Сьогодні про нас. 🇺🇦Про різних і схожих, про тих, хто має власні плани й водночас здатен об’єднуватися задля спільної мети.Про Героїв, що назавжди на щиті. Про захисників і захисниць, які віддали життя за наше право бути собою на своїй землі. Про пам'ять, яка нагадує, хто ти, і допомагає не повторювати старих помилок.Про вибір, який кожен і кожна роблять щодня.Про життя і натхнення, про волю до перемоги й здобуття результатів, про славу й шану, про віру в сьогодення та майбутнє.Ми, українці, крок за кроком вчимося розуміти, що таке нація, що означає цінувати власну країну і що є справжня свобода. Ми живі. Ми тримаємось і підтримуємо одне одного. Ми справляємось, і справимося.Я вірю, ми робимо і продовжимо робити те, що від нас залежить якнайкраще.Тож бажаю нашій Вкраїні (а з нею, кожному й кожній із нас, бо країна – це ми):💛 надійних партнерів, щирих серцем побратимів, вірних подруг, хоробрих захисників і захисниць, мудрого й дбайливого ставлення до власних ресурсів і величезного потенціалу;💙 мирного неба, теплого сонця, дощів – рівно стільки, щоб щедро вродило в садах і на полях; яскравих пісень, нових відкриттів, інновацій і проєктів на користь людям; щедрого лану та багатого столу.Нехай люди, що живуть на нашій землі, прокидаючись щоранку, відчувають гордість і щастя від того, що вони тут – в Україні 🇺🇦З Днем Незалежності, рідна.Слава Україні!…Шана Силам Оборони України, тим, хто боронить нашу землю від агресора.Повага тим, хто розвиває оборонну та економічну спроможність.Вдячність тим, хто продовжує волонтерську діяльність і не боїться брати на себе відповідальність.🙏 Вічна пам’ять захисникам і захисницям, які віддали життя за право жити, працювати, розвиватися та бути собою на своїй землі.
Привіт, друзі! Я знайшла цікаву історію до кави ☕️*** Коли Баррі Голдуотер, сенатор від Аризони, вирішив балотуватися в президенти США у 1964 році, він і гадки не мав, що його прізвище стане етичним терміном, який використовуватиме Американська психіатрична асоціація.Голдуотер був жорстким консерватором: прямолінійним, гострим і не надто дипломатичним. Його передвиборча кампанія палала: він представляв яструбине крило Республіканської партії, виступав проти ліберального мейнстриму "Нового курсу" і не соромився ядерної риторики, пропонуючи агресивніший підхід до СРСР, включно з можливістю використання ядерної зброї проти комунізму. [сьогодні б такого Баррі, правда?] Американські медіа того часу гули, мов вулик, і з радістю цитували "експертів" усіх мастей. Деякі психіатри, яким конче кортіло влізти в політичну бійку, почали коментувати психічний стан Голдуотера. Без жодного обстеження, спираючись лише на газетні вирізки та його палкі промови, вони ліпили гучні ярлики: від "емоційно нестабільного" до "небезпечного для країни". Результат? Грандіозний скандал і судовий позов, який Голдуотер виграв проти журналу Fact, що опублікував ці "діагнози". Політичну гонку він, утім, програв Ліндону Джонсону, який майстерно розіграв карту страху перед "ядерним яструбом". Кампанія Джонсона запустила культову рекламу Daisy — з дівчинкою, ромашкою і атомним вибухом. натякаючи, що Голдуотер може спровокувати ядерну війну. [не бачили? будь ласка 🔗👇https://youtu.be/riDypP1KfOU]Вибори завершилися розгромом: Джонсон набрав 61% голосів проти 39% у Голдуотера. Натомість Американська психіатрична асоціація отримала міцного етичного ляпаса від громадськості. У 1973 році вони остаточно затвердили "правило Голдуотера". Його суть проста: психіатр не має права публічно ставити діагнози чи робити клінічні припущення про особу без особистого обстеження та її згоди. Це стосується всіх — від політиків до зірок і навіть сусіда, який галасує в під’їзді. Чому це важливо? Суспільство обожнює ярлики, особливо якщо вони годяться для хайпу. Але діагноз — це не наклейка для ток-шоу, а відповідальність перед людиною, професією і етикою. Порушення правила Голдуотера має як особисті репутаційні наслідки, так і підриває довіру до психіатрії як науки. А що в Україні? Формально "правила Голдуотера" немає. Але! Етичний кодекс психолога й психотерапевта, який спирається на міжнародні стандарти, забороняє публічні "діагнози" без обстеження та згоди клієнта. У нас це більше про професійну гідність, ніж про жорсткий закон.Простіше кажучи, з одного боку, ніхто не заборонить "діагностувати" політика в ефірі. З іншого — кожен обирає для себе сам, де закінчується хайп і починається професійна репутація. Безсоромну ж частину мене, більше цікавить інше: де знайти такого Баррі , от сьогодні дуже треба ☔️ Ходять чутки, що фраза Голдуотера "краще кинути бомбу в туалет Кремля, ніж дозволити їм нами помикати" стала мемом ще до того, як слово "мем" увійшло в обіг. [хоча інші джерела приписують ту саму фразу Рональду Рейгану]
Лінія психологічної допомоги Національної психологічної асоціації 📲 0800-100-102. працює з 9:00 до 5:00 ранку.Лінія надає кризові консультації всім, хто потребує психологічної або психіатричної допомоги онлайн.Лінія працює за прямим номером в Україні — 0800-100-102. Також є прямі безкоштовні номери в понад 20 країнах Європи перелік доступний на сайті https://help.npa-ua.orgЛюди з тимчасово окупованих територій, а також з країн, де НПА не має власного номера, можуть телефонувати через Інтернет за допомогою нашого веб-сайту.На лінії працюють фахівці з вищою освітою, спеціальним навчанням у сфері роботи з травмою та знанням методів кризової інтервенції.Всі послуги, які надає лінія є конфіденційними і безоплатними.💛🩵 Лінія безкоштовної психологічної допомоги — це ініціатива, яку реалізує Національна психологічна асоціація за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії у партнерстві з Естонською радою біженців за фінансування Естонського центру міжнародного розвитку (ESTDEV), а також за підтримки БФ «Київська школа економіки».
Ключова мета теророру як інструменту державної політики – продемонструвати силу. Це форма виклику, спрямована на створення образу всемогутнього ворога, який контролює страх інших.У класичній парадигмі терористичні угрупування зазвичай швидко беруть відповідальність за свої дії, це частина їх прагнення до визнання. У випадку державного тероризму який чинить країна з абревіатурою рф , цей типовий механізм порушується. Проте, відсутність публічного визнання не означає браку патологічного задоволення. Навпаки заперечення й маніпуляція правдою стають частиною нарративу всесильності: «я можу вбивати, не називаючи це вбивством, і ви нічого не зробите».Така форма терору спирається не лише на індивідуальну, а й на загальносуспільну девіацію (чи навіть вже делінквентність), де манія величі поєднується з запереченням реальності.Можна довго дискутувати про причини тероризму (соціальні, політичні, історичні чи особистісні) Але є речі, які не потребують дискусії. Терорист, незалежно від масштабу, розуміє лише силу. Не риторику, не гіпотетичні загрози, не дипломатичні коментарі. Лише практичну, передбачувану та незворотну дію у відповідь на кожен акт насильства.Не має значення, йдеться про «побутового терориста», який тримає у напрузі під’їзд чи район, чи про глобального терориста — державу, яка зробила з терору частину своєї політики. Механізм протидії має бути чітким та дієвим (щоб доходило з першого разу і без патетики). Терорист розуміє не намір, а наслідки. Інакше вони лише разгоняють свої патологічні апетити.#russiaisaterroriststatе
🔹 Чому працює гімнастика для очейКоли ми рухаємо очима — ми активуємо нейронні зв’язки, які впливають на увагу, орієнтацію, координацію й навіть емоції.👀 Під час стресу зір, а значить сприйняття реальності стає "тунельним" — звуженим, зафіксованим, на вловлювання виключно небезпеки. Рух очима з боку в бік або по діагоналях перериває цей режим, даючи мозку сигнал: метафорично "можна переходити в режим дослідження, спостерігання — ми в безпеці" 🧍♀️Коли ми рухаємо ними, ми перевіряємо простір, і це заземлює, повертає просторову орієнтацію🧠 Гімнастика для очей стимулює роботу зорової кори, мозочка, вестибулярної системи. Це ніби "розшевелює" мозок, допомагає переключитись і відновити ясність мислення.🌀 Рух очей впливає на блукаючий нерв (вагус), точніше на його тонус, а значить — може врівноважити дихання, серцебиття, загальний стан. Деякі техніки [як-от повільне стеження за рухомою точкою] використовують у терапії травмиEMDR [Eye Movement Desensibilization and Reprocessing ]***Гімнастика для очей 👇https://t.me/mfabricheva/2347
Мені знову подякували за те, що я даю стільки всього безкоштовно.На каналі — купа вправ, які ще у 2022–2023 роках «розліталися» мережею. Дехто мене згадував, а дехто робив «своє» на основі мого контенту.Насправді — будь ласка, друзі.Я створила цей канал не для маркетингу. Було б дивно і, чесно кажучи – непрофесійно – продавати за гроші техніки для саморегуляції, ранкові нагадування чи власні думки. Особливо на початку повномасштабного вторгнення. Мені навіть у голову це не приходило. Перші три місяці я проводила консультації на волонтерських засадах — щоправда, короткі, по 15–20 хвилин. Потім повернулася до звичного клієнтського графіку. А соціальні мережі залишила як вклад у підтримку ментального здоров’я.Сюди ж входили й прямі ефіри. Там, як виявилось, назбиралося чимало матеріалів — я це зрозуміла лише зараз, коли почала розшифровувати записи у тексти. Можливо, з тих чернеток ще щось цікаве вийде.І так — саме на основі цих матеріалів я оформила Атлас технік для самопідтримки. Він соціальний — для підписників безкоштовний, а також доступний за символічну ціну на Amazon. Є ще другий атлас — більш професійний: з тестами та більш глибокими техніками для психотерапії. Його ціна — 350 грн. І ще кілька методичних посібників — зараз вони досить популярні.І книга - оце взагалі продукт року Отже, продажі таки є 😉А ще є багато роботи за гонорар: клієнти, лекції, групи.І навіть є посилання типу «пригости мене кавою». І кілька разів ви справді пригощали — донати для підтримки соцмереж були дуже приємними, чесно.Є ще фонд. Наш маленький і потужний Код Життя_ua Там більше всім керує моя подруга Іра, вона відповідає за всі важливі процеси. Є ще хлопці і дівчата, у кожного свої задачі. Я — радше інформаційний партнер (назвемо це так, щоб не заглиблюватися у мої «сумнівні» зв’язки з громадськістю 😄). Але й на фонді ми не заробляємо. Дехто дивується, але ми з Ірою та командою й не планували будувати бізнес там, де нам довіряють донати, щоб закривати запити хлопців і дівчат, які зараз на передовій. На початку повномасштабного Іра сказала: «На кілька місяців — одна-дві фури, і все»…Ми всі не врахували довгу війну. Але позиція щодо діяльності фонду не змінилася. Потім буде що згадати. І розповісти — волонтерські історії теж накопичуються.Це я до чого? Мене гріє ваша подяка — і ваше здивування також.Бо це означає: я витримую свою внутрішню обіцянку — залишатися людиною навіть у буремні часи.Тож на каналі далі буде творчий хаос, бо він спонсорується виключно натхненням людини, яка пише вам цей допис, до вранішньої обідньої кави 💛☕️Обіймаю. І повертайтеся — навіть якщо час від часу ходите гуляти іншими каналами ❤️
Вітаю, друзі.Принесла вам історію - до кави ***У січні 1941 року в концтаборі Stalag VIII-A четверо чоловіків зіграли камерну музику. Під відкритим небом. На морозі. Для аудиторії з чотирьохсот в’язнів і охоронців. Серед виконавців був композитор Олів’є Мессіан. Він грав на старому піаніно, у якого бракувало двох клавіш.Так відбулася прем’єра Quatuor pour la fin du temps — «Квартету на кінець часу».Мессіан створив цей твір у таборі для військовополонених, куди потрапив у червні 1940 року. Писати музику він зміг завдяки одному з наглядачів, який надав йому папір, олівець і доступ до фортепіано. Композитор підбирав ноти не лише за художнім задумом, а й з огляду на фізичні обмеження інструментів. Піаніно було поламане, і ті ноти, яких не можна було зіграти, він просто оминав. Це не зменшило силу твору. Навпаки — обмеження посилили звучання.Першими виконавцями стали троє співв’язнів: кларнетист Анрі Акока, скрипаль Жан ле Бульє і віолончеліст Етьєн Паск’є.Спершу Мессіан створював музику для тріо, але згодом додав партію фортепіано, яку виконував сам. Так твір став квартетом.Твір складається з восьми частин, триває близько 50 хвилин і має незвичну для слухача форму: асиметричну, з повторюваними фразами та уповільненим, розтягнутим часом. Назва відсилає до Книги Одкровення: «Часу більше не буде». Але не як пророцтво знищення, а як перехід до позачасовості.Перша частина, Liturgie de cristal, побудована на імітації співу птахів. Мессіан був орнітологом-аматором: нотував голоси різних видів, подорожував за ними й вважав пташину музику божественною. У цій частині партія кларнета (Анрі Акока) імітує солов’я, а фортепіано — спів чорного дрозда.В інших частинах — зупинка часу, повтор і тиша. Є соло для віолончелі та скрипки. Є «безодня» для кларнета. Але головне — відчуття присутності. У кожній ноті.Очевидці згадували, що після фінального акорду панувала абсолютна тиша. Не церемоніальна — людська. Без коментарів.Мессіан вижив. Після табору він продовжив викладати, писати музику, виступати. В одному з інтерв’ю згадував: «Ніколи я не мав більш уважної й глибоко слухаючої аудиторії, ніж тоді — у таборі. Люди слухали, ніби саму істину».---Між трагедією і світлом, у місці, де світ ніби зупинився, прозвучала камерна музика. І в той самий момент — почалося щось інше. Щось живе.Там де бракує двох нот — лишається сила задуму.Коли світ стає нелюдським — мистецтво нагадує, ким ми є.Між трагедією і світлом — не завжди прірва. Іноді там звучить фортепіано без двох клавіш.«Квартет на кінець часу».
🔹 Чому працює м’язова релаксаціяКоли ми свідомо розслабляємо м’язи, ми переводимо тіло з режиму напруги в режим умовної безпеки. І тіло, і мозок реагують на це як на сигнал: "все спокійно, можна не захищатись" або перемикаються у нейтральний стан 💪 У стресі м’язи напружуються автоматично — це частина підготовки до “бий або тікай”. Навіть якщо ваша базова реакція на загрозу "завмри" - м'язи так чи інакше напружуються, а дихання пригальмовується автоматичноЯкщо м’язи постійно в тонусі, мозок вважає, що небезпека не минула. Коли ми навмисне розслабляємось — ми перериваємо це замкнене коло.🧠 Релаксація (особливо в поєднанні з диханням) активує парасимпатичну нервову систему — ту, яка відповідає за спокій, процеси травлення, відновлення. 🧍 Коли ми “проскановуємо” м’язи — напруга, розслаблення — ми знову відчуваємо тіло як опору, як частину себе. Це допомагає знизити вплив стресу та зупиняти тривожні думки ***Швидка тілесна релаксація 🔗https://t.me/mfabricheva/1565https://www.instagram.com/reel/ChRXksQAgdp/
Я взагалі не фанатка поезії. Художню літературу читала небагато — shame on me. Не те щоб зовсім ігнорувала, просто мій вектор інтересів завжди був радше прикладний, ніж естетичний.А от слухати цікаві розмови мені подобається.Особливо — якщо є нагода послухати людину, яка прожила в цій країні 95 років. Це ж унікальний шанс. Послухати — не значить погодитись. Але точно — можливість узяти в подарунок думку, цитату, спогад, інтонацію. Інколи цього — більш ніж достатньо.Вчора мала можливість і подивилась всі три частини інтерв’ю Жадана з Ліною Костенко — і зловила себе на знайомому відчутті. Як на кухні з бабусею, дідусем, татом — коли ти ще маленька, а вони розповідають. Про життя, про страхи, про речі, які тоді здавались “дивними”, а зараз — нарешті вкладаються в сенси. Завдяки таким розмовам я навчилась думати. Порівнювати. Робити вибір. І слухати.“Ніщо так не навчає, як поразка”.“Треба відрізняти, де ганьба, а де трагедія”.Часом у таких розмовах достатньо одного речення, яке залишиться з тобою назавжди. Але щоб його почути — треба справді чути. Усвідомити, а не знецінити.Для мене це інтерв’ю — про присутність. Про подорож у часі, про повагу, про вміння вести розмову спокійно й по-людськи.І якось воно трапилось дуже вчасно.Я погоджуюсь із тими, хто вже писав: Ліна Василівна в кадрі — у зручному светрі, з променем іронії в очах, і з абсолютно ясною головою. Чітка логіка, струнка думка, власна траєкторія. Можна не погоджуватись. Але коли зовсім зникає повага — це вже радше про наші реакції, ніж про співрозмовника. Бо тримати такий рівень у 95 — це не тільки про генетику. Це про внутрішню дисципліну. Про розумову гнучкість. Про тонус, який, як ми знаємо, не з неба падає. Як кажуть у ТА — гарний інтроєкт.Аналізувати, кого вона згадала, кого ні, що увійшло на монтажі, а що можливо й ні — не хочу. Ну, чесно. Людині, яка народилась у 1930 році, не обов’язково відповідати очікуванням кожного глядача.І вже точно не обов’язково здавати іспит на “ідеальну відповідність моменту”.Просто дозвольте собі побачити одне: вона ще є. І слава Богу. Бо хто ще говоритиме так людськи на камеру у цьому віці — не знаю. І ви не знаєте.Дозвольте собі почути голос.Повноцінний, звучний, теплий. Без характерного для віку сипіння, без виснаженості в тембрі. Голос як ріка. То тече спокійно, то дзвенить. Це не про звук. Це про живу присутність.Подивіться в очі. Вогонь в очах — це те, що не поставиш у кадрі. Або є, або нема.Буває, глянеш на себе в 45 — не іскрить. А тут — блищить.Це для мене — критерій. Не публічності, не культурного статусу, а життєвої сили.Отже на непрофесійний погляд (бо я ніц не тямлю як робити інтерв’ю) і безсоромну думку інтерв’ю зроблено добре. Двоє письменників, які говорять про те, що їм цікаво. Без потреби сподобатись. Без надриву. Просто розмова. Рівний — Рівному. І це — розкіш. Що робити з культами — окреме питання. Хтось будує, хтось розбирає. Але якщо сама присутність людини запускає настільки потужні дискусійні процеси — значить, у неї є вага. Є обʼєм. Є спектр.І сама можливість дискутувати — це теж розкіш. Подарунок, який варто приймати й використовувати головою, а не спід хвоста.Культура — не про однозначність. Але поки в ній звучать такі голоси — вона жива.І добре б нам це не лише помітити, а й усвідомити. І встигнути подякувати.
Друзі, я зараз більш активна в соцмережах - тому що у мене клієнтські канікули. Тож маю лише сімейні справи, поїздки пов'язані з презентацією книги та навчання. Звісно, включаюсь якщо моїм клієнтам потрібна термінова підтримка - це така опція для всіх хто зі мною працював та працює.Отже, коли в мене не по 4-5 сесій в день — маю натхнення і час поновити для вас деякі вправи і "подіставати" з реакціями на дописи. Я вам правда вдячна, бо це такій обмін між нами — давній. Бо як ви бачите, я вам тут нічого не продаю, канал безкоштовний. Є лише рекомендації, пропозиції, запрошення та оголошення 👇Хочу вас попередити! З вересня місяця я на півроку йду на навчання — вступила на клінічну психологію. З цього випливає наступне: - я продовжу роботу з тими клієнтами хто вже у мене в терапії, і візьму трьох з ким вже домовлено про запис у вересні / жовтні. Більше до кінця навчання брати не буду. Про можливість брати нових клієнтів одразу напишу - лекції в Dialog Hub (у Києві) теж будуть - раз на місяць.Прохання, подумайте, які теми були б вам цікаві і напишіть — можна мені в особисті Дякую вам за довіру і розуміння ❤️
We and selected third parties use cookies or similar technologies for technical purposes and, with your consent, for other purposes (“basic interactions & functionalities” and “measurement”) as specified in the Cookie policy.
You can freely give, deny, or withdraw your consent at any time.
You can consent to the use of such technologies by using the “Accept” button. By closing this notice, you continue without accepting.