Спонукальний інцидент

Соромно сказати, скільки разів перераховувала, яка сьогодні річниця повномасштабного вторгнення. Мозок не хоче визнавати цифру у три роки. 24 лютого 2022 року врізалося у памʼять так, що за деталізацією нагадує вчорашній день. Памʼятаю, як не спала всю ніч, мала чіткий накрут, що цієї ночі почнеться вторгнення. Компульсивно оновлювала твіттер і побачила перші кадри з КПП біля Чонгару. Побачила затори на гугл-мапс біля Харкова. Почула вибухи за вікном. І так розпочався день, що — емоційно, не календарно — триває досі. На майже тисячу з сотнею днів довше, ніж був повинен.Вдячна всім, хто зберіг країну тоді, на світанку лютневого дня, і хто запалює кожен світанок у нашій країні відтоді. Дякую всім, хто не здався і не здається. Кому не байдуже. Хто вірить. І хто не вірить, але вибирає діло. Дякую всім, хто поклав своє життя на поприще спільної справи. У надії, що все не дарма. Світла памʼять.Не знаю, скільки ще таких днів у нас із вами попереду. Не вдивляюся у невідомість. Натомість опускаю погляд у тут і тепер, помічаю скільки всього — у наших із вами руках. Важливого і крихкого.У коментарях зробімо простір для двох речей: поширення памʼяті про героїв та героїнь цієї війни і поширення перевірених зборів. Люблю вас, українці. І пишаюся, люто пишаюся нами.

Підозрюю, що ви, як і я, моє вельмишановне тюльпанство, останні дні пірнули в новини й набрали повні пригорщі автозасмаглої тривоги. Я точно набрала, бо вже третій день хочеться пірнути в комфортний романчик містера Кінга й читати жахи, які не проберуться в мою реальність. Але насправді хочу сказати таке: єдність і дрони — це наш новий ритм, на який варто налаштуватися. Не знаю, чи бачили, але у Стерненка вже існує й підписка на дрони (від 50грн/місяць) + офіційний благодійний фонд, тож не втратьте таку нагоду. Саме дрони та ЗСУ забезпечуватимуть стабільність, доки її нема на політичній арені.Далі трішки про плани, бо лише справи та плани не дають часу на дурниці —1) У понеділок зроблю допис із картинками, до яких думаю робити короткі описи. Готуйтеся пропонувати свої картинки у коментарях до допису. Ті, які наберуть найбільше реакцій або особливо западуть мені у серденько, теж приєднаються до добірки!2) У суботу до обіду опублікую картинки з готовими описами, а в коментарях до цієї затії долучитеся і ви. Усе, як ми обговорювали ось тут, допоки я не підчепила чергову заразу і не мусила противнючо хворіти. 3) Також хочу погасити свою заборгованість на відгуки й візьмуся за це найближчим часом :) One Dark Window, Шлях королів на чолі списку. І давно маю що сказати щодо прочитаного в 2024ому році, тож почну лупати і це. Зокрема, — щодо циклу Джемісін і чому він мені не пішов; — щодо загальних змін у смаку та чого тепер я чекаю від фентезі; — щодо того, як ці зміни впливають на те, що пишу я сама.Знаю, що викочувати таке полотно (як на тг) — вбивство у ранок суботи, але нехай це стане пунктом номер чотири: не все в інтернеті має існувати для того, щоб зібрати якомога більше реакцій.Шануймося та не хнюпимо носа :)

Такс, я тут подивилася кілька ✨quirky✨ відгуків на книжки у стилі тік-току й маю до вас питання щодо трендів. Уявімо (вигаданий приклад суто для нашого обговорення), що блогерка виділяє вирвану з контексту цитату/додає арт/показує обкладинку книжки, але не надає жодного контексту/власної думки/розʼяснення, натомість замінює це все нарізкою емоцій, де немає нічого, окрім торкання себе за обличчя, буквально жодного речення, окрім суцільної загадковості, хоч відео зі звуком і триває добру жменю секунд.Особисто у мене реакція рівня WTF, мені це нічого не каже, ніяк не зацікавлює сюжетом, не надає жодної інформації. Але уявімо, що виглядає це кльово, стильно та маааааааайже цікаво. Єдина умова: це не якась цитата, яку впізнають мільйони, просто рандомна несамостійна частина рандомної книжки.Скажіть чесно, це я вже безнадійно відстала від трендів? Бо мені хотілося б почути принаймні одне слово про те, що людина виділила й чим хотіла поділитися. Хоча б подобається/не подобається/що зачепило. Is it too much to ask? Чи я просто не викупаю формат? 👀

Напевно, ви вже всі бачили, але все одно напишу, бо Ґейман був одним із моїм улюблених письменників.Ще минулого літа послухала перші свідчення, які зʼявилися у тому подкасті нового медіа. Тоді я залишалася on the fence, як би прикро це не було, при тому, що подкаст прослухала саме тому, щоб почути жінок, а не знайти виправдання Ґейману. Та кілька моментів не давали спокою. Зокрема те, що подкаст можна було послухати, лише скачавши додаток нового медіа, яке стартувало з цього подкасту (мені це тоді виглядало бейтом і викликало недовіру до джерела, адже якщо ціль допомогти жінкам, то поширювати інфу потрібно було б на усіх звичних майданчиках); а також свідчення наприкінці, де були аудіоповідомлення від няні до Ґеймана, у яких була вдячність і бажання продовжувати. Я все одно НЕ ставала на бік Ґеймана, бо й уявити не можу, щоб будь-яка жінка добровільно вигадувала таке та йшла проти відомого чоловіка, це заздалегідь нерівні умови. На нього працює вся зароблена репутація, а проти неї — купа упереджень. Та все одно питань наприкінці подкасту в мене лишилося багато.Аж доки я не прочитала ось цю статтю Vulture, де детальніше зображується дитинство Ґеймана, особистість няні та чому вона могла водночас благати Ґеймана про зустрічі, а лише потім зрозуміти, що взагалі з нею відбувалося; цитати з пісень Палмер, які славилися автобіографічністю; свідчення інших. Не знаю, чи хоча б щось із цього можна буде довести в суді, тому теза про презумпцію невинуваності у цій ситуації мені здається архінаївною. Але для себе я цю жахливу картину склала. Ненавиджу те, що існує такий руйнівний вид насилля, з яким практично нічого неможливо зробити. Інколи навіть неможливо усвідомити. І що стільки тварюк відчувають повну безкарність.

💛 "Пʼята пора" — доросле постапокаліптичне фентезі з унікальною магічною системою та світом. У Затишші тебе визначають:— каста, до якої належиш;— Пора, у яку живеш; — громада, яка прийняла тебе чи твоїх батьків; — і гени, які тобі випали.Світ увесь час стрясається від примх Батечка Землі, тож попередні покоління, яким вдалося вижити за жорстких умов, записують і передають на скрижалях правила виживання. Здавалося б, орогени — люди, які можуть орудувати силою землі — мали б бути найбільш могутніми людьми в такому світі, але схоже, що жодна з фракцій влади не бажає, аби орогени користалися силою на власний розсуд. Вони лише знаряддя для загального добробуту й потерпають від ролі, яку їм визначили.Основне, що рухало мене сюжетом, це ІНТРИГА. Світ унікальний, проза — свіжа, менш експериментальна, ніж мені здавалося з відгуків від інших людей. Емоцій, рефлексій і всього решти вистачає, світ стає знайомим і комфортним швидше, ніж може здаватися на самому початку. Дуже зайшло та додало ще більше унікальності історії те, що зовнішній і внутрішній конфлікти виростають із природи та умов вигаданого світу (secondary world), який досить схожий на наш. Це все ж Земля, хоч і не наша цивілізація.Є і романтика, і конфлікт обовʼязку та бажань, і проблема того, як тебе визначає світ, і багато гачків на те, що має відбутися далі. Усю першу книгу ми спостерігаємо за катаклізмом, який приводить у рух плани, про які ми дізнаватимемося разом із героїнею.🏆 "Розламана земля" Джемісін (цикл) точно потрапляє в топ історій мого 2024 року!

#дорогий_щоденникуНеприкольно мати довгі перерви в будь-чому, бо це завжди регрес, але та злоякісна перфекціоністська частина мене раніше взагалі б вирішила не починати блог, якщо не зможу присвячувати цьому кожен день свого життя. А після тривалої перерви взагалі б вважала, що сенсу повертатися немає, всі вже про мене забули, а найкраще, що я можу зробити — це тихенько згорнутися.Або все, або нічого — головний девіз перфекціонізму.Оця відстань між мною і каналом дозволила зараз якось так легко ставитися до цього простору — хочеться просто писати те, що на думці ПРЯМО ВЖЕ, а не підбирати теми та вирази. Для мене це щось нове.Раніше здавалося, що в усього завжди має бути користь, а просто написати допис без жодної користі для вас — це ту мач 😂 Це НЕГІДНА ПОВЕДІНКА!!1Тоді як зараз очевидно, що я не претендую абсолютно ні на що, окрім теплої спільноти людей зі спільними інтересами — почитулькати, пописати і поспілкуватися про одвічне :)) І де люблять не за те, що 24/7 майорю перед очима, а просто тому, що щось тут відгукується 💞I'M BACK, BABY