Telegram statistics channel - @speak_about_books

🛸 «Ляльководи» Роберт Гайнлайн⭐️⭐️⭐️⭐️ Книга, яка спочатку мені не дуже подобалася, але від якої я під кінець вже не могла відірватися.Трохи мені історія перегукується із «Війною світів» Г. Веллса, адже там теж і вторгнення іншопланетян, і оповідь від першої особи + головний герой — чоловік.Хоча у Веллса гг усе ж таки не мав сильного впливу на ситуацію, і був більше спостерігачем, у той час як у «Ляльководах» герой дійсно пливав на події.Сюжетом зараз вже мало кого здивуєш: прилітають прибульці на Землю й починають її захоплювати, а люди мають дати їм відсіч.Та зрештою коли розумієш, що Гайнлайн (як і решта фантастів того часу) став класиком жанру, то геть по-іншому дивишся на його книги.Те, що зараз здається клішованим, раніше було чимось новим та екстраординарним.🔷 Загалом мені було цікаво. Книга проста, зрозуміла. Трохи з гумором, висміюванням політиків та влади загалом. А ще — з легкою іронією та декількома дійсно цікавими сюжетними поворотами.Окрім цієї книги автора, я читала тільки «Двері у літо», і вона мені сподобалася трішечки більше😸#прочитане

🛍 А ви знали, що упродовж 24-30 червня проходитиме Тиждень незалежних книгарень?Цей захід ініційований для того, аби підтримати незалежні книгарні як бізнеси та нагадати, що саме незалежні книгарні – це культурні осередки українських міст, які формують читацькі спільноти, відкривають нові голоси, дають простір українським авторам і підтримують локальні ідентичності.20 книгарень-учасниць підготували багато активностей: події, спеціальні пропозиції, унікальний мерч, розіграші призів тощо ✨Раджу вам неодмінно взяти участь у книжковому челенджі:⏺️Завітайте до незалежної книгарні, яка бере участь в ініціативі. Усього до події доєдналося 20 книгарень з усієї України, їхній перелік тут.⏺️Придбайте товари на суму від 500 грн – і отримайте буклет-путівник усіма неймовірними незалежними книгарнями.⏺️Подорожуйте книгарнями з путівника та збирайте наліпки від книгарні за кожне замовлення від 500 грн.⏺️Назбирайте 5 наліпок – і беріть участь у розіграші призів від книгарень вашого міста.⏺️Зберіть усі 20 – і беріть участь у розіграші набору подарунків від усіх книгарень-учасниць!А щоб бути в курсі всіх цікавих подій та акцій, підпишіться на інстаграм незалежних книгарень України 💌

Почала фінальний сезон Атаки титанів і вже засмучена, що історія скоро завершиться 😭Як письменниця, я завжди намагаюся наперед відгадати якісь сюжетні повороти/інтриги (і доволі часто часто мені це вдається), але тут я неодноразово я виглядала приблизно отак: 🤔😔🤬😐😢 Це так гарно, так епічно, жорстоко й прекрасно водночас!Мені подобається, що в цій історії немає тільки білого й чорного, хоча на початку саме так і здається. Та чим далі розвиваються події — тим глибшими стають персонажі, тим більшого сенсу набуває історія.Окрім цього, тут підіймаються важливі та актуальні теми, які зачіпають людство просто зараз. А ще — і це, напевно, моє найулюбленіше в історіях — суспільство, яким маніпулюють обидві сторони конфлікту, і те, якою п'янкою та руйнівною може бути влада навіть у хороших руках.Оце прям мій особистий топ в книгах чи фільмах: де ти розумієш вчинки практично всіх персонажів, адже вони мають своє підґрунтя; де ти бачиш, як хитається дорога, прокладена колись "на благо", і яким розпливчастим стає це визначення... Це все дуже хороша сюжетна робота.Окремими моментами історія мені нагадувала Бункер (серіал/книга), адже мешканці бункера теж не знали всієї своєї історії й мріяли розібратися, хто ж вони такі та звідки узялися; мріяли побачити "велику землю" там, за стінами. Також є схожість із Грою Престолів: інтриги, конфлікти, офігезні сюжетні повороти, масштабність, музика.Як ви вже здогадалися, я у захваті 😍А які там саундтреки, йой! Якщо не вирішили, чи хочете дивитися — спробуйте послухати кілька пісень. Раптом ваше серденько відчує настрій цього культового аніме.Мені одночасно і страшно, і цікаво дивитися далі😅 Бо я просто не хочу, щоб цей шедевр закінчувався.#кіно_на_вечір #Катя_рекомендує

Майже дочитала збірку ❤️Не буду писати відгук на всі оповіданя, бо більшість з них мені просто не зайшли і я навіть не хочу розбирати, чому. Загалом вони просто не дуже цікаві, от і все.Сама збірка поділена на категорії, про що, власне, каже назва: пригоди, подорожі, фантастика. От в останній категорії є декілька непоганих оповідань:🌃 Місто, якого не було — трохи мені перегукується з оповіданням Кінґа Життя Чака. Якщо коротко, то тут підіймається тема дорослішання й отієї казковості, яка пронизує наше дитинство. Історія вийшла дуже гарною, щемкою, з дрібкою гумору та казки.💎 Я йду! — історія про те, як головного героя врятували індіанці. Добрі та трохи наївні мешканці розповіли йому про свій великий секрет. Жадібний герой, авжеж, понад усе захотів отримати секрет собі. Це оповідання гарно демонструє, що буває, коли жадібність заважає мислити логічно.🤖 Цяця — єдине оповідання зі збірки, яке написав закордонний письменник, а саме Кліффорд Сімак. Я твір не дочитала ще до кінця, але написано гарно, з гумором. Ситуація доволі типова для фантастичних оповідань: летять собі астронавти з роботом, аж тут у нього прокидаються людські почуття. І от він змінює курс космічного корабля, веде філософські бесіди, зізнається в коханні... За розвитком подій цікаво спостерігати, автор має свій впізнаваний стиль, за який його так люблять читачі.З усіх збірок старої фантастики, ця мені поки що сподобалася найменше. Але поза тим я обожнюю вайби таких книжок, тож і далі шукатиму їх на барахолках💙#прочитане

Макс Кідрук "Заради майбутнього" ✨4/5Відгук на перші три оповідання отутЯк я вже казала, у збірках завжди будуть слабкіші та сильніші оповідання (і для кожного читача — різні), але якщо говорити про загальне враження, то мені сподобалося. 🎈 Я полечу! — гумористичне оповідання, хоч іноді мені гумору було забагато. Знаєте, коли прям відчуваєш, як натужно автор намагається тебе розмішити. Якось воно подекуди важко йшло. Ну і Макс там трохи подушнив зі своїми розрахунками польотів😅, але місцями все ж було весело і трохи абсурдно. 🎅 Сюрприз — геть не зайшло. Теж гумористична історія, на цей раз про п'яного Діда Мороза (ніц нового, як то кажуть).📚 Моя література — сподобалося. Відчувалося так, немов Макс історію зі свого життя описав. Вона була яскравою та веселою. Ще й героїв чудово можна зрозуміти: однокласники не прочитали твір з літератури й намагалися якось викрутитися перед вчителькою. Розповідь гг про те, що він не читає шкільні твори, але при цьому зачитується усілякими пригодами чи фентезі — це прям про мене.🌿 Ельвіра — оповідання 2015 року, яке, на жаль, актуально й досі. Війна, військові, волонтери, біль, втрати... 🔪Нічиї діти — дуже коротка історія, щось типу горрору. Не зайшло.🧬 ДНК. Історія сьома — ось це найбільше сподобалося. Історія про недалеке майбутнє, в якому люди колонізували Марс. Проте тут це слугує радже тлом, бо в центрі подій — лікар, який втратив юну пацієнтку. Він багато рефлексує через це, але часто в розмові з друзями чи в новинах проскакували подробиці стосовно тих людей, що оселилися на Марсі. Автор спробував розкрити тему того, якими б склалися відносини землян із тим поколінням, що вже народилося й виросло на іншій планеті. Начебто ми всі одні й ті самі люди, але конфлікти все одно з'являються. Мені було дуже цікаво. Одне з найкращих оповідань у збірці (на мій смак, авжеж).💥 Заради майбутнього — теж непогане оповідання, хоча довго розкачувалося (здебільшого через те, шо Макс розумний, а я — ні😆). Та сама ідея теж класна: що робити, якщо раптом отримуєш послання з майбутнього і розумієш, що нам всім скоро гаплик?Також я була рада дізнатися, що більшість оповідань вже були опубліковані раніше (якісь конкурси, збірки, журнали тощо) — тобто, творам дали другий шанс і нічого поганого не сталося (бачите, любі видавництва?😅).Це було моє перше знайомство з Кідруком, і воно пройшло доволі непогано.#прочитане

– Наступного дня Ганна пішла купатися в озері, а я, як і завжди, залишився в лісі, бо вона плавала без одягу, а я не міг собі дозволити дивитися на неї. Дівчини не було цілий день, але я все ще боровся із собою, не знаючи, чи йти мені до неї, чи ще почекати. Увечері я не витримав і пішов на те кляте озеро… На березі я знайшов тільки охайно складений одяг, а сама Ганна немов щезла.Відчуття чогось жахливого в’їлося в мене, наче смола, що повільно заливала моє тіло. Я вирішив пірнути у воду. Спочатку я нічого не побачив, а потім… Потім помітив її, – Лісовик здавлено схлипнув. – Щоб не виплисти на поверхню, вона прив’язала мотузку до своєї шиї, а на іншому кінці був камінь. Він спочивав на дні, забравши з собою любов усього мого життя.Я відірвав ту кляту мотузку з такою силою, що каменюка тріснула, і витягнув Ганну на берег. Вона була холодна, синя, з набряклим обличчям. Здається, я кричав. Я був злий на себе, на неї, на той камінь та навіть на озеро. Мені хотілося зникнути, забравши із собою все, що причетне до її смерті.#захисники_лісу ❤️

Прочитано 200/322 📖Отже, мої #перші_враження:▪️атмосферно, гарні описи;▪️гг підозрює в себе аутизм (це не спойлер, якщо що — це є в анотації), тож автор принаймні намагається описувати її почуття, зважаючи ось на цей факт. Тобто нам не просто кажуть, а й показують;▪️загалом я не маю претензій до редактури. Око ні за що начебто не зачепилося, все гарно👌▪️історія сама по собі цікава, бо гг стикається з тим, що було скоєне вже давно, 17 років тому. Проте інформація, яку вона знайшла, може покарати винних, які й досі на свободі;▪️важка, але потрібна тема, яку не варто оминати увагою.Що не подобається:▪️доволі типова риса характеру, що зустрічається в кожному другому детективі/трилері: гг завжди кудись лізе, встрягає в неприємності й нічого не боїться😁 Тобто прийти в якийсь старий будинок вночі, з 1% батареї в телефоні та відсутністю зв'язку; не маючи із собою нічого для захисту, не попередивши нікого про своє місцеперебування; повіривши на слово якомусь ноунейму з переписки й сподіватися, що там на тебе ніхто не чекатиме? Ну таке. ▪️був такий трохи притягнутий за вуха момент, коли їй описали хлопця, як "високого, з коротким волоссям та пильним поглядом" і авжеж вона потім знайшла його на шкільному фото (серед десятків інших фотографій з різних класів), бо " у цього хлопця був найпильніший погляд з усіх"😁Загалом це в якомусь сенсі звичайні тропки для трилерів😅 Можна пробачити.Читатиму далі💙

💛 Нещодавно в Миколаєві відкрився простір підтримки захисників “Файта”. Цей проєкт створений для військовослужбовців, ветеранів, членів їхніх родин і родин загиблих, а також волонтерів і патріотичної спільноти Миколаївського регіону.Тут кожен має змогу долучитись до груп взаємопідтримки, дозвіллєвих та освітніх заходів, волонтерських активностей міста, отримати послуги із психосоціальної підтримки та ін.Якщо ви з Мико (привіт землякам✌️), то долучайтеся до проєкту:🅰️якщо маєте вдома якісь книжечки, які ви вже прочитали, подаруйте їх простору "Файта" — тут є книжкова поличка, де гості можуть взяти собі щось почитати додому;🅰️якщо ви фотограф/художник/вчитель/декоратор/аніматор тощо та готові проводити майстер класи для діток та дорослих, або час від часу робити фоторепортажі/відео — заповнюйте анкету і з вами зв'яжуться;🅰️якщо ви письменник/книжковий блогер або просто людина, яка обожнює літературу, ви могли б проводити презентації та книжкові клуби.Для тих, хто не з Миколаєва:🅰️ви можете зробити будь-який донат, аби допомогти проєкту: https://heroesukraine.org/prostir-pidtrymky-zakhysnykiv/🅰️ви також можете подарувати книжечки з вашої особистої бібліотеки або ж придбати безпосередньо з магазину, вказавши поштомат одного з волонтерів (контакти будуть нижче).🅰️ваші репости допоможуть більшій кількості людей дізнатися про цей проєкт.Ось тут можна переглянути актуальні анонси подій, що відбудуться найближчим часом. Серед них є і презентація, і ліплення з глини, і книжковий клуб. Нещодавно була арт-терапія для жінок, чиї чоловіки у полоні. Все абсолютно безкоштовно, тож щиро запрошую вас❤️Контакти: @fayta_mkСайт проєкту: https://fayta.heroofukraine.org/

💢 Побачила в інсті новий срач навколо Видавництва 21💢З того, що я зрозуміла: Видавництво 21 видало книгу чеського письменника «Танцівниця з Донбасу».В коментарях люди зазначили, що ця книга — лютий крінж, що українців там відверто висміюють (і армію, і народ). Видавництво намагається якось виправдати свою помилку, але виходить не дуже, бо слова «не помітили» якось бляха дивно звучать. Вони кажуть типу «Ми звертаємо увагу в першу чергу на популярність книги та відгуки, а поганих відгуків ми не бачили, тому й затвердили її до друку».Ну бля, а редактори вам для чого? А перекладачі? Хоча б у когось мали виникнути якісь протиріччя в тому, що він/вона читає? Останнім часом таке враження складається, що ніхто ті тексти не вичитує, а затверджують як небудь. І це стосується великої кількості видавництв. Через постійну гонитву втрачається якість.Але обурило мене навіть не це, а той сраний факт, що їм нащось здався цей письменник, який чомусь вирішив, що може щось написати про Україну. А наші, українські письменники — всьо? Закінчилися?Серйозно, як мене вже кумарить ця херня. Як мені бридко оббивати пороги усіх цих видавництв, які навіть не в змозі нормально читати твори. Як можна вірити отим редакторам, які приймають рішення стосовно того чи іншого твору, коли одним у відповідь — тиша (бо з якого чорта нашим авторам відповідати, фу), а іншим — зелене світло на відверте лайно замість твору.Я не розумію, якого чорта видавництва часто ігнорять наших авторів, які пишуть добре, обираючи натомість ОЦЕ? Як можна казати, що ви не хочете ризикувати з українськими ноунейм авторами, коли бля ви спокійно видаєте ОЦЕ.Це просто якийсь сюр. А потім «Вимбачте, ми не знали/не бачили/не читали»...

Закінчила читати "Вовчі землі" 🐺✍️ (відгук буде скоро)Тепер починаю книгу "Загублений принц" від Наталі Кош.Але перед цим хочу трохи подушніти 🤏Якось на взаємному читанні мені трапився твір авторки, і навіть сподобався, про що я й написала їй у відгуку, але мене дико поплавило (і плавить досі, коли згадую) від її відповіді в дусі "дякую, що похвалили, але взагалі-то потрібно було хвалити так і так, бо ви у відгуку спиралися на досвід прочитання інших авторів, але я не хочу, щоб мене порівнювали". Загалом це не заважає мені прочитати її книгу, але оцей неприємний осад залишився. Хто зі мною давно, має пам'ятати, що я тут колись робила багато дописів на тему того, як авторам варто або не варто реагувати на критику. Не нехтуйте цим, пліз, бо інакше можете запам'ятатися, як автор-скандаліст, що виставляє скріни та насміхається над відгуками читачів (був колись десь такий срач), або як автор-страждалець (постійно жаліється на те, як його ранять погані відгуки, шо вони завжди невчасні й узагалі-то читач повинен щось там [підставте своє]. Не повинен.) Якщо ви зрозуміли, про кого я — отже, автор запам'ятався саме так.В моєму випадку навіть критики не було, що, власне, і здивувало мене. Загалом це все дрібнички, які навіть не варті уваги, але #перші_враження вже не такі, якими могли б бути.#Катя_пише #душніла