Про аскези (і не тільки)Всі інструменти нейтральні (як і системи знань).Все є користь, все є отрута. В залежності в чиїх руках і на який фундамент лягає. Молотком можна забити цвях і повісити улюблену картину.А можна роздробити собі палець чи комусь ніс. Я знаю неймовірно велику кількість людей, які використовують аскези, щоб довести собі, що вони ні на що не здатні. Вони беруть аскезу, зриваються і потім довго себе сварять з таким текстом:«Ну от бачиш, ти навіть таке просте не можеш, то про який блог, свій бізнес, водіння автомобіля ти тут думаєш?»В моєму оточенні також багато тих, хто бере аскезу, бо це «прикольно». Це ті люди, які ненавидять одноманітність і люблять кидати собі челленджі. Хтось через аскезу повторює сценарій з батьками: намагається заслужити любов, прихильність, наділяючи фінальним словом Бога, Всесвіт, Ангелів. І якщо ціль аскези не збувається, то людина знову підтверджує собі сценарій «нелюбимої доньки». Я беру аскези рідко. Кілька разів на рік.Ціль — управління фокусом уваги. І нагадування собі які ж ми примітивні на рівні мозку/рефлексів 😁Про те як брати аскези, як не зробити їх актом самопокарання і бичування, на що дійсно брати аскези — буде в проекті.У мене цього разу їх 5 і вони зовсім не повʼязані одна з однією:- відмова від соцмереж до 9:30 вранці і після 21:00 ввечері - чистота організму без їжі після 20:30 (нічого крім води)- відмова від кавиІ ще дві не розкажу, бо особисте. Будь-яким інструментом можна собі або допомагати, або доводити собі, що вам ніхто не допоможе 😉 Інколи людина роками ходить в терапію тільки заради другого.