Практика ~ Фабрічевой ☘️

"Кожна людина носить своїх батьків усередині себе", – писав американський психіатр і засновник методу транзакційного аналізу Ерік Берн. Проте це зовсім не означає, що він мав на увазі: "В усьому й завжди винні батьки".Іноді, коли людина звертається по психологічну допомогу, батьки, дідусі й бабусі, куми чи тітка маминої подруги бʼють на сполох. "Зараз нас критикуватимуть і розсварять", – з острахом думають вони.Часом люди впадають у безкінечне коло пошуку винних і виправдовують усі свої недоліки батьківськими хибами (наприклад, "Мій дід пив, батько пив – то чого ж ви від мене хотіли?").Та важливо розуміти, що психотерапія – це зовсім не про призначення "винних" і не про "виривання" людини з сім'ї. Насправді терапевт має допомогти клієнтові взяти відповідальність за власне життя і рухатися далі, приймаючи минуле і не ранячись об нього з кожним новим кроком.***Що таке дитячі травми та як вони впливають на наше життя? Яка роль терапії у зціленні й чому не варто боятися розмов про дитинство? Як спілкуватися з батьками попри образи і чи потрібно прощати їх, щоб бути щасливим?"УП. Життя" розпитала про це психотерапевтку Марію Фабрічеву.***залишаю вам, друзі посилання для читання https://life.pravda.com.ua/society/chi-vinni-batki-u-nashih-travmah-i-chi-treba-jih-proshchati-313129

Б. Еклампсія — вбивця №1. Статистика ВООЗ невблаганна: дівчата до 15 років мають значно вищий ризик розвитку прееклампсії та еклампсії (критичного підвищення тиску, що веде до судом, інсультів і смерті), ніж жінки у 20–24. Судинна система дитини не готова качати кров за двох. Ви хочете шлюбів із 14? Готуйтеся купувати більше трун для дівчаток.Психіатрія: Шлюб як суїцидПро це мовчать автори законопроєкту. Вагітність у підлітковому віці — це потужний тригер для психічних розладів. Гормональний шторм пубертату накладається на гормональний шторм вагітності. Результат:Післяпологова депресія у підлітків зустрічається вдвічі частіше, ніж у дорослих.Суїцид. За даними глобальних досліджень, самогубство є однією з провідних причин смерті дівчат віком 15–19 років. І часто це пов’язано саме з раннім шлюбом, насильством та примусовим материнством.Легалізуючи шлюб із 14 років, держава фактично вручає дитині зашморг разом зі свідоцтвом про шлюб. Це не створення сім'ї, це створення пацієнта психіатричної клініки.Епігенетика: Слабке потомствоЯкщо цинічним "державникам" начхати на матір, поговорімо про "майбутніх солдатів і платників податків", про яких вони так печуться. Діти, народжені від 14-річних матерів, статистично частіше мають:- Низьку вагу при народженні.- Затримки когнітивного розвитку.- Вищу малюкову смертність.Це закон природи: незрілий організм не може дати якісне потомство. Замість "відродження нації" ми отримаємо покоління з ослабленим здоров'ям, яке виховують діти, що самі не закінчили школу. Це шлях до деградації генофонду, а не його порятунку.Світ підвищує ставки: Чому Азія чекає, а Африка поспішає?Подивіться на карту. Хто дозволяє ранні шлюби, а хто забороняє? Це поділ на успішні та провальні цивілізації.Китай: Чоловіки — з 22 років, жінки — з 20 років. Китай розуміє: здорові діти народжуються у дорослих, освічених, сформованих батьків. Це стратегія якості.Тайвань і Південна Корея: Жорстко підняли планку до повноліття. Ніяких "шлюбів по зальоту" у 15.Скандинавія: Жодних винятків до 18. Дитинство — недоторканне.А хто наші нові орієнтири?Нігер, Чад, Бангладеш: Там дівчаток видають заміж, щойно починається менструація. Наслідок — найвища материнська смертність, злидні, відсутність освіти.Україна зараз стоїть на роздоріжжі. Ми йдемо до моделі "High-Tech + Long Life" (як Японія чи Сінгапур), де батьківство — це усвідомлений проєкт дорослої людини? Чи ми скочуємося в модель "Breeding Farm" (як країни Сахелю), де завдання жінки — народити, поки не вмерла, починаючи з першої менструації?ВисновокДозвіл на шлюб у 14 років — це акт державної педофілії, загорнутий у папірець "соціального захисту". Це легалізація використання дитячого тіла, яке анатомічно не готове до пологів. Це легалізація ґвалтування дитячого мозку, який нейробіологічно не готовий до відповідальності.Не можна будувати демографію на зґвалтуванні. Не можна називати злочин шлюбом. Організм 14-річної дівчинки — це храм, який ще будується. А законопроєкт №14394 пропонує зробити з нього прохідний двір для дорослих дядьків, яким закон заважає спати спокійно.Медицина тут безсила. Тут потрібен прокурор.

Це було влітку 2025 року, на фестивалі Фронтера — мабуть, найатмосферніше моє інтерв’ю.В одному з підземель Луцького замку, під час повітряної тривоги, за повної зали (бо гості фестивалю спустилися в підземелля як в укриття), ми разом із журналісткою Ольгою Булковською говорили про заборони, дозволи та потенціал нашого культурального сценарію.*** 📰Теза про те, що всі українці травмовані, – хибна. У нас є потенціал для життя Під час V Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» команда Район.Культура записала розмову з Марією Фабрічевою про травму, заборони, довіру й ресурс рухатися далі – навіть у часи несправедливости та війни.Говорили про те, чому травма – це непрожите «між до і після», де насправді шукати вихід, як працюють психологічні заборони, чому довіра не є базовою навичкою виживання і чому розвиток мислення сьогодні критично важливий.📺 Марія Фабрічева – психотерапевтка з понад 10-річним досвідом, тренерка, медіаторка, авторка книги «Гора з плечей. Як виявити та подолати 13 психологічних заборон» (2025). ***🔔 Дивіться інтерв’ю, залишайте вподобайки та коментарі https://youtu.be/O5_OfE5cqUg?si=z2DY0ehqpgXFzabi

Раночку, друзі Днями я побачила коментар із запитанням: «як зростати при такому холоді». Малося на увазі «особистісне зростання», запит був радше саркастичний. Але я все ж відповім.- Ніяк - У стані тотального виснаження та відсутності відчуття безпеки, які додатково підсилює холод, говорити про особистісне зростання просто абсурдно.У цей період уся система зосереджується на базовому виживанні та пошуку хоча б умовного відчуття безпеки.Бо основна функція мозку не самореалізація, а збереження життя. У холодну пору та в умовах хронічного стресу організм переходить у режим економії ресурсів, сповільнюються процеси, знижується доступна енергія, змінюються пріоритети.Тому все, що зараз справді потрібно, задоволення базових потреб (сон, їжа, повільна рутина, прості ритуали, гігієна).Очевидно, що зараз, у деяких районах Києва та в інших містах і містечках, навіть ця база дається вкрай важко.Тож додаткова й дуже важлива рекомендація - дозволити собі приймати підтримку й говорити про потребу в ній, зокрема у забезпеченні тих самих базових речей.Час згадати ранкові нагадування, які я регулярно писала на початку повномасштабного вторгнення.📍 НЕ ЗАБУВАЙТЕдихати, пити воду, робити базову гігієну, їсти (хоча б двічі на день), робити прості тілесні вправи.СТВОРЮЙТЕ ОСТРІВЦІ НОРМАЛЬНОСТІ▫️ плануйте відпочинок і сон▫️ тепла їжа (хоча б двічі на день) - розумію, що іноді це важко, але важливо▫️ обіймайте дітей і близьких▫️ кажіть «дякую», «будь ласка»▫️ будьте на зв’язку з рідними та друзями▫️ перевіряйте інформацію лише в офіційних джерелахТОЧКИ УМОВНОГО КОНТРОЛЮнабирайте воду, заряджайте павербанки, кладіть у доступні місця свічки, ліхтарики, батарейки, альтернативні джерела живлення та/або зв’язку, а також прості смаколики.Іноді лагає інтернет та GPS, тож пишіть SMS та/або телефонуйте близьким. Беріть до уваги, що повідомлення можуть надходити із запізненням, але обов’язково дійдуть [ і ви зможете сказати й отримати слова підтримки та вдячності ✨]А про зростання, до якого входять:резистентність — здатність витримувати навантаження, не руйнуючись під тиском обставин,і резильєнтність — здатність відновлюватися після ударів і повертатися до енергії життя,поговоримо пізніше. Обов’язково. ❤️

Пам’ятаю, як напередодні зустрічі 2000 року ми волали у дворі приспів хіта Scooter - F^ck the Millennium.Це здавалося викликом усім тодішнім страшилкам за календарем майя,  апокаліптичним пророцтвам й іншим нісенітницям, якими щедро годували жовта преса й поодинокі телевізійні шоу. Мені було майже двадцять.  Здавалося, що це початок чогось надзвичайного і все буде лише так, як я запрограмувала собі, випиваючи келих шампанського зі шматочками попілу "магічної серветки з бажаннями" До ери сенсорних смартфонів залишалося десять років;до ковіду -  дев’ятнадцять;до першої хвилі війни - чотирнадцять;до повномасштабної - 22 роки~ останні три пункти однозначно не входили в список моїх мрій [як і  ваших] Сьогодні, зустрічаючи четвертий Новий рік в атмосфері війни, я знову ловлю себе на бажанні крикнути: f^ck the millennium!Бо в ретроспективі завжди дуже добре видно - не ті стежки, не ті вибори, не ті рішення.Але правда в тому, що будь-яке рішення ухвалюється з точки зору доступних можливостей на момент його прийняття. І бажання загадуюються не з позиції знання того, що буде далі, а з того місця, де ти тоді стояла - зі своїм досвідом, ресурсами, страхами й надіями. Тож, попри те що це не зовсім те майбутнє, яке я уявляла, рахуючи секунди до переходу у 2000-й, можу сказати абсолютно чесно:мені є за що собі подякувати;є чим пишатися;є кому посміхатися і є за ким сумувати![як і вам, мої друзі, колеги, підписники] Отже, ➡️бажаю вам [і собі], щоб якомога швидше настав той момент, коли, дивлячись на 2025 рік у ретроспективі, змогли б сказати:і цей пі%дець ми таки пережили. ➡️Нехай 2026 рік принесе не лише нові надії й сподівання, а й їхню реальну реалізацію.Не на яловому дофаміновому ході й не лише на силі волі, а так, щоб інгібітори зворотного захвату серотоніну зробили свою роботу. Тобто щоб відчувався смак завершенності процесів. ➡️Бажаю вам резистентності [витримувати навантаження, не розсипаючись під тиском обставин]І резильєнтності [вміння відновлюватися після ударів долі та повертатися до енергії життя] ➡️Щоб вистачало сил і духу не тільки на справи, а й на право на відпочинок [без токсичної провини й самозвинувачень, будь ласка] ➡️Щоб палкі дискусії таки мали сенс, були направленні на розвиток і перетворювалися на реальні важливі зміни, а не ресентимент ➡️Щоб у вашому подальшому досвіді знаходилися приводи для радості та натхнення. ➡️Щоб ваша соціальна бульбашка була наповнена підтримкою, довірою, повагою і любов’ю.А вихід з зони комунікаційного комфорту не перетворювався на тотальний стрес для соціальної нервової системи. ~Сьогодні я вже не пью шампанське з "магічним попілом", у мене інша традиція. Безмежна вдячність, повага та шана нашим захисникам, захисницям та славетним силам ППО -  за те, що кожного року цієї повномасштабної війни ми маємо можливість рахувати секунди до нового року й продовжувати жити життя на своїй землі. Тримаємо зв’язки.До зустрічі у 2026-му.

Друзі, вже традиційно (ну а як це, без передноворічних вправ від психолога?!) 🤓Отже, ➡️залишу вам одну вправу текстом [*її краще робити - письмово у своєму блокноті]1. оберіть відрізок часу (увесь рік / кілька місяців/можна два-три тижня) 2. подумайте про події, які ви пережили за цей період 3. визначте, які риси ви задіяли під час цих подій: • Як і коли ви проявили рішучість? • Як і коли ви виявили силу волі продовжувати боротьбу, і, зрештою, це призвело до успіху? • Як і коли ваша віра допомогла вам [зокрема віра у себе і тих, хто підтримував вас]? • Як і коли ви проявили сміливість? • Як і коли ви взяли на себе відповідальність за вдоволення своїх потреб (включаючи потребу у безпеці)? • Як і коли ви проявили креативність?• ️Як і коли ви проявили стійкість? • Як і коли ви дослухалися своєї інтуїції? • Як і коли вам вдалося зберегти хоч трохи оптимізму? • Як і коли ви змогли задіяти фізичну силу? • Як і коли ви проявили співчуття? • Як і коли ви підтримали інших людей [на якому рівні: емоційно, фізично, фінансово - словом/ ділом]...➡️ А ще - ось вам посилання на папку, де я зібрала ще кілька цікавих вправ, про які згадувала у подкасті на каналі #ОнлайнТерапія https://drive.google.com/drive/folders/1Lt5wURaFWlucXgHSorISoU06w71h0V-s?usp=sharing

Наприкінці 2025 року я хочу поєднати два в одному.Підбити підсумки для себе й водночас подякувати вам.Бо багато подій 2025 року відбулися саме за вашої участі та підтримки. Розмови, присутність, дії, довіра, іноді просто те, що хтось був поруч у важливий момент. Для мене це має сенс і чимале значення.У 2025 році у видавництві Лабораторія вийшла моя книга. [книга, яку я не планувала писати, а потім написала майже за рік].Підтримка з боку команди менеджерів, редакторів і дизайнерів видавництва, а також моя працездатність і наполегливість допомогли мені пройти цей шлях.Дзвінка Завалій, Ніна Кур’ята, Іра Юрченко і вся команда Лабораторії — ❤️Дякую вам, друзі, за те, що купували, завантажували, слухали й писали свої відгуки. Рада, що книга стала для вас корисною та цікавою.І, звісно, тішуся з того, що вона має гарний рейтинг на Goodreads і була в топі продажів майже на всіх книжкових подіях України.Дякую, що були на презентаціях і дискусійних панелях за мотивами книги.Безмежно вдячна моїм співведучим і модераторкам, які допомагали мені промоутити книгу й відкривати для себе затишні закуточки українських міст.➡️Київ - Вікторія Польченко, яка, до речі, є голосом аудіоверсії книги, та Лариса Денисенко, з якою можна вести дискусію і час летить наче вихор.➡️Івано-Франківськ - неймовірний, теплий Олексій Рафалович, от хто знається на таємних стежках Станіслава.➡️Вінниця - шикарна, стильна Алла Гоцман.➡️І, звісно ж, усі ті, хто організовує фестиваль «Фронтера» у Луцьку - ох, ці ваші неймовірні сюрпризи в готелі й місцеві зв’язки.Дякую. Кожному та кожній з вас, це цінний досвід для мене. ❤➡️Дякую, що дивилися подкасти (деякі з них зібрали чималу кількість переглядів і відгуків 🎁).➡️Дякую, що відвідували лекції.➡️Дякую, що читали дописи й статті, залишали реакції та робили репости.➡️Дякую, що виконували вправи для саморегуляції.Дякую за вашу довіру, повагу, цікавість і щирість.Дякую тим, хто в лавах ЗСУ - за захист! Дякую донаторам за ваші внески під час зборів нашого маленького, але все ще потужного фонду - КОД ЖИТТЯ ua.Знайте! Ви неймовірні.Дякую за те, що ви робите- кожен крок, кожен внесок, кожна дія має значення, а взаємопідтримка посилює єдність До нових зустрічей у 2026 році.❤️

Мені щастить, бо по життю мені зустрічаються цікаві люди. Більшість з них, талановиті та віддані справі, якою займаються.Одна з таких людей - українська журналістка, воєнна кореспондентка, авторка та ведуча YouTube-проєкту «На лінії вогню» Ірина Сампан.Учора мені випала честь бути серед запрошених на допрем’єрний показ документального фільму Іри Сампан «10 втрачених років».Фільм присвячений долям жінок, що потрапили у пастку «Ісламської держави» в Сирії та разом із дітьми стали полонянками табору для вдів.Фільм, який, з одного боку, відкриє для глядачів інший вимір життя, інший, часом незрозумілий вибір, а з іншого – покаже, як небайдужість однієї людини, сміливість та відданість людей, яких ми з вами добре знаємо за абревіатурою ГУР, можуть допомогти вийти зі, здавалося б, безнадійної тупікової ситуації.Цей фільм викличе у вас неоднозначні почуття та роздуми - про світ, людей, вибір.І при цьому подарує вам можливість зробити принаймні один власний вагомий висновок.Залишаю вам посилання на YT де за кілька годин відкриється доступ до фільму і подякую Ірі Сампан, операторці фільму Євгенії Таранченко та команді «Громадського радіо» за те, що можу поділитися класною українською документалістикою.https://youtu.be/TjvRrYBqdwk?si=zoeewloRIC4_hQCL

Друзі,  не те що б мені це подобалось, але поки яка реальність, такі й у нас з вами нічні ритуали Тож, якщо оцей неприємний і лякаючий звук вибухів застав вас зненацька (тобто ви спали) - можна зробити наступне:1. Відійти на безпечну відстань. Принаймні від вікон.2. Легалізуйте емоції. Ви злякалися — це нормально.3. Спробуйте повернути себе до ладуЧерез дихання▫️Сядьте з опорою на спину.▫️Зробіть видих.▫️Вдихніть носом на 4 рахунки → затримайте дихання на 2 → видихніть ротом на 6–8.Повторіть 3–5 разів.Робота з тілом▫️Стискайте і розтискайте кулаки кілька разів.▫️Зробіть колові рухи плечима, шиєю.▫️Потягніться — це допомагає «розморозити» тіло та повернути контроль.***Якщо є можливість, налийте собі склянку води або зробіть ковток теплого чаю.Якщо потрібно — коротко перевірте новини чи чат тривог (але не залишайтеся там надовго).Скажіть собі вголос або пошепки:▫️«Я вже прокинувся/прокинулася».▫️«Зараз я у [назвіть місце: кімнаті, квартирі]».▫️«Я роблю кроки, щоб подбати про себе».Метод 5–4–3–2–1Назвіть подумки:▫️5 речей, які бачите;▫️4, яких можете торкнутися;▫️3 звуки, які чуєте;▫️2 запахи;▫️1 смак (наприклад, ковток води).---Для тих, хто перебував в укриттях і не спав - разом потрібно допоміжні вправи 👇 щоб зняти тривожний стан:https://t.me/mfabricheva/2757Ну і зранку оце - щоб підтримати себе після складної ночі: 👇https://t.me/mfabricheva/2778

Доброго ранку, друзі! Ось, свіженьке вам - до кави ☕️Під час осіннього фестивалю Книжкова країна на ВДНГ спільно з правозахисницею Ларисою Денисенко відбулася презентація книги психологині і психотерапевтки Марії Фабрічевої «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон» про психологічні заборони і перехід від заборон до прав. Найцінніше з розмови публікуємо у матеріалі.*** Традиційна «заборонна» формула звучить жорстко: не думай, не довіряй, не рости. Людина привчається жити з позиції «мені не можна». Я свідомо пропоную інший ракурс — мову прав і дозволів: мені можна, я можу принаймні спробувати. Так ми будуємо місток від заборони до дозволу і повертаємо собі суб’єктність. Це допомагає дочитати складні частини книги, інтегрувати нову інформацію і, що головне, почати діяти. *** Радянський проєкт конструював штучну радянську людину, розчиняючи особисте, національне, культурне. Це десятиліттями підсилювало заборони «не будь собою», «не будь важливим». Зараз ми вже поступово вчимося виходити з цього: десь це вдається блискуче, десь занадто різко. Це нормальний етап після 70 років системного тиску. Нам всім потрібен час і практика. Мова прав — це спосіб повернути собі доросле Я тут-і-зараз: мені можна вчитися, помилятися, відпочивати, бути важливим. У воєнній реальності це не розкіш, а інструмент стійкості й людяності 💕https://laboratory.ua/blog/rozmova-z-marieyu-fabrichevoyu