Національний заповідник "Хортиця" official

Віцепрем’єр-міністр з гуманітарної політики — Міністр культури України Тетяна Бережна відвідала Національний заповідник «Хортиця»20 листопада 2025 року у м.Запоріжжя побувала Віцепрем’єр-міністр з гуманітарної політики — Міністр культури України Тетяна Бережна. В рамках робочого візиту очільниця Мінкульту взяла участь у відкритті всеукраїнської конференції «Антидот: Культура й мистецтво у прифронтових регіонах», яка проходить в рамках проекту ГОГОЛЬFEST і зібрала провідних українських митців та дослідників. Також Тетяна Бережна відвідала Національний заповідник «Хортиця» та ознайомилася зі станом справ установи. В історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» відбулася зустріч зі співробітниками культурного сектору Запоріжжя, на якій обговорили питання забезпечення діяльності установ в умовах прифронтового регіону.«Мали змістовну розмову з культурною спільнотою. Всі важливі державницькі рішення, постанови, закони мають народжуватися тільки після діалогу зі спільнотою, з тими людьми, які безпосередньо розуміють, що потрібно в галузі. У Запоріжжі я почула багато гарних пропозицій, які, я сподіваюся, скоро перетворяться в урядові рішення та закони», – підсумувала Тетяна Бережна.

14 листопада 2025 року фахівці сектору охорони природи Національного заповідника «Хортиця» розвісили на острові 22 штучних дерев’яних будиночки, що стануть новими зимовими сховищами для багатьох хортицьких кажанів, оскільки цьогорічні руйнівні пожежі частково знищили улюблені місця зимівлі цих рукокрилих. Будиночки жартівливо можна назвати «гуртожитками», бо кожен з них може вмістити близько ста кажанів. 22 будиночки за власні кошти придбала організація UAnimals – рух, що пропагує гуманне ставлення до тварин, і передала їх заповіднику.Спільними зусиллями зроблено чергову добру справу!Дякуємо гуманістичному руху UAnimals за любов до острова Хортиця!***Довідково і цікаво про тих, кому ми допомагаємо – про кажанів.Рукокрилі, або кажани – унікальна група ссавців. У процесі еволюції вони зайняли особливу екологічну нішу: усі європейські види рукокрилих – нічні мисливці на комах. Кажани дуже чутливі до найменших змін у навколишньому середовищі. Основні причини цього – повільні темпи розмноження, використання вже наявних сховищ, складна терморегуляція, необхідність зміни літніх та зимових оселищ, далекі сезонні міграції, життя у соціальних групах.Кажани України не будують гнізда та не риють нори – вони використовують виключно ті сховища, які надає їм природа чи людина. Це дупла та тріщини у старих лісових деревах, печери, штольні, гірські тріщини, щілини та підвали у будівлях людей. Тому, з одного боку, знищення лісів та паркових зон змушує рукокрилих постійно шукати нові сховища у міському ландшафті, а з іншого - міське середовище приховує багато небезпек. Серед них – нерозуміння та жорстокість з боку людей, різноманітні антропогенні «пастки» (відкриті вікна, кватирки та системи вентиляції), руйнація сховищ під час ремонтних і демонтажних робіт у будинках та квартирах. Все це фактори, які за останні кілька десятиліть поставили рукокрилих на межу зникнення.Фауна рукокрилих України включає 28 видів, що належать до двох родин— підковикових та лиликових. В Україні рукокрилі визнані вразливою групою, яка потребує особливої охорони. Згідно фауністичних зведень, на острові Хортиця зафіксовано перебування 6 видів цих тварин.Тому, розуміючи усю складність організації життя рукокрилих та їх існування на межі вимирання, люди мають допомогти тваринам виживати. Зберігаючи біорізноманіття, ми зможемо утримати хиткий баланс природних екосистем, елементом якого є і ми самі.Матеріал підготовлено зав. відділом природи Михайлом Муленком

Національний заповідник «Хортиця» вітає працівників культури та майстрів народного мистецтва з професійним святом!Культура української нації – це унікальний скарб, який засвідчує нашу тисячолітню самобутність і невичерпний життєвий потенціал. Українська культура і народна творчість – це розмова зі світом мовою неповторної української краси, мовою цінностей нашого народу, головними з яких є волелюбність, гідність, безмежна любов до своєї землі. В них криється сила і незламність наших козацьких пращурів і їхніх нащадків – сучасних Захисників і Захисниць України. В умовах сьогоднішньої жорстокої російсько-української війни, збереження української культурної спадщини, її популяризація і розвиток – це наш з вами фронт. Джерело української культури має бути повсякчас живим і потужним, цілющим і надихаючим для кожного українця.Зичимо усім працівникам культури та майстрам народного мистецтва сили духу і натхнення, нових досягнень, відкриттів та ідей!Разом – до Перемоги і процвітання нашої України!

7 листопада 1857 р. народився Дмитро Іванович Багалій - український історик та філософ, один із засновників та академік Української академії наук, ректор Харківського університету (1906-1910) Харківський міський голова (1914-1917). Один із дослідників запорозького козацтва.Дмитро Іванович навчався на історичному відділі історико-філологічного факультету університету св. Володимира. Був учнем В.Антоновича. Одним з напрямків досліджень Багалія була колонізація українського Півдня. І хоча під тиском російської цензури та переслідувань він мусив писати про чільну роль у цьому царського уряду, наведені чисельні джерела свідчили про інше. Важливу роль у заселенні Півдня, а також Лівобережжя та Слобожанщини, вчений справедливо віддає козацтву. Багалій із захопленням описував суспільний устрій запорожців. Виділяв два головних етапи у функціонуванні Запорозької Січі. XVI - XVII ст. Січ виступає суто військовим утворенням, спрямованим на боротьбу з татарами. У XVIII ст. на передній план вчений виводить господарську діяльність та освоєння нових земель. Також Багалій засуджував ліквідацію Запорозької Січі в 1775. Д.Багалій зробив величезний внесок у розвиток історичної науки та громадської освіти. Так, він брав активну участь у діяльності Харківського статистичного комітету та Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ). Вчений відіграв визначну роль у створенні етнографічного та художнього музеїв у Харкові, а також завідував Харківським історичним архівом при ХІФТ. Багалій був активним діячем багатьох археологічних з'їздів. Виступав публічно проти заборони викладання українською мовою, за відкриття в Харківському університеті кафедр української історії та української мови. Врешті, створив та до смерті очолював Харківську науково-дослідну кафедру історії України. Д.Багалій був одним із засновників та лектором історико-філологічного факультету у Полтаві. На посаді заступника голови Головного архівного управління УСРР Д.Багалій багато зробив для розбудови архівної системи у республіці. Очолював Харківську філію УНТ, був членом бюро Всеукраїнського комітету сприяння вченим. Д. Багалій був першим директором Інституту ім. Тараса Шевченка. Очолював історико-філологічний відділ Української Академії Наук, був членом Президії та головою Комітету охорони пам'ятників історії та мистецтва. займався створенням академічної бібліотеки. Д. І. Багалій виступав за вищу жіночу освіту. Був одним з засновників та лекторів Вищих жіночих курсів трудящих жінок та Вищих медичних курсів у Харкові.Помер Дмитро Багалій 9 лютого 1932 р. в Харкові від пневмонії. Професор О. П. Оглоблин писав, що за тих божевільних умов ця смерть була символічно своєчасною: “Роль Багалія була скінчена… У 1932 р. було вже зовсім ясно, що ніхто, навіть Багалій, не спроможний врятувати українську історичну науку від більшовицького погрому”Матеріал підготовлено молодшим науковим співробітникомвідділу науково-просвітницької роботиІриною Жаковою

Національний заповідник «Хортиця» висловлює щиру подяку автору книги Володимиру Івановичу Мельниченку, першому заступнику Головного Отамана Міжнародної козацької спілки «Українське гетьманське військо», генерал-полковнику УГВ, письменнику і громадському діячу за дарунок.У першій частині довідника подано огляд витоків, формування та розвитку українського народу, а також становлення православ’я на землях України-Руси. Простежується понад тисячолітній шлях української церкви – від Київської митрополії до створення Православної церкви України. Окрему увагу приділено зародженню українського козацтва, його зв’язку з нащадками королівського роду Данила Галицького, а також діяльності визначних гетьманів і отаманів Козацької держави.Книга є результатом тривалої дослідницької праці, що охоплює майже десятиліття. У ній автор систематизував відомості, зібрані з різних джерел – історичних і церковних праць, публіцистики, документальних фільмів. Видання увійде до бібліотечного зібрання заповідника. Впевнені, що воно стане корисним посібником для дослідників та всіх, хто прагне глибше пізнати історію й духовну спадщину України.

Музей Шереметьєвих (Київ) подарував Національному заповіднику «Хортиця» колекцію козацьких артефактів XVII століття. До зібрання увійшло понад тисячу предметів, знайдених під час дослідження човна козацької доби: монети, кулі, предмети такелажу, фрагменти посуду, елементи озброєння та речі повсякденного вжитку. Започаткування партнерства з Музеєм Шереметьєвих — відомою приватною музейною інституцією, що має репутацію потужного наукового центру і зберігає найбільшу в Європі колекцію печаток, які документують процеси державотворення на українських землях від доби Русі до ХХ століття, стало однією з ключових подій цього року для Національного заповідника «Хортиця».Першим спільним проєктом стане виставка на території історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». Її основу складатимуть предмети цієї унікальної колекції, а справжньою окрасою — такі артефакти, як шабля типу «карабела» та лядунка з фондів Музею Шереметьєвих.Невдовзі наші відвідувачі зможуть побачити ці унікальні свідчення козацької історії.

З 13 по 17 жовтня 2025 року в бельгійському місті Остенде пройшов 8-й Міжнародний конгрес з підводної археології (IKUWA8), на якому гідроархеологи з усього світу обговорювали досягнення та здобутки у сфері морської і підводної спадщини.Організаторами конгресу виступили Керівний комітет IKUWA, Морський інститут Фландрії (VLIZ), Агентство з охорони спадщини Фландрії, Агентство Валлонії з охорони спадщини, Гентський університет, Брюсельський вільний университет, VisitFlanders і місто Остенде.Участь у цьому авторитетному міжнародному форумі взяв завідувач відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця», відомий український гідроархеолог Дмитро Кобалія. Під його керівництвом у серпні-вересні 2025 року пройшла Міжнародна експедиція «Хортиця 2025», про яку ми вже інформували наших читачів. Доречним буде нагадати, що у квітні 2025 року Національний заповідник «Хортиця» став дійсним членом Міжнародного конгресу морських музеїв (International Congress of Maritime Museums (ICMM), що стало результатом багаторічної роботи заповідника із дослідження та збереження історії козацького судноплавства. Унікальний досвід і методи роботи наших гідроархеологів й реставраторів отримали високу оцінку на міжнародному рівні.Проведення IKUWA8 стало ще одним кроком до глибшого розуміння сучасним людством матеріальної мови підводних знахідок і різноманітних сенсів, що приховані в цих предметах. Вся робота конгресу, кожна розглянута тема, мали на меті донести до людей ідею цінності моря й пов’язаних з ним внутрішніх вод як невичерпного резервуару надихаючої і захоплюючої історії.

Збір та дослідження доказів злочинів проти культурної спадщиниТак називається чотириденний тренінг для фахівців із культурної спадщини та правоохоронних органів за участю міжнародних експертів у галузі міжнародного права та переслідування (воєнних) злочинців. Організаторами навчання стали Агенція стійкості культури (AКУРЕ) та Музей Майдану спільно з Консультативною групою Atrocities Crime Advisory Group for Ukraine (ACA – ICJI).Друга частина тренінгу пройшла 9 -10 жовтня у м. Київ. Від Національного заповідника «Хортиця» учасником цих семінарів був науковий співробітник Анатолій Волков. На думку організаторів тренінгу, злочини проти культурної спадщини – це більше, ніж посягання на історію України. Це – атака на її ідентичність, народ та майбутнє. Метою навчання є підтримка зусиль України щодо забезпечення правосуддя та відповідальності за такі злочини. Основний акцент робився на розробці рекомендацій щодо збору доказів злочинів і порушень, пов’язаних з культурною спадщиною, під час збройного конфлікту. Також розглядалися і важливі кроки для успішного судового переслідування в різних інстанціях, включаючи національні та міжнародні суди/трибунали.Група слухачів формувалася з представників різних сфер: академічного середовища, управління культурною спадщиною, юридичної освіти та судових практик, прокуратури та слідства.Зокрема, на сесіях розглядалися питання збору і фіксації доказів відповідно до найкращих практик, фото- та відеофіксації, картографування, GPS, дрони та супутникові дані, використання мобільних інструментів/додатків для збору польових даних, пов’язування злочинців з актами руйнування тощо. Проводилася робота у групах на симульованій «локації руйнування культурної спадщини» (фото, макети об’єктів, описи місць). Настане той час, коли всі, хто нищив українську культурну спадщину, будуть притягнуті до відповідальності.

Кожної осені небо над Україною наповнюється звуками шурхоту крил — зграї лелек, ластівок і журавлів вирушають у далеку подорож на південь. Їхні перельоти, сповнені ризику та неймовірної витривалості, надихають людство на створення ініціатив, присвячених захисту мігруючих птахів. 11 жовтня 2025 року відзначається Всесвітній день (перелітних) мігруючих птахів (World Migratory Bird Day) — міжнародна подія, що проходить щороку другої суботи травня та жовтня у понад 120 країнах світу. Ці дати обрані невипадково: вони збігаються з піками сезонної міграції. Подія має на меті привернути увагу до збереження мігруючих видів птахів та їхніх середовищ існування, адже багато з них перебувають під загрозою зникнення. Міграція птахів — це природне диво, що відіграє ключову роль у підтримці біорізноманіття та стабільності екосистем. Завдяки мігруючим птахам підтримується екологічний баланс у багатьох природних зонах. На території України існують три основні міграційні шляхи: Азово-Чорноморський широтний (південний коридор) - з найбільшою концентрацією перелітних птахів в Україні; Поліський широтний (північний коридор) - уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу; та Дніпровський меридіанний міграційний шлях, який проходить уздовж русла Дніпра та його притоки Десни. Цей шлях, на якому лежить о. Хортиця, особливо використовують водоплавні та прибережні птахи - гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші. Щороку близько 5 мільярдів птахів мігрують між Європою, Азією та Африкою, долаючи сотні й тисячі кілометрів у пошуках сприятливих умов для годування, розмноження та вирощування потомства. Однак через зміну клімату, втрату місць проживання, забруднення середовища, військових дій велика кількість мігруючих видів перебуває під загрозою зникнення. Науковці припускають, що під час активних бойових дій на території України у період міграції гинуть тисячі птахів.Всесвітній день мігруючих птахів привертає увагу до цих проблем та сприяє підвищенню обізнаності суспільства щодо необхідності міжнародної співпраці для збереження міграційних шляхів. Щорічно цей день супроводжується різноманітними заходами: освітні лекції, екскурсії, виставки, конкурси для дітей і навіть організація спостережень за птахами. Це допомагає підкреслити важливість їх збереження, як частини глобальної екосистеми і стимулює людей брати активну участь у природоохоронних ініціативах.  Це не просто заходи, а поштовх до змін, де кожен може внести вклад – від фото в соцмережах до участі в чистих акціях. Ми маємо усвідомлювати, яким тендітним є баланс природи і наскільки він потребує нашого бережливого ставлення.Матеріал підготовлено науковим співробітником заповідникаІриною Міхіною

Упродовж майже 70 років Україна перебувала у складі Радянського Союзу – тоталітарного державного утворення, керованого комуністичною партією.Українські студенти, обговорюючи антикомуністичні протести ровесників з інших країн (Чехословаччини, Болгарії, Румунії, Польщі, а також Китаю), прагнули демократичних змін в Україні. Ідея голодування, як форми ненасильницького протесту, народилася влітку 1990 року в середовищі Студентського братства Львова (СБЛ) під час відзначення п’ятсотріччя Запорозької Січі. 02 – 16 жовтня 1990 року в Україні відбулася масова студентська акція громадянської непокори, спрямована на захист національних інтересів Українського народу, яка отримала назву «Революція на граніті».На площі Жовтневої революції (тепер Майдан Незалежності) м. Києва студенти з різних міст України розгорнули наметове містечко і оголосили голодування з метою підняти українську молодь на загальноукраїнський страйк заради підтримки вимог, висунутих голодуючими:- Відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола. - Дострокове припинення повноваження Верховної Ради УРСР та призначення нових виборів на багатопартійній основі восени 1991 року. - Недопущення підписання нового Союзного договору. - Повернення в Україну солдатів, які проходять строкову службу за межами держави, і забезпечення проходження служби на території республіки юнакам подальших призовів. - Прийняття закону про націоналізацію майна Комуністичної партії УРСР та Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ). 3 жовтня на площі налічувалося 49 наметів, голодувало 137 осіб. До наметового містечка продовжували прибувати студенти з Івано-Франківська, Сум, Рівного, Полтави, Дрогобича, Вінниці, Тернополя. Кияни допомагали всім необхідним. Згідно з журналами реєстрації, у голодуванні загалом взяли участь близько чотирьох сотень осіб.Студентську акцію підтримали Народні депутати Ігор Юхновський, Степан Хмара та Яків Зайко, який у лютому 2014 року став одним із Небесної Сотні; поетеса Ліна Костенко, письменники Олесь Гончар, Олесь Бердник, Оксана Забужко. 15 жовтня розпочався загальний студентський страйк у закладах вищої освіти. На майдані зібралося близько ста тисяч студентів, робітників, пересічних громадян, частка яких вирушила до будівлі Верховної Ради УРСР. Кілька десятків протестувальників прорвали міліцейський кордон та організували на площі перед нею ще одне наметове містечко з голодуючими. Студенти заблокували Червоний корпус Київського університету імені Тараса Шевченка. Того ж дня Олесь Доній озвучив вимоги протестувальників з трибуни Верховної Ради УРСР, а ввечері лідери акції виступили у прямому ефірі Центрального телебачення УРСР.17 жовтня Верховна Рада УРСР під тиском протесту ухвалила постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Протест закінчився урочистим мітингом переможців.Влада виконала всі вимоги протестуючих студентів, окрім другого пункту - призначення нових виборів на багатопартійній основі.Революція на граніті заклала традицію демократичних форм протесту – Майданів, які спиралися на ідею ненасильницького спротиву, передбачали високий ступінь самоорганізації. Протест молоді змінив вектор розвитку УРСР та створив передумови для ухвалення Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на референдумі 1 грудня 1991 року та розпаду СРСР. Сформувалося покоління активістів, які продовжили громадянську та політичну діяльність у незалежній Україні та стали активом наступних Майданів: Помаранчевої революції та Революції Гідності.https://www.youtube.com/watch?v=J0SBB3FjnXw&t=3s