Telegram statistics channel - @speak_about_books

🙁 Ще одна штука, яка мені не подобається в книзі (писала про це ось тут). От нашо мені здався уривок з пісні Адель до книги "Вовчі землі"? Ще й текст і назва пісні англійською, а ім'я виконавиці — українською. Так, я #душніла, і що ви мені зробите🥰Загалом я зрозуміла, чому ж мені так не подобаються тут епіграфи на початку кожного розділу. Тому що вони повертають мене назад, у реальність.Тобто ми маємо вигаданий світ, у якій я, як читач, хочу зануритися, а ось ці постійні цитатки із реальних книг реального світу мене відволікають.🧳 От чом би не зробити (якщо вже хочеться) цитати зі світу своїх героїв? Тим паче, що цей світ великий, продуманий; там є різні королівства, народи, релігії та магія. Можна було б робити вставки з якоїсь тамтешньої книги (між іншим, у головної героїні дійсно є велика колекція книг про магію, монстрів тощо). Це могли б бути уривки з бестіарію, історичних приміток... Та будь чого, що розкрило б лор цього світу.🎵 Якщо не помиляюся, в тому ж "Відьмаку" були цитати із книги Любистка "Півстоліття поезії". Це було прикольно і доречно, бо він увесь час її писав, поки подорожував з Геральтом.#перші_враження

📚 Прочитано 89/436 і я вже маю #перші_враженняОтже, що подобається:🟡обкладинка. Гарне оформлення, ілюстрація, і навіть те, що обкладинка м'яка. Доволі зручно читати й загалом тримати в руках;🟡початок дійсно трохи нагнав отого відьмачого вайбу Сапковського, з яким багато хто порівнює "Вовчі землі" (що аж ніяк не мінус, а навіть навпаки);🟡загалом читати легко, авторська мова непогана.Що не подобається:🟠світ, який створила авторка, доволі великий, тож очікувано виникають деякі проблеми з тим, як правильно розкривати його читачам. Час від часу герої починають обговорювати усе, що тільки можна, аби розкрити лор. Хто з ким воює, хто де володарює тощо.Я й так плутаюся в тих іменах (особливо коли вони схожі), а тут ці персонажі сидять разом й починають обговорювати справи в різних королівствах та різних людей, яких я забуду вже через секунду;🟠цитати з різних книг на початку КОЖНОГО розділу. Зазвичай я бачила таке тільки на самому початку книги, де автор міг поділитися цитатою якогось улюбленого письменника.Але в кожному розділі... навіщо? Щоб що?🟠спочатку була історія про одного персонажа, але потім перемкнулася на іншу героїню. Це ок, але воно все трохи затягнулося, і я вже геть не пам'ятаю того першого персонажа й що він робив/куди йшов/що хтів. Якщо вже авторка розповідає про двох важливих персонажів, які потім мають зустрітися, було б непогано приділяти їм порівну часу.🤩 Якщо підсумувати, то бажання закинути книгу ще немає, читатиму далі.

❔ Друзі, маю до вас питання:Наскільки вам важливо, читаючи не історичне фентезі, знати реальні дати, в яких відбуваються сюжетні події? Якщо, скажімо, це не новий світ з 0 (якесь там вигадане королівство сузір'я хробака), а світ, який має "приземлену" локацію. Українські ліси/степи/річки/міста, без вказання конкретного року — вам, як читачам, ок? Або ж ви очікуєте, що автор обов'язково вкаже певні рамки; зазначить, що сюжет фентезі-книги розгортається в Україні 20/30/40 ♾️ років?Що краще: абстрагуватися та не прив'язуватися до реальних дат і просто читати фентезі з українським и локаціями, чи все ж таки читати книгу, де попри вигадані ситуації/героїв/події, є реальні часові рамки?Бо в мене сьогодні стався error 🫠 Мені порадили зазначити часовий період, а я не розумію нашо, якщо жодна з реальних подій не впливала на сюжет.Поставте реакцію, якщо:вам важливо розуміти, в яких роках відбуваються події, навіть якщо вони (події) вигадані — 🤓важливо, тільки якщо це фентезі, яке спирається на певні реальні історичні події — 👌для вас це не важливо в принципі — ❤️Ви мені дуже допоможете 🥹

Не знаю, як так сталося, але я вирішила зробити кроки в сторону видання своєї книги "Захисники лісу"💐Мені випадково (чи ні?💚) трапилася хороша редакторка, яка прямо зараз допомагає мені зробити текст кращим. А сьогодні я попередньо обрала ілюстраторку, яка намалює мені обкладинку.Все це я роблю для того, аби зрушити себе із якогось заціпеніння, із мертвої точки; витягнути себе із розчарування в усіх і всьому, врешті-решт.Адже ця книга мала б з'явиться на світ трохи інакше. Пам'ятаю, як я заплакала, коли дізналася, що мій твір виграв на конкурсі. В той самий день мій син вперше навчився сам кататися на велосипеді, тож я плакала двічі 💚Потім все тягнулося, і тягнулося... І по факту й закінчилося. Я не хочу, щоб історія "Захисники лісу" забулася й була втрачена, бо її надрукували суто для своїх, дуже малим тиражом, без жодної промоції чи чогось іще. Я не хочу так.Справа здебільшого навіть не в організаторах, а, певно, в моїх власних очікуваннях. Ну а позаяк твір вже "засвічений", то нікому, вимбачте, він вже нафіг не всрався. Неважливо, що це про південь України, про дружбу, кохання, магію та міфічних створінь — все те, що подобається підліткам, для яких книга й була написана. Абсолютно не має значення й те, що це твір-переможець конкурсу, про що я завжди писала в листі до видавництв. У відповідь — мовчання. Ми, автори, доволі часто його чуємо.На якийсь час я "підвисла" десь посередені, не розуміючи, що мені робити далі. Конкурс був? Був. Я виграла? Виграла. Надрукували? Ну типу так, надрукували. Читав це узагалі хтось (не орги, не учасники)? Навряд. Чи чув хтось узагалі про мій твір? Навряд. Я люблю цю історію, адже написала її після десяти років перерви у творчості. Історія, яка народилася в першій рік повномасштабного вторгнення, далеко від дому. Вона не велика і не складна; в ній є абсолютне добро та абсолютне зло — без підтекстів та глобальних сенсів. Лише проста історія про підлітків, що змогли те зло перемогти. Разом. Попри все 🍵Я не можу дати моїм героям зникнути, так і не з'явившись по-нормальному. Тому вирішила видати книгу сама.Адже, як кажуть люди, дорогу здолає той, хто йде. От я і йду. А щоб не втекти і втримати слово, я й вирішила розповісти про це вам.Дякую, що прочитали. Цьом 💚

💗 "Шість багряних журавлів" Елізабет Лім(видавництво РМ)⭐️⭐️⭐️⭐️Я геть нічого не очікувала від книги, тому мені загалом сподобалося. Сама історія доволі проста та наївна, але написана дуже добре: приємні описи, хороший (!) переклад, легка авторська мова. Враховуючи, що за сюжетом героїня майже всю історію мовчить (бо не може розмовляти з іншими), авторка змогла чудово описати думки та емоції дівчини.Я впевнена, що усі ці ретелінги та знайомі тропки можуть бути цікавими, якщо вони грамотно написані. У цьому випадку саме так і було (для мене, звичайно).🪶 Книга ідеально підійде тим, хто тільки знайомиться із жанром фентезі й шукає щось таке легке та казкове, без сильної жорстокості та порн еротики.За що зняла зірочку:🌟Не люблю такі моменти, коли ворог, впіймавши героя, починає розповідати про всі свої плани та секрети. Це занадто просто: взяти й вивалити все, замість того, аби герой міг якось сам це все розгадати. 🌟Деякі занадто наївні моменти🌟Пригоди не повністю завершилися, тому доведеться читати продовження.Загалом враження від книги у мене позитивні 😊#прочитане

Плюс бути письменницею: можеш написати книгу, де головним героєм буде твій краш 😳І я тут не стільки про актора навіть, ну добре, він теж топ 😁 скільки про його персонажа з LOST: Сойєр був дійсно крутим героєм. У нього була чудова арка, він розкрився та повністю змінився — а це одна зі складових хорошого сюжету.Якщо дивилися серіал, то маєте пам'ятати ще й Джека Шепарда — у нього інша арка, і я б не сказала, що він протягом серіалу пройшов через якесь внутрішнє перетворення. Він як був хорошим персонажем, "рятівником" усіх і всього, так ним і залишився.А от перетворення Сойєра та його минуле — класний хід в сюжеті.Отож в моїй уяві виник образ саме такої зовнішності для Тима Шевченка, але окрім цього, він теж в якійсь мірі егоїстичний та трохи меркантильний. Хоча й ненадовго, адже усі події, що випадуть на його долю, не можуть не вплинути на характер та світосприйняття.Карочі, багатогранні персонажі — наше все 💚Ну і так,нагадую що, початок моєї фантастичної книги про Марс є ось тутоньки: https://arkush.net/book/19534 Буду вдячна за відгуки 🥰#Марс

☕️ Іноді мені хочеться ділитися враженнями від книги тут і зараз, навіть не дочитавши її до кінця.Тому ось, ловіть роздуми в моменті ⬇️Існує стандартна практика: розкривати своїх персонажів через флешбеки. Це нормально, допустимо, я теж так роблю.Але:☹️ Не робіть флешбек у флешбеці (коли один спогад породжує інший, а той, у свою чергу ще якийсь). Читач банально заплутається й забуде, що відбувається у реальності персонажа.☹️ Не затягуйте. Тут наче все зрозуміло: спогад вашого персонажа не має бути на п'ять сторінок. От зараз я читаю книгу, де героїня їде в ліфті й пригадує вчорашній вечір: програму, яку вона дивилася по телевізору. Потім цей спогад переріс в інший - де вона спілкується з мамою про чоловіків, а далі - спогади про її дитинство.І все це на 5 повних сторінок. Непогано так в ліфті катається 😆Флешбеки - це ок, але ж в реалі має теж щось відбуватися. Історія повинна йти далі, а сюжет - розвиватися.P.S. Останнім часом я прям ще занудніша, аніж зазвичай🫠До речі, я буду в журі конкурсу, про який я писала вище. Сподіваюсь, ви не залякаєтеся🤣#Катя_пише

Вирішила, що дочитувати оцю книгу не буду🤷‍♀️ Останнім часом я стала безжально прощатися з історіями, які мені відверто "не заходять". Раніше я давала їм шанс і дочитувала до кінця, проте зараз я ціную свій час і не бачу сенсу читати щось, що мені ніяк не відгукується (інша справа якщо це редагування або розбір твору, за яке мені хоча б платять, або ж бета-рідерство, де моя думка та поради теоретично можуть покращити текст). Нещодавно я також відмовилася читати книги українського автора, які він надіслав мені на огляд. Я зрозуміла, що текст та сама історія ну дуже слабкі і я просто не хочу й надалі себе мучити. Щодо книги "Витязь і Вірлиця" 🪷Я не можу сказати, що вона погана. Мені дуже сподобалася авторська мова та українська міфологія, що вплетена в сюжет. Але. Для мене вийшло забагато "але".🔘Занадто швидко розвиваються події та занадто мало часу на те, щоб звикнути до героїв та хоч якось полюбити їх. Якісь дійсно важливі моменти описані без деталей, неначе я читала переказ цієї ж історії — просто стислий.🔘Недопрацьовані персонажі. Фактично три основні лінії героїв, кожен з яких намагається пройти власний шлях, вирости, досягнути мети тощо, і це загалом це — ок. Але позаяк усім їм приділено не надто багато часу, то й читати про них якось не дуже цікаво. От я абсолютно нікому не співчувала 🤷‍♀️🔘Одноманітні й приторно-солодкі речення😅 Хоч я і сказала, що авторська мова тут чудова, вона все ж занадто "рівна". Не важливо, що саме відбувається у книзі: закохана пара цілується, хлопця обікрали посеред дороги або правитель-тиран вирішує кохатися зі своєю новою дружиною без її згоди — все це описано абсолютно рівно та в одному стилі.Усе так солодко й казково написано, неначе це дійсно якась дитяча казочка, у якій все дууже спрощено. І найбільшою проблемою тут, як на мене, є невизначеність щодо вікової категорії читачів. Тобто написано наче для більш дорослої авдиторії, проте дуже рівно (в емоційному плані) і не завжди детально.Добре це чи ні — вже на розсуд читача. Я б оцінила цю книгу десь на 3 з 5 ⭐️#прочитане

📚 Принесла вам інфу про книжковий проєкт, який запустила авторка каналу книжкова дегустаторка"Книга із серванта" — це закрите ком'юніті, де учасники обмінюються книжечками 📖Проєкт створено, аби:✨не давати книгам хандрити на полицях;✨читати, не витрачаючи кошти на придбання книги;✨обмінюватися книгами і не боятися шахраїв, бо організаторка бере на себе всі ризики: втрачена книга буде відшкодована;✨знаходити друзів-книголюбів в інтернеті та в своїх містах;✨знаходити для разового читання книги-раритети.📌 Організаторка сформує початковий набір книг, якими ділитиметься для разового читання, а чим більше людей доєднаються, тим більшою ставатиме бібліотека для обміну.Для участі потрібно обрати зручний для вас план (чим більше учасників, тим дешевше) та сплатити разовий внесок. Частина коштів буде відправлена на актуальні потреби ЗСУ.Щоб доєднатися до молодого, поки невеличкого ком'юніті, пишіть @anna_vdsh, а якщо досі сумніваєтесь, то ось тут можна ознайомитися з правилами. Поспішайте! Перший місяць ціни знижені.#цікавинки

❤️‍🔥 Розігрую книжечку за донат❤️‍🔥Ця книга — подарункове видання. Примірників дуже обмежена кількість, тож у когось із вас на поличці стоятиме фактично ексклюзив🫶Книга містить чотири твори у жанрі підліткового фентезі, які обрало журі конкурсу "Кентавріда-2023".Ну і якщо уважно придивитися, то ви побачите там і моє прізвище 😊 Саме мій твір "Захисники лісу" отримав перемогу, тому ця книга дуже цінна для мене.Особливість збірки у тому, що всі чотири твори описують події на півдні України 🗺 І це, як на мене, досить круто, бо не так багато існує фентезі саме про південь нашої країни.Обкладинка м'яка, 338 сторінок. Всередині є декілька ілюстрацій.Отож, на що збираємо та яка сума одного донату?Збираємо кошти для благодійного проєкту "Особливий книжковий підрозділ", а вони вже на свій розсуд доповнять один з важливих зборів для ЗСУ. Детальніше про проєкт можна почитати тут або на сторінці інстаграм.📎Один донат — 45 грн. Більше донатів — більше шансів виграти.Переможця обиратиму через рандомайзер монобанку, тому дуууже важливо, аби ви підписували ваші платежі, бо якщо переможець — клієнт якогось іншого банку, то я не побачу його імені.У коментарі до платежу обов'язково вкажіть нік у телеграм/ прізвище/номер телефону — хоча б щось із цього. Якщо ж у вас чомусь не вийшло, то просто зробіть скрін оплати та додайте у коментарі до цього допису.Збираю донати до середи, 31 липня. І вже 1 серпня впродовж дня будуть оголошені результати та переказ усіх зібраних коштів до проєкту Особливий Книжковий підрозділ.Донатити 45 грн на банку моно, або ж за номером картки: 5375 4112 2074 0059Дякую вам за підтримку!