21 грудня 1801 року народився Тимко (Тиміш) Падура - поет, композитор і мандрівний бард доби романтизму, який став одним із найяскравіших голосів так званої української школи в польській літературі. Народжений на Поділлі, він творив на перехресті української та польської культур, перетворюючи козацький образ на живу поезію. Падура писав пісні та вірші українською і польською мовами, сам їх виконував під кобзу чи бандуру, мандруючи в образі кобзаря по селах. Його герої - козаки, гайдамаки, мандрівники степу; його теми - воля, шляхетність, туга за втраченою державністю та ідеалізована козацька минувшина. Деякі його вірші привертали увагу професійних композиторів - як польських, так і українських. Так, Микола Лисенко поклав на музику його “Лірника”. Пісні Падури виконував торбаніст Григорій Відорт. Падура говорив: «Міцкевич великий поет, але хто його знає, а мене співає ціла Польща і Україна». Йому навіть приписували авторство пісні “Гей, соколи”, проте, це було хибне припущення. Т. Падура також займався перекладами, зокрема, переклав українською поему А. Міцкевича «Конрад Валленрод». В 1825 р. Падура був доповідачем на з'їзді декабристів та польського «Патріотичного товариства» у Житомирі, де порушив питання необхідності української незалежності. З того ж 1825 року він перебував на службі у Вацлава Жевуського - волинського магната, який так захоплювався козацтвом, що створив у себе при дворі козацький загін. З нього, за уявленням засновника, мало початися відновлення козацтва та боротьба за польську й українську незалежність. Загін і справді приєднався до польського повстання 1830 року. Падура був при ньому поетом-кобзарем. Для Жевуського повстання закінчилося загибеллю, для Падури - ув’язненням. В 1848 році Т.Падура був делегатом від Польщі на панславістичному з'їзді в Празі. Помер 20 вересня 1871 року у Козятині, похований у с. Махнівці на Вінниччині. Постать Т.Падури, а також української школи в польській літературі - напрямку в романтизмі, де польські автори писали про Україну: козаків, степ, гайдамаків, козацькі війни, народні пісні й міфи - є красномовним явищем тієї доби. Ця творчість відображала замилування героїчними сторінками історії, однією з найяскравіших з яких було козацтво. Вона стала важливою ланкою в поширенні козацької тематики в європейському контексті, а також підтримувала її присутність в українському середовищі. Це надихало сучасників - як українців, так і поляків - до самоусвідомлення та боротьби за незалежність.Матеріал підготовлено науковим співробітником науково-екскурсійного відділу Іриною Жаковою. Ілюстрації: 1. Тиміш Падура 2. Пісня “Козак” зі збірки «Ukrainky Tymka Padury». - Варшава, 1844 р.