У світлі останніх подій дещо так зачепило (бо є особистий досвід), тож знов і знов поверталась до теорії ігор. Умова "або я, або інший" - ультимативна модель, у якій "керівництву" пропонують обговорювати не реальні факти та можливі наслідки, а обрати ту чи іншу сторону під загрозою втрати однієї з них.У теорії стратегічного конфлікту Томаса Шеллінга погроза працює лише тоді, коли здається достовірною. Тож той, хто висуває ультиматум, має переконати всіх, що справді готовий піти ва-банк, навіть якщо це завдасть шкоди не лише опонентові, а й системі, до якої він сам належить, і, зрештою, країні.У подібних стратегіях сила тримається не на переконливості аргументів, а на демонстративній готовності підвищувати ставки й загострювати конфлікт до рівня, на якому можлива розплата для всіх стає значно вищою за потенційний виграш .Важко назвати це переговорами або ж дебатами про найкраще рішення для держави. Радше це примус до вибору в умовах, де програти можуть не лише безпосередні учасники конфлікту.
Я другий тиждень спостерігаю за тим вихором новин, який наче відрами ллється на голови як цивільних громадян, що вже п’ятий рік перебувають і виживають в умовах небезпеки та хронічного стресу, так і військових, які не просто «тримають кордони», а перебувають в умовах крайнього навантаження, з постійним ризиком для здоров’я та життя. Загалом усі ми продовжуємо проживати травмуючий досвід, безпрецедентний і обтяжений важким хаотичним інфопотоком.Перераховувати все, що викликало палки дискусії, обговорення, срачі (типову стилістику українського фейсбуку) повністю не буду. Просто зазначу, що розслідування «Бабеля» щодо випадків насильства стосовно військових з боку командування перетекло у шквал новин та обговорень нападу та бійки з представниками ТЦК у Львові, а потім перекрилося диспутом щодо виставлення рядочком причетних до «вуличних безпорядків» і примус їх до вибачень на камеру із вигукуванням гасел. Тобто у публічне приниження, замасковане під «виховні дії».А далі вибухнули новини щодо скоєння злочину (бо вбивство, за моїми ціннісними орієнтирами, є злочином) і цей злочин, на жаль і на жах, здійснено групою військових. На сьогодні вже відомо, що всі вони під затриманні. Знов чекаємо на слідство. Чи дають усі ці події відчуття єдності? Ні. І не можуть дати.Кожен кейс, кожна подія - це не проста алгоритмічна задачка, яка може вирішитися за допомогою формули, з якою всі погодяться.Кожна з цих подій має складне нашарування: від джерел, причин, свідомих дій та підсвідомих імпульсів до болю, травми, власних досвідів, різних рівнів моралі, корпоративної культури і понять про добро та зло, які, на жаль, змінюються й деформуються в умовах довгої війни.Я читала багато кого ці дні і говорила за межами фейсбуку з друзями, колегами, представниками різних галузей, намагаючись розділяти емоційні реакції та дорослий аналіз, який завжди потребує часу і добору не лише гіпотез, пліток і чіпляючих заголовків, а й більш чіткої інформації.Мій професійний досвід дає мені змогу розуміти й розділяти просте від складного та багаторівневого. Але не дає мені захиститися від сорому, страху і холодного відчуття втрати довіри та взаємоповаги.Саме на останніх двох позиціях, на мою думку, ми могли балансувати і брати їх як ресурс для того, щоб витримувати й проживати трагедії, біль, безсилля.Сором і страх не найкращі почуття для подолання і самозбереження в часи турбулентності.Багато з тих, з ким я говорила, і тих, кого я читала, сходяться у відчутті відсутності чіткої законодавчої бази, прозорих алгоритмів, які б допомогли утримувати рамку загальносуспільних стандартів, а також диференціювати кроки та дії, що могли б допомогти розвинути взаємодію і відновити мости між цивільними та військовими.Бо те, що склалося хаотично у перші дні війни, не могло продовжувати існувати, утримуватися у прозорій рамці та розвиватися без чіткої законодавчої бази.І, можливо, комусь здається, що цей сніговий ком подій про різне. Насправді всі ці події пов’язані між собою.Кожна є нестерпно болючою, такою, що виходить далеко за межі побутового досвіду і навіть того досвіду, який ми отримали з вами за період довгої війни.А отже, без належної обробки, інтеграції, алгоритмів протидії та переходу від відчуття безвиході до відчуття спроможності на щось впливати ці події можуть стати такими, що призводять до ретравматизації, вторинної травми і посилюють і так далеко нестабільний стан суспільства.І тут, на мою думку, ми знаходимося в точці, після якої або знову зайдемо на звичне сценарне коло, коли після розголосу, дискусій і срачів, що таки призвели до певних реакцій та дій з боку різних гілок влади, суспільство видихне і спустить усе на самоплив.Або ж почнемо розуміти, що від кожного з нас залежить, у якому суспільстві ми хочемо жити і що ми закладаємо в основу: свавілля, беззаконня чи таки щось більш адекватне й відповідальне.Бо сценарний протокол існує не лише в індивідуальному сценарії, а й у сценарії системи. І база тут має велике значення.Ще маємо шанс на зміни.Мій допис є радше рефлексією, ніж набором чітких кроків. Бо жоден психолог миттєво не здатен знайти відповідь, що робити. Жоден психотерапевт не може лікувати те, що виходить за межі його компетенції.Більше того, як громадянка України я відчуваю вкрай неприємний для мене стан небезпеки, не зовнішньої, а внутрішньої.Усе важче зберігати людське.
Конституція - основний закон країни, що гарантує кожному громадянину України його права та свободи.А перші дві статті першого розділу прямо вказують на суверенітет і кордони нашої держави.Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.Цікаво, що 28 червня є єдиним державним святом, яке закріплено в самій Конституції.Процес підготовки чинної сьогодні Конституції України тривав шість років: з 1990 по 1996 рік. Протягом цього часу було запропоновано 15 проєктів документа.Гострі дискусії велися щодо розподілу повноважень між гілками влади, символіки, приватної власності, а також статусу Республіки Крим та державної мови.Під час підготовки до другого читання до документа внесли близько шести тисяч поправок. Комісія працювала над проєктом три місяці, без вихідних, з 9 ранку до 10 вечора.Чинну сьогодні Конституцію України було прийнято на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.Кажуть, тодішній Президент України Леонід Кучма не був присутнім на самому засіданні парламенту, а дивився його в кабінеті в прямому ефірі. Проте за кілька хвилин до остаточного рішення він прийшов до сесійної зали.Перші слова тодішнього голови Верховної Ради Олександра Мороза після ухвалення Конституції 315 голосами були такими:«Є Конституція!»Кучма назвав цю подію історичною.Міжнародна спільнота схвалила Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.З Днем Конституції України, друзі.Бажаю всім нам не лише відзначати цей день, а й враховувати зміст статей Конституції України під час прийняття рішень.
Якщо вам потрібна моя рефлексія ✏Мій дядя мав наркотичну залежність і помер від передозування. Це я до того, що знаю, що таке узалежнена людина, що таке замісна терапія, і бачила тих, хто вживає довше ніж 5 хвилин. Більше того, я усвідомлюю, що штурмові бригади, як і інші військові підрозділи, мало схожі на реабілітаційні центри і не мають ними бути.Чого я точно не знаю, це як бути командиром і мотивувати непідготовлених чи підготовлених бійців іти та виконувати бойові завдання, іноді на межі людських сил і можливостей.Але те, що описано в розслідуванні Бабель , на мою думку, мало нагадує мотивацію і дії, що ведуть до успіху та збереження, наскільки це можливо, людей, які боронять нашу землю.Мені, як людині, що довгий час працює з кейсами, пов’язаними з досвідом переживання насильства, було вкрай важко читати текст розслідування. Знов і знов я розділяла у своїй свідомості повагу за бойові заслуги і жах від описаних епізодів насильства.І це, мабуть, одна з найскладніших диференціацій, які тільки можуть бути у наш час. Це виклик для морального розвитку кожного з нас і суспільства загалом.Я бачу у стрічці зворотній розподіл між узалежненими людьми та тими, хто не вживає, або вживає, але поки це не настільки впливає на життя, щоб визнавати себе залежним. Там зазначається, що з одного боку ми маємо рівні права, але з іншого - є суттєві відмінності, щодо вибору способу життя тощо Так само і з насильством. межа, після якої людина, спроможна на героїчні вчинки щодо держави, скочується у внутрішній дозвіл на знущання над іншою людиною - це теж про вибір Багато внутрішньої сили потрібно, щоб не обрати залежність і щоб за будь-яких обставин залишити в собі здатність стримати внутрішнього звіра. Бо він у кожного свій: у когось метадон, у когось гіперзбудження, у когось реактивний психоз... а іноді це відчуття безвиході , що перехрдить у неприборкану лють...На мене - це дуже важливе розслідування. Важлива робота журналістів.І, незважаючи на дуже сильні емоції та вкрай неприємну рефлексію, я рада, що ми про це говоримо.Бо саме так відбувається болючий перехід на інший рівень культури і суспільної моралі....Як громадянка України, я сподіваюся, що після цього буде проведене не лише журналістське, а й продовжиться офіційне службове та процесуальне розслідування.Звісно ж важливо переглянути й питання мобілізації узалежнених людей, їхньої придатності до бойових завдань, та процедур, які мають запобігати насильству всередині підрозділів; впровадженні чіткі механізми реагування на насильство між бійцями та з боку військового керівництва.
Друзі, не те що б мені це подобалось, але поки яка реальність, такі й у нас з вами нічні ритуали Тож, якщо оцей неприємний і лякаючий звук вибухів застав вас зненацька (тобто ви спали) - можна зробити наступне:1. Відійти на безпечну відстань. Принаймні від вікон.2. Легалізуйте емоції. Ви злякалися — це нормально.3. Спробуйте повернути себе до ладуЧерез дихання▫️Сядьте з опорою на спину.▫️Зробіть видих.▫️Вдихніть носом на 4 рахунки → затримайте дихання на 2 → видихніть ротом на 6–8.Повторіть 3–5 разів.Робота з тілом▫️Стискайте і розтискайте кулаки кілька разів.▫️Зробіть колові рухи плечима, шиєю.▫️Потягніться — це допомагає «розморозити» тіло та повернути контроль.***Якщо є можливість, налийте собі склянку води або зробіть ковток теплого чаю.Якщо потрібно — коротко перевірте новини чи чат тривог (але не залишайтеся там надовго).Скажіть собі вголос або пошепки:▫️«Я вже прокинувся/прокинулася».▫️«Зараз я у [назвіть місце: кімнаті, квартирі]».▫️«Я роблю кроки, щоб подбати про себе».Метод 5–4–3–2–1Назвіть подумки:▫️5 речей, які бачите;▫️4, яких можете торкнутися;▫️3 звуки, які чуєте;▫️2 запахи;▫️1 смак (наприклад, ковток води).---Для тих, хто перебував в укриттях і не спав - разом потрібно допоміжні вправи 👇 щоб зняти тривожний стан:https://t.me/mfabricheva/2757Ну і зранку оце - щоб підтримати себе після складної ночі: 👇https://t.me/mfabricheva/2778
Аутинг – це оприлюднення або публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність людини без її згоди. За змістом це протилежність камінг-ауту, тобто добровільному розкриттю людиною власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності.Аутинг порушує особисті кордони, безпеку, конфіденційність, право на приватне життя та базові етичні норми, прийняті в емоційно зрілих професійних і людських спільнотах.Тепер важливий професійний аспект.Етичний кодекс психолога і психотерапевта базується на повазі до гідності людини, безпеці, конфіденційності, відповідальності, толерантності та дотриманні меж професійної компетентності.Тобто якщо людина, яка називає себе психологом, допускає або здійснює аутинг, вона порушує одразу кілька базових етичних принципів професії. У такому випадку може бути доречним звернення до етичної комісії відповідної професійної організації, до якої належить фахівчиня чи фахівець, що допустили подібне порушення.Або ж доведеться визнати, що перед нами не фахівець у сфері психічного здоров’я в професійному сенсі. І тоді постає інше питання: на якій підставі ця людина здійснює свою діяльність і позиціонує себе як спеціаліст.І ще одне принципове уточнення.Людина, чиї кордони були порушені, у тому числі й через аутинг, має повне право висловити свою думку, незгоду, обурення і вимогу припинити порушення. Це не є “виправданням” або “надмірною реакцією”. Це є базовим правом на захист себе, власної приватності та гідності.
Офтоп, друзі.Щось мене так висаджують ці новини зі США про НЛО, що аж хочеться ричати: ну серйозно, це ж уже було. А після безсонної ночі, знаєте, різне згадується.Мій підлітковий вік випав на "прекрасні" пострадянські часи шалених 90-х.Час, коли в інформаційне поле залітало все, що можна було зобразити й підкреслити яскраво-жахливими заголовками: політика, містика, цілителі, екстрасенси, кримінал, гороскопи, «розсекречені архіви», чудовиська, прибульці, "шарова блискавка" й засоби від усіх хвороб - мумійо та браслети з міді. Можливості для знайомств [він-вона-вони] залишали на останній сторінці.До ери клікбейту у газетних кіосках головувало «Спід-Інфо». І не тільки це. Була яскрава екосистема жовтої преси, бульварщина, скажемо відверто. У без того переповнені "цвяхамм совка" мізки громадян, досипали дешеву сенсаційність, активуючи дендрити містично-уфошного мислення Про НЛО там було щодня, з картинками, «очевидцями», «свідченнями». А на фото були ті ж самі прибульці, яких зараз знову тиражують в американській пресі так, ніби хтось стирив культурний архів і за допомогою ШІ намагається перетворити його на новітні метафізичні одкровення.Я вас умоляю. Всі ці історії про «контакти з прибульцями», таємні військові бази, Зону 51, розсекречені документи, таємничі зникнення, зелених чоловічків, телепатичні сигнали з космосу - було. Ба більше, це ознака того, що стара система переконань валиться, а нова ще не склалася. У такі часи містика чудово заходить на сніданок, обід і вечерю.Є, звісно, сьогодні і свіже прекрасне, наприклад це: «Що ви можете сказати про прибульців?» «Ем, я - уролог, не уфолог, звучить схоже, але все ж суттєво різні речі».Але стара школа візьме своє, кажу вам.Мій радар, що здатен передбачати майбутнє, уже чітко бачить обриси: Єті, лохнеського чудовиська, чупакабри, полтергейстів і дядька, який бачив тарілку над гаражами в 1994-му, але не встиг сфотографувати, бо плівка закінчилася.Тож, піду на ризик: увага оголошення за окремі дуже серйозні гроші, я можу продати Такеру Карлсону історію про «альошеньку» [хто знає, кидайте смайлики, але не паліть деталі] Він же любить всякі проросійські байки.А я йому так це розповім, що він забуде і про рюриковичів, і про те, як «москва-сіті похорошела» з тих часів. Там буде все: загадкова істота, уральська глушина, напущу для ефекту трохи туману й обов’язково прошепочу: «цього ніколи не показквали у цих ваших західних медіа».Курочеч хто знає, того Карлсона, передайте, інфа бімба.А гроші з мого шаленого гонорару я передам у спеціальні прекрасні підрозділи ЗСУ, щоб ще більше похорошело за першим, другим і третім кільцем мкаду.А якщо без сарказму, то справді справді висаджує. Особливо коли я не виспана.Бо, бляха, НЛО. Шановні, у вас там і так демократія ходить за валідолом, а ви дістаєте прибульців із пильної шафи 90-х.Снуп Дог вже нервово курить [закреслено] плаче від цих новин про НЛО, бо навіть для нього це вже занадто.
За мотивами етеру на каналі Онлайн Терапія і деяких своїх лекцій наробила вам інфографіку з "внутрішніми котиками"...формула HALT [ГЗСВ*], допомагає відстежити базові потреби «внутрішнього котика» (тобто нас самих) у стані виснаження. Абревіатура розшифровується як:🍴 H (Hungry) - Голодний: чи не забули ви фізично поїсти? Можливо, це емоційний голод, і вам не вистачає підтримки, визнання чи «погладжувань» (у розумінні транзактного аналізу).😤 A (Angry) - Злий: ви можете відчувати роздратування або злість через накопичену втому, коли не дозволяєте собі відпочити.🥺 L (Lonely) - Самотній: чи відчуваєте ви ізоляцію? Можливо, вам бракує близького контакту, де ви можете бути собою, або, навпаки, ви настільки перевантажені соціальними контактами, що потребуєте побути наодинці.🥱 T (Tired) - Втомлений: це базовий сигнал виснаження. Важливо визнати втому, легалізувати її та знайти спосіб для відновлення (наприклад, через техніки релаксації чи інформаційний детокс)....Зберігайте надсилайте тим, кого це може підтримати і впроваджуйте базові вправи турботи про себе у своє повсякденне життя 👇
Булінг – це форма насильства, що проявляється через травлю, бойкот, насмішки, дезінформацію, псування особистих речей, погрози фізичної розправи та інше. Він може мати різні форми:☑ Фізичний– штовхання, бійки, нанесення тілесних ушкоджень. ☑ Економічний– крадіжки, знищення особистих речей, вимагання грошей. ☑ Психологічний– образливі чутки, ігнорування, шантаж. ☑ Сексуалізований – принизливі жести, сексуальні погрози, образи. ☑ Кібербулінг– приниження через мобільні телефони та інтернет, цькування в соціальних мережах.Булінг часто маскується під "суспільну норму" і виправдовується як нормальний прояв "людської природи". Однак це не є нормою; це прояв культури насильства, яка нав'язує ідею, що жорстокість є прийнятною, а прохання про допомогу – проявом слабкості.У культурі насильства завжди присутнє звинувачення жертви. Саме слово "жертва" вказує на толерування насильства, а рекомендації щодо запобігання насильству часто перекладають відповідальність з агресора на потерпілу сторону. Віктимблеймінг перекладає частину відповідальності на жертву, принижує постраждалу особу, закликаючи до почутия провини за поведінку та соціального соромуНавіть коли очевидно, хто завдав шкоди, культура насильства може застосовувати DARVO — проекцію, заперечення, маніпуляції, що ставлять жертву в негативному світлі.Публікація фотографій, з відкритим обличчям постраждалої від насильства особи, тако ж є (свідомою або ні) складовою культури насильства, що ставить під загрозу людську гідність.Нульова толерантність до насильства передбачає: а. чіткі (інтуїтивно зрозумілі) визначення кожної з форм насильстваb. поняття особистих кордонів - на різних рівнях взаємовідносин (від інтелектуального до сексуального)с. культуру згоди та культуру відмови (що включає культуру прийняття)d. толерантність (як принцип не шукати ворога в іншій людині, навіть якщо він/вона/вони відрізняються від вас на тому чи іншому рівні) А також, і це найголовніше ✔️верховенство права (інтуїтивно виконувані закони, презумпція невинності, форми відповідальності за скоєний злочин, ратифікація Стамбульської конвенції і, як наслідок, мої улюблені протоколи та ордери) ▫️це мінімальний пакет, що передбачає і етику, і мораль, і високий рівень корпоративної культури, і модне нині словосполучення, соціальний контракт (і це не тоді коли "ми про все домовимось" а коли правила однаково зрозумілі та працюють на всі боки та рівні суспільства, як по вертикалі🔝, так і по горизонталі 🔛) У рамках культури нульової толерантності до насильства ви також знайдете рекомендації щодо того, як уникнути насильства.Але (і це ключова різниця) вони стосуються саме агресора (тобто того, хто знає, що має такі особистісні характеристики, через які може бути схильний (схильна) до скоєння злочину, а отже, несе за це відповідальність)
На тлі вчорашнього теракту у Києві, залишу вам рекомендації, які підготувала військовий психолог Олена Нагорна https://www.facebook.com/share/p/1GSB2W8zMm/📍 Дії у разі небезпеки (стрілянина)1. Насамперед, опануйте свою цікавість - не треба іти перевіряти, а шо ж там таке відбувається. Почули постріли або звуки, схожі на них, - одразу реагуйте. Пригніться або ляжте і шукайте укриття. Більше шансів має не той, хто "зрозумів", а той, хто швидше зреагував.2. Що таке “надійне укриття”? Це бетонні або цегляні стіни, земляні насипи, великі дерева. Ненадійне (лише прикриття) це скло, вітрини, гіпсокартон, тонкі перегородки, фанерні двері, меблі.Якщо є вибір, намагайтеся сховатися за тим, що може зупинити кулю, а не просто вас прикрити.3. Якщо є можливість - залиште місце загрози. Рухайтесь у протилежний звукам стілянини бік короткими перебіжками. Уникайте відкритих площ, скупчень людей, не користуйтесь ліфтами.4. Якщо втекти неможливо, - ховайтесь, але правильно. Займіть в укритті положення сидячи або лежачи; мінімум рухів, вимкніть звук в телефоні (вібро в тому числі), не розмовляйте, не виглядайте без потреби з укриття. 5. Якщо ви в приміщенні, закрийтесь, забарикадуйтесь, заблокуйте двері меблями, важкими предметами; вимкніть світло; відійдіть від дверей, вікон. Ляжте або низько сядьте не на прямій лінії входу.6. Якщо ви на вулиці, негайно знайдіть укриття. Якщо його немає, - ляжте на землю, на підлогу. Не біжіть довго відкритим простором. Переміщення тільки короткими перебіжками.7. Якщо поруч натовп, не біжіть проти руху (це збільшує ризик падіння). Рухайтесь за течією, але шукайте можливість вийти з потоку, захищайте грудну клітку (руки зхрестіть перед собою). Уникайте “вузьких місць” (входи, сходи).8. Якщо поряд діти. Взяти за руку або притиснути до себе. Давати короткі чіткі команди “Ляж”, “Тихо”, “За мною”.Діти копіюють поведінку, - ваш спокій критично важливий.9. Якщо є поранені, спершу оцініть безпеку: ви не допоможете, якщо самі під загрозою. 10. Коли прибувають силові структури, не біжіть до них. Підніміть руки або тримайте їх на виду. Не робити різких рухів. Чітко виконуйте команди. Не вступайте в дискусію з силовиками. Не намайтесь "допомагати" спецпідрозділам.11. Після того, як загроза минула, повільно залиште місце події, уникаючи скупчення людей. Зв’яжіться з близькими коротко: “Я в безпеці”. Не поширюйте неперевірену інформацію.12. Чого точно не можна робити: Не знімайте відео. Не повертайтесь за речами. Не дивіться, "що відбувається”.Не ігноруйте команди поліції.Логіка дій в цій ситуації : "Тихо - низько- укриття"Ви не повинні “контролювати ситуацію”.Ваше завдання - контролювати себе і мінімізовувати ризики.
TGLIST.COM.UA
