Самокритичне мислення – це первинна ознака ментально здорової особистості. Уміння давати собі оцінки, бачити власні недоліки, виявляти помилки й виправляти їх (або принаймні не робити більше) – це засадничі риси адекватної людини, здатної до саморефлексій, роблення висновків і руху вперед на основі зроблених переоцінок і ревізій себе.

Ми саме тому застрягли намертво в безпросвітку – бо всі рішення по війні приймає носій синдрому непомильності. Позаяк індивід, який сам себе наділив верховним правом вирішувати за всіх, у силу своєї органіки не спроможний на динамічну переоцінку/перегляд дійсності й власних дій – отож, годі очікувати якихось проривів. Бо прориви стаються лише після ревізії ситуації й сеансу самокритики.

Відтак уся країна перебуває в заручниках у синдрому непомильності. Він і приведе всіх у безпомилкову дупу. Даремні ілюзії гладко заходять у серце, але криваво виходять боком.

Наші апокаліпсиси – це наші апокаліпсиси. Світ про свою безпеку давно подбав, поки ми третину століття поглиблювали «стратегічні стосунки» з росією. Тому промінчиків світла не буде. Як і не буде кінця тунелеві, поглибленого профанами аж до ядра Землі.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=GyaBrfzUw6w