Думки під акомпанемент ракет…Дурні вірять у те, що чують, а мудрі в те, що бачать. Тому дурнів видно, а мудрих не чути. Для свідомих ця війна – переломний тест на здатність робити висновки, які в подальшому унеможливлять компроміс зі собою. А для менш свідомих – утеча в позу жертви замість зректися своїх старих звичок.Війна буде марною, якщо не відбудеться загальнонаціональна аб’юрація – акт публічного зречення всього, що насадив 300-літній окупант. Аб’юрація русо-спадку – це ключова вимога війни. Не мінятися – значить програти. Війна оприявнила довгий перелік незробленого й упущеного. А росія тим часом – це однісінька вимога: нічого не робити, не мінятися, не працювати над собою, залишатися в своєму болоті й квакати по-ру, у позі жертви.У часи блекаутів все стає максимально ясним. На мапі справа від нас – смертоносна й очманіла імперія зла. Зліва – світло цивілізації, добробуту й нормального людського життя. Бути самими по собі вже не вдасться, бо це означає бути під ордою. Всякий третій шлях веде в росію.Коли навколо темрява, ідуть на світло.Заряджати треба не лише павербанки й гаджети, а й свій ціннісний навігатор.
Financial Times. Стаття про те, як непрофесійність влади допомагає ворогові. Основні уривки:1. Росія досягла найшвидших успіхів, просунувшись до 15 км від кордону з Дніпропетровською обл., де розташоване військове командування, сили підтримки армії, волонтери, виробники безпілотників.2. Якщо росія перетне цю лінію, буде прорив.3. Україна намагається добудувати лінії оборони, але це гальмується затримками і дискоординацією.4. Кошти розкидані по регіонах, кожен будує щось своє. Немає однієї людини, яка б відповідала за якість, планування і контроль.5. Дніпропетровська область витратила 7,3 млн доларів на фортифікаційні споруди за весь рік. Однак роботи набрали обертів лише 2 місяці тому.6. Репортер FT побачив кілька підготовлених позицій і протитанковий рів, решта покинуте або недобудоване.7. Більшість оборонних ліній у Донецькій обл. були завершені наприкінці жовтня. Але це – перша лінія. Друга все ще будується. А третя ще не з'явилася.8. Інженерні війська росії мають суттєву перевагу в будівництві фортифікацій із більшою швидкістю і якістю.9. Російські укріплення включають бетонні лабіринти, а також добре побудовані оборонні позиції в лісосмугах.10. Після захоплення Вугледара росія швидко просунулася якраз тому, що Україна не мала оборонних споруд.11. Слова командира, чия будівельна компанія будувала фортифікації: «підрозділ 32 рази передислоковувався, і щоразу доводилося будувати власні оборонні позиції і збирати гроші на це». 12. Друга і третя лінії часто будувалися без консультацій із військами або в неправильному місці, або занадто далеко від першої лінії.13. «Ми бачили укріплення, які росіяни побудували на нашій землі. Якби ми зробили так само, ситуації під Покровськом не було б».14. «Якби військових інженерів не посилали на штурмові операції, а дозволили їм професійно копати окопи і готувати рубежі, то все би працювало».15. Порушено 30 кримінальних проваджень за фактами розкрадання на 483 млн доларів.
Сирія:1. Це демонстрація путіну, що будь-які режими падають, був і нема.2. Другі фронти можуть відкривати як диктатори для західного світу, так і навпаки.3. Тішитися падінням Асада я б не став. Повстанці – це радикальний ісламізм. По суті, це джихадисти з набором пекельно-макабричних ідей шаріяту і Газавату (священної війни проти західних цінностей).4. Є великий ризик інституціоналізації ІДІЛу. Сирія може перетворитися на притулок світового тероризму. Це ні фіга не смішно.5. В руки ісламістських фундаменталістів можуть потрапити арсенали хімічної зброї зі зарином (нервовий паралітик). 6. Росія мала в Сирії 7 тисяч солдат, 1 авіябазу й 1 морську. У співвідношенні зі силами, залученими в Україні, це 1%. 7. Інше важливо: росія через держдуму проводить законопроєкт, який вилучає Талібан зі списку заборонених терористичних угрупувань. Спайка кремля і Талібану – краще не думати. 8. Талібан – на контрах з ІДІЛом, тому близькосхідна карта ще не є до кінця розіграна. 9. Прямого впливу на нашу війну це не має, радше навпаки: кожен провал ворога в іншому місці стимулює компенсацію в нас.
У контексті «громадянин мусить загинути-вкалічіти-полягти, а влада розкошуватиме» - треба вернутися до бази. Вибір – це базове поняття для єства Людини. Психоконституція Людини базується саме на виборі, на його наявності й на можливості його робити. Людина без свободи вибору не вважається вільною, та й Людиною не вважається. Бо вибір – це стадія волі, яка передбачає можливість надавати перевагу внаслідок відкидання однієї з двох або більше альтернатив. Для Вільного Громадянина найдраматичніший когнітивний дисонанс/надлам стається якраз тоді, коли нема вибору, коли Людина позбавляється права зважувати дві або більше альтернатив, оскільки усунуті будь-які альтернативи. І тоді Людина починає діяти від безвиході, тобто відсутності вибору. Діяти від безвиході – це і не рішення, і не вибір. Ситуація «без вибору» - це дозвіл іншій суті обрати себе твоєю ціною. І ти вже не йдеш – тебе ведуть. Замість тебе живуть, бо позбавлені вибору навіть за життя вже не відповідають. На ойкумені безвиході править інфінітив «змиритися», а далі – прийняти безвихідь як своє рішення. І тоді людина віддається потокові фаталізму. Бо коли нема вибору – то й нема що втрачати. «Вільні» люди самі собі обирають, від кого залежати.Залишений без вибору своєї долі не обирає, лише епітафію.
Смарагди нав’язали думку, нібито воєнний стан забороняє всі форми безпосередньої демократії. А це далеко не так.Законом прямо заборонені лише:- Вибори - Референдуми- Страйки - Масові акції.Обмеження інших форм громадського контролю носить суто дискреційний характер: тобто, місцева влада на власний розсуд вирішує, що забороняти, а що дозволяти. А отже, дозволяються:громадські слухання, громадські обговорення, місцеві ініціативи, загальні збори громадян, консультації з громадськістю, органи самоорганізації населення, демонстрації, мітинги, походи та інші різновиди вуличної активності, які треба лишень санкціонувати з місцевою владою. Ну і не проводити в комендантську годину опівночі.Що ж ми отримали внаслідок маніпулятивного трактування воєнного стану:- закритий формат роботи державних органів,- закритий формат роботи всіх рад і депутатських комісій,- заборона доступу до публічної інформації,- ігнорування звернень громадян,- закритий розгляд усіх бюджетів,- заборона на будь-який прояв протесту,- параліч громадського контролю,- повна непідзвітність,- неможливість громадян ні на кого вплинути.«Гаряча фази війна» стала відмазкою для влади. Як наслідок – породжено громадську пасивність населення: 69% не брали участі ні в чому і ніде.Наприклад, у Полтаві й Жовкві за час війни подано 0 місцевих ініціатив. У Львові – лише 1. У Києві – лише 5. І так по всіх містах. Народ повністю за бортом процесів, які ще й оповиті омофором секретності. Тому що війна.Це – як атрофація м’язів. Якщо влада, користаючись воєнним станом, паралізувала громадський контроль і активність – ці навики здеградують аж до стану неможливості повернення в норму. Тим паче якщо це владі й вигідно – керувати суто на свій розсуд в умовах секретності.
Махання Будапештським Меморандумом у Брюсселі – дія видовищна, але імпотентно-безпорадна. Двієчникам треба взяти папірець до рук і почитати, що написано у Будапештському Меморандумі:Пункт 4. Сторони зобов'язані домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН, якщо Україна стане жертвою акту агресії з використанням ядерної зброї. Пункт 6. Сторони будуть проводити консультації у випадку виникнення такої ситуації.Ось і весь меморандум. Нема там ніяких гарантій на випадок війни. Є гарантії ЛИШЕ на випадок ЯДЕРНОЇ атаки. На хлопський розум: Будапештський Меморандум – це гарантії від ядерного удару по Україні. Поки його, тьфу-тьфу-тьфу, не сталося – виходить, меморандум працює.Все інше – «консультації» або «негайні дії Радбезу ООН», який, якщо не зраджує пам’ять, регулярно засуджує росію і стримує її від ядерних погроз, бо саме вони є об’єктом того ж Будапештського Меморандуму.Трясти папочкою з меморандумом у штаб-квартирі НАТО, при цьому коли країна 3 десятиліття свідомо й цілеспрямовано зривала рух до НАТО, - це дешево. Й розраховано на неосвічену й виснажену війною гальорку. Усяке нагнітання антизахідних настроїв – на догоду ворогу. Рішення значно складніші, ніж це уявляється кварталу.
Корумповані мародери вирішили остаточно перетворити країну в північну корею – й зі своїх чрев вивергли законопроєкт 10242, який кожного викривача корупції, журналіста-розслідувача чи активіста-антикорупціонера фактично проголошує особливо небезпечним злочинцем.Смарагдова каста настільки боїться розголосу свого сибаритства й розкошувань, що вирішила впаяти 8 років тюрми кожному, хто, наприклад, проб’є по електронних реєстрах котрогось із топ-чиновників на предмет власності маєтків, квартир чи джипів, а потім це опублікує.Із 10 співавторів сего законопроєкту 7 – слуги народу, решта 3 – ОПЗЖисти. Що ще раз підтверджує розпрекрасне порозуміння влади й ворогів народу, а особливо в питаннях власної недоторканності від розслідувань обридлих журналюг. 8 років кожному, хто почне рити в відкритих електронних реєстрах на власть імущих. Ще й стеження та прослушка (важкість злочину це передбачає).8 років – це тяжкий злочин. Тому що воєнний стан. Тому що фігурантам розслідувань некомфортно бути під прожектором суспільної уваги. Тому що всі ці розслідування (наприклад, хто й коли чкурнув за кордон, або хто за скільки придбав собі нерухомості тощо) не є суспільно необхідною інформацією. На думку владоньки, народ може прожити й без цієї інформації, адже менше знаєш – краще гинеш.
Безліч харчів для роздумів дає фокус-групове дослідження «Рейтингу». Життя на деокупованих територіях очима місцевих мешканців. Є про що подумати. Чому ви залишилися, коли почалася війна? Чим люди пояснюють:1. Старенькі батьки.2. Треба було на роботу.3. Господарка, хазяйство.4. Дуже швидко росія окупувала.5. «А чому це я повинен виїжджати?»6. Відповіді «залишився, щоб боронити рідну землю» - поодинокі.Що було головною причиною вернутися додому, щойно сталася деокупація?1. Батьки, родичі.2. Закінчилися гроші. 3. Не вдалося влаштуватися на новому місці.4. Туга за домом.5. Українська мова на Заході України.6. Різниця в ментальності.Ставлення до тих жителів, які лишилися під окупацією.1. Велика повага, це «сталеві люди», «справжні смільчаки». 2. Батьків не можна кидати.Ставлення до тих, хто виїхав і не повернувся:1. «Я людей не засуджую, але сам би так не зробив». 2. Роздратування, образа. Як люди описують перші дні після деокупації:- Радість та ейфорія- Величезні руйнування- Відсутні комунікації та зв’язок- Закінчилися харчі та ліки- Великий відсоток замінування- Обмежене транспортне сполучення з найближчим містомХто найбільше сприяв і помагав? 1. Волонтери.2. Самі мешканці громади.3. Міжнародні фонди та організації.4. Допомогу влади майже не згадують.Основні економічні проблеми після деокупації:1. Мізерні зарплати.2. Бізнес позакривався.3. Високі податки. 4. Аграрна техніка вивезена або понівечена.5. Поля заміновані.6. Нема чоловіків.Хто має керувати та відповідати за відбудову? 1. Міжнародні структури.2. «Наші роблять довго, неякісно і дорого».Місцеві мешканці деокупованих міст не хочуть і не будуть особисто брати участь у відбудові. Причому не хочуть навіть за оплату.
Існують три 1 грудня.1 грудня 1991. Країна сказала, що хоче бути країною, і вручила себе комуністам. Країна почала мріяти про самостійне життя, але не захотіла підтримати нікого, хто за цю країну боровся, сидів у тюрмі чи заплатив своєю свободою за те, аби совєтський бидлочєловєк отримав паспорт із тризубом. Так почався відлік найгіршої країни в Європі – країни, яка всю свою державотворчість просрала на самому старті, обравши ребрендинг УРСР замість народження нової країни.1 грудня 2013. Євромайдан. 22 роки багатовекторних манівців і побудови незнищенного олігархату нарешті призвели до усвідомленого вибору. Антирадянські люди (молодь) сказала своїй плебеїзованій країні, що далі так не можна. Прогресивна частина країни прокричала на весь світ, якою вона НЕ хоче бути. Почалася антиросійська революція, спрямована проти росії як центру українського життя. Вона спізнилася на 22 роки. Вона триває досі. Бо довбануті сограждани досі не можуть нічого догнати. 1 грудня 2024. Шаленого прозріння стільки ж багато, скільки й шаленого неадеквату й пропащості. Суспільство по-лев’ячи бореться. Система збагачення й самодурства по-гієнячи залізобетонується. Кривосуддя по-вовчому скалиться. Притомні наверстують упущене, непритомні живляться божою росою з марафонів. Усіх стало багато: і героїв, і покидьків. Рішень позитивних уже нема. Є лише надія бодай на чомусь спинити цю вакханалію, щоб віддихатися і спробувати прикинути, як жити далі. 1 грудня – це не лише початок календарної зими. Це – стрибок на 33 роки назад, аби все виправити.
Дзеркало Тижня. Стаття, яка докладно роз’яснює суть ударів по енергетиці. Ключові уривки: - Минулого тижня ракетний удар призвів до знеструмлення 1 млн людей.- Це була спроба повторити листопад-2022, коли було знеструмлено 12 млн, а енергосистема на кілька годин розпалася.- Цього разу удар припав на машинний зал ДніпроГЕС у Запоріжжі (50 км до фронту) і на дамбу Кременчуцької ГЕС. - Били по ТЕС на сході та заході. - Удари погасили Бурштинську та Ладижинську ТЕС.- Мета була й лишається – обрушити передачу енергії зі заходу на схід. - Основні удари – по підстанціях, які приймають енергію АЕС. Тоді ті зупиняться самі. Далі – каскад відключень по всій країні.- Пошкоджено кілька високовольтних електропідстанцій, від яких залежать АЕС, що вивело з ладу 4 основних ліній електропередач.- У перші години після нальоту з 9 енергоблоків лише 2 працювали на повну.- Енергоатом і Міненерго проігнорували будівництво укриттів на станціях – мовляв, хто ж стрілятиме по АЕС.- Тому АЕС мають мінімальний захист та максимальні навантаження.- Була спроба вибити Південноукраїнську АЕС.- Однією з цілей була підстанція в Мукачеві, яка забезпечує імпорт.- Одеський порт і судна на його рейді регулярно обстрілюють балістикою. - Виручить газопостачання. Саме тому ворог б’є по підземних газосховищах: учетверте влучили по Більче-Волицькому сховищі (Стрийський район).- Навіть без ракетних ударів узимку відключення можуть бути до 12 годин.
