Дякую, що поділились. В певній мірі я вас розумію і відчуваю що дійсно на різних мовах проявляються ніби то різні сторони особистості, деякі з них мені імпонують більше, деякі менше, але це факт. Було б цікаво почути вашу думку щодо того які свідомі та несвідомі критерії впливають на «улюбленість» та глибину певної мови і як це на цей процес можна (якщо можна в принципі) впливати регулярністю вживання, читанням і т.ін. Бо як на мене, це не завжди фактор саме рідної/першої мови Для контексту, 5-6 років тому у мене була шикарна російська, пристойна українська і англійська. Тепер в еміграції у мене першою і улюбленою стала англійська, я бачу неї сни, сварюсь і складно жартую, українська трошки покращилась (втім не так глибоко як хотілося б), німецька посередня а російську тепер в разі необхідності треба хоча б годину «прогріти» щоб не затинатись на кожній другій фразі. Хотілося б прокачати українську і німецьку, але попри старання рівень майже стоїть. При цьому інгліш ллється піснею при 0 зусиллях. Чому так?
А ви знали, що Юнг ще давно озвучив, що для розвитку Особистості потрібні всього 3 компоненти:• інсайт• дія• витримкаІнсайт – це усвідомлення. Вміння спостерігати себе зі сторони, бачити те, що здається "зовсім не про мене", ту саму Тінь. Це момент, коли всередині вже є відповідь «Ось чому я обираю не тих людей», «Ось чому я боюся успіху». Це момент істини, який неможливо розбачити. Не плутайте інсайт зі зворотнім зв'язком. Одній подрузі я 6 років тому сказала, що вона обирає одружених, бо боїться близькості і не хоче прощатись з ідеальним татом. Вона погодилась на словах, але насправді, нічого не відчула. Їй знадобилось ще 3 роки в терапії, щоб задуматись над цим і ще 1 рік навчання, щоб прожити це як правду.
Дія – це перевірка інсайту на міцність.Це крок у невідоме, зміна звичної моделі поведінки свідомо, зусиллям, реальний вчинок у фізичному світі. Без дії інсайт перетворюється на інтелектуальний мастурбацію. А дія без інсайту з голови – гарантований зрив у звичний сценарій. Витримка – це здатність не зрадити собі, коли перший ентузіазм зникає. Це воля продовжувати шлях, навіть коли Тінь намагається затягнути вас назад у затишне болото комфорту. І важливо: готовність нести відповідальність за свої дії.Психологія дає змогу отримати інсайт, але от що з ним зробить людина – залежить від неї. Саме тому, щоб укріплювати свою Дорослу Частину, своє Его – я завжди рекомендую до терапії додавати навчання.І не тільки теоретичні, а з елементами тренінгу.Так ви допоможете не своєму терапевту, а собі 😁 Бо часто клієнти зляться: "А що терапії недостатньо? я ж прихожу щотижня без пропусків!"Недостатньо, друзі, ні.Хочете розкажу про те, що насправді розвиває Его і для чого воно нам в наших планах? 🔥
Аналітичне мислення вчить задавати запитання:«А що тут відбувається насправді? Для чого це відбувається? І за допомогою яких стратегій?»На прикладі фільму «Служниця»:Для чого Ендрю, багатому чоловіку зі статусом, жінка, яка не може організувати лактацію і ходить в офіс з немовлям, щоб отримати страхування? З його зовнішністю та грошима він може собі дозволити величезну кількість жінок, але обирає саме ЦЮ.Психопати дуже добре бачать дефіцити і ресурси. Такі беззахисні травмовані жінки для них — легка здобич.І при цьому потенційний ресурс. Психопату (особливо «маминому синку», як Ендрю) потрібна не просто жінка, а дзеркало. Йому потрібен хтось, на чиєму фоні він буде відчувати себе Богом. Успішна, самодостатня жінка буде ставити запитання або вимагати рівності. Сирота з глибоким почуттям провини та немовлям на руках — це ідеальний об'єкт для домінування.Ендрю не просто «обирає» таку жінку – він створює умови, в яких вона стає ще більш беззахисною (фінансова залежність, ізоляція).У фільмі чітко показано, як система (суди, поліція) стає на бік «стабільного та багатого» чоловіка проти «нестабільної» жінки.Продовжуємо розбір? 🔥Але тепер з погляду Ніни та Міллі.
Перший візит в швидку з Нуаром. Просто не вписався в поворот в квартирі, а пуделі поки маленькі дуже чутливі до всього. У мене сильна материнська частина. Сьогодні спостерігала, як моє серце вміщає вже дві фігури — сина та собаки. В дорозі в лікарню контейнувала сина, щоб він не взяв на себе забагато провини. Проговорила найгірший сценарій (смерті) і впевнено сказала, що моя любов до нього не стане меншою. І що він маленький і не несе відповідальності за життя собаки, коли нас немає в кімнаті. Паралельно багато говорила з хвостиком, щоб він тримався. Все пройшло добре. Нуара оглянули, зробили укол і відправили додому з ліками. А я ще раз розмірковувала про те, як важливо вміти розділяти:- сум та страждання - провину та відповідальність - злість та захистЯк багато хто з нас не мав цього досвіду безпечного прийняття і фрустрації згідно віку. Багато хто ставав надто швидко дорослим. Багато хто брав на себе відповідальність за вчинки та настрій батьків. Все це червоною ниткою потім тягнеться в житті дорослих людей. Пронизуючи їх стосунки, реалізацію, стан. Вже 16 лютого розпочнеться велика річна програма — кіноклуб «За Кадром». Зовсім скоро розкажу тему. У мене зараз непрості зміни в житті. Багато почуттів підіймається. Тому контенту перед клубом буде мало. Але глибоко.
Знайомтесь, Нуар 🖤Вдома називаємо його Нуарчик, а я інколи Нюшик.Він з нами тільки третій день.Рішення взяти собаку стало для мене маніфестом Життя.Як і багато хто з вас, останні 4 роки відчуваються як життя в режимі очікування, для себе я їх назвала "на валізах".Коли в будь-який момент може бути необхідно шукати безпеку в іншому місці.Десь в березні 2025 я відчула як я "розпакувала валізи".Спочатку замовила величезний молочний диван замість того, який був в квартирі.Потім робоче крісло, далі шафу, стелаж для книг.В листопаді ми почали думати про кота, син дуже просив.Але я не кошатник, це факт.Перебирали варіант рибок, знову морської свинки, хом'яка.Поки я не сказала: "Стоп, ми готові. Ми можемо собі дозволити велику радість, а не знову шукати компроміс".Так в грудні ми почали думати в сторону собаки.Хотіли породисту, з усіма документами, щоб був передбачуваний характер і мінімізовано ризики. Думали влітку візьмемо, але коли конфлікти всередині були вирішені, то і рішення прийшло.Ми почали всім маніфестувати про свій намір.І на одному з дзвінків, терапевт сина сказала, що її знайомі взяли цуценя в Іспанії, в 2х годинах їзди від нас.Через 5 днів ми дали завдаток за Нуара.Ім'я, звісно, обирала я 😁Вважаю чорний своїм другим іменем. Мої асоціації з іменем: Франція, глибина, незалежність, самодостатність, сигаретний дим, червоне вино, вишуканість.Поки готувались до його приїзду згадала, що таке чекати немовля.Тільки тут обійшлось без пологів 🤣З перемог зараз: спить у своїй лежанці, інколи ходить в туалет на пеленку, дуже вільно себе почуває на новому місці і чудово реагує на всі звуки.Вчора брала його на кілька хвилин на урок про маніпуляції у Перевтіленні. Впевнена, що він складе мені чудову компанію на ефірах в кіноклубі (про нього згодом), а поки звикаємо до того, що нас стало більше.Дякую всім за привітання!
Лояльність до матері є в кожного в базових налаштуваннях.Чим більш жертвенною була мама – тим складніше дитині було на неї довго злитись.Тим складніше бачити маму дорослою та відповідальною.В жертвенних мам доньки беруть на себе великий % їх Тіні (не помічаючи мамину заздрість, знецінення, гнів, "це я складна дитина, мамі зі мною погано/важко").Доньки стають відповідальними за мамине щастя і винними за своє.Країна в психоаналізі – це матір.Багато хто пише: "Як можна бути все ще патріотичними та прихильними до України при всьому пздц, який є з корупцією, владою, ТЦК, кордонами, мовною травлею і тд"От відповідаю як."Діти своєї країни, своєї землі".Більшість людей обирають проживати весь страх війни не тому, що зробили це свідомо опираючись на свої цінності.Вони не можуть дозволити собі залишити матір, поки її б'є чоловік-аб'юзер.Коли дитина стає «психотерапевтом» або «опікуном» для своєї матері (парентифікація), вона відчуває, що її відхід буквально вб'є матір. В контексті країни це звучить як:«Якщо я поїду, я зраджу її в найважчий момент».Це не вибір дорослого з точки зору цінностей, це страх немовляти, що без його присутності об’єкт прив'язанності розпадеться.В Україні загалом не прийнято залишати (покидати):• старі устави• старі переконання• землю (де народився там і пригодився)• сімейну справу• і звісно старих батьківТому питання сепарації стоїть так гостро.Це не стосується всіх, хто живе в Україні. Я знаю багато людей, яким вигідно там жити навіть в таких умовах, хто просто хоче, але обирає для себе найкращі умови з можливих, хто не розділяє жодних національних ідей, але обирає бути поруч з чоловіком/друзями.Але значно більше я знаю тих, хто просто не дозволяє собі: ні люті, ні злості, ні праведного звинувачення.В Україні зайшла зі знайомою в аптеку, яка на тисячу від Зеленського купила контрацептиви. Я прокоментувала це чорним жартом: "Що з таким ставленням до людей – тільки на це її і варто поки витрачати", знайома підтримала жарт щирою посмішкою, а от продавчиня зніяковіла, коли помітила, що несвідомо теж посміхнулась.Цей епізод з аптеки – ідеальна ілюстрація розщеплення. Фармацевет зніяковіла, бо її несвідоме розпізнало правду (іронію над системою), але «ідеалізований об’єкт» всередині неї віддав наказ соромитися цієї реакції. Сміятися над «матір’ю», коли вона в біді — це табу, навіть якщо ця мати поводиться з тобою жорстоко.Знаєте чому ви будете повертатись до теми стосунків матір-дитина роками у своїй терапії?Бо більшість з вас не готові туди поки дивитись більше 1-3 хв.Тому я і роблю освітні проекти. Де ви не дивитесь саме на свою конкретну маму, ви працюєте з собою дорослою.Розгрібаєте своє. І все стає на місця.В каналі проекту вже вийшла велика вправа про Заборони. А в п'ятницю на уроці будемо розбирати Тінь через призму маніпуляцій.Якщо ви готові до цього кроку – зараз саме час.
Як трансформувати переконання "це не для мене"?Перехід у стан «мені можна» — це не одноразова акція, а тренування «м'язу дозволу».Внутрішні конфлікти не вирішуються назавжди, ми вчимось зустрічати їх на кожному новому відрізку шляху.Крок 1: Легалізація бажаньЗамість того, щоб критикувати себе за «завеликі» амбіції, скажіть собі: «Мені можна цього хотіти. Навіть якщо я ще не знаю як, саме бажання вже має право на існування». Це може бути дуже "неправильне" бажання, але воно не зруйнує життя, якщо ви дозволите собі за ним поспостерігати.Крок 2: Відмова від ідеї «боргу»Коли вам дарують квіти або роблять комплімент, практикуйте просто сказати «Дякую» і зупинитися на цьому. Не намагайтеся віддячити у відповідь негайно. Витримуйте паузу. Вчіться приймати без дефіциту.І також вчіться витримувати той факт, що поки що, можливо, вам нічого дати у відповідь. І так теж буває!Крок 3: Прийняття дорослості як фактуДорослість — це не про серйозне обличчя. Це про право на помилку.Спробуйте зробити щось маленьке, де ви точно можете схибити, і... нічого не виправляйте. Не пояснюйте, що це вправа така. Відчуйте, що світ не зруйнувався від вашої «неідеальності». Я думаю всі бачили тренд, де дорослі жінки розливають на підлогу навмисне каву або розсипають щось. І розуміють, що їм за це нічого не буде.Крок 4: Робота з внутрішніми частинамиВажливо домовитися з тією «маленькою частиною», якій страшно. Пообіцяйте їй: «Я тепер доросла, я тебе захищу. Тобі не треба більше бути нещасною, щоб тебе любили. Я люблю тебе просто так».Тонкощі є в кожному процесі. І будь-який дозвіл буде проходити через фільтр материнської фігури "мама, а можна мені?".Тому, якщо ви хочете рухатись до своїх цілей швидко та граціозно – вчіться протистояти внутрішнім та зовнішнім маніпуляціям та тиску.«Навики тренуються, а депресія — це ціна за нереалізований потенціал».
Про аскези (і не тільки)Всі інструменти нейтральні (як і системи знань).Все є користь, все є отрута. В залежності в чиїх руках і на який фундамент лягає. Молотком можна забити цвях і повісити улюблену картину.А можна роздробити собі палець чи комусь ніс. Я знаю неймовірно велику кількість людей, які використовують аскези, щоб довести собі, що вони ні на що не здатні. Вони беруть аскезу, зриваються і потім довго себе сварять з таким текстом:«Ну от бачиш, ти навіть таке просте не можеш, то про який блог, свій бізнес, водіння автомобіля ти тут думаєш?»В моєму оточенні також багато тих, хто бере аскезу, бо це «прикольно». Це ті люди, які ненавидять одноманітність і люблять кидати собі челленджі. Хтось через аскезу повторює сценарій з батьками: намагається заслужити любов, прихильність, наділяючи фінальним словом Бога, Всесвіт, Ангелів. І якщо ціль аскези не збувається, то людина знову підтверджує собі сценарій «нелюбимої доньки». Я беру аскези рідко. Кілька разів на рік.Ціль — управління фокусом уваги. І нагадування собі які ж ми примітивні на рівні мозку/рефлексів 😁Про те як брати аскези, як не зробити їх актом самопокарання і бичування, на що дійсно брати аскези — буде в проекті.У мене цього разу їх 5 і вони зовсім не повʼязані одна з однією:- відмова від соцмереж до 9:30 вранці і після 21:00 ввечері - чистота організму без їжі після 20:30 (нічого крім води)- відмова від кавиІ ще дві не розкажу, бо особисте. Будь-яким інструментом можна собі або допомагати, або доводити собі, що вам ніхто не допоможе 😉 Інколи людина роками ходить в терапію тільки заради другого.
Пост не для всіх.Шлях до себе, класні стосунки в колективі, якісний секс в шлюбі, висока ціна ваших послуг — це все неможливе без зустріччю з агресією. Згадайте по якій причині в контакті ви стримуєте злість?Ви боїтесь. Реакції іншого. Його гніву, знецінення, що він піде, що він про вас подумає погано. І ще десятки різних хвилювань. І не всі зрозуміють, але за цими страхами стоїть не втрачена всемогутність 😱Коли мама ображалась на вас, ігнорувала, не витримувала вашу злість — ви відчували що ви настільки сильні, такі великі і що навіть почуття цього Бога в лиці мами — все залежить тільки від вас. І це ви у всьому винні. Мама як окрема фігура в цей час не сприймалась. Яка теж несе відповідальність за контакт. От що про це каже психоаналіз:««Якщо дитина руйнує об'єкт [матір/опікуна], а об'єкт виживає, дитина дізнається, що існують речі поза її всемогутнім контролем. Це початок сприйняття зовнішньої реальності»Прочитайте кілька разів. Позбутися від почуття провини неможливо без того, щоб навчитись злитись. І витримати наслідки. Дозволити їм бути. Дозволити іншій людині теж бути Субʼєктом. Окремою людиною. Готую лекцію для Перевтілення вирішила поділитись глибиною ❤️
Коли дитину знецінюють та принижують в дитинстві – вона не піддає сумніву того, хто це робить. Вона починає сумніватись в собі. Наталя прийшла до мене в терапію з запитом на стосунки. В неї зовсім не виходило їх побудувати: чоловіки позичали в неї гроші, зникали після сексу, виявлялись одруженими. Така динаміка в житті завжди є тільки симптомом, який показує, що всередині Наталі є глибоке неусвідомлене переконання, що вона варта саме цього і це те на що вона здатна. Працювала Наталя покоївкою в дорогому готелі і постійно виживала. Зцілення самооцінки завжди відбувається через реабілітацію «Я Можу», але щоб це провернути мені потрібно було знайти Велике Бажання Наталі, яке реалістичне в рамках року-двох. Спочатку справи йшли туго.Наталя звикла говорити про дефіцит: не вистачає, не вийде, не знаю, що зі мною не так. Але ближче до її Дня Народження, я знала, що її накриє, сум, відчай і невдоволення. БІНГО! Невдоволення — це саме те, що потрібно, щоб нащупати справжні бажання і заборони!І от приходить Наталя, Заплакана, зла і нарешті каже:«Мені 37, я живу чорт зна де, щоранку на роботу я добираюсь 1,5 години, щоб мити підлогу, моя спина болить і єдина карʼєрна можливість це перейти в ресторан офіціантом. А моя мрія допомагати людям і працювати в офісі — здається вже зовсім недосяжною. Я вже мовчу про сімʼю»
Замість заспокоєння я її питаю:«Я ніколи не знала, що ви хотіли би змінити роботу і здобути нову професію. Можете розповісти про це більше?»
Другу частину записую? 🔥
TGLIST.COM.UA
