Презентація книги та трохи рефлексіїЯ добре знаюся на феномені сценарних заборон. Не тільки з професійної літератури, а як практик — і як клієнтка, яка працювала зі своїми заборонами. А ще — я вже щупала цю енергію у 2018 році, коли робила арт-проєкт про шлях від заборон до сили дозволів і нових рішень.Я знаю: щойно торкаєшся теми заборон — піднімається хвиля супротиву. Так було й на початку створення книжки. Ми з командою видавництва «Лабораторія» пройшли мій супротив (бо прокинулося моє рідненьке «не будь важливою»). Але на щастя — спрацювали дозволи. І підтримка. Спочатку — від Дзвінки Завалій. Потім — від редакторки Ніни Кур’яти.З Ніною ми теж пройшли не те щоб торнадо, але потужні хвилі. Відчувалося фонове «не досягай» і «не належ». Але ж — існують дозволи. І сила нових рішень, взаємності, відкритості. Тож книжка народилася.За тиждень до презентації в Києві енергія заборон нагадала про себе знов. Штормило. Відволікало. Запрошувало в інші процеси. А за кілька днів — стався форс-мажор, який викликав у мене сильне відчуття суму й збентеження.Суму — бо з особистих обставин Олексій Ковжун не зміг модерувати захід.Збентеження — бо треба було швидко зорієнтуватися.На щастя — існує досвід дозволів. Підтримки. Поваги. Ми з командою «Лабораторії» запропонували роль модераторки Вікторії Польченко. Ми знайомі, здається, вже років сто. І Віка погодилася. Сказала, що й так планувала прийти — тепер ще зможе додати свою рефлексію.Заборони не встигали.У день презентації ще кілька важливих мені людей написали, що не зможуть бути. Дві мої прекрасні подруги — Іра і Фая — теж повідомили про форс-мажори. Такі часи… Але є сила дозволів, довіри й підтримки. Головне — побачити.Презентація відбулася.Перша в моєму житті презентація книжки — результат багатьох років роботи, досліджень, висновків.Чи була повна зала? Так.Чи були важливі для мене люди? Звісно.Чи була атмосфера теплою і дружньою? Так.І тут починається головне — право бути з собою та з іншими. Право на вдячність і прийняття.Я вдячна всім вам і кожному/кожній.Своїй родині — доньці та сину, які були поряд.Чоловікові, який знайшов можливість приїхати, бути поряд і знов побіг — робити роботу.Своїм друзям, які приїхали підтримати мене.Своїм подругам, які вірили в мене весь шлях — від ідеї до презентації. І чия підтримка відчувається навіть тоді, коли не поруч.Своїм клієнтам — і тим, з ким працювала давно-давно, і тим, з ким працюю зараз. Це величезна довіра. Дякую.Партнерам і приятелям — за тепло, увагу, взаємопідтримку.Команді «Лабораторії» — за те, що ми пройшли цей шлях. І за наш «секретний чат», у якому ми сміялися й сумували.Олексію — за те, з яким теплом і повагою він повідомив, що не зможе бути. Але ми на зв’язку — і це важливо.Вікторії — за нашу синергію під час презентації.Книгарні Книголенд — за увагу, затишок, організацію й смачну каву.За ту кількість квітів і вишню-черешню (смачнющу!).За кожне повідомлення з підтримкою.За купу фото — в сторіс і особисті.Це все — про силу дозволів. Про силу життя. Про важливість.Бо важливість — коли не все одно. І це відчувається.Дякую вам, мої неймовірні люди.Віримо в себе, у ЗСУ і в маленькі дива, які допомагають зняти Гору з плечей і відчути полегшення від нових рішень.Тримаємо зв’язки ❤️З повагою та відкритим серцем,Марія Фабрічева
Раночку, друзі! Залишу вам допис до кави ☕️***«Потрібно сім поколінь, щоб очистити родову травму!» – впевнено розповідає чергова «просвітлена» блогерка. Мені такі твердження одразу нагадують бабусині казки про домовиків, «зглаз» та візорунки кавової гущі. Красиво звучить, але є нюанс.Спробуємо розібратися, звідки ростуть ноги в цього популярного міфу.📍 Хто це сказав? - Ніхто конкретний.Ні психологія, ні психотерапія, ні епігенетика цього не підтверджують. У науковому середовищі немає жодного серйозного джерела, яке б заявило: «Ось мій доказ — рівно сім поколінь, і буде вам щастя!».Тож, це не аргументований концепт — це фантазія з гарною упаковкою.___Звідки ж коріння цього міфу?🔸 1. Біблійні алюзіїУ книзі Вихід є фраза про «спокутування провини батьків дітьми до третього і четвертого покоління». А далі — хтось десь додав, округлив, прикрасив — і вийшло сім.🔸 2. Практично-популярна езотерикаСім — цифра сакральна: чакри, гріхи, небо, дива світу тощо. Логічно, що хтось десь вирішив: «А хай буде ще й сім поколінь для зцілення родових травм».Звучить? Аякже. Магічне мислення — наше все.🔸 3. Ірокезька мудрістьУ деяких інтерпретаціях індіанської філософії є ідея: приймаючи рішення, думай про вплив на сім наступних поколінь. Прекрасна концепція особистої відповідальності. Але вона слабо корелюється з теоріями травматичного досвіду, і більше стосується етичних і екологічних принципів довгострокового мислення, а не механізмів передачі психічної травми.На жаль, найетичніше мислення не захищає від травм. І передається не те, що ми осмислили, а те, що залишилося непрожитим.🔸 4. Епігенетичні факти і трошки фантазіїСправді, є дані, що епігенетичні мітки травматичних переживань можуть передаватися. Але! Максимум на 2–3 покоління. Не більше. Тож «сьоме коліно» — це вже епічне фентезі, а не ґрунтовне дослідження.___У чому тут пастка?▫️ Це міф, який романтизує безсилля та страждання. Мовляв, травма така сильна, що аж сім поколінь потрібні для її подолання.▫️ Знімає відповідальність із сучасного покоління: «Я нічого зробити не можу, давайте почекаємо років 150».▫️ Це просто не відповідає науковим даним. Нуль емпіричних доказів.___Що маємо у залишку ☕️Трансгенераційна травма передається — так. Але вона й зупиняється — теж.І не за сім поколінь, а тоді, коли хтось один починає розплутувати вузол.Трансгенераційна травма долається не кількістю поколінь, а глибиною та інтенсивністю роботи з нею.Там, де є доступ до достовірної інформації, усвідомлення, психотерапевтична робота, ресурс і підтримка — вплив травматичних патернів реально знизити вже у першому поколінні.А значить, не передавати їх далі у вигляді підсвідомого епісценарію [гарячої картоплі].Тож залиште цифру сім для казок і міфів.Бо зміна «родових сценаріїв» починається не через 150 років, а в ту мить, коли ми беремо відповідальність за своє життя просто зараз.
📍Обирайте ті способи, які працюють саме для васДекілька прийомів заземлення:▫️ задійте всі органи чуття, щоб усвідомити фізичне оточення, а потім проговоріть свої відчуття з іншими — це допомагає перевірити реальність;▫️ дихайте усвідомлено — за схемою кола чи квадрата;▫️ зверніть увагу на своє тіло: що ви відчуваєте, де розміщене тіло в просторі;▫️ відстежуйте свої рухи — хода, жести, позиція;▫️ придумайте прості справи або завдання, які “розтягують” час і тримають у теперішньому моменті;▫️ читайте вголос — книжку, статтю, будь-що;▫️ зверніться до близьких із проханням допомогти вам залишатися на зв’язку з реальністю.---Що робити у разі флешбеку:• Часто й інтенсивно поморгайте.• Змініть положення тіла.• Глибоко дихайте.• Уявіть безпечне місце — задійте образи.• Рухайтесь — пройдіться, змініть простір.• Назвіть уголос предмети довкола.• Потримайте в руках безпечний, знайомий об'єкт.• Увімкніть заспокійливу музику або запис.• Поплескайте в долоні.• Надійно поставте ноги на підлогу.• Вмийтеся холодною водою.• Намалюйте флешбек на папері або уявній "дошці", а потім зітріть його — фізично, за допомогою ганчірки або гумки.---ВзаємопідтримкаТілесний контакт може допомогти, якщо людина дозволяє дотик. Всі вправи — лише за згодою.📍Дотик. Запропонуйте або попросіть дозволу покласти руку на плече, руку чи коліно людини, яка потребує підтримки. Такий дотик може допомогти «заземлитися» і стабілізувати стан. Якщо потрібно — станьте опорою, дозвольте людині спертися на вас.📍Тиск. Обережно натисніть руками на коліна, ноги чи плечі людини — це допомагає краще відчути тіло. Можна використати ноги, щоб м’яко, але впевнено натиснути на її/його ноги. Обов’язково спитайте дозволу.---Речі, які допомагають заземленню:Вправи можна робити особисто або допомогти іншій людині.📍Тактильні об'єкти. Візьміть у руки предмет, який легко відчути: пластилін, торбинку з насінням чи квасолею, камінці, шишки, м’яку ковдру чи іграшку. Потримайте і опишіть уголос свої відчуття.📍Шматочки льоду. Візьміть лід у руки, зверніть увагу на відчуття холоду в долонях.📍Подушка чи ковдра. Покладіть м’яку подушку або ковдру на коліна й поплескайте по ній долонями.---📌 Збережіть собі — поділіться з тими, кому це може бути корисно....Матом ругаться теж працює - бо вони реально за*бали Бережіть себе!!!
Шановні кияни! Ті, хто народився, бігав босоніж і вчився читати з табличок із назвами вулиць.Ті, хто приїхав у Київ і залишив тут серце — десь між Подолом та старою Дарницею.Ті, хто ще перевіряє свої стосунки з містом: чи це кохання, чи просто зручний союз.Ті, хто їздить туди-сюди — з рідного міста, містечка, селища у столицю і назад — і кожного разу трохи сумнівається, де більше вдома. Ті, кого вже не лякають затори, а тільки трохи напружують. І ті, хто їздить автівкою, ходить пішки або обожнює київське метро. Ті, хто сперечається, який берег кращий — лівий чи правий, — але точно знає у глибині душі, що вони обидва київські, обидва улюблені. Ті, хто орієнтується за назвами вулиць, і ті, хто йде за запахом кави, муралами, тінями каштанів і знайомими балконами.Ті, хто не знає, чи залишиться тут назавжди. І ті, хто вже точно знає: це — моє місто. З Днем Києва вас.І нехай у цьому місті буде трохи більше світла, ніж втоми. І трохи більше любові, ніж тривоги.https://open.spotify.com/track/2EPWKxx9JSZHJFm3qV8cYm?si=DDcuSFztSLy5le6WhLJGqw
СПРИЯТИ АКТИВІЗАЦІЇ РЕСУРСІВАктивізація внутрішніх ресурсів допомагає запустити механізми подолання негативних емоцій і станів та відновлює почуття самокомпетентності.Ці вправи можна виконувати особисто або використовувати, щоб підтримати іншу людину.ЩО ДОПОМАГАЄ?👇👇👇📍 Самообійми.Міцно обійміть себе так, щоб змогли чітко відчути межі свого тіла.📍 Вправа для самоблокування.Покладіть одну руку собі на серце, а іншу — на живіт. Опишіть відчуття в кожній зоні — спочатку в одній, потім в іншій.📍 Погладжування серця.Помістіть пальці над центром грудної клітки, на 2,5 см нижче від ключиці, й обережно проведіть ними вниз на 10 см. Повторюйте рух до досягнення терапевтичного ефекту.Рух має бути ніжний — наче погладжуєте кота.📍 П’ять відчуттів.Назвіть щось для кожного з п’яти відчуттів:— те, що ви бачите— чуєте— нюхаєте— відчуваєте на дотик— можете скуштувати📍 Сила тяжіння.Спробуйте відчути:— як ноги доторкаються до підлоги— як тіло притискається до стільцяСкажіть собі: «Я відчуваю тиск від того, що моє тіло доторкається до стільця».
Друзі! Занотуйте у календарі ⏰️ П'ятниця 23 травня о 18:30 чергова лекція у #dialoghub ...Поговоримо на тему, яка зараз надзвичайно актуальна кожен і кожна намагається знайти відповідь на запитання: що таке психологічна травма?Спробуємо розібратися у цьому вирі понять.■ Розглянемо природу формування психологічної травми.■ Поговоримо про те, що таке ранній дитячий досвід і чому не кожен досвід є травмуючим.■ Розглянемо феномен ретравматизації — як несвідомої, так і свідомої.■ Розділимо поняття: гостра реакція на стрес, ПТСР і К-ПТСР.■ На прикладі деяких моделей роботи з травматичним досвідом розберемо, як працює мозок після травматичної події:- чому формується вивчена безпорадність- чому активуються дисфункційні захисти: мовчання, уникнення і сором — замість підтримки, турботи та співчуттяІ головне! поговоримо про взаємоповагу та про те як підтримувати себе та інших у стані хронічного стресу, небезпеки та зіткнення з втратою і горем.Коли: п'ятниця 23 травня 18:30Де: Київ, Володимирська, 43 #dialoghub Вхід на подію безкоштовний - завдяки підтримці фонду Олени Пінчук реєстрація за посиланням 🔗https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScr7VEvCnVAcXbp2ZmeDQpFnEhErSXJufqXg4EeoqwD-oDNyw/viewform
Раночку, друзі. ☕️Продовжую розшифровувати записи своїх прямих ефірів.Шок-контент: виявляється, що на початку березня 2022 року я говорила про люки уникнення критичних ситуацій.Тепер на сайті є повноцінний матеріал, а для вас — оновлений ПЛАН Б: як попіклуватися про себе у разі потужного психоемоційного стресу, який може викликати деструктивні думки.Ключові тези ефіру:• Три люки уникнення критичних ситуацій у ТА: самознищення, агресія, дезорганізація мислення.• Навіть важкі думки — це ще не дії. Уявлене ≠ реальне. Це сигнали, а не вироки.• Профілактика — форма турботи: заземлення, план дій, візуалізація, внутрішні контракти.• Гнів має право на існування. І ми можемо спрямувати його так, щоб не нашкодити ані собі, ані іншим.• Це не змагання болю. У кожного — свій досвід війни. І кожен досвід має вагу.• Провина та сором — це сигнали, які часто приходять до тих, хто вже робить багато. Не варто їх множити.• Печаль — не ворог. Якщо вона піднялася — дозвольте їй пройти. Проговоріть. Випишіть.• Турбота про себе — це не егоїзм. Це опір. Це виживання. Це наша спільна практика витримки.Кому цікаво — читайте повний текст за посиланням:🔗 https://www.fabricheva.com.ua/news/koli-hochetsya-vtekti-pro-lyuki-uniknennya-v-kritichnih-situaciyahТут залишу пам’ятку та повний файл Планом Б - і завантажуйте _________🔸 Пам’ятка: якщо відкрився люк уникнення1. Назви це.Якщо здається, що життя руйнується, хочеться зникнути, все здається безсенсовним або виникає бажання зробити собі чи іншому боляче — це може бути не реальність, а активація старого сценарного рішення. Назви це: “У мене відкрився люк уникнення”. Це вже крок до зупинки.2. Тримай під рукою свій план евакуації (екстреної підтримки).Має бути заздалегідь прописаний список: — куди йти (місце);— кого набрати (імена, телефони);— що робити (вода, рух, холод, список дій);— що не робити (залишатись на самоті, іти в ізоляцію, читати тригерні новини).3. Не вір першій хвилі думок.Думки на піку паніки — це не ти, а твоя внутрішня Дитина у режимі “виживання будь-якою ціною”. Просто згадай: “Це хвиля. Я знаю, що вона пройде. Я бачив(-ла) це вже не раз”.4. Нагадай собі, що в тебе вже є альтернатива.Ти вже створив(-ла) собі інший вихід — не через знищення, а через турботу. В тебе є вибір. І цей вибір — жити. Спокійно. Повільно. Впевнено.5. Якщо ти не сам(-а) — скажи комусь.Коли люк відкрито — важко думати ясно. Скажи близькій людині: “Мені погано. Поговори зі мною. Просто будь поруч.” Це не слабкість — це спосіб вижити і залишитися живим.6. І наостанок — згадай головне:Ти не маєш зникати, щоб зняти біль. Ти маєш право жити — неідеально, з помилками, з паузами, з підтримкою.План виживання (права на життя) — це не про надзвичайність. Це про людяність. І про любов до себе, яка діє_________________________________________
📌 Плани на кінець квітня1. П’ятниця, 25 квітня о 18:30 — Dialog HubТема зустрічі: «Адаптації особистості: як ми вчимося виживати і подобатися»Це повтор теми за численними проханнями але з новими цікавими доповненнями — будемо говорити про те, як ми адаптуємось у складних обставинах, які типи адаптацій бувають і чим "виживальна" адаптація відрізняється від "виконуючої".Обговоримо, як адаптації впливають на стиль мислення, почуттів і поведінки, як формуються автоматичні реакції у кожного типу особистості, що таке “комунікаційні двері” — і чому деякі з них виявляються зачиненими.І головне - як розпізнати свої патерни й більше не жити на автопілоті*вхід безкоштовний завдяки підтримці фонду Олени Пінчук. Реєстрація за посиланням 🔗---2. Неділя, 27 квітня о 18:00 — Книжкова країна на ВДНГ (павільйон 1, зал 1)Дискусійна панель: «Як не піддатися токсичним заборонам під час війни?»Це — розмова за мотивами книги «Гора з плечей. 13 психологічних заборон». Поговоримо про сценарні заборони, що активуються в часи стресу, про те, як вони формуються — і як з ними працювати.Дискутуватимемо про наслідки тоталітарного режиму, процеси підсвідомого та звісно, силу змінювати своє життя, навіть коли зовнішні обставини — далекі від ідеалу.Увага! Це ще не презентація самої книги.Очікуємо друк на початку червня. Але я вже рада говорити про теми, які в ній піднімаються — і чекатиму вас на зустрічі 💬---Друзі, хто матиме натхнення, можливості та час - приходьте!Поговоримо про внутрішню силу, про чесність до себе, про інструменти, які допомагають не лише вижити, а й відчути імпульс Життя. Буду дуже рада бачити знайомі та нові обличчя.---🔹 25 квітня, 18:30 — Dialog Hub🔹 27 квітня, 18:00 — ВДНГ, Книжкова країна (павільйон 1, зал 1)До зустрічі! 💛
...іноді жодні слова не здатні витримати та передати значущість того, що сталося...Кожен ракетний удар, кожен вибух, кожен поцілений дрон по містам України - це не просто трагедія. Це злочин. Черговий искандер по мирних людях, по дітях, по тих, хто взагалі не мав б бути мішенню. Все це не якась абстрактна "ситуація", "випадковість" — це військовий злочин, вбивство, сплановане та втілене системою, що зневажає саме життя. Кожна така ракета — це не просто метал. Це вибух імперської ненависті. Це доказ того, що перед нами війна проти людяністі.російська агресія проти України — злочин, який порушує міжнародне право, засади гуманності та базові моральні орієнтири. Тут немає сірої зони: це війна, розв’язана безпідставно, через власну нікчемність, ресентимент [задавнену злобу, заздрість, агресію], імперські амбіції, марення реваншизмом та тотальне знецінення людських життів.Будь-які "виправдання" — хоч про «історичну справедливість», хоч про «захист когось там» — це або маніпуляції, або звичний самообман, або свідома участь у пропаганді. Будь яке "обґрунтування" геноциду — це теж частина геноциду.Іноді, закінчуються сили бути сильним. Але... за цю довгу війну ми навчилися перетворювати біль дію, на докази, на правду, яка все одно вистоїть....11 ПРИЧИН ЖИТИ 👇https://t.me/mfabricheva/2335
✨ Я не планувала це робити…Але іноді життя підкидає тобі пропозицію, і ти кажеш: «Ну все, попалася!»Рік роботи - від ідеї до рукопису у 400 сторінок; літри кави й неймовірна команда редакторів видавництва Лабораторія, що ловили кожну кому, щоб щільний текст нотатків психотерапевта став доступним широкому загалу.Головна тема, яка зачіпає багатьох та особиста історія - без купюр та прикрас📖 «Гора з плечей» — про 13 психологічних заборон, які навішують на нас із дитинства.🤯 Чому в голові постійно звучить «не можна»?🧐 Як ці заборони передаються від покоління до покоління, наче старий сервіз бабусі?🌍 Чому ми часто живемо за сценарієм, якого самі не писали?💡 І головне — як нарешті зняти цю гору з плечей і видихнути з полегшенням?Сьогодні стартує передзамовлення Ця книга — не про те, як звинуватити батьків у всіх бідах, не про те, як майстерно перекласти відповідальність, і точно не про «думай позитивно, і Всесвіт усе вирішить».Вона про історію та реальність. Про той момент, коли розумієш: цей тягар ти носиш так давно, що він вже, здається, частина гардеробу. Про приховану силу й ресурси, які могли б зробити життя легшим, якби не вічне «не можна», «не треба», «будь скромнішим».Можеш бути серед перших, хто скине цей багаж і відчує, як легшає шлях.https://laboratory.ua/products/gora-z-plechej-yak-vyyavyty-i-podolaty-13-psyhologichnyh-zaboron
TGLIST.COM.UA
