Кароч шоб ви понімали біполярку адмінів. Ми не засуджуємо Скелю як бійців. Люди всюди однакові. І тіпи які їхали на цих брічках явно не винні в тому що "скеля сила, та стіна" *танцюючий манько.гіф*. В цьому винні конкретні люди з конкретними посадами, званнями і обов'язками. Чи мають люди право на публічну критику цих дій? Канєшна. Чи має право стіна заагритись на сірожу і визвать його на стрєлку? Та теж в цілому так. Чи поїде сірожа доказувать скалі шо вони не праві. Та звичайно ні. Це розумію я, це розуміє сірожа, це розуміють в скелі. Тому оце от молотіння води в ступі, і шикування з технікою заради відоса "пвп ілі зассал" виглядає як спроба уколоть сірожу тим що він не воює, а вони воюють за рахунок ризику О/С і ОВТ. Нахуй цей цирк? Мені не нравиться сірожа всі це знають. Але якщо підполковнику Гаркавому хочецця пофлєксіть мускулами перед блогєром шоб доказать що ми тут взагалі то не кітєль в труси заправляємо - то можна конкретно вийти в медіапростір, не прикриваючись бійцями в балаклавах. Конкретно вийти від імені командира підрозділу, ображеного паплюженням чесного імені підрозділу і сказать шось мудре і горде, на кшталт "я тібя паламаю, підурак". Бо сірожа їх хуєсосив від особистого імені, а не від імені МО. Тому і відповідайте йому як мущіни блять, особисто, а не за спинами пацанів. Якщо ви навіть за це відповідальність взяти не можете, куда вам нахуй людей довіряти. І це не про всі штурмові війська, це конкретно з цим підрозділом пороблено. 1ОШП леви пізда, 25ОШБ леви пізда (Лебідь якщо ти якимось чином це читаєш-респектос брат), 225ОШП леви пізда. А скеля це просто пізда. Хоч там теж є леви. Але леви під керівництвом барана, завжди будуть пройобувать баранам під керівництвом лева.
Невеликий кіно дайджест останніх днів (ви ж мене блять заради цього читаєте).Коротше закінчивши історію Томаса Шелбі, я вирішив закрити зовсім старий гештальт і глянути Світляка (Firefly), ну і його продовження у вигляді "Місія Сереніті". А заодно глянув свіжак від Нетфлікс "Машина війни" (War Machine). По Світляку. Я неодноразово чув про його культовість, статус і взагалі чи ненайкращий серіальний сайфай. По факту маємо Мандалорця за декаду до Мандалорця. Ті ж вайби, той же космовестерн, тільки немає Грогу і далекої-далекої галактики. Легендарним він як на мене став виключно бо в той час ТВ не могло похвастатись великою кількістю крутих серіалів, і автор Світляка був якраз той хто вмів робити нормальні тв-шоу в той час (Баффі, Енджел, всі діла). Ну і ще тому що його закрили після першого сезону, коли він тільки почав набирати оберти. Так загалом непоганий, але коротенький серіал який встигає тільки підзанурити нас у лор, і розповісти експозицію, як закінчується. Втім персонажі піздаті, каст непоганий, крінжі явної не виявлено. Норм сірік, шкода шо мало. Місія Сереніті як продовження вийшла одночасно і непоганою і жидкою. З одного боку за рахунок бюджету він виглядає як справжній сайфай, а не подєлка за три бакса, а з іншого боку трішки створює несостиковок між фільмом і серіалом. Хоча це викликано здебільшого спробою зробити Сереніті фільмом який і стенделон нормально дивиться. Лайтовенько подивився за пару днів, і залишився задоволеним. Канєшно дрочить на нього як діди не буду, бо в мене вже є сайфай на який я дрочу, і там є Сила, але загалом добре добро. Я б сказав що сірік на 7, а фільм на 6. В комплексі ближче до сімки. Ходять слухи шо планується мультсеріал по Світляку. Як мінімум заціню, якщо вийде.Машина війни. Це йобаний кал. Сильно багато про нього не напишу бо нахуя. Тіпікал американська спроба зробить крутий боєвік, і при цьому попіарити 75th Ranger Regiment. Як ітог - вийшла уморітєльна залупа. В головній ролі тіп який грав роль другого плану в Титанах від ДС, персонаж прописаний дебільно, мотивація рівня "я обіцяв браду,брад" дебільна, головний ворог чисто декорація яка змушує ГГ рефлексувати, і показувати нам який він умний і піздатий. Як бойовик - дрісня, в плані реалістичності - дрісня, сценарій рівня "мого брата вбили, я йду до кінця в пам'ять про нього" - дрісня, актори першого плану - напівдрісня, єдине що непогано це розпіздячилово. Але загалом жвачка для підпивасів, і то хуйовенька. 3/10 і це в прижке.Щас дивлюсь True Detective (да, да я його теж не дивився коли був максимальний хайп), і я в захваті. Я хз як далі першого сезону буде, бо чув багато претензій. Тому і думку свою по ньому повноцінно скажу як додивлюсь. Але перший сезон я вже додивився, і вже можу його радити всім. Тупо м'ясо і розйоб 9/10 ізі. Макконахі там тупо розйоб, а Вуді Гарельсона я любив завжди. Чудовий сезон, сподіваюсь що решта серій не сильно гірші.
Армія як інструмент соціалізації. Битує думка що ветерани = попаяні антисоціальні довбойоби, складні для комунікації, контужені і йобнуті наглухо. Це не зовсім правда. Не знаю як у кого, але армія в плані соціалізації - виступила найбільшим інструментом в моєму житті. За 4 роки служби я побував у двох країнах, і десятках населених пунктів. Я познайомився і працював з тисячами людей і десятками підрозділів. І це ж не тільки я, так у більшості. Сотні і тисячі людей які служать з тобою поруч, і з якими треба взаємодіяти як на лбз, так і поза ним. Люди просто з'являються в твоєму житті і в більшості пролітають повз. Деякі залишаються надовго. Деякі назавжди. Від суміжника з яким разом один раз воювали войну десь під селом малі залупи, і він дав тобі мущинську дзибарету, до людини яка стоїть поруч з тобою коли ти ведеш дружину під вінець. Є люди які дуже ненадовго з'являються в твоєму житті, але залишають слід на все життя. Є ті на кого рівнявся колись, але давно переріс. Є ті хто зрадив і кинув. Є ті на кого просто байдуже. Є нові орієнтири на які ти рівняєшся тепер, і приклади яким бути не треба. В комусь ти розчарувався з часом, а когось навпаки почав поважати. Є ті хто став родиною і ближнім колом. Є союзники і товариші. Є вороги. Але це все результат ніхуйових таких соціальних процесів. Це ж все не тільки військові. Вони здебільшого всі ще й повністю цивільними були донедавна. Тому ти обмінюючись з цими людьми досвідом війни, в паралелі вчишся багатьом аспектам цивільним. Від починки автомобілів, до куховаріння, від музики і фільмів, до настолок і відеоігор. Ти постійно з кимось про щось спілкуєшся, хтось знаходить спільні інтереси в футболі, чи іншому спорті, хтось угорає по бурятським мультикам про Хокаге, хтось читає Клаузевіца, а хтось пише вірші. Армія це калейдоскоп особистостей. Які вполнє собі уявіть являють соціум. В цьому калейдоскопі не тільки військові. Їх родини, журналісти, волонтери, власники хатів в яких живете, сусіди, та й певне взагалі всі жителі прифронтових міст.І якось всі уживаються всьо ок +-. Ізраїль став для мене ахуєнним прикладом того як армія соціалізує людей. В ізраїльському суспільстві вважається не нормою якщо ти не служив. Бойові війська, не бойові війська, хоч прапор на флагшток всю службу піднімав. Ти апріорі будеш більшою нормою ніж людина яка не потрапила в армію. Тому не ветеранам доводиться розповідати новим знайомим "чому він прийняв таке складне рішення?", а навпаки тим хто не служив доводиться пояснювати чому так. Мені от доводилось. Юні іудеї після школи майже автоматом піздують на срочку, де вчаться трішки людскості туйво, підростають, заводять багато соціальних зв'язків на майбутнє, деякі паралельно ще й працюють. При знайомствах в нових компаніях одне з перших питань хто де служив, бо це такий собі ice-breaker, спільний досвід для більшості людей в країні. Людина яка не служила здебільшого в такі моменти просто випадає з соціального кола, тому що нездатна взагалі підтримувати діалог на десятки тем які нові друзі можуть обговорити, поки не прийдуть до чогось більш цивільного і можна буде вклинитись. Тому навіть якщо в якогось дійсно сильно попаяного ветерана зірве кришку, народ навколо буде не відоси з засудженням записувати, а допоможе. Бо вони розуміють як це. Тому якщо в якомусь соціумі виникають регулярні проблеми з попаяними ветеранами - проблема не в ветеранах, а в йобаному блять соціумі. Бо він сприймає ветеранів вороже, як аномалію і хуйпаймічовідньогождать. І отримує відповідну реакцію. А аномалією ветеран буде тільки в соціумі де превалює байдужість до своєї держави і людей навколо. Ні один ветеран не буде тригерити на те що десь в Києві в клубі рейв, якщо він розуміє шо через півроку тіпи які тусять на рейві зберуть чумадани і попиздують його мінять. Шоб він тоже потусив на рейві. Ніхто не буде волати на всю вулицю матом, якщо під час проводів героя на щиті всі на вулиці хоча б зупиняться, я вже не кажу про стати на коліно. Ніхто не буде бити їбальнік маршрутчіку який побачивши УБД просто кивнув і поїхав далі. І це ж стосується не тільки попайки.
Оригінал дописуСьогодні мені написала жінка. Каже: чоловіка «зловили», вже в навчальному центрі, терміново потрібні речі — і список.Я спокійно, по-людськи пояснила: я допомагаю бойовим підрозділам. Навчальні центри — не мій напрям. І що, зрештою, вона як дружина може стати для нього опорою: відкрити збір, знайти, купити, закрити ці потреби.І знаєте що?У відповідь — стільки бруду, ніби я їй щось винна. Ніби я щось забрала. Ніби я — причина її страху.Я запитала одне: чому за ці роки війни не підготувались? Чому не подумали, що це може торкнутись кожного? Бо рано чи пізно — доведеться. Бо ті, хто вже там, — не вічні.І тоді прилетіла друга хвиля. Ще гірша. Ще болючіша.І я сижу і думаю…Чому люди такі? Чому так легко ображати незнайомого? Чому біль перетворюється не в дію, а в агресію?Чому одні жінки збирають по гривні, ночами не сплять, витягують своїх чоловіків і їхніх побратимів з того пекла — а інші чекають, що хтось зробить це за них?Це про відповідальність.Про вибір.Про внутрішню силу або її відсутність.І, можливо, справа не в тому, що я чогось не розумію.Можливо, справа в тому, що я не приймаю байдужість, перекладену на чужі плечі.Бо допомога — це не про «мені всі винні».Допомога — це коли ти перший робиш крок за того, кого любиш.А решта — лише шум.
Чули, як голова Rheinmetall назвав українських інженерів «домогосподарками», а ОПК - грою в Lego?Знаєте, чому він так сказав? Бо всрався від страху втратити ринок!)Портфель замовлень Rheinmetall - €63,8 млрд. Прогноз до кінця 2026 - €135 млрд. Сам Паппергер оцінює ринковий потенціал своєї компанії у $341 млрд Більша частина цих грошей - протидронова оборона та артилерія. Два сегменти, де Україна раптово стала незручним конкурентом.1. Є у Rheinmetall щось схоже на Maguru?Ні. Взагалі нічого.Magura збила два Су-30СМ вартістю $50 млн кожен, потопила крейсер, корвет і десантний корабель (Lowy Institute). Rheinmetall у бойових морських дронах - нуль. Весь дроновий бізнес компанії у 2024 - €120 млн виручки. Для порівняння: одна SkyFall може виробляти 50 000 перехоплювачів на місяць.Про перехоплювачі - найболючішеSkyranger 30 від Rheinmetall - €12+ млн за одиницю, перші поставки 2027–2028, зараз у тестах (Defence Post).P1-SUN від «домогосподарок» SkyFall - $1 000. Збив 1 500+ Шахедів за чотири місяці. STING за $2 500 - 3 900 знищених дронів (Military Times). Різниця в ціні - 4 000–12 000 разів. Бойових знищень у Skyranger - нуль. Він ще не воював.Пентагон вже включив українські компанії у програму Drone Dominance. 11+ країн стоять у черзі за українськими перехоплювачами (CEPA). Ринок, який Паппергер назвав закритим для України, відкрився - без його участі.І наостанок - про гаубицюPzH 2000 - спільна розробка KMW і Rheinmetall. Ціна - €17 млн, маса 55 тонн, виробництво для Бундесверу - 10 одиниць на рік (Defence Express).«Богдана» - €2,8 млн, 25 тонн, 20–30 одиниць на місяць, дальність до 60 км. Українські артилеристи кажуть, що вона точніша за PzH 2000 (Defence Express). Жодної втраченої у бою. PzH 2000 тим часом - від третини до половини парку постійно в ремонті.Богдана дешевша у 6 разів. Виробляється у 20+ разів швидше. Жодної втрати.Ось і вся арифметика страху.Назвати конкурента «Lego» і «домогосподарками» набагато зручніше, ніж пояснювати інвесторам, куди поділись ці ринки))Вважаю це інтерв'ю симптоматичним. Украінський ОПК стає настільки помітним і конкурентним, що колишні глобальні лідери змушені його публічно знецінювати. Що в психології - пряма ознака страху і слабкості.
Вбивство на фунікулері: апеляційний суд залишив у силі вирок суду про довічне увʼязнення Артему КосовуКиївський апеляційний суд підтвердив законність вироку Артему Косову – довічне позбавлення волі за вбивство 16-річного Максима Матерухіна. Апеляційну скаргу сторони захисту щодо перекваліфікації злочину на вбивство через необережність, відхилено.Суд повторно дослідив докази, на яких наполягали адвокати Косова. Жоден із доводів не похитнув висновки суду першої інстанції. Більше того, повторно досліджені докази лише підтвердили, що конфлікт був спровокований обвинуваченим, його дії мали агресивний та хуліганський характер, а тілесні ушкодження потерпілого – прямий наслідок цілеспрямованих дій Артема Косова. Під час подій на території Київського фунікулера ні Максим Матерухін, ні його друзі не ображали чи принижували Артема Косова чи інших присутніх. Вони не виявляли жодної неприязні чи ворожості до когось із пасажирів і тим більше – до засудженого. При цьому статус військовослужбовця УДО та стан алкогольного і наркотичного сп’яніння лише підвищують ступінь відповідальності перед суспільством.Призначене судом покарання у виді довічного позбавлення волі є справедливим, обґрунтованим і відповідає тяжкості злочину. Йдеться про безповоротно втрачене життя дитини.Неможливо вбити дитину і сподіватися після цього на легке покарання. Максима неможливо повернути, але справедливе покарання для вбивці – це наш обов’язок перед родиною загиблого та гарантія того, що закон один для всіх. Дякую усім, хто боровся за справедливість на імʼя світлої памʼяті безневинної жертви жорстокості. Працюємо далі
Як ви самі розумієте що давно до цього йшло. Всі все давно розуміли, тому протокол звинувачення не викликає ніякого здивування. Далі вирізка з документів слідства:Мар'яна Безугла дрочить член своїми величезними розпусними цицьками, міцно стискаючи їх у руках. Дві колосальні висячі дійки ритмічно ковзають по налитому прутню, готовому вибухнути спермою у будь-який момент. "Їби моє суче вим'я!" — кричить збожеволіла від хіті молодиця, шкірячи зуби — "Їби ці блудні цицьки, ЇБИ!" Погляд Мар'яни переходить на напружений пурпуровий гилун, і ніжно облизнувшись та застогнавши, вона кусає м'ясну сливу, через що булькаючий секрет прискає їй в горлянку. Величезні. Четвертий розмір. Вона спеціально носить мішки, щоб у ній не бачили сексуальний об'єкт – сама так говорила. Соромиться своїх блудних безсоромних стрибаючих цицьок, які потребують чужих жадібних вуст. Так і бачу як вона пхикає від знемоги, поки в її дійки, відтягуючи в різні боки, всмоктуються чоловіки Ти ще не бачив як Мар'яна стогнучи і хнюпаючи знесилено хапалася за чоловічі руки, намагаючись припинити безжалісна дійку своїх стиглих цицьок. Просто намащені руки по черзі надобвали Мар'янині висячі цицьки, поки та зі сльозами на очах намагалася розтиснути цупкі кисті та визволити своє вим'я. "Ихих их не треба будь ласка", червоне обличчя Безуглої зі сльозами на очах, тремтячі губи, благаючи підняті брови — вона стогнала і хникала, часом фиркаючи і закочуючи очі від солодкої муки. Чоловік міцно стискав цицьки, ритмічно смикаючи їх униз, і з шалено стоячих, стирчащих сосків в емальоване відро починала капати молозія. Піхва Мар'яни розкрилася і текла, і вона боялася, що їй починає подобається доїння. Та там як завжди. Очманівши від страждання і підступної втіхи, вона перестає чинити опір. Закотивши очі і видавши низький грудний стогін ОООООООООО, Мар'яна вигнула грудну клітку, відкинувши голову, і з стирчащих сосків туго линуло молоко. Мліючи в стогінах, Безугла крутила плечима, трусячи головою із закоченими очима. Мокра піхва заливалася мастилом, принадно розкрившись, і нарешті отримала своє. Залишивши змучені цицьки, мучитель ввів натруджений член в тремтячу розкішницю. Мар'яна скрикнула, і після кількох фрикцій з дикими стогонами вибризкнула порцію сечі. Тіло її шалено тремтіло від млості, і чоловік знову і знову встромляв член у піхву, в той час як молоко продовжувало бризкати з налитих надрочених дійок.
Основна ціль любих бойових дій знищити організований супротивив противника. Досягти цієї мети можна двома шляхами: банально повністю знищити противника, або знищити основи організованого супротиву.Досягти першого шляху в цілому не можливо із-за самої організації розгортання структурної бойової одиниці - бригади. Навіть найгірше організовані бригади, мають в глибокому тилу служби, що забезпечують повсякденну їх діяльність поза межами можливості ураження. Звісно наприклад ракетні ураження по тиловим частинам створять певний тиск на можливості до відновлення, але ні коли не призведуть, до повного знищення. Другий шлях здається можливими до досягнення, але з певною оговоркою. Зараз ми знаходимось в такому стані, коли технології, підходи до організації та засоби ураження зробили крок вперед, а мислення про ефекти яких намагаємось досягти на полі бою залишилось десь на крок назад. Звісно я можу помилятись та спробую пояснити бачення ситуації - битва йде на всю глибину можливості виявлення та ураження в реальному часі, при цьому ефекти які створюються від дій мають інший результат. Кожен успішно інфільтрований підар в першу чергу є засівшим сенсором в нашій системі оборони. В другу чергу це в системі оборони створює проблему, яку потрібно вирішувати. Чим більше проблем, тим менш контрольована ситуація. Накопичення проблем системою в певний момент приводить, до її краху. Ні чого нового, так так знаю. Штурм на техніці ні чого крім створити групу помилок-проблем в системі оборони не здатний. Основна функція прорив та вихід в тил зі знищенням управління та тилових служб, що має призвести до втрати управління задача яку не можливо вирішити. Теж ні чого нового. Виходить, що задача в планувані одна, в разу успіху відтворить зовсім інший ефект - створення критичної кількості помилок/проблем в системі бойової одиниці бригади.Як резульатат, якщо бригада не здатна справитись з потоком створюємих маневрами противника проблем на землі відбувається обвал управління без його фактичного знищення. Кількість запитів на вирішення перебільшує можливості штабу до їх опрацювання і десь пару кілометрів проєбуться в кращому випадку. Де здається йде бій за територію, по факту він ведеться за здатність вирішувати проблеми, що виникають, як результат нового типу загально військового типу. На мою думку, ці речі виникають, як результат старого мислення, де успіх вимірюється в територіях - просторі, хоча справжнім мірилом успіху в кінці кінців виходить час, що витрачається на вирішення проблем в системі та можливість до відновлення та устойчивості.В подальшому спробую розгорнути цю думку...https://music.youtube.com/watch?v=_IKcHo50xFs&si=JUx1ZM7V-4-V2Y1u
Наткнувся на даний пост на фб, і з поваги до спікера не буду вказувати посилання, але думку свою вискажу. Як на мене наявність нагород це ніхуя не показник і ніхуя не доказує. Всі хто служить в армії давно це розуміють. Звичайно завжди приємно отримати якусь відзнаку, або бачити як заслужено нагороджують когось з твоїх тіпів. І це одна сторона медалі. А на другій стороні - ці самі ордени і медалі лутають люди які мають сидіти в тюрмі. І ми вдаємось до такого собі лицемірства, коли заслужена нагорода - це дійсно круто і збс, а незаслужена - це брєлок. Проблема в тому що ті самі тисячі випадків нагороджень абсолютно не відповідних людей орденами і медалями - повністю нівелюють інститут авторитету нагороджених людей. Тому те що в тебе є якісь медалі - в нашій парадигмі ніяк не може слугувати доказом чогось, чи аргументом. Втім нахуя комусь доказувати що ти воювавший. Ну якщо людина довбойоб, то хоч стрім з позиції запусти - вона тобі не повірить. Шо бігать і кожному дурачку шось доказувать?
🔥 Удар на $50 мільйонів. Lasar’s Group НГУ спалили дороговартісну РЛС 1К148 «Ястреб-АВ»Окремий загін спеціального призначення Lasar’s Group НГУ записав на свій рахунок ще один цінний актив росіян. Екіпажі підрозділу знищили РЛС 1К148 «Ястреб-АВ» у Луганській області глибоко за лінією зіткнення.Операція була проведена у взаємодії з відділенням управління черговими силами командного пункту Регіонального центру РЕР «Північ». Побратими надали інформацію про район дислокації РЛС. За отриманими даними, “Лазарі” встановили точне місце розташування ворожого комплексу і відправили туди важкі бомбери.Після першого влучного скиду росіяни спробували врятувати техніку. Однак бійці Lasar’s Group проявили креативність і відстежили пересування РЛС. Наш пілот посадив бомбер на «Ястреб-АВ» і завдяки цьому “Лазарі” рухалися з нею по маршруту. Наступними ударами бійці остаточно знищили РЛС.📍 Орієнтовна вартість РЛС «Ястреб-АВ» становить 50 мільйонів доларів.lasarsgroup.army | Facebook | Instagram | Telegram | Tiktok
TGLIST.COM.UA
