Національний заповідник "Хортиця" official

13 лютого 2026 року в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця» відбулася презентація книги  «Творці історії» доктора історичних наук Олексія Сокирка та української художниці Ольги Глумчер.Видання презентували автор Олексій Сокирко та директорка видавництва «Темпора» Юлія Олійник.Провів захід доктор історичних наук Борис Черкас.У події взяли участь науковці та фахівці заповідника, а також представники громадських організацій ветеранів російсько-української війни «РАЗОМ.ЮА» та «PATRIOTS 1556».Книга «Творці історії» — це збірка портретів 65 видатних особистостей, які, на думку авторів, відіграли помітну роль у розвитку української історії та формуванні уявлень про Україну.Короткі біографічні есе розкривають характер та долі героїв, їхній внесок у розвиток українського суспільства від середньовіччя до модерності. Автори книги показують, як цінності, ідеї та інституції, створені цими людьми, вплинули на формування української ідентичності.Книга демонструє ціннісну тяглість української історії, тим самим розбиваючи, нав’язані ще радянською історичною наукою твердження, про її переривчатість, фрагментарність."Творці історії" підкреслюють, що наша історія —  це історія переможних людей. Наше минуле — не архів старовини, а джерело нашої сили. Завершуючи захід Борис Черкас наголосив на особливому значенні острова Хортиця, як символічного місця, пов’язаного з формуванням нашої ідентичності переможців.

Міжнародний день жінок і дівчат у науці, який щорічно відзначають 11 лютого відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН, акцентує увагу на ролі жінок у розвитку науки та важливості забезпечення рівних можливостей у сфері досліджень і освіти.За сучасними статистичними даними, частка жінок у науковій сфері в Україні становить близько 46%, що перевищує середній світовий показник. Український науковий простір традиційно характеризується високою залученістю жінок до наукової та дослідницької діяльності у технічних, медичних, соціальних, природничих та гуманітарних науках. Наразі Україна посідає 12-те місце за кількістю жінок-вчених серед 41 країни Європи.Українська історична наука має значний доробок жінок-дослідниць, зокрема у вивченні тем, які тривалий час залишалися об’єктом ідеологічних викривлень.Однією з них є історія козацтва – складний і багатовимірний феномен, який у різні періоди був об’єктом міфологізації, політичних інтерпретацій та ідеологічних нашарувань. Її дослідження потребує не лише роботи з великими масивами джерел, а й критичного ставлення до імперських та совєтьских наративів.Вагомий внесок у дослідження історії козацтва зробила Наталія Полонська-Василенко – докторка історичних наук, археологиня та архівістка, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії. Авторка майже 200 наукових праць, присвячених історії Запорожжя та Південної України. Її фундаментальні праці стали важливою складовою української історіографії та суттєво розширили уявлення про історичну роль Запорожжя.Однією з провідних дослідниць історії українського козацтва стала Олена Апанович – українська історикиня та архівістка. Її наукові зацікавлення були зосереджені на історії Запорозької Січі, військовій організації запорозького козацтва та військово-політичній ролі Запорожжя у XVII-XVIII століттях. У своїх працях дослідниця приділяла особливу увагу участі запорозького козацтва у воєнних конфліктах, структурі козацького війська та військовому чиннику в міжнародних відносинах того часу.Вагоме місце у дослідженні ранньомодерної історії України належить докторці історичних наук, професорці Наталії Яковенко. Сфера її наукових робіт охоплює соціальну історію, історію еліт, політичну культуру та проблеми ідентичностей українського суспільства XVI-XVII століть. Її праці, присвячені українській шляхті та соціальним трансформаціям ранньомодерної доби, дозволяють глибше осмислити витоки козацької старшини та процеси формування нових соціальних груп у середині XVII століття.Значний науковий доробок у галузі історії козацтва належить професорці, докторці історичних наук Ірині Кривошеї. Її дослідницька діяльність зосереджена на історії, генеалогії та особливостях повсякденного життя козацької старшини. Численні публікації дослідниці, присвячені аналізу тестаментів, козацьких реєстрів і службових структур козацького товариства, суттєво поглиблюють розуміння соціальних зв’язків та моделей власності козацької еліти, формуючи більш комплексне уявлення про козацьке середовище.Жінки-науковиці, які працювали й працюють із проблематикою історії козацтва, не лише розширили джерельну базу та методологію досліджень, а й суттєво вплинули на сучасне осмислення козацької історії.Сьогодні традиції наукового дослідження історії козацтва продовжують жінки-науковиці і Національного заповідника «Хортиця». У наукових підрозділах установи над проблемами історії козацтва працюють 16 дослідниць, чия діяльність охоплює широкий спектр напрямів – науково-дослідну, фондову та експозиційну роботу. Вивчення історії козацтва, її наукове осмислення та фахова репрезентація залишаються важливою складовою сучасних досліджень української історії та української ідентичності.Висловлюємо вдячність і шану науковицям за професійну відданість, щоденну працю та внесок у розвиток української науки.

У Запоріжжі відбувся відкритий експертно-громадський діалог «Українська ідентичність сьогодні: між національним і локальним викликом», організований Центром професійного розвитку педагогічних працівників м. Запоріжжя в межах освітнього проєкту «Регіональний історичний код: козацька спадщина Запоріжжя».Одним зі спікерів заходу став завідувач науково-просвітницького відділу Національного заповідника «Хортиця» — Сергій Дударенко.У своєму виступі він зосередився на тому, що козацька спадщина – це не лише історичний матеріал, а й інструмент формування національних цінностей та громадянської позиції. Під час обговорення йшлося про значення регіональної історії у формуванні національної свідомості, про поєднання загальноукраїнського історичного наративу з локальним досвідом, а також про роль культурної спадщини Запорізького краю як важливого ресурсу для сучасної освіти.Окрему увагу було приділено відповідальній ролі вчителя у формуванні світогляду молоді, а також викликам, із якими стикається освітня сфера в умовах війни.Зустріч стала майданчиком для фахового обміну досвідом, думками та спільного пошуку рішень.

24 січня 2026 року в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» відбулася лекція доктора історичних наук, а сьогодні - діючого офіцера Збройних сил України Бориса Черкаса «Українська державність XIV - XV ст.»До широкомасштабного вторгнення Борис Черкас, працюючи в Інституті історії України НАН України, досліджував середньовічну історію, зокрема Великого князівства Литовського та Золотої Орди, вивчав геополітичне становище України у XIV—XVII століттях.XIV—XV століття важливий, але маловідомий для широкого загалу історичний період. Тоді не було єдиної української держави, але державність існувала як ідея та потенціал, відбувалися процеси закладення фундаменту майбутньої державності, формувалася нова суспільно-політична сила – козацтво.Його дослідження доводять безперервну тяглість і спадкоємність державницької традиції і державницьких прагнень українців, мілітарної ментальності від часів князівської Русі до виникнення Запорозької Січі, яка в майбутньому стала основою Гетьманщини. Виникнення козацтва було закономірним і логічним виявом тогочасних процесів відновлення державності на споконвічних землях нашого народу. Дякуємо пану Борису за змістовну і цікаву лекцію!І готуємося до ще однієї важливої події: презентації книги "Творці історії" разом з автором — доктором історичних наук Олексієм Сокирко та директором видавництва «Темпора» Юлією Олійник. Про дату та формат події буде повідомлено додатково.

18 грудня 1575 року помер Марцін Бельський - польський хроніст, письменник, військовий. Його перу належать визначні праці того часу “Хроніка всього світу” та “Хроніка польська”. Перша ще за життя автора видавалася тричі (1551, 1554, 1564 рр). Друга була видана вперше у 1597 році сином Марціна Йоахимом, який відредагував і значно доповнив “Хроніку” батька. Імовірно, саме йому належить важлива згадка: “Неподалік є й інший острів, котрий зветься Хортиця, на якому Вишневецький перед тим мешкав і татарам на великій перешкоді був, так що за нього не сміли вони так часто до нас удиратися”.“Хроніки” Бельського містять відомості про ранній період козаччини. Зокрема, в описі військового походу королевича Яна Ольбрехта на татар у Східному Поділлі в 1489 році, Бельський підкреслює, що успішність операції була зумовлена тим, що шлях польському війську показували місцеві козаки. Автор відзначає швидке зростання чисельності козаків і репресії польського уряду по відношенню до них за його сучасника Стефана Баторія. Також М.Бельський розповідає про боротьбу козацтва із турецько-татарською агресією.“Хроніки” Бельського стали важливим джерелом для польських та українських істориків.Ілюстрації:1. Марцин Бельський2. «Хроніка всього світу»3. «Хроніка польська»Матеріал підготовлено науковим співробітником науково-екскурсійного відділу Іриною Жаковою

21 грудня 1801 року народився Тимко (Тиміш) Падура - поет, композитор і мандрівний бард доби романтизму, який став одним із найяскравіших голосів так званої української школи в польській літературі. Народжений на Поділлі, він творив на перехресті української та польської культур, перетворюючи козацький образ на живу поезію. Падура писав пісні та вірші українською і польською мовами, сам їх виконував під кобзу чи бандуру, мандруючи в образі кобзаря по селах. Його герої - козаки, гайдамаки, мандрівники степу; його теми - воля, шляхетність, туга за втраченою державністю та ідеалізована козацька минувшина. Деякі його вірші привертали увагу професійних композиторів - як польських, так і українських. Так, Микола Лисенко поклав на музику його “Лірника”. Пісні Падури виконував торбаніст Григорій Відорт. Падура говорив: «Міцкевич великий поет, але хто його знає, а мене співає ціла Польща і Україна». Йому навіть приписували авторство пісні “Гей, соколи”, проте, це було хибне припущення. Т. Падура також займався перекладами, зокрема, переклав українською поему А. Міцкевича «Конрад Валленрод». В 1825 р. Падура був доповідачем на з'їзді декабристів та польського «Патріотичного товариства» у Житомирі, де порушив питання необхідності української незалежності. З того ж 1825 року він перебував на службі у Вацлава Жевуського - волинського магната, який так захоплювався козацтвом, що створив у себе при дворі козацький загін. З нього, за уявленням засновника, мало початися відновлення козацтва та боротьба за польську й українську незалежність. Загін і справді приєднався до польського повстання 1830 року. Падура був при ньому поетом-кобзарем. Для Жевуського повстання закінчилося загибеллю, для Падури - ув’язненням. В 1848 році Т.Падура був делегатом від Польщі на панславістичному з'їзді в Празі. Помер 20 вересня 1871 року у Козятині, похований у с. Махнівці на Вінниччині. Постать Т.Падури, а також української школи в польській літературі - напрямку в романтизмі, де польські автори писали про Україну: козаків, степ, гайдамаків, козацькі війни, народні пісні й міфи - є красномовним явищем тієї доби. Ця творчість відображала замилування героїчними сторінками історії, однією з найяскравіших з яких було козацтво. Вона стала важливою ланкою в поширенні козацької тематики в європейському контексті, а також підтримувала її присутність в українському середовищі. Це надихало сучасників - як українців, так і поляків - до самоусвідомлення та боротьби за незалежність.Матеріал підготовлено науковим співробітником науково-екскурсійного відділу Іриною Жаковою. Ілюстрації: 1. Тиміш Падура 2. Пісня “Козак” зі збірки «Ukrainky Tymka Padury». - Варшава, 1844 р.

Таємний Санта для тваринок»Таку назву має акція, спрямована на допомогу безпритульним котикам та песикам, організована ГО «Кицькин дім Запоріжжя» та підтримана Національним заповідником «Хортиця».На вході до історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» встановлено кошик для подарунків нашим чотирилапим друзям, які втратили свою домівку. Найчастіше домашні улюбленці губляться через отриманий стрес від повітряних тривог та вибухів, а також мігрують з територій охоплених бойовими діями.  Комусь з них пощастило опинитися в притулку, а хтось, шукаючи прихисток і місце спокою, забрів на острів Хортиця. Та домашнім тваринам вкрай складно самим добути собі їжу на острові, тим паче – в зимовий період.  Давайте разом потурбуємося про цих загублених домашніх тваринок!Йдучи на острів Хортиця, візьміть з собою святковий подаруночок для них і залиште його у спеціальному кошику на Січі.Що можна подарувати чотирилапим? Насамперед, сухий та вологий корм, наповнювач, спеціальні іграшки для тварин, мисочки, лежаночки тощо.Організатори акції подбають, щоб всі подарунки були передані з рук у лапи котиків і песиків.

У Запоріжжі 10-11 грудня 2025 року пройшла 45-та обласна краєзнавча конференція учнівської молоді «Краєзнавчі нариси Запорізького краю».Робота секцій була зосереджена на питаннях «Природниче краєзнавство», «Військово-історичні події на території Запорізької області: з найдавніших часів до новітнього часу», «Запорізький край та Незалежність», «Гуманітарне краєзнавство».Серед запрошених учасників пленарного засідання конференції була і наша колега – Тетяна Шелеметьєва, старша наукова співробітниця відділу науково-фондової роботи Національного заповідника «Хортиця».У своїй доповіді Тетяна Шелеметьєва акцентувала увагу на останніх здобутках заповідника в питаннях дослідження та збереження історико-культурної спадщини – проведені експедиції, поповнення музейних фондів новими артефактами, організація виставок. Також Тетяні Шелеметьєвій дісталася почесна місія бути членом суддівської колегії.Цей форум учнівської молоді, зацікавленої історією свого краю, надихає оптимізмом щодо перспектив розвитку краєзнавчої справи на запорізькій землі: досвідченим фахівцям є кому передавати свій досвід і знання, а роботи учасників продемонстрували талановитість авторів і заслуговують на професійну увагу.

09 грудня 2025 року в Дослідницькому центрі Анатолійських цивілізацій (Стамбул, Туреччина) пройшла Міжнародна конференція “Modern Challenges of the Preservation of Ukrainian Cultural Heritage” («Сучасні виклики збереження української культурної спадщини»). У якості спеціального гостя у роботі конференції взяв участь завідувач відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця», гідроархеолог, кандидат історичних наук Дмитро Кобалія. У своєму виступі він презентував український досвід роботи з археологічними комплексами, підводними знахідками та музейними колекціями в умовах надзвичайних викликів, зокрема війни. Його доповідь стала важливою частиною ширшої міжнародної дискусії, присвяченої збереженню підводних історичних об’єктів у різних країнах.Конференція організована Koç University Research Center for Anatolian Civilizations (ANAMED) у партнерстві з Türkiye Sualtı Arkeolojisi Vakfı (TINA) та зібрала дослідників, археологів і музейників, які працюють над питаннями охорони, дослідження, документування та збереження культурних об’єктів у глобальному контексті.

ДО УВАГИ ВІДВІДУВАЧІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»Природа острова Хортиця знаходиться під охороною держави, а його узбережжя, балки і плавнева зона є особливо цінними природними зонами. Безвідповідальні дії громадян завдають додаткових травм природі, яка і так потерпає від екологічних негараздів техногенного характеру. Байдужість руйнує і вбиває природу острова.Нагадуємо усім відвідувачам Національного заповідника «Хортиця», що згідно з рішенням Ради оборони Запорізької області цивільним громадянам на час дії воєнного стану заборонено перебування в зонах лісових насаджень, прибережних смуг та мілин вздовж острову Хортиця. Для вільного відвідування відкрито лише територію у північно-східній частині острова - в районі туристичних об’єктів: "Козацьке коло", "Пагорб єдності", ІКК "Запорозька Січ".Правилами відвідування заповідної території, зокрема, заборонено автомобілям та іншим транспортним  засобам (окрім велосипедів) з’їжджати  із асфальтованих шляхів, паркувати автомобілі на зелених зонах, порушувати спокій відвідувачів і тварин гучними звуками та музикою, заборонено встановлювати намети, розпалювати вогнища і користуватися відкритим вогнем в природоохоронній зоні, збирати рослини, полохати, відловлювати чи полювати на тварин, а також рибалити.Збережемо острів Хортиця для України і її майбутнього!