в сильний вітер. Де мізки? - Десятирічну дівчину унесло в море. Рятувальники шукають її вже понад 18 годин. Вихідний, прохідний, війна, обстріли - по барабану. Ти, дурепа, фізику в школі не вчила і не знала, що надувні речі мають велику вітрильність? Ти не знала, що купатися на тому пляжі заборонено?Я в шоці, коли в тредсі питають: де в Одесі відпочити? - Там, де є укриття. Де є відкритий пляж, де можна сховати свою дитину, хоча б дитину, якщо в тебе нема мізків подбати про себе.Без коментарів. Бережіть себе і діточок. Будь ласка.Фото ДСНС з міста подій. Це вчора.

Це я була шокована, коли в 2001-му таліби закладали динаміт і підривали древні статуї Будди в Баміанській долині і весь цивілізований світ тільки виражав занепокоєння. Це я плакала, коли в 2016-му росіяни зі своєї сраної авіації бомбили античний Алеппо, а всі поїхали в расєюшку на черговий футбольний чемпіонат і ні в кого нічого не тиснуло. Реготали над мужиками у кокошниках.Ми маємо справу з нелюдами, з абсолютним злом, яке нас 12,5 років руйнує, а ми стоїмо тільки тому, що є божевільні, які «не зʼїбалися від ТЦК» і продовжують нас боронити. Тільки завдяки ним ми живемо в своїй країні.Вчора поверталась в Одесу на інтерсіті. Прекрасні сусіди поруч і позаду, всі розмовляли українською або суржиком, всі чемні, навіть котик, якого дівчина везла спочатку в переносці, а потім після Вінниці він їхав на сидінні як людина. Але попереду їхала одеська мамашка з синочкою років 13 в донькою побільше. І всі вони втрьох гучно і нахабно на весь вагон розмовляли російською, верещали і пукали. Хотілося сказати: якщо ти в суспільному просторі - переходь на мову, хай погану, хай суржик, але переходь. Або не верещіть, курва, цією російською мовою.Подруга каже: Одеса, пляж, субота, тривога, летять шахеди і мамки з дітьми, замість того, щоб сховатися і сховати їх, знімають відео, як збивають шахеди. Невиліковні.Коли для нас культура буде не тільки в новинах про прильоти по музеях, соборах і кіностудії, коли буде соромно говорити «я мистецтвом не інтересуюсь», коли ми змінимося і займемося своїм внутрішнім вихованням відповідальності і розвитком, тоді будемо перемагати. Тільки так. Інакше ми такі, як орчатня. Впізнали? - «одіннарот», аж нудить.Дякую Збройним Силам України.

Проєкт НЕ/вкрадене. Штудії та омажі, присвячений пограбованому мистецтву в Україні, має своє продовження: виставка повертається після експонування в Торонто, Канада, і, сподіваюсь, скоро буде представлена в Одесі. Готуємося, переживаємо і дякуємо митцям, які беруть участь.Задача проєкту - не тільки показати, що вкрали російські окупанти, а розповісти про наших мужніх художників, які живуть в Україні і не припинили працювати, створюють шедеври, не дивлячись на постійні обстріли, на російські шахеди і ракети. Недостатньо просто "вірити в Перемогу" - я наочно знаю, як наші митці допомагають Збройним Силам України.Сьогодні хочу представити вам роботу львівського митця Віктор Проданчук, який переосмислив полотно Марії Шнайдер-Сенюк "Тридцяті роки в Україні" 1989 року - гобелени і полотна художниці вкрали російські окупанти з Херсонського Художнього Музею"Ця робота народилася з трагедії подвійного знищення. Перетворюючи пласке зображення на об’ємний дерев’яний барельєф, я ніби повертав голос твору, який намагалися викреслити з української культури. Поверхня барельєфа була обпалена вогнем — як символ спалених українських міст і сіл, знищених людських доль, спроб стерти історичну пам’ять українців. Сто років тому Україну намагалися зламати голодом. Сьогодні її намагаються знищити ракетами, вогнем і окупацією.Ця робота є свідченням того, що історія не завершилася. Вона триває зараз. Обпалене дерево, сліди війни та образи Голодомору поєднуються в єдиному просторі пам’яті, де минуле і сьогодення стають одним болем і однією боротьбою", - каже Віктор Проданчук.Ця робота вже в Одесі. Дякую митцю. Дякую всім нашим художникам.Віктор Проданчук. "Спалені долі". Омаж на полотно Марії Шнайдер-Сенюк "Тридцяті роки в Україні" 1989 року. 87×58 см. Дерево, вогонь, авторська техніка. 2026.

Коли в нас лідери думок якісь невдахи-бізнесмени, які в школі навчалися на трійки, а потім в 1990-нульові наробили багато того, що ми всі зараз розплачуємося - в тому числі й війною. Побудувати висотні бетонні клітини чи гігантські супермаркети замість зелених зон і широких доріг вони навчилися, а поводитися в суспільстві - ні. В головах цих здорових дядьок і тіток так накакано, що покоління зумерів сміється з вас і просто не читає ваші фейсбучики. Їм плювати на ваш срач по Булгакову, вони виростали тоді, коли їхнім світом правили здорова англійська, манга і SpaceX. Вони зрозуміли, що Булгаков - це Гіркин. Ім це пояснив художник Олег Тістол. Про вбивцю, злочинця і реконструктора Гіркина, який "освобождал" український Слов'янськ в 2014-му, вони знають зі шкільної історії. А все інше - з сьогоднішніх безсонних ночей під російськими шахедами і ракетами.Мені байдуже, що в головах тих, хто з диванів командує - прибирать чи залишать імперські пам'ятники, мені важливо, що думає і як будує свою свідомість молодь

"Спить натомлене місто тихим лагідним сном" - Київ красиво і гідно відсвяткував свій День - не пишу "народження", бо це суцільна радянська брехня, яка в'їлася в мізки і міцно сидить там знущальним стереотипом. Не пишу. Просто День Києва. І полетіло. Мої друзі-кияни чекали ракети і шахеди ще в суботу, 30 травня. Не нервували, просто знали, домовлялися йти в укриття. Потім була неділя, понеділок, радянський день "захисту дітей", Одеса відбивала шахеди, на Київ полетіло в ніч на 2 червня. Результати ви знаєте: розбирають завали в Дніпрі, Запоріжжі і в Києві, шукають людей. Вже купа загиблих. Боже, дай нам всім сил.Якщо ЙР думає, що вони так підпишуть капітуляцію України, - не підпишуть. Вчора була ще одна дата - 30 років, як ми віддали росії своє ядерне озброєння і стратегічні літаки, "завершили процес денуклеарізації", курва, в обмін на папірчик меморандуму, підписаного росіянами.Так ось, котики, жодна "бумажка", яку вони підписали - нічого не коштує, крім наших життів. Просто знайте це. Якщо ми їх зараз не переможемо і не виженемо з нашої землі, якщо не перерубаємо цю гідру на 100 дрібних клаптиків, то будемо гинути знову, будуть гинути наші діти і онуки.Це наша місія. Давид вбиває Голіафа, Змієборець знищує змія і ріже його на шмаття. Така наша доля. Світла пам'ять загиблим. Тиха світла пам'ять. І дякую Збройним Силам України і нашим рятувальникам. Безмежно дякую.

В День Києва, з яким всіх нас вітаю, бо всі українці хоч трохи кияни - хтось жив, хтось вчився, в когось тітка або друзі там живуть чи бабуся заміж вийшла, - коротше, всі! Всіх вітаю!Й в традиціях «Газети по-київськи», де колись мене Сергій Тихий навчав писати коротко і яскраво, хочу поділитися своїм репортажем про Одесу і рибу, яку поставили на цьому тижні. Ну й майже 40 фото, яких я зробила і вони просто тупо не влізли в матеріал) Тому що Одеса без Києва нікуди, Київ наш татко, а Одеса - мамуся. Всіх нагодує і дасть люлей: «Сину, а ну марш додому! - Мама, я замерз? - Ні, ти хочеш їсти»)Мій заголовок був «Ви смажте, риба буде». Але редактори виправили) ну нічого, головне, що в нас дійсно є Київ, є Одеса, є риба, а Збройні Сили України смажать орчатню так, що їм скоро мало не покажеться, уберуться з нашої землі як міленькі. Тому допомагаємо їм, не зупиняємося. Київ вивезе, Одеса завжди нагодує.Репортаж з Привоза тут, фото нижче.З Днем Києва і дякую Збройним Силам України🇺🇦 Одеса любить вас❤️