Ну яка зміна уряду?? В моделі одноосібного правління всякий прем’єр – це всього-навсього підпис акту виконаних робіт для офісу президента (придворних освоювачів). Якщо уряд призначають і звільняють у кабінеті царя, то Конституцію можна друкувати в формі рулонів.У природознавстві це називається колообіг лайна. В зеленій політиці це називається пересування ліжок у борделі. А в політології це називається агонія дилетантури. Який сенс у всіх цих бурхливих кадрових перестановках – якщо одні й ті самі члени кліки по колу перестрибують з одного крісла в наступне? Дехто з «незамінних» уже пішли на 4-5 коло нових посад, а дехто вже умудрився поочолювати діяметрально різні за функціоналом і компетенцією галузі й відомства. Словосполучення «новий міністр» викликає хіба що гомеричний регіт із коліками в животі. Жодного нового обличчя. Жодного представника експертно-фахових середовищ. Жодного рівновіддаленого професіонала. Ті ж самі пики по декілька раз на різних постах у режимі передачі естафети від скандалу до скандалу. Повна закритість кліки. Стовідсоткове закільцювання лише на своїх членах. Під страхом смерті заборонений вхід для будь-кого стороннього. Енна перетасовка засмальцьованої колоди карт. Цілковита деградація кадрового потенціялу. Це навіть не кадровий голод – це кадровий голодомор. 20-30 перевірених служителів культу кавеену будуть по колу ходити з кабінету в кабінет до кінця світу. Ця замкнута на саму себе команда грає основним складом уже 6-й сезон. Укоріненість потужних менеджерів в опановані й підкорені сфери настільки глибочезна, що зелений паразитарій за розмірами вже перевершив тіло жертви-країни. Монополізація сягнула таких масштабів, що демонтувати спрут без шкоди для його здобичі вже неможливо буде.На 7-у році незмінної одноосібщини говорити про "кардинальну зміну нашої стратегії" - це анекдот з анекдотів.
Патологічні хвальки обожнюють трубіти на весь світ про свої успіхи й звершення – і так само в тряпочку замовчують халепи й фейли, ніби їх нема. Якби не Дзеркало Тижня, ми б і не дізналися, що 2 тижні тому Україна всуху програла росії Арбітражний Трибунал стосовно моря.Наше МЗС, зливши цей судовий процес, упало в повний ігнор, тоді як вороже МЗС уже встигло подати свою перемогу в арбітражі як «історичну поразку України та Заходу в юридичній війні за море». Воно, на горе, так і виглядає: Україна програла всі свої позовні вимоги і щодо незаконного втручання рф у судноплавство в Азово-Чорноморській акваторії, і щодо Керченської протоки, і щодо Чорного моря, і щодо Азовського моря, і щодо двох захоплених бурових установок. Видовищні для гальорки фейєрверки й діп-страйки повністю затулили собою юридичне жахіття, з яким росія неодмінно припреться на поновлені перемовини. А саме: міжнародний суд визнав Азовське море й Керченську протоку внутрішніми водами двох держав, а не міжнародними - відтак відмовився зобов’язувати росію більше не повторювати порушення морського права, не присудив Україні жодних грошових компенсацій, не повернув назад відібрані бурові вишки і – що вкрай важливо в контексті Кримської офензиви – відмовив у демонтажі Кримського мосту.Ось із такими юридично підкріпленими «картами» росія й сяде на розмову довкола Криму й моря, що омиває його береги. Дуже тяжка казуїстична ситуація, і вона, авжеж, не така видовищна, як стовпи диму над півостровом. На стовпи диму приємніше дивитися, ніж думати складнішими матеріями.👉https://www.youtube.com/watch?v=aIF8YhYGHwM
Вступ України в ЄС не буде синхронним із Молдовою – і ця новина є набагато значимішою, ніж серцю любі діп-страйки по Воронежу й Криму, які крім зловтішних емоцій, більше нічого не живлять.А от окремішній вступ в ЄС – це значно глибша за наслідками подія, бо була надія прослизнути в ЄС за рахунок здобутків сусідів. Тепер не вийде сховатися за реформами Санду й далі шлангувати в інтересах Міндіча. Доведеться персонально виконувати взяті на себе зобов’язання – а кліка цьому системно опирається, бажаючи утримувати в Україні гібридний режим безправ’я для недогромадян і безкарності для касти «тому що війна». Оцінка реформаторських здібностей узурпатора тепер буде основним критерієм готовності вступати в коло європейських демократій, а значить – навіки прощатися з авторитаризмом, одноосібщиною, ручним управління, беззвітністю, непідконтрольністю, свавільними припадками настрою, припливами й відпливами куража, монополізації, мародерії, безчинств. Позаяк вступ до ЄС суперечить шкурним інтересам кліки, то, схоже, саботаж базових реформ вийде на новий левел гри в варята. А тим часом молдовани, з яких усі кпинили у глузливих анекдотиках, спокійненько ввійдуть в ЄС – навіть маючи під боком апендикс у вигляді Придністров’я. І хто з кого буде сміятися? Мудра Молдова хутко виконає всі євроінтеграційні маркери – а хамовиті нарциси далі фиркатимуть на весь світ, бо всі їм шото винні.
43% поляків виказують неприязнь до українців. Це дуже дивно, що 43. Якби до вас приїхало кілька сотень рускоязичного специфічного насєлєнія з барсетками впоперек тулуба, бикуватою манерою поведінки й пошуками російськомовних шкіл – цікаво, чи велику приязнь ви б відчували до прийшлих мігрантів на джипах і небажанням вчити державну мову. Нам це, можливо, не вельми приємно визнавати, але корені негативу до українців є дуже побутові. Було б дивно, якби поляків не вибішували наші рагулі: один виловив 20-річного реліктового сома у варшавському озері, інший заїхав позашляховиком у заповідну зону, всі ці кричущі вчинки широко розносяться медіями, та ще й плюс купа ДТП з вини наших громадян із перевищенням швидкості, купа побутових неадекватностей, та ще й рускій язик заполонив польські міста. За 5 років підназбиралося багацько того, що явно не додає плюсів національному портрету та стереотипу. Звісно, можна все списати на високі матерії, але антиукраїнська налаштованість у Польщі – це акумулятивний ефект усього невдоволення, яке має багато дрібніших своїх подразників.👇https://www.youtube.com/watch?v=lgvOsZwI--c
Коли Зеленський, падкий на статуєтки, медалі та інші атрибути визнання, помпезно приймав Орден Білого Орла – чомусь ніхто ні слова не сказав про те, чи можна приймати орден, яким нагороджували Муссоліні й Єкатєріну. В момент нагородження Зеленського це не муляло.Це називається політика, причому примітивно-лінійна. Коли давали Орден – піярилися на ньому до нестями, а коли пішло загострення – тут як тут Муссоліні з Єкатєріною вигулькнули з-за кущів.Мудрий державник НІКОЛИ не даватиме волю своїм емоціям – особливо в умовах повної залежності від європейських партнерів і щодо фінансування війни, і щодо вступу в ЄС. Мудрий державник, якщо не хоче працювати вантажником на новій пошті, має зважувати кожну свою дію й міряти її далекосяжними перспективами. Солодке купання в меді самоствердження приносить у майбутньому гіркоту обом країнам. Мудрість провокованого проявляється в тому, аби не вестися на провокації. Мудрість державника полягає у вмінні опанувати своє самолюбство й діяти не істерично й самопишально, а зріло й гідно. Хоча... Нема сенсу протистояти повені солодкого самоствердження. Зоряний час уразливих. Низький уклін Кучмі, ага.
- Наші діти мають рости у війні й примусі, а не в безпеці та свободі. - Кожен має загинути геройською смертю, а як ні, то він сцикло. - Кожна жінка має вернутися з тихої Європи і негайно народити 7-8 солдатиків. Це щось ментальне. Замість того, щоби вберегти чимбільше людей від вояжу крізь пекельні кола – лунає цілком протилежне: кожен має потрапити в пекло. Замість того, щоби подумати, як зробити так, аби більше ніхто ніколи не носив трауру – лунає цілком протилежне: хай чорна біда торкнеться кожного. Замість того, щоби подумати, як зробити так, аби більше ніхто гинув, лунає цілком протилежне: кожен має ризикнути життям. Це щось ментальне. Філософія західної цивілізації спрямована на те, аби лихоліття, горе й смерть торкнулися якомога меншої кількості людей. Уберегти від цього – ось завдання всіх держав і урядів. У нас же: хай лихоліття, горе й смерть спіткає кожного, і держава гарантує це. Замість дбати про спільне для всіх благо – людей влаштує спільна для всіх біда. Час від часу треба самим для себе проговорювати фундаментальні засади людиноцентризму, аби бодай іноді згадувати про Людину: 👇https://www.youtube.com/watch?v=5HAALF3zJH0
Бойові дії у травні. Аналітика.• Інтенсивність боїв зросла на 38% (6877 зіткнень).• Середньодобова кількість штурмів у травні – 222, а в один із днів «перемир’я» (8 травня) зафіксовано 245. • Проте: сухопутня окупація фактично зупинилася: у травні захоплено 14 кв км.• Тактика інфільтрації малих штурмових груп вичерпала себе.• За місяць ворог утратив 31 тисячу осіб. • Відсутність результатів на полі бою зумовлена «стіною дронів», яка кардинально змінила традиційне співвідношення втрат. • 80% окупантів знищуються за допомогою дронів, і якщо раніше співвідношення загиблих-поранених було 1:3, то тепер із 3 солдат виживає 1.• У травні встановлено рекорд з ураження російських нафтових об’єктів: 30 результативних ударів.• Почалася кампанія «логістичного локдауну» та блокади Криму.• Росія переламує ситуацію за рахунок ракетних ударів по тилу.• 14 травня було зафіксовано 1484 повітряні цілі (1428 дронів і 56 ракет).• Путін підписав закон, який дає право використовувати армію для «захисту російських громадян, які заарештовані або зазнають кримінального переслідування» за кордоном. • Путін списав 10 млн рублів боргів за кредитами «учасникам сво», які уклали контракт з 1 травня (цим намагаються вирішити дефіцит живої сили). • Уперше з часу війни в росії почали лунати наративи про зупинку війни.
Війна дозволяє владі позбавляти прав усіх і кожного, крім себе. Призупиняє діяльність усіх партій, крім партії влади. Дає змогу легалізувати одноосібний лайт-авторитаризм. Виправдовує репресії, утиски й закручування болтів. Забороняє громадськості контролювати дії керманичів і гарантує останнім непідзвітність, безкарність, закритість. Уможливлює ручне управління й царську модель. Є супервигідним виправданням «у нас війна», а отже, критика мародерів прирівнюється до розхитування човна, а це ж (авжеж!звісно!безперечно!) кому на руку – нашому заклятому ворогу! (кому ж іще).А тим часом позаду півтора каденції вічно шостого президента, і ця вічна каденція завдяки війні не матиме жодного конституційного ліміту, а буде підпорядкована простій формулі: війна = посада.Цієї логічної прямолінійності вже неможливо уникнути. Хоче хтось того чи не хоче, обгрунтовано це чи не обгрунтовано, іпсо це чи не іпсо – весь час, доки триватиме війна, постійно над правителем, зміни якого прагне 67% населення, висітиме ця формула: війна напряму передбачає обіймання престолу без виборів, звітності, громадського контролю. Поки війна - вічним керманичем може бути людина навіть із нульовою чи відʼємною підтримкою. Нічого з цим не вдіяти. 👇https://www.youtube.com/watch?v=8fjVuP8QkhY
Освітяни, які отримують мізерну й упосліджену зарплату, мають порадіти за прем’єрку, яка офіційно є найбільш високооплачуваною "викладачкою" в Україні. У Київській Школі Економіки (в народі – «університет Мілованова") за 3 роки «викладання» Свириденко заробила понад 7 млн грн. Стандартна оплата лекцій прем’єр-міністра – 3,2 млн грн на рік, і цей заробіток від «викладання» - утричі вищий за офіційну зарплату глави уряду (1,3 млн на рік).Виходить, це не прем’єр-міністр у вільний від державної роботи час підпрацьовує лектором у приватному університеті побратима по кліці – а рівно навпаки: це науковий викладач у вільний від заліків час підпрацьовує главою уряду. Ясна річ, наукові гонорари – це ширма для доплат прем’єр-міністру, чия зарплата смішна відносно покладених обов’язків і відповідальності. Та чи не чесніше перед народом було б затвердити втричі вищу зарплату прем’єра, аби він не ходив у ліві каси доотримувати недоотримане?Педагоги зі стажем і професура з багатолітніми заслугами можуть хіба що облизнутися на цифрі 3 млн грн щороку на руки. Заробляючи стільки на лівій роботі, не гріх буде сказати те, що Свириденко щиро й сказала на токшоу "Вдома краще!", яке офіс президента провів для підставної «молоді»: «Я би не хотіла жити за кордоном, тому що в нас – країна з необмеженими можливостями».Так і є.Колективів і спільнот це теж стосується: відсутність мізків має суттєву перевагу - ніколи не буде менінгіту.
У цім відеоблозі неспроста питається: а коли востаннє ви щось чули про лінію фронту?Війна саме тому сфокусувалася на змаганні в повітряних діп-страйках (взаємних глибинних ударах почергово) – бо суходіл заштопорений уже третій рік. Сухопутна наземна війна не демонструє проривних змін і нічого не вказує на їх імовірність. Якраз через це всі зосередилися на повітряних ударах углиб тилу – бо вони більш видимі й відчутні. В цьому, як зазначають воєнні аналітики, полягає парадокс гібридної війни – вона по суті розщепилася на 2 окремі види війни: суходольну й повітряну. Перша від другої не залежить. Оскільки перша перетворена в стаціонарну м’ясорубку з мінімальними шансами зрушити з місця – то весь акцент перенесено на повітряну компоненту війни, адже діп-страйки набагато дошкульніші, відчутніші й видиміші, ніж стоячий фронт на суші, та й не потребують вони такого велелюддя живої сили стінка на стінку. Вся увага – до повітря, бо з сушею таке якби все ясно стало. 👇https://www.youtube.com/watch?v=qfQ47q9VFPk
TGLIST.COM.UA
