Лояльність до матері є в кожного в базових налаштуваннях.Чим більш жертвенною була мама – тим складніше дитині було на неї довго злитись.Тим складніше бачити маму дорослою та відповідальною.В жертвенних мам доньки беруть на себе великий % їх Тіні (не помічаючи мамину заздрість, знецінення, гнів, "це я складна дитина, мамі зі мною погано/важко").Доньки стають відповідальними за мамине щастя і винними за своє.Країна в психоаналізі – це матір.Багато хто пише: "Як можна бути все ще патріотичними та прихильними до України при всьому пздц, який є з корупцією, владою, ТЦК, кордонами, мовною травлею і тд"От відповідаю як."Діти своєї країни, своєї землі".Більшість людей обирають проживати весь страх війни не тому, що зробили це свідомо опираючись на свої цінності.Вони не можуть дозволити собі залишити матір, поки її б'є чоловік-аб'юзер.Коли дитина стає «психотерапевтом» або «опікуном» для своєї матері (парентифікація), вона відчуває, що її відхід буквально вб'є матір. В контексті країни це звучить як:«Якщо я поїду, я зраджу її в найважчий момент».Це не вибір дорослого з точки зору цінностей, це страх немовляти, що без його присутності об’єкт прив'язанності розпадеться.В Україні загалом не прийнято залишати (покидати):• старі устави• старі переконання• землю (де народився там і пригодився)• сімейну справу• і звісно старих батьківТому питання сепарації стоїть так гостро.Це не стосується всіх, хто живе в Україні. Я знаю багато людей, яким вигідно там жити навіть в таких умовах, хто просто хоче, але обирає для себе найкращі умови з можливих, хто не розділяє жодних національних ідей, але обирає бути поруч з чоловіком/друзями.Але значно більше я знаю тих, хто просто не дозволяє собі: ні люті, ні злості, ні праведного звинувачення.В Україні зайшла зі знайомою в аптеку, яка на тисячу від Зеленського купила контрацептиви. Я прокоментувала це чорним жартом: "Що з таким ставленням до людей – тільки на це її і варто поки витрачати", знайома підтримала жарт щирою посмішкою, а от продавчиня зніяковіла, коли помітила, що несвідомо теж посміхнулась.Цей епізод з аптеки – ідеальна ілюстрація розщеплення. Фармацевет зніяковіла, бо її несвідоме розпізнало правду (іронію над системою), але «ідеалізований об’єкт» всередині неї віддав наказ соромитися цієї реакції. Сміятися над «матір’ю», коли вона в біді — це табу, навіть якщо ця мати поводиться з тобою жорстоко.Знаєте чому ви будете повертатись до теми стосунків матір-дитина роками у своїй терапії?Бо більшість з вас не готові туди поки дивитись більше 1-3 хв.Тому я і роблю освітні проекти. Де ви не дивитесь саме на свою конкретну маму, ви працюєте з собою дорослою.Розгрібаєте своє. І все стає на місця.В каналі проекту вже вийшла велика вправа про Заборони. А в п'ятницю на уроці будемо розбирати Тінь через призму маніпуляцій.Якщо ви готові до цього кроку – зараз саме час.