А ще помітьте ось цю паралель, я недарма вибрала саме ці цитати. Ред вийшов з вʼязниці, але досі перебуває між її невидимих стін, тепер — уже в голові, у прошивці, у досвіді, який його змінив. Цитата тут.Енді Дюфрейн — не був увʼязнений навіть у вʼязниці, бо залишався вільним у голові. Цитата тут.Що звільнило Реда? Надія, якою заразив його Енді. Надія щось змінити, жити інакше, спробувати те, що, можливо, НІКОЛИ не вигорить, але самі лише спроби можуть тебе звільнити. У фільмі Ред таки зустрівся з Енді, але у тексті ми бачимо, що Ред лише наважився надіятися, як уже став почуватися вільним. Перечитайте ще раз ці останні рядки.Що це як не поезія людських душ і маніфест надії. Як від людей Ред навчився бути зсутуленим псом, так само від людини він навчився, що не все втрачено. Ніколи. No good thing ever dies, каже Енді. І знову це про надію. Кожен раз перечитую Кінга і кожен раз закохуюся в цю його здатність, як Ред закохується у здатність Дюфрейна. Цей же концепт надії мені прозирає і в концепті "ка" у Темній вежі Кінга, і у кінцівці-початку цього циклу. Попри мільйонні продажі його книг, у мене все одно відчуття, що Кінга недооцінюють, бо більше говорять про те, як він лякає, а не про оце все. Ех.