Обухів first!

​​У ВИТАЧЕВІ ВІДКРИЛИ КОПІЮ РУНІЧНОГО КАМЕНЯ ВІКІНГІВ***НЕ ФАКТСвого часу я присвятив цілий цикл цьому каменю і так званому "Витачеву вікінгів":1. Вступ.2. Витачів в обороні Русі.3. Версія Щавелєва4. Версія Клайбера5. ПідсумокТоді я заморочився настільки, що знайшов статтю Клайбера норвезькою мовою за 1965 рік.Коротко: однозначної і 100% версії про те, що суч. Витачів це Витахолм з каменю - НЕМАЄ.Є купа гіпотез, в основі котрих лежить філологічна версія норвежця Клайбера, котру натягнув на свою археологію кацап Рибаков. І перша, і друга дуже сумнівні.***БРЕНДІНГВтім, для політика головне - фото. А тому у Витачеві урочисто відкрили копію легендарного Альстадського рунічного каменя, доставленого з Норвегії. Камінь "увічнює пам’ять вікінга Торольда", який загинув нібито у цих краях.Церемонія відкриття набула міжнародного значення завдяки участі міністра закордонних справ України Андрія Сибіги та міністра закордонних справ Норвегії Еспена Барта Ейде.***Не бог-зна шо. Для Витачева, котрий з одного боку потопає в морі новітніх міфів, а з іншого - позбавлений нормального історичного туризму це палка з двома кінцями.З одного боку це хороший маркер для невибагливих туристів. З іншого - він повторить долю найрозкрученішого місця Витачева. Того, де млин, пекарня, каплиця і реально історично нічого не було.

На тлі заяв мера Києва про можливі складні сценарії цієї зими мешканці столиці дедалі активніше придивляються до житла в Київській області. На ринку нерухомості зростає інтерес до будинків із автономними джерелами тепла та води — дров’яними печами, грубами та власними колодязями.Найбюджетніші пропозиції стартують від 8 тисяч доларів. За таку суму в селі Семенівка Обухівського району продають цегляний будинок площею 82 квадратні метри. У селі Копачів Обухівського району, приблизно за 45 кілометрів від Києва, за 30 тисяч доларів пропонують ділянку зі старою хатою. Продавці зазначають, що піч у будинку робоча, а на подвір’ї є власна криниця. Додатковою перевагою називають близькість до Обухова та можливість дістатися столиці менш ніж за годину.За таку ж суму в Обухівському районі можна знайти більш адаптований до сучасних умов варіант — дачний будинок із піччю-каміном і газовим конвектором. Така комбінація дозволяє користуватися газом у штатному режимі, а в разі його відсутності — обігріватися дровами.

​​Бойовий медик з Обухова понад 100 діб провів на позиціях***Бойовий медик 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади на позивний «Баптист», родом з міста Обухів Київської області, розповів про службу на передовій, евакуацію поранених і роботу в умовах тривалого перебування на позиціях.За словами військовослужбовця, його крайній бойовий вихід тривав 78 діб, а перед цим він ще 27 днів безперервно перебував на позиції. У цей час особливо гостро відчувається цінність води, психологічної стійкості та фізичної витривалості.До мобілізації Ігор, таке справжнє ім’я бійця, працював фельдшером невідкладної допомоги, у Державній службі з надзвичайних ситуацій, а згодом — у сфері доставок. Близько року тому він отримав повістку та долучився до 80-ї бригади, обравши посаду бойового медика.Військовий зазначає, що для нього важливо поєднувати службу з власними релігійними переконаннями, залишаючись корисним на полі бою. Після проходження необхідної підготовки в навчальному центрі та в бригаді він виконував бойові завдання з оборони Сумської області.Згадуючи складні бойові епізоди, медик розповів про відбиття ворожого штурму, під час якого йому довелося знищити противника та заволодіти трофейною зброєю — автоматом АК-12. За його словами, на посаді бойового медика ключовим є готовність діяти не лише як медик, а й як військовослужбовець, здатний організувати оборону позиції або виконати обов’язки командира відділення.Один із найважчих епізодів служби стався під час евакуації пораненого побратима на Курщині. Евакуація тривала цілий день через складні умови місцевості та велику кількість ворожих дронів. Група діяла обережно, переміщаючись від укриття до укриття, і змогла виконати завдання без втрат.Окрім евакуації поранених, бойові медики беруть участь і в поверненні полеглих воїнів з поля бою. За словами «Баптиста», це надзвичайно відповідальна й морально важка робота, адже кожен загиблий має бути повернутий додому, щоб рідні змогли з ним попрощатися.За сумлінне виконання обов’язків військовослужбовця нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «Золотий хрест». Особливо символічною для нього стала нагорода у вигляді ножа, вручена командиром бригади.

​​ДЛЯ ЧОГО НАМ МІФИ ЇХ МОЛОДОСТІ?***Політолог Вадим Денисенко пише, що Булгаков – тєма поколіннева. Відійде покоління, за часів чиєї молодості був сформований міф про нього і зникне потреба у обговоренні його постаті.Натомість, переконаний він, треба думати над тим, ким замінити його міф про Київ. Серед варіантів: Підмогильний, Семенко і тд.Чудово, коли є з кого вибрати.А шо робити Обухову, чий міф про Малишка також сформований в часи молодості його носіїв і відійде разом з ними? Ким замінити його?Попри те, що на відміну від багатьох Малишко повертався до Обухова, не цурався Обухова, його «Сонети обухівської дороги» це не так про топонім, як «внутрішню географію».Ні, я не порівнюю російського білогвардійця і українського комуніста. Перший був культовим українофобом і антисовєтчиком, другий – безумовним патріотом Радянської України. Булгаков кинув Київ при першій можливості, Малишко переїхав до нього як тільки зміг.По суті ж людини, котра писала саме про Обухів, саме в прозі у нас, якщо я не помиляюся, немає. Не надихав він всі ці літстудії, принаймні, не настільки шоб.В «нульових», здається, був Юрій Шинкаренко. Я пам’ятаю його самоіронічну новелу про обухівських планокурів.Є твори, де Обухів згадується. Але цього мало для того щоб говорити за все місто.Місто, котре чекає на свого співця. А не чергового співця із себе. Хоча, будьмо відвертими – реалізуватися тут доволі важко. Митцю – 100%. Малишко, Киянченко, Чепелик і багато менш відомих змогли зробити це лише за межами міста.Єдиний, хто тут відбувся і про котрого знають всі – це «Обухів 65», чергова кацапська диверсія, обрАза на образі міста.Відтак, я би думав, не ким замінити Малишка, а шо робити з неймінгом і маркетингом "картонажки".

​​ЧОМУ НОВИЙ СПОРТКОМПЛЕКС В ОБУХОВІ ПІД ЧАС ВІЙНИ – ЦЕ ПОГАНО?***В 2017, коли Обухівська міська рада знущалася (сорі, реконструювала) Площу Матері, я думав – ну все, більше такого не буде. Це востаннє.В 2019, коли Обухівська міська рада заставляла Обухів «горщиками і мушлями», я думав – ну все, більше такого не буде. Це востаннє.***ПЛОЩАПриблизна площа Школи і Піщаної біля 2 кв. км. В їх межах діє купа спортивних секцій. Крім них є:-  Спорткомплекс ім. Мельника-  Відкриті майданчики біля 3-ї школи-  Відкриті майданчики біля 5-ї школи-  Спортзали у 3-й школі-  Спортзали у 5-й школі-  Спортзала у Будинку культури-   Кілька приватних спортзалів-   Біля 3 басейнів.Обухів потопає у спорті, тому нічого нового йому не треба, треба наповнення того, що вже є.***МІСЦЕРеально гірше вибрати годі. -  Загазована промзона, затиснута між різними видами трафіка, заводом і тд.-  Це далеко не тільки для жителів Яблуневого, Центра і Автошколи. Це далеко навіть для мешканців Школи і Піщаної, бо при всіх рівних туди ще треба дійти.***ОБГРУНТУВАННЯ. Автор посилається на експертизу якихось міфічних урбаністів. Я більш ніж впевнений, що їх не було. Бо жодна психічно здорова людина не запхне ЩЕ один по суті спорткомплекс під назвою «парк» подалі від людей, поближче до промзони, по суті - ЗА територію міста.І це при тому, що Обухів – не лише Школа і Піщана. Місто давно треба «вирівнювати». На Автошколі, в Центрі, Автостанції, Яблуневому теж живуть люди, їм теж треба магазини, спортзали і тд.Ну і наостанок. Відкриття планується на весну 2026. Так, ніби війна закінчиться і на носі маячитимуть вибори. А шо може бути краще перед ними ніж розрізання «червоних стрічок» з фальшивими посмішками і черговими антиобухівськими планами? Для тих, хто вже бачить себе новими-старими керівниками міста.***ВИСНОВКИ-  В цьому районі Обухову не треба ще один, по суті продубльований спорткомплекс, називайте його «парком» чи інакше.-  Під час війни будівництво розважальної інфраструктури – злочин, іншого слова не підберу.

​​«ОСВЕНЦИМ ДЛЯ ТВАРИН»: ЗООЗАХИСНИКИ РОЗПОВІЛИ ПРО ТРАГЕДІЮ НА ОБУХІВЩИНІ***У селі Кременище Обухівського району Київської області зоозахисники виявили 51 тіло загиблих тварин, які перебували на перетримці у жінки, що представлялася волонтеркою під псевдонімом Вікторія Дика. Про це повідомили зоозахисниця Сніжана Бугрик та Kyiv Animal Rescue Group (KARG).На місці події зоорятівники працювали спільно з поліцією Київської області. За їхніми словами, операція з порятунку тривала всю ніч. У результаті вдалося врятувати 40 котів та одну собаку, яких негайно доправили до ветеринарних клінік.За словами Сніжани Бугрик, жінка, яка називала себе волонтеркою та утримувала міні-притулок, насправді роками приймала тварин у неналежних умовах. Зоозахисниця зазначає, що справжнє ім’я підозрюваної — Галина Бондаренко. За попередніми даними, тварини гинули від голоду, спраги та хвороб, а живі змушені були виживати серед мертвих.У KARG повідомили, що серед врятованих були тварини, раніше евакуйовані із зони бойових дій, зокрема кішка з Очеретиного Донецької області, якій вдалося вижити.Зоозахисники зазначають, що власниця помешкання наразі не виходить на зв’язок, її місцеперебування невідоме. Також існують підозри, що частина загиблих тварин могла бути закопана на території подвір’я.Правоохоронці отримали повідомлення про жорстоке поводження з тваринами 18 грудня. Слідчі Обухівського районного управління поліції відкрили кримінальне провадження за частиною 3 статті 299 Кримінального кодексу України — жорстоке поводження щодо двох і більше тварин.Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п’яти до восьми років.

​​Чи повинні чиновники складати іспит з історії та географії Обухова?Ні. А хотілося б.***В останній голосувалці я навів приклад Бенедикта Андерсона, котрий вважав 1 з 3 передумов формування ідентичності наявність музею.Кажуть, у Польщі зараз бум - музеї потопають у спеціалістах, котрі хочуть в них працювати і політиках, котрі хочуть інвестувати в них свої кошти і увагу.Одразу зауважу, що на моє розуміння Обухова і себе в ньому вплинув наш музей і його колишній директор - Юрій Корнійович Домотенко.Саме тому, я впевнений, що кандидати на будь-які чиновницькі посади в Обухові повинні складати іспит на знання його географії і історії. Бо те, що знімає про Обухів наш відділ культури нічим не відрізняється від "знань" лідерів опозиції - в обох випадках це так званий "історичний аутизм".Я ж у свою чергу і в міру можливостей намагаюся подолати цей хіатус (розрив) в другому пункті теорії Андерсона - формуванні карти території.Історичної, передусім.Відтак, сьогодні з неї можна дізнатися про те,1. хто і коли жив на березі Дніпра від Трипілля до Стайок;2. Де в Обухові у 1966 році була перукарня?3. Про те як жили і чим займалися у Стайках у 17 ст?частина 1частина 24. про Українку - "Місто на краю" :)))5. про "царицині" міфи в Обухові і Українці6. про "патронімічні" (відчоловічі) топоніми Обухова і Українки в 15-17 ст.7. про "святих " і "розбійників" Обухова і Українки8. про суголосність (схожість звучання) частини обухівських назв.9. про мамонтів в фольклорі Трипілля.10. Обхівські "легенди про гігантів".11. Про зникле середньовічне селище між Обуховом і Трипіллям.і трохи загального про "Перунові дуби", розселення слов'ян, фанатів "шизосторії" і тдНе будьте чиновниками і політиканами. Поважайте землю, на котрій живете. Вивчайте її.

​​Ігор Чава, котрий чи не єдиний в Україні займається т.зв. "брендингом територій", на питання щоб він робив аби мав ресурси для розвитку міста, відповів так:1. ВКЛАДАВ У ЛЮДЕЙ... у їхнє розуміння цінності свого міста, у здатність бачити не лише проблеми, а потенціал, у те, щоб вони відчували свою причетність до місця, в якому живуть. Я б розвивав вміння взаємодіяти з містом, розуміти, яку користь воно може дати людині і яку користь людина може повернути назад.2. ІНВЕСТУВАВ У КУЛЬТУРУ... яка не мала б бути просто набором заходів чи подій “для статистики”, а мала б стати голосом міста.Щоб на сусідній вулиці люди впізнавали тих, хто представляє їхнє місто на всеукраїнському чи європейському рівні у спорті, у творчості, у будь-якому напрямку і гордилися ними як тими, хто робить місто видимим.Іншими словами, 1. люди повинні приїздити сюди (бо тут класно), а не виїздити (бо тут ...)2. ми повині цінити тих, хто шось робить. Але цінність не у черговій роздачі грамот, а у допомозі в масштабуванні ініціатив.Що з цього було чи є в Обухові?Отож бо.

​​КАДРИ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ***13–14 листопада на Київщині пройшов Обласний форум-фест української ідентичності «Свої. Рідні». Захід об’єднав понад 70 учасників із різних громад області — молодь, освітян, митців, культурних діячів та військових.Відбулося це у Богуславі, що вкотре підтвердило мою гіпотезу про існування так званого "богуславського культурного чуда".Явище це багатомірне і включає в себе купу взаємодоповнюваних напрямків: від етнографічних до історичних досліджень; від екскурсій до фестивалів; від майстер-класів до виставок тощо.Питання чому у них вийшло мучить мене не перший день.Але більш-менш притомне припущення з'явилося лише нещодавно.1. ВІК. Більшість учасників руху люди віком 25-45.2. КОМАНДА. Наскільки я розумію в тій чи іншій формі кістяк є.3. МЕНЕДЖМЕНТ. Найважливіша частина. Є ті, хто вміє шукати і залучати ресурси.4. БЛАГОДІЙНИКИ. Не буду стверджувати, що в основі ривка лежить діяьність МХП, але те, що холдинг вкладається в Богуслав і Миронівку, поза сумнівом.5. ВЛАДА. Теж не знаю, втім, здається, що колаборація якшо і існує то незначна. Іншими словами, люди розуміють, що хоч зіпсувати - скооперуйся з чиновниками.Відтак, формула "богуславського культурного чуда" проста: менеджмент + фандрайзинг + ентузіазм - бюрократи.Іншими словами, кадри вирішують все.Чи є вони в Обухові?Ні. У нас немає людей певного віку, заряженості містом і з потрібними комерційними скілами.Немає молоді (вона у Києві), немає команд (крім "рушникістів"), немає менеджера (об'єднавчого фактора), немає благодійників ("картонка" вдавиться).***Втім, я не вважаю це моральною проблемою з її вічним пошуком винних. Проблемка соціальна: те, що раніше "вимивав" Київ "домила" війна. Відтак, Обухів просто позбавлений потрібного для ривка людського капіталу. І здається, не лише у культурній сфері.

​​Це сумна і безумовно - повчальна історія.Йдеться про те, що на Київщині чоловік і жінка отруїлися блідою поганкою, але вижили.***У спільноті «Гриби України» користувачка Sazha Gazova розповіла історію знайомих, які отруїлися грибами, зібраними у лісі Київської області. Подружжя потрапило до лікарні з тяжким отруєнням після того, як зібрало кошик грибів, серед яких виявилися бліді Модератор групи Євген Руденко підтвердив, що на фото в кошику видно сім плодових тіл блідої поганки — одного з найнебезпечніших отруйних грибів у Європі. За його словами, головне, що постраждалі вчасно звернулися до лікарів. Жінка провела у лікарні три дні, а чоловік лікувався довше, але обоє вижили.Учасники спільноти наголосили, що бліда поганка дуже схожа на деякі їстівні гриби — зокрема сироїжки та мухомори. Її можна впізнати за потовщенням біля основи ніжки та «спідничкою» під капелюшком.Коментатори закликали грибників бути максимально обережними й не брати до кошика гриби, в їстівності яких є хоч найменший сумнів.«Якщо не впевнені — не збирайте. Краще втратити гриб, ніж життя», — зауважили учасники обговорення.