Ostap Drozdov | Серце крається, коли бачу, як розпачливо наш сердешний народ побиваєть...

Серце крається, коли бачу, як розпачливо наш сердешний народ побивається над рідкісноземельними копалинами, ніби він колись чимось володів у своїй країні, де всі надра давним-давно вже оприходувані олігархами.Жалібно голосить народ над літієм-кобальтом-графітом-ураном, які й так йому ніколи б не дісталися. Бо виходить Гетманцев і ніби знічев’я каже: заспокійтеся, всі наші родовища вже давно мають власників, і, хто би міг подумати, цим власником не є народ. Хоча в Конституції (ст.13) написано зовсім інше. А може, настав час не квилити над уже давно розданим добром – а поставити питання: коли у «План Перемоги» вносили пункт 4 про розплату унікальними надрами взамін за міжнародну підтримку – хтось когось питав? Коли перед усім світом на візерунчастій таці виставлялися наші копалини – хтось сильно запитував думку народу?А народ аж тепер вийшов зі 30-річної летаргії та зненацька згадав про цінні надра, про які він сам і не знав, аж поки лідер сучасності не виставив їх яко приманку для донорів.Це гідне подиву – як гостро суспільство реагує на реакцію Трампа на запропоноване нашими одноосібниками, водночас не маючи з цього приводу жодних запитань до останніх. Дивовижно.