Практика ~ Фабрічевой ☘️

☕️ Раночку друзі! І черговий допис до кави ...«Абракадабра».Слово, яке ми всі з дитинства знаємо як магічне й таємниче. Промовляєш його — і ось уже фокусник витягує кролика з капелюха, а поганий настрій наче розсіюється разом із серпанком ілюзії.Та що ж за цією магією ховається насправді?Спочатку це був цілком «серйозний засіб лікування». Уявіть, римський лікар Серен Самонік ще у II столітті радив писати ABRACADABRA у формі перевернутого трикутника, носити на шиї як амулет, і — «вуаля»! — хвороби мали б відступити. В середньовіччі навіть вірили, що ця «геніальна» схема рятує від чуми й лихоманки. Ну, дуже переконливо звучить, чи не так?Але є ще цікавіша версія: можливо, це слово походить від арамейського вислову "Avrah KeDabra" (אברא כדברא), що буквально означає «я створюю, промовляючи». І тут починається найцікавіше.Бо якщо дивитися глибше — це про силу самоздійсненних пророцтв. Це коли ми настільки віримо у свої слова, що підсвідомо починаємо діяти відповідно до них. Пам'ятаєте, як часто хтось каже: «Ну от, знову я все провалю», — і справді провалює? Саме так це й працює.Наші слова — дзеркало нашого ставлення до себе, до інших, до життя. Досвідчені психологи «зчитують» через них вербальні прояви життєвого сценарію, а вправні маніпулятори уважно їх «підслуховують», шукаючи вразливі місця, а потім роставляють пастки, запрошуючи у психологічні ігри. А ще соцмережі підсовують курси «Як стати щасливим за 7 днів», після того як ви написали щось песимістичне про своє життя - магія не меньшеВіремо ми в "абракадабру" чи ні — слово справді працює.Саме тому так важливо час від часу сповільнитись і запитати себе: «Чи я дійсно зараз кажу те, що хочу сказати?», «Чи ці слова наближають мене до моєї мети?» Іноді замість вітієватої абракадабри краще використовувати прямий і чіткий запит.А якщо дуууже важко висловлюватися без натяків, спробуйте для початку письмово структурувати те, що саме для вас важливо. Це допоможе зрозуміти свої потреби і навчитися говорити прямо.Ще, звісно, можна купити собі кулон з написом «абракадабра» — як стильне нагадування про те, що краще уважно добирати свої слова і якомога частіше використовувати чесний, простий і відкритий діалог....https://open.spotify.com/track/5ZLUm9eab8y3tqQ1OhQSHI?si=QAL0tpfxRsKas1eZcYKHyg

Друзі, за два тижні - 28.03.2025 - буду рада черговій зустрічі з вами у #dialoghub 👇“Тригери, флешбеки, стимули: як працює наша психіка і що робити, якщо вона «перевантажується»?”Чи бувало так, що запах, слово чи звук раптово переносили вас у минуле, викликаючи хвилю емоцій або навіть тілесні реакції?Чому одні люди шукають гострих відчуттів, не можуть жити без нових вражень, а інші швидко виснажуються навіть від шумного натовпу чи яскравих вогнів? Чому певні стимули допомагають нам зосередитися, а інші викликають тривогу або паніку?На цій лекції ми розберемо:▫️Що таке тригери, флешбеки та стимули? Як вони працюють і чому одні реакції свідомі, а інші - автоматичні.▫️Чим вони відрізняються? Чому той самий стимул може бути як нейтральним, так і перетворитися на тригер чи викликати флешбек.▫️Що таке гіперстимуляція? Чому мозок іноді «перегрівається» і як це впливає на наш емоційний стан. Чому одні люди потребують більше стимулів, а інші менше?▫️Як навчитися керувати чутливістю? Техніки саморегуляції, які допоможуть зберігати баланс між збудженням і перевантаженням.Ця лекція допоможе вам глибше зрозуміти свої реакції, навчитися їх розпізнавати та знайти ефективні способи справлятися з ними.Вхід на лекцію безкоштовний, завдяки підтримці фонду Олени Пінчук Реєстрація за посиланням 👇https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfQwvew6U4rSJjqvs8v31vTII9BZXBjipoptPjlg7SHyJt1MQ/viewform

Сьогодні, 13.03.2025, після заходу сонця розпочинається Пурім.Пурім — як завжди, час переворотів в історії. Ось, наприклад, саме в цей день пішов з життя один із головних тиранів 20-го століття — Сталін.Ну, як то кажуть: «Той помер, і цей помре, а поки що — Хаг Пурім Самеах!»І коротенько — що це за свято, якщо ви не в курсі.Історія Пуріма починається в Вавилоні під час першого вигнання євреїв, коли правив цар Ахашверош (до речі, тільки на Пурім євреї мають право так випити, щоб не змогти вимовити це ім’я).У Ахашвероша був прем'єр-міністр Аман, який люто ненавидів євреїв і мріяв їх знищити. Він домігся від царя дозволу на це і навіть почав обирати дату для кривавої розправи. Щоб визначити день та місяць Аман кидав жереб — «пур» — від цього сьогодні і назва свята «пурім».Але — не так сталося, як гадалося. Завдяки мужності, розуму, вмінню контролювати емоції та надзвичайній жаги до життя, чоловік на ім'я Мордехай і його родичка Есфірь зуміли не тільки скасувати наказ і врятувати євреїв, а й перевернути ситуацію на свою користь. Замість того, щоб Мордехай потрапив на шибеницю, як планував Аман, цей самий Аман опинився на тій самій шибениці (а ще йому — Аману — відрізали вуха).Мораль?Часом життя ставить нас перед вибором: ми можемо піддатися зневірі, коли здається, що все йде не так, як треба, або, як Мордехай і Есфірь, знайти силу в собі й змінити хід подій. І не забуваймо, що іноді саме в найтемніший час історія може зробити крутий віраж. І коли здається, що зло перемогло, це не кінець. Завжди є шанс для перемоги добрих сил — навіть якщо шлях до цього непростий і сповнений боротьби.Тож, усім євреям та неєвреям:Хаг Пурім Самеах!Будь проклятий Аман і благословенний Мордехай! (Замість «Аман» і «Мордехай» можете підставити будь-яке ім’я, сьогодні теж є тирани, яким не завадить відрізати вуха, і герої, які роблять неймовірне, щоб змінити хід історії).Нехай перемога добра над злом буде завжди!

☕️ Світ не є ідеальним місцем. Він не пропонує нам всезагального щастя чи усмішок на кожному обличчі. Немає світу, де всі здорові, де дітей ніколи не покидають і де не точаться війни, немає брехні та зради, болю і страху. Однак, так само не існує світу без краси, любові та щастя, без правди, співчуття та милосердя. Немає місця без надії, пристрасті і душі. Світ, у якому є лише одна сторона: позитивна або негативна, — нереальний і неповний. Він позбавлений гармонії. Усе, що однобічне, не є правдою. Чи живемо ми в найкращі часи? — Ні.  Чи відсутні труднощі? — Ні.  Чи закінчилися війни? — Ні.  Чи завершилася криза? — Ні. Нам іноді буває страшно, боляче і незрозуміло. Однак ми продовжуємо жити, любити, прагнути чогось більшого. Жити життям - сміятися і плакати, вірити і сподіватися.І хоча світ не ідеальний, ми знаходимо силу в наших почуттях і досвіді. Саме це робить життя справжнім і значущим. Щодня ми будуємо свій маленький світ, наповнюючи його добротою, стійкістю та надією. Адже навіть серед труднощів ми здатні творити і знаходити красу, любов і гармонію. Бо прагнімо зробити світ кращим своїми щирими зусиллями і вірою в краще майбутнє....Стабільного понеділка, друзі!

Весна приходить тихо, несучи у кишенях перші теплі промені, запах мокрої землі та передчуття змін. Вона ніколи не питає дозволу, не доводить свою цінність і не чекає визнання. Просто приходить.А разом із нею—8 березня. Свято, яке встигло пройти довгий шлях від боротьби за права жінок до «ось тобі тюльпан, іди святкуй». День, коли у повітрі вирує коктейль із компліментів, кон’юнктурної галантності та банального нерозуміння, що жінки гідні поваги не лише раз на рік і не лише за красиві очі.Колись це був день про боротьбу. Про рівність у праві голосу, про оплату праці, про можливість бути собою без «ти ж дівчинка». І хоч сьогодні вже не 1908 рік і багатьма правами ми користуємось за замовчуванням, досі залишаються кути, де жінку слухають лише тому, що вона «мила», а не тому, що вона розумна.Але годі про серйозне. Весна все ж прийшла. І 8 березня—це ще й про вдячність. Не за те, що жінки можуть поєднувати кар’єру, сім’ю, емоційний інтелект і вміння знаходити речі у самих несподіваних місцях. А просто за те, що вони є.І, звісно, сьогодні неможливо не говорити про жінок України—тих, хто проходить крізь страхіття війни, хто волонтерить, хто боронить країну на передовій, хто підтримує інших, хто створює неймовірні проєкти, спрямовані на відбудову історичної справедливості та соціальної взаємоповаги. Їхня сила, мудрість і відданість—це не просто героїзм. Це те, що тримає світ.Тож сьогодні без поблажливих привітань, без обов’язкових ролей і кліше. Просто з вдячністю та повагою. І нехай ця весна принесе жінкам саме те, що вони самі для себе обирають.А квіти? Квіти можна просто так. Як і повагу. Без календаря, без нагадувань і без «особливих приводів».*я замість квітів приймаю реакції на допис, як знак взаємоповаги у великій кількості 💕

Ох ці маніпуляції… Політична класика 🧑‍💻«Трамп обіцяв закінчити війну за 24 години, але не уточнював, у який саме день» - каже спецпредставник США Келлог І справді, ну, хто б міг подумати, що деталі важливі? ▫️Почнемо з Трампа. Він використовує "гру з часом", добре знайому маніпуляторам. Формулювання звучить ефектно, викликає надію, але водночас нічого не обіцяє. Бо "коли саме?" – це вже ваше питання, а не його відповідь. Так створюється ілюзія рішучості без жодних зобов’язань. І хто потім скаже, що він збрехав? ▫️Тепер Келлог. Його прийом – "перенесення відповідальності". Він не пояснює, а вказує пальцем: "Ви (ми) самі не уточнили". Тобто, проблема не в розмитій обіцянці, а в тому, що слухачі не вгадали прихований сенс. Класичний спосіб ухилитися від критики, залишаючи простір для будь-яких трактувань.Такий підхід – знахідка для політиків: нічого конкретного, жодної відповідальності, а винними залишаються ті, хто "не так зрозумів".Маніпуляція? - Так. Не нова? - Безперечно. Але, як бачимо, все ще працює. Залишається чекати, коли саме ці 24 години настануть, або ж уточнити конкретну дату у Трампа.

Вітаю, друзі!,у когось до кави кекс, у когось цигарка, у когось дайджест новин , а у мене для вас - цікавий допис ☕️...Фанаберія: синдром завеликої корониЄ люди, для яких фанаберія – не просто слово, а життєва стратегія. Вони не ходять – вони ширяють над світом. Не говорять – проголошують маніфести. Не п’ють каву – здійснюють ритуал богині статусу.Фанаберія – це коли всередині пустка, а зверху – золотий лак із претензією на чисте золото. Це мистецтво створювати ілюзію вагомості, поки світ терпляче грає роль декорацій. Це вміння завищувати власну значущість, боятися загубитися серед звичайних смертних і, компенсаторно, виставляти себе сонцем, навколо якого всі мають обертатися.Але якщо придивитися – під блиском часто ховається тривожний тремор. Бо коли ти справді впевнений у собі, навіщо тобі вся ця вистава?Психологія каже: за фанаберією часто стоїть глибока тривога. Це ніби взяти дитину, яку ніхто не хвалив, і дати їй мікрофон та мундир імператора.Тож якщо зустрінете людину, яка бачить себе на троні, а всіх інших – як підданих, не поспішайте злитися. Можливо, вона просто загралася у власний спосіб захисту від реальності.Або просто візьміть попкорн і спостерігайте.---FYIФанаберія — слово польського походження, що означає пихатість, гонор, зверхність або манірність. В українській мові його вживають рідко, частіше в розмовному чи жартівливому контексті – коли йдеться про людей, які люблять вихвалятися, перебільшувати свою важливість або демонструвати нехарактерну для себе вишуканість....

☕️ Dоброго ранку, друзі! Ловить, цікавинку під каву 👇...Якщо в мові немає слова "мир", то чи можливий справжній мир?У міжнародній політиці слова вирішують усе. Але що, якщо в мовах сторін саме слово "мир" означає різні речі?В одному з етерів Віталія Портникова я почула цікаву думку: в арабській мові немає слова, що позначає мир у нашому розумінні. Я перевірила – і це справді пояснює багато історичних казусів.✔ Арабська:▫️Салям (سلام) – гармонія, спокій, але не юридичний мир.▫️Сульх (صلح) або Худна (هدنة) – перемир’я, тимчасове припинення війни.✔ Англійська:▫️Peace – мир, стабільність.▫️Truce / Ceasefire / Armistice – перемир’я, припинення вогню.✔ Іврит:▫️Shalom (שלום) – "мир", але як загальний стан благополуччя.▫️Hafskat esh (הפסקת אש) – перемир’я, букв. "припинення вогню".▫️Sulcha (סולחה) – примирення, але не юридичний мир.Один мовний нюанс – і ось уже міжнародні угоди набувають різного сенсу.Коли арабські країни підписують мирний договір, наприклад, з Ізраїлем чи США, вони можуть трактувати його не як "мир назавжди", а як перепочинок перед можливим переглядом домовленостей.У європейській традиції мир – це крапка у війні. В арабській – це кома, після якої може бути продовження.Тому багато угод, які на Заході оголошують "історичним миром", на Близькому Сході сприймаються як тимчасовий тактичний хід. Бо якщо в мові немає слова, що означає "остаточний мир", то немає і такого способу мислення.Мова формує бачення світу. Дипломати можуть підписати будь-які папери, але якщо концепти "мир" і "перемир’я" розходяться – війна не закінчується. Вона просто змінює форму.Іноді знання лексичних відмінностей може допомогти скласти вдалу угоду

Маніпуляції (М) Маніпуляція — психологічний прийом, що змушує людину діяти всупереч своїй волі. Успіх маніпуляції залежить від того, наскільки добре маніпулятор приховує свої агресивні наміри та знає вразливості жертви (довірливість, жадібність тощо).Існує багато прийомів лінгвістичного маніпулювання, зокрема евфемізми — слова-прикриття. Наприклад, людину, що веде збройну боротьбу, ЗМІ можуть називати борцем за свободу, сепаратистом чи бойовиком, залежно від політичних уподобань.Едвард Бернейз у своїй книзі "Пропаганда" (1928) зазначає, що "нами керують: наші уми, смаки та ідеї формуються людьми, яких ми ніколи не чули". Він також стверджує, що пропагандисти можуть задіяти групові емоції, граючи на старих кліше або використовуючі нові сенси для впливу та маніпуляцій.Ключ до впливу на натовп — вмале використання мови, оскільки певні слова пов'язані з емоціями та реакціями. Вправний пропагандист (на думку Бернейза) повинен бути в курсі нових форм комунікації, адже будь-який засіб зв'язку може бути інструментом пропаганди.Дослідження, проведене ресурсом texty.org.ua, показало, як Росія підлаштовує тези для маніпулятивного впливу на українців.

Булінг – це форма насильства, що проявляється через травлю, бойкот, насмішки, дезінформацію, псування особистих речей, погрози фізичної розправи та інше. Він може мати різні форми:☑ Фізичний– штовхання, бійки, нанесення тілесних ушкоджень. ☑ Економічний– крадіжки, знищення особистих речей, вимагання грошей. ☑ Психологічний– образливі чутки, ігнорування, шантаж. ☑ Сексуалізований – принизливі жести, сексуальні погрози, образи. ☑ Кібербулінг– приниження через мобільні телефони та інтернет, цькування в соціальних мережах.Булінг часто маскується під "суспільну норму" і виправдовується як нормальний прояв "людської природи". Однак це не є нормою; це прояв культури насильства, яка нав'язує ідею, що жорстокість є прийнятною, а прохання про допомогу – проявом слабкості.У культурі насильства завжди присутнє звинувачення жертви. Саме слово "жертва" вказує на толерування насильства, а рекомендації щодо запобігання насильству часто перекладають відповідальність з агресора на потерпілу сторону. Віктимблеймінг перекладає частину відповідальності на жертву, принижує постраждалу особу, закликаючи до почутия провини за поведінку та соціального соромуНавіть коли очевидно, хто завдав шкоди, культура насильства може застосовувати DARVO — проекцію, заперечення, маніпуляції, що ставлять жертву в негативному світлі.Публікація фотографій, з відкритим обличчям постраждалої від насильства особи, тако ж є (свідомою або ні) складовою культури насильства, що ставить під загрозу людську гідність.Нульова толерантність до насильства передбачає: а. чіткі (інтуїтивно зрозумілі) визначення кожної з форм насильстваb. поняття особистих кордонів - на різних рівнях взаємовідносин (від інтелектуального до сексуального)с. культуру згоди та культуру відмови (що включає культуру прийняття)d. толерантність (як принцип не шукати ворога в іншій людині, навіть якщо він/вона/вони відрізняються від вас на тому чи іншому рівні) А також, і це найголовніше ✔️верховенство права (інтуїтивно виконувані закони, презумпція невинності, форми відповідальності за скоєний злочин, ратифікація Стамбульської конвенції і, як наслідок, мої улюблені протоколи та ордери) ▫️це мінімальний пакет, що передбачає і етику, і мораль, і високий рівень корпоративної культури, і модне нині словосполучення, соціальний контракт (і це не тоді коли "ми про все домовимось" а коли правила однаково зрозумілі та працюють на всі боки та рівні суспільства, як по вертикалі🔝, так і по горизонталі 🔛) У рамках культури нульової толерантності до насильства ви також знайдете рекомендації щодо того, як уникнути насильства.Але (і це ключова різниця) вони стосуються саме агресора (тобто того, хто знає, що має такі особистісні характеристики, через які може бути схильний (схильна) до скоєння злочину, а отже, несе за це відповідальність)