Кожен ранок пишаюсь, як наші виносять "нефтянку" і логістику болотяної орчатні. Системна, структурована праця, яка направлена не тільки на те, щоб було легше на лінії бойових зіткнень, а з чітким зрозумілим меседжем: ЙР, виходь з України. Ви маєте звільнити всі наші землі і вийти. Заплатити репарації і зробити вигляд, що ніколи ви нас не знали. Взагалі.Люблю структурований підхід, тому дочитую свій курс лекцій про сучасне українське мистецтво ХХ-ХХІ онлайн - там залишилося всього три пари: 1. Вангого-гогенівський момент, або історія ар'єргарду2. Вуличне мистецтво і Майдан3. Сучасна скульптура в УкраїніЦя субота 30 травня. Тема: Вангого-гогенівський момент, або історія ар'єргарду. 18.00. Google Meet. Українська мова. Тривалість 1,5 години. Дискусія як завжди вітається. Якщо ви хочете потрапити, пишіть сюди в коментарі або в особичку, я в суботу зранку всім закину посилання на зустріч в міт. Одразу на всі питання: лекція безкоштовна, але якщо ви з тих, що за все любите платити, то можете закинути грошей на донецьку банку піхоті в Константинівку. Банка стара, поставлю її в коментарі. Розраховуйте на півтори години вашого суботнього часу і не пишіть, що вам незручно або ще щось, будь ласка. День і час обраний і зручний для тих, хто постійно ходив ніжками на мої лекції оффлайн і прослухав весь курс, я поважаю таких слухачів, від них і відштовхуємося.Тема улюблена. Курс буду повторювати онлайн весь, як тільки набереться група. До зустрічі.
В січні, під час страшних обстрілів і блекаутів, на сторінку НЕ/вкрадене написала викладачка Школи мистецтв №1 в Херсоні з запитанням: а можна приєднатися до проєкту? — Та, звісно, — відповіла я. — Заходите на сторінку музею, обираєте викрадену роботу, досліджуєте, робите штудію або омаж - подяку старому митцю.Проєкт настільки відкритий і прозорий, що своє вкрадене росіянами мистецтво може досліджувати кожний і робити це як завгодно: гучно, тихо, з натхненням, з повагою. Головне — РОБИТИ. Я взагалі хочу, щоб українці досконало знали колекції кожного пограбованого музею. Ми ще про Маріуполь і Крим не починали. Хоча я написала про пограбовану росіянами місцевість Сувлу-Кая в Бахчисараї.І ось на День Музеїв діточки школи малювали штудії і омажі. Вони зараз в різних містах України і навіть в різних країнах, бо Херсон під постійними обстрілами і дронами російських окупантів. Вони займаються онлайн. Вони малюють. Мистецтво іманентно цілюще: воно лікує від травм і позбавляє роздратування, навіть якщо ти не виставляєшся на великих майданчиках і не їздиш по закордонних конференціях. Тому що соцмережі зараз — це також виставкові зали. Хоча завжди раджу бачити шедеври наживо. Тому завжди наполягаю на відвідуванні виставок і підтримку живих митців.Діти малювали вкрадені роботи. Херсонські діти. Наші діти.Не важливо, з якими стереотипами залишаються дорослі, що вони цитують, за що хапаються і як вони досі залежні від толстоєвських. Важливо - якими виростуть наші діти. Що вони будуть знати, на що вони дивляться і що читають. Тому діти, які досліджували колекцію музею і робили штудії і омажі на викрадені роботи, ніколи не будуть росіянами. Ніколи.Дякую викладачці Наталії Володимирівні, це просто неймовірно, що ви зробили. Дякую херсонським дітям. Картинки нижче 👇🏼👇🏼👇🏼
Одеса. Одна балістика з Криму. Всі живі. Видихаємо. У бруднодупих нема стільки балістик, щоб всіх нас кошмарити одночасно, все ж таки ми велика країна. Облізуть. В суботу ще до всіх цих червоних доріжок і обстрілів говорила зі своїм старим знайомим. Він історик і в Мордорі. Наш, більше нічого не пишу, щоб не нашкодити. Я на ньому перевіряю всі свої припущення на майбутнє. Кажу: "Красиво ми по Москві вдарили, там всі прям закукарекали". Він: "І правильно вдарили. Тільки так до них трохи доходить. Інакше - ніяк. Вони тільки силу розуміють".Ще поговорили. З чим згодна, що там не буде ніякої революції, ніякого організованого протесту. Тому що там взагалі ніколи не було громадянського суспільства. Одиночки з плакатами "нет войне" не рахуються, як й ті, хто пішов в РДК - вони за нас воюють, а не за росію. Ну не побудувала та "прекраснодушна російська інтелігенція" ніякого громадянського суспільства, можете скільки завгодно "восхищаться" своїми звягінцевими, ви лохи безхребетні.Там буде бунт, коли їх прижмьот. Не протести, не почуття гідності. Ні . Там буде кримінальний бунт з погромами. Вони підуть різати, громити і грабувати цих "прожигателей життя" з червоних доріжок, у яких нерухомість в Дубаях і в Каннах. Хто думає, що росгвардія зі всіма владнає, що "как-то проскочим і вивезет", - не вивезе. Бунт почнеться з Москви. Найкращий каталізатор - звісно, Збройні Сили України. Ось чому я так чекаю на тисячі українських добрих дронів на Москву. Ага, розкажіть мені про мої їдкість і ресентимент. Послухаю.
Підсумок Каннського післясмаку – двоє загиблих і 87 поранених. “Господін презідєнт” має бути задоволений. Звичку спостерігати за Каннським фестивалем я перетворила на їдкий текст. В мене ще залишилося багато питань, насправді. Ну, наприклад, чому господин Звягінцев так легко бере гроші у американського бізнесу, нічого не "жмьот"? Чому досі Європа пускає до себе суку собчак? Де для неї санкції в Україні? Питати - чому ми не робимо гучне кіно - не буду. І питання не в грошах. Французька нова хвиля починалася з малобюджетних фільмів, знятих на ручну камеру. Питання, в тому, що ми досі себе сприймаємо як продовження радянського, російського кіно. І це треба обговорювати в широких колах, а не тільки серед "експертів". Про промову звягінцева в Каннах, що вона означає, про "масковську тусовку" в Європі, про танатократію як ідеологію бруднодупих і хто дає на "мінотаврів" гроші - читайте. Думаю, буде цікаво https://www.cemaat.media/ua/article/kanni-groshi-dva-stvoli-yak-rosiyska-kulturna-okupaciya-prosuvaietsya-na-zahid
Ранок починається не з кави, а з дзвінків друзям: живі? Видихаєш вже з відповідями: не дочекаються, хер їм, а не Київ. Київ для бруднодупих - священний Грааль. Місто-мрія. Колиска всього їхнього "русского мира", звідки все в них починалося ще до боліт. Вони без України - ніхто, орда, здичавша оголтела зграя нелюдів. Ми їх олюднюємо - своєю російською мовою, яка звучить краще і правильніше, ніж їхнє мерзотне аканьє. Нашими звертаннями до чехова, "репін також український", ага, музеями булгакова і пушкіна, в Одесі досі працює, до речі.Це мітка - що це їхнє. Що можна бомбити, знущатися, вбивати, стирати з обличчя землі. Вони так звикли. Як дружину - б'є значить любить.Ви досі тихесенько дивитеся російські серіали з ютубчика замість того, щоб почитати книжку Вікі Амеліної чи Павла Белянського? Вам більше цікаво відмітити "138 років з приїзду антонпаличачехова в Суми"? У вас досі якір путінського друга артемія лебедєва на вулиці як символ Одеси? - Ну так не плачте, що бруднодупі вас так міцно люблять, що бомблять.Ви придурки: культура - це завжди політика. А мистецтво не може без соціуму. Не плачте. Цей текст - не з серії "сама винна" при зґвалтуванні. Це про те, що ми маємо мінятися, що маємо досліджувати і знати своє, маємо в кінці-кінців твердо зрозуміти, що "як раніше" вже ніколи не повернеться. Що ми або українці, або знову російські раби. Ну же.Дякую Збройним Силам України.
‼️Перший етап обміну “1000 на 1000”: з російської неволі визволено 205 українцівСьогодні відбувся перший етап обміну “1000 на 1000” відповідно до домовленостей, досягнутих за посередництва США. Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за дорученням Президента України визволено з російського полону першу групу - 205 Оборонців. Додому повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ДШВ, ТрО, Повітряних Сил, а також бійці Національної гвардії України та Державної прикордонної служби. Практично усі звільнені сьогодні військовослужбовці пробули в полоні 4 роки. Більшість з них були поневолені під час оборони Маріуполя. Саме тривалість перебування в полоні є ключовим принципом формування списків обмінів “1000 на 1000”. Окрім солдатів та сержантів вдалося повернути додому більше півсотні офіцерів. Серед звільнених сьогодні є нацгвардієць, що потрапив в полон на ЧАЕС. Наймолодшому звільненому Оборонцю виповнився 21 рік, найстаршому - 62 роки.Загалом на Батьківщину повертаються українці, що воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському та Київському напрямках. Визволені Захисники будуть доправлені до медичних центрів для проходження всіх необхідних обстежень, подальшого лікування та медичної реабілітації. Вони будуть забезпечені необхідною допомогою, отримають документи та належні грошові виплати.🤝 Висловлюємо вдячність Сполученим Штатам Америки та Об’єднаним Арабським Еміратам за важливе посередництво та сприяння. Дякуємо також усім дотичним структурам і організаціям за допомогу в реалізації цього обміну.☝️ Координаційний штаб продовжує роботу! Готуємо наступні етапи обміну “1000 на 1000”, а також триває робота над реалізацією інших попередніх домовленостей. Працюємо над поверненням усіх!🇺🇦 Слава Україні!
Нещодавно, гортаючи ранкову стрічку новин, я спіймала себе на думці, що мені не хочеться дивитися відео, як окупантів розриває на частини. Давно не дивлюсь їхніх полонених і взагалі не виношу записи з їхнім аканьєм. Давно уникаю дивитися руйнування, які роблять бруднодупі по наших містах і селах. З жахом уявляю, що вони зробили з Донбасом - таким рідним і теплим, дитячим і справжнім. Останнім разом, коли проїхали від Маріуполя, ще в Широкиному побували, до Краматорська і назад, - це була весна 2019-го, це була тиха радість: навколо Авдіївки та Марʼїнки розмінували поля і там працювали трактори, перед будинками квітнули тюльпани і плодові дерева, хтось чинив дахи, пас корів, підприємства пихтіли трубами: все працювало - і коксохім в Авдосі, й Азовсталь і Ілліча в Маріуполі. На базарі в Кураховому купляли для хлопців фрукти, якусь городину і щось з побутотового - вже не памʼятаю, напевно, прилади в будівельному магазині. Було сонячно, тихо і затишно. Так, мої в окупації з 2014-го, але якась надія. А! І Руслан Горовий читав свою книжку для хлопців з Республіки Міст, не доїжджаючи до Пісків. В Пісках стріляли, тому нас туди не пустили. Зараз, коли бачу ці звичайні червоні тюльпани, завжди нагадую про ті донецькі, в тих палісадниках перед будинками. Були часи…Все це знов було перед очима на виставці Анатолія Лимарєва в національному художньому музеї. Лимарєв донецький, дитинство там, потім десять років працював, навіть коли вже мешкав в Києві, постійно бував, їздив, скучав. В нього справжній Донбас, без жодного сумніву: теплий, безмежний і затишний. Якщо у вас є час і натхнення, обовʼязково сходіть в музей. Колись Лимарєв мріяв там про виставку, саме в цьому музеї. Треба, щоб пройшло сорок років після смерті митця світового рівня, щоб мрія збулася. Сходіть на Донбас Анатолія Лимарєва. Це просто донецький степ і затишні містечка приїхали до Києва. Без війни. Ненадовго. Світла пам’ять світлій людині. І дякую організаторам❤️🇺🇦Зараз поставлю фото👇🏼
Євреї в Чорнобилі жили з 17 століття. Може й раніше, але письмова згадка про них звучить так: у 1691 році козаки під командуванням полковника Істрицького грабували і били євреїв. Звісно, це був не єдиний погром за всі часи існування міста - одного з головних у хасидському світі: тут жили єврейські праведники - цадики Тверські. צֶדֶק - цедек - на івриті означає "справедливість".Згідно із записами в книзі громади, у 1884 році в Чорнобилі проживало 6559 євреїв, що вдвічі перевищувало чисельність решти населення містечка. Громада утримувала п'ять синагог, Талмуд-Тору - школу для хлопчиків, приватну єврейську школу для дівчат та єврейський притулок.Цадики Тверські жили там майже півтора століття і залишили місто у 1920-му після чергових погромів. Звісно, ті, хто вижив.У 1985 році неподалік від Чорнобиля було збудовано надсекретний об’єкт "Дуга-1", позначений на всіх картах як піонерський табір, — РЛС-ка для системи раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. "Дуга" складалася з двох величезних антен довжиною 500 і 250 м та висотою 150 і 100 м відповідно, і розміщувалася в окремому місті Чорнобиль-2.Серед тих, хто вижив після 26 квітня 1986 року, є тверде переконання, що чорнобильська трагедія пов'язана з тим, що незадовго до цього місцеве населення зруйнувало могильний склеп одного з цадиків Тверських.Я не люблю містику. Я знаю, що всі ці землі не загинули від радіації тільки тому, що були люди, які її зупинили ціною свого життя. Світла їм пам'ять навіки. Як тим цадикам, які тримали це місто до того.Фото з Чорнобилю. Віконце синагоги, яку в радянські часи перетворили на військкомат. Зараз там все закинуто.
Це - Ганна Кралль. Польська журналістка, яка написала "Раніше за Господа Бога". В неї і в Рішарда Капусцінського я в свій час вчилася писати репортажі. "Я знала, що доктор Едельман мав стосунок до повстання у Варшавському гетто, але знала насправді мало".Фактично "Раніше за Господа Бога" - це інтерв'ю з кардіохірургом Мареком Едельманом, одним з командирів повстання у Варшавському гетто. Протест приречених на смерть людей тривав з 19 квітня по 16 травня 1943 року і був жорстоко приборканий регулярними частинами СС. Це був нечуваний подвиг відчайдушних. Всього під час боїв із регулярними частинами СС було вбито близько 7000 захисників гетто, ще 6000 людей згоріли заживо. Після придушення повстання, тих, що вціліли, відправили до концтаборів. Від Кралль я дізналась про Umschlagplatz: якщо там збирали людей, то це означало, що їх повезуть на смерть. Умшлягпляц - так тоді звали Смерть у Варшаві. "В одній машині сиділо десятеро людей, серед яких – маленька дівчинка. Люди почали просити водіїв, аби її відпустили, бо ще замала для смерті. На що офіцери жартома відповіли: «Нас має бути десятеро. Знайдете когось, хто поїде замість неї, відпустимо». Звичайно, це був абсурд. Але раптом нізвідки з’явилась якась незнайомка, яка підійшла до машини і сказала: «Нехай іде, я поїду». Чому вона вирішила пожертвувати собою? Чому хотіла загинути? Напевно, цього ніколи не вдасться збагнути. Але так маленька дівчинка залишилася жити".83 роки повстання у Варшавському гетто - повстання гідності людей, у яких не було жодного вибору, окрім смерті. "Ніколи знову" зовсім не ніколи, а пустий звук. На жаль. Наша сучасна війна з бруднодупими - тому підтвердження.
СБУ влаштувала результативне «полювання» в Криму: уражено 3 кораблі, РЛС і логістику ворогаБійці Центру спецоперацій «Альфа» СБУ провели комплексну операцію на ТОТ АР Крим, під час якої уражено одразу три військових кораблі рф:▪️ Великий десантний корабель ВМФ рф «Ямал»▪️ Великий десантний корабель ВМФ рф «Азов»▪️ Військовий корабель невстановленого типу.Також є дані про ймовірне ураження протидиверсійного катера проєкту 21980 «Грачонок».Окрім того, безпілотники «Альфи» СБУ пошкодили блок антен комунікаційної системи «Дельфін», РЛС МР-10М1 «Мис-М1», резервуари з паливом на нафтобазі «Югторсан». СБУ системно і послідовно нищить ворога по всій лінії фронту, включно з тимчасово окупованим Кримом. Воїни Служби знижують боєздатність флоту, цілеспрямовано підривають логістику та позбавляють противника можливості повноцінно використовувати півострів як військову базу. Кожне ураження кораблів та критичної інфраструктури має накопичувальний ефект і напряму впливає на здатність рф вести війну. Ця робота не зупиниться: інтенсивність і глибина операцій СБУ лише зростатимуть, поки ворог не втратить можливість діяти на українській території.
TGLIST.COM.UA
2024-07-14