​​ДЛЯ ЧОГО НАМ МІФИ ЇХ МОЛОДОСТІ?***Політолог Вадим Денисенко пише, що Булгаков – тєма поколіннева. Відійде покоління, за часів чиєї молодості був сформований міф про нього і зникне потреба у обговоренні його постаті.Натомість, переконаний він, треба думати над тим, ким замінити його міф про Київ. Серед варіантів: Підмогильний, Семенко і тд.Чудово, коли є з кого вибрати.А шо робити Обухову, чий міф про Малишка також сформований в часи молодості його носіїв і відійде разом з ними? Ким замінити його?Попри те, що на відміну від багатьох Малишко повертався до Обухова, не цурався Обухова, його «Сонети обухівської дороги» це не так про топонім, як «внутрішню географію».Ні, я не порівнюю російського білогвардійця і українського комуніста. Перший був культовим українофобом і антисовєтчиком, другий – безумовним патріотом Радянської України. Булгаков кинув Київ при першій можливості, Малишко переїхав до нього як тільки зміг.По суті ж людини, котра писала саме про Обухів, саме в прозі у нас, якщо я не помиляюся, немає. Не надихав він всі ці літстудії, принаймні, не настільки шоб.В «нульових», здається, був Юрій Шинкаренко. Я пам’ятаю його самоіронічну новелу про обухівських планокурів.Є твори, де Обухів згадується. Але цього мало для того щоб говорити за все місто.Місто, котре чекає на свого співця. А не чергового співця із себе. Хоча, будьмо відвертими – реалізуватися тут доволі важко. Митцю – 100%. Малишко, Киянченко, Чепелик і багато менш відомих змогли зробити це лише за межами міста.Єдиний, хто тут відбувся і про котрого знають всі – це «Обухів 65», чергова кацапська диверсія, обрАза на образі міста.Відтак, я би думав, не ким замінити Малишка, а шо робити з неймінгом і маркетингом "картонажки".