Telegram statistics channel - @inbookwetrust

— Гриби, виходимо!— Міль, заходимо!Заходимо до списку того, чого я відтепер побоюсь. Так, «Те, що бенкетує вночі» — це пряме попадання в мої страхи. Я повільно читаю, бо просто не хочу, щоб історія про Алекса Істона закінчувалось. В першу чергу, для мене — це текст про солдата. Зрештою серія так і називається «Клятвенний солдат».Мене мало що може насмішити, але гумор головного героя і в другій частині — 🔥— Що сталося з вашими штанами? — Бився з кабаном.Я знаю, що це не всіх насмішить 🌚, але я сміюсь сильно 😅І який же Алекс прагматичний. Щоб не спойлерити напишу віддалено — сниться Алексу сон, де до нього приходять моройки. І вони звичайної, пересічної зовнішності, середьностатичної) І він веде з собою діалог, що якщо вже моройка тебе мучить, то ти чекаєш, що це щось буде або дуже повторне і відразливе, або щось супер вродливе. А не обличчя одне із сотень, яке трапилось на вулиці сьогодні. Але ж логічно! Приходить щось типу страшне мучити тебе уві сні, а воно звичайне як сусід. Це обідно. in book we trust

Locus-2025, молода дружина, «Зайчик», «Печера ідей», задавнені таїни та «Вокзал Перпіньяна»! Анонси подій, на які я точно йду (не тільки, бо мої) або на які пішла б і вашу увагу звертаю 👇🗓️ Субота, 14 червня, 16:00, Київ, Redeat, вул. Антоновича, 50🐅 Письменник Володимир Аренєв і Дарина Мозгова, авторка каналу про навколофантастичні книжки, будуть говорити про премію Locus-2025 та про авторок Кінгфішер і Нґі Во, які обидві серед номінанток і обидві перекладені українською. Модерую я! Хто хоче прийти — прохання зареєструватись тут. 🗓️ Неділя, 15 червня, 12:00, місце повідомлять зареєстрованим 👰‍♀️ Обговорення гостросюжетної сімейної драми «Молода дружина» від Саллі Гепворт. Це той текст, про який я розказувала після Арсеналу, де у лікаря нова дівчина, практично однолітка доньок, а дружина в геріатричному пансіонаті з деменцією. Там виявилось багато цікавого поза цими данними. Форма для реєстрації. 🗓️ Вівторок, 17 червня, 19:00, kmbs, Київ, вул. Волоська 8/5, 4-й корпус, 4-й поверх🖼️ Презентація філософсько-драматичного роману з детективною лінією «Вокзал Перпіньяна», автор якого — письменник Олексій Геращенко, adjunct professor kmbs, фінансовий топ-менеджер, популяризатор економічної культури.Деталі тут.🗓️ 28 червня, субота, 13:00 Київ, Redeat, вул. Антоновича, 50🗻 Книжковий клуб in book we trust за романом «Печера ідей»,Хосе Карлос Сомоса.Модерую я, є місця. Реєструватись тут. 🗓️ 28 червня, субота, 16:00 Київ, Redeat, вул. Антоновича, 50🪓 Книжковий клуб з літературознавицею Серафимою Білою. Обговорюють «Зайчика» Мони Авад. Нагадаю, що маю з Серафимою записаний подкаст, де трошки й про «Зайчика» говорили. В контексті того, де народжуються монстри. Послухати його можна тут. 🗓️ 29 червня, неділя, 16:00 Київ, книгарня Vivat, вул. Петра Сагайдачного, 8👻 Це буде друга зустріч у межах проєкту «Засідання товариства опівнічників». Говоритимемо про задавнені таїни на основі двох текстів «Те, що бенкетує вночі» Т. Кінгфішер та «Дім Голлоу» Крістал Сазерленд. Реєстрація тут. Їсти гриби 🍄 🌚29червня в мене ще два Книжкові клуби за «Печерою ідей», але місць там давно нема, тому немає сенсу казати де і коли. Але знайте, що він є) Отакі будуть майбутні 2 тижні. І звісно це не все, куди я б хотіла піти. 📌 Діліться, куди ви йдете? Що класного будете бачити?in book we trust

В суботу в мене вже класично було два книжкових клуби, бо багато бажаючих і я розділила групи.Говорили про «Свічки догоріли» угорського письменника Шандора Мараї. Попри невеликий обʼєм — це все ж роман, в сюжеті якого — зустріч двох старих друзів: генерала та Конрада, які не бачилися 41 рік. Розмова при свічках — спроба дізнатись правду про той день, який змінив їхні життя назавжди. Але це не діалог двох людей, як можна подумати спочатку. Нам розказують про дитинство героїв, стосунки з батьками й жінками. Про світ генерала, якому ніколи не бракувало грошей, і його друга, що рахував кожну копійку. Один говорив про прочитане, інший про пережите.Теми піднімаються вічні — чи може існувати дружба між багатієм і бідним, що таке честь і гідність, про те, що час безжальний, але є те, що людина може пронести крізь роки. Особливо якщо це пошук правди, кохання чи помста.Чудові обговорення, чудові думки. Дійшли навіть до того, що дискутували — чи не придумав генерал усю цю зустріч. Наступною читаємо та обговорюємо — «Печеру ідей», Хосе Карлоса Сомоси. Українською, як і «свічки» є у видавництві «Апріорі». Повірте, нічого схожого на цей текст ви ще не читали.in book we trust

Якщо ви хочете почитати щось круте та незвичайне — «Печера ідей», Хосе Карлоса Самоси до ваших послуг. Українською у видавництві «Апріорі».Це — історичний детектив. Спочатку я дуже здивувалась, нащо одразу на перших сторінках така концентрація метафор, повʼязаних з волоссям. Часом доволі дивних. Але виявляється, це впало в око не тільки мені. А ще й перекладачу, який спілкується з нами. Він вважає, що в тексті, за який він взявся — ейдезис. Пояснює він цей термін так: це художній засіб, який винайшли давньогрецькі письменники, щоб лишати у своїх творах підказки або приховані повідомлення. Він полягає у повторенні певних метафор або слів, виокремивши які, проникливий читач отримає ідею або образ, не повʼязаний із основним текстом. Лишається тільки зрозуміти, «волосся», то про що? Загалом, розслідують вбивство юнака, який навчався в Академії Платона. До речі, свою школу останній відкрив у священному гаї, де за переказами була могила давньогрецького героя Академа. Гай і місцевість на честь героя називали Академією, назва поширилася на школу, ну і от дійшла до нас. Мені дуууже цікаво.Ось вона на сайті видавництва. І ціна як для такої якості та обʼєму прекрасна. in book we trust

Світ набагато цікавіший і складніший, ніж може описати реалізм, людський досвід виходить за його межі.Яким був візит солідарності Ольги Токарчук у столицю України.Скажу одразу, що такої насолоди від питань модератора, від відповідей авторки я давно не отримувала. Це щось надприродне. Зрештою нижче декілька питань-відповідей. Чи має фантастичне більший доторк до реальності, ніж простий реалізм? Світ багатший, щоб його можна було описати простими реченнями. Реалізму недостатньо. Людський досвід виходить за його межі, за межі простого віддзеркалення. Література дає можливість вийти за межі: ставити сумнівні питання, дивитись на світ очима тих, кого ми ніколи не зустрічали.Ольга ставить собі питання сама: «чи можу я в своїй ролі дати вам щось як письменниця?». Принаймні наразі вона хоче тілом бути тут. З нами. Авторка каже, що думає про війну в Україні щодня. Згадує як тільки почалось повномасштабне вторгнення курила біля готелю і не могла повірити. Бо звикла вважати, що «війна — це гріх минулого» і зараз це неможливо. Або ж дуже швидко закінчиться. Якби Ольга Токарчук писала про нашу війну, це був би…Погляд на світ жінки, яка втратила дім і рідних.Погляд пса, який не їв три дні й чекає порятунку в розбомбленому дворі.Погляд забрудненої річки.Погляд дітей, яких вивезли в росію і вони не розуміють, де вони. Це був би погляд очима малих речей, тоді світ більший, не такий як ми його звикли бачити. Це була б страшна книжка з різних перспектив.Писання — спосіб зрозуміти життя інших людей. Література — диво, яке ми маємо використовувати. Якщо це добра література, то вона завжди комунікує понад культурами.Як з’являються ідеї? Може бути щось почуте чи прочитане. Розуміння, що це буде книжка, приходить, коли стаєш одержимою, ідея заволодіває тобою повністю. Це може бути інтелектуальний гачок, щось незʼясоване, недосказане, нерозгадане. Або навпаки — історія, яку вже розказали, але в неї є подвійне дно.Українців переповнює гнів і ненависть до ворога. Чи може бути цей гнів праведним? Гнів — це те, що спричиняє розвиток. Закутане в пелюшки немовля, звільняється від них у гніві, що дає свободу й оборону своїх кордонів. «Ви, українці, маєте право на ваш праведний гнів».in book we trust

Навіщо росія скидає бомби на музеї? Чому так завзято руйнує місця нашої спадщини? ВчораTheUkrainian Publishing презентували свою першу книгу «Контурні карти памʼяті» — збірку есеїв, що дадуть глибше розуміння, чому окупанти так чинять з нашою культурою. Остання історія (всього їх девʼять), наприклад, про те, як росіяни грабували херсонський музей. Точніше про його співробітницю, якій довгий час вдавалось берегти колекцію.Ризикуючи життям, жінка вигадала, що через ремонт музею, цінні речі вивезено. Тягнула час, аби тільки росіяни не здогадались пошукати ретельніше. Адже насправді колекцію просто спустили у підвал ще до лютого. На презентації багато говорили про те, як ми мало знаємо себе. Регіони, де не були, та навіть ті, звідки походимо. Але краще пізно, ніж ніколи. А може ще й не пізно — дізнатись яким, наприклад, був Донбас до вторгнення, Крим до анексії, Херсонщина до окупації, берегти, що маємо і триматись за місця, що любі серцю. Наприкінці презентації кожен мав можливість відмітити на карті свої ❤️in book we trust

Спочатку було анімеА вже потім геніальні фільми про те саме. Про це зокрема говорили на Miyazaki Day перекладач книги «Дивовижний світ Хаяо Міядзакі» від видавництва BOOKCHEF Маркіян Оліярник та кінокритик Константин Рильов. Наприклад, «Початок» Крістофера Нолана — аніме «Паприка». «Матриця», братів (тепер сестер) Вачовські — «Привид в обладунках». Вкінці розмови обох спікерів попросили назвати пʼять причин, чому подобається Міядзакі. Отож 👇• Його фільми роблять так, що ви відчуваєте себе частиною історії. Не просто дивишся з 🍿, а переживаєш разом з героями. • Життя наповнюється магічним — і вам потім здається, що ваша ковдра рухається, а ось і ручка поповзла. І це не лякає, а захоплює. До вас може говорити канделябр чи світильник. Ви розумієте, що вони не такі як були вчора. • Зміна соціальних ролей — Міядзакі змінює стандарти, як зображує дітей, літніх людей, персонажок — це вже не просто принцеси, яких треба рятувати. Їхня роль набагато визначніша. • Роботи Міядзакі вчать не здаватись, у яку халепу ти б не потрапив — в тебе є шанс. • Він вдало поєднує культурні фони: японський фольклор та західну естетику. Боги та люди в Міядзакі поруч. Натиснув кнопочку і ти вже з Богом на звʼязку.Заздрю тим, хто любить творчість Міядзакі, для них такий фестиваль справжнє свято. Вже відомо кому буде присвячений новий, який пройде влітку. Скоро натякну. А поки піду фотографувати підсвічник, щоб ви вгадали з якої то роботи Міядзакі.in book we trust

Шовкові простирадла Валерії В. Растет: сьогодні авторка презентувала другу частину циклу — «Засліплення» Всього планується сім. До речі, вже й третя готова, наразі на етапі правок від бета-рідерів. Проте світ стає обʼємнішим, а отже потребує більше часу на опрацювання. Одна з фішок текстів — авторка фанатіє від деталей. Тому якщо це постіль з шовку, то це таки на щось вплине. Може не зараз, але ви запамʼятовуйте. Квіти, запахи, кольори — важливі. Навіть їжа. Згаданий у тексті десерт «київська троянда» — реально існує. Говорили про те, що якщо в першій частині багато романтики, то друга — дарк фентезі. У світу є свій прототип. Це — Україна, можна впізнати і червоний корпус університету Шевченка. Як і перша частина, друга — охоплює події кількох днів. Тобто сім книжок — це плюс-мінус 3 місяці 👀Я нахабно припхалась на презентацію другої книги, не читаючи першої. Відповідно через мене не могли говорити зі спойлерами. На що я розраховую? Може почекаю всі сім і тоді прочитаю, як дивлюсь серіали — всі серії підряд, а не чекаю тиждень на вихід нової.Прочитати цікаво, бо у Валерії все більше фанатів. Хтось розказував, що обожнює сцени, де на дивані з тигром пʼють слабоалкоголки, хтось згадував про дуб і видіння. Мені, яка хоч і не розуміла чому тигр пʼє безалкоголки — все одно було цікаво. За це окремий плюс модераторці — Валері Атмосферниці, яка щиро любить і вболіває за цю історію. Запамʼятала ще таке — любовного трикутника немає.Видає цикл «Віхола». Ось друга частина на сайті видавництва.in book we trust

У своєму інтервʼю автор і творець серіалу «Рампол із Бейлі» Сер Джон Мортімер поділився історією:«Зазвичай отрута — зброя жінок, однак я охоче згадую справу одного радника з Вельсу, котрий труїв усі і всіх, просто не міг зупинитися. Поводився він дуже ввічливо. Тому чоловікові належать найвідоміші слова за всю історію вбивств. Подаючи гостю отруєну булочку, він сказав:Щоб дізнатись відповідь — вам потрібно заглянути в епіграф книги «Отрута на будь-який смак», Ніла Бредбері, що вийшла українською у «Нашому форматі».Жартую, ось: Подаючи гостю отруєну булочку, він сказав: «Перепрошую за пальці».У фразі вочевидь багато про що: і про англійську стриманість, і про те, що часто вбивства відбуваються в родинному колі або серед близьких людей. Книжка на сайті ось. Загалом вона про 11 смертельних речовин і про вбивць, що їх застосували.До речі, щодо «Рампола», то окрім старого серіалу є ще відносно свіжа радіопостановка, створена BBC Radio 4, де роль молодого Рампола виконав Бенедикт Камбербетч. Безкоштовно не знайдете, але за гроші можна послухати.Сподіваюсь, що після книжки я таки дізнаюсь правду — чи дійсно треба себе по-трошки щодня труїти, аби коли отруїть хтось інший — було все одно. Я так не роблю, якщо що, але про таку «схему» памʼятаю з уроків історії у школі.in book we trust

Що придбати у видавництва РМ? «Книжкова країна» стартувала. І треба думати, які книжки придбати на фестивалі. Обов’язково заходьте на стенд видавництва РМ. Ось кілька моїх рекомендацій, що там точно варте уваги: «Піранезі», Сюзанна Кларк Моя порада — краще нічого не знати про цю книгу перед тим, як її читати. Так можна отримати кращий читацький досвід, бо це класно побудована історія, коли тобі спочатку нічого не зрозуміло, але з кожною сторінкою все вибудовується в єдину картину. Але якщо ви щось про неї вже знаєте, то не думаю, що це завадить отримати насолоду. Тому читайте точно. «Апґрейд», Блейк Крауч Тут вже можете читати анотацію) Історія, яка виконує свою основну функцію — дає читачу розважитися. Особливо, коли маєш мінімальні знання про ДНК, бо тоді, мабуть, більше віриш в описаний світ. Якщо коротко, Крауч пише про чувака, якому хакнули ДНК і зробили його майже надлюдиною: з ідеальною пам’яттю, здатністю запам’ятовувати будь-яку інформацію максимально швидко й фізичні можливості теж апґрейднулись. Класно? Мабуть. Є лише два питання: хто і навіщо це зробив? «Місто», Валер’ян Підмогильний Якщо ви досі не читали цю книгу — прочитайте, будь ласка. Якщо читали — спробуйте ще раз. Та в будь-якому випадку її точно варто мати у власній бібліотеці. І ще бонусна рекомендація від Валентини:Коли оце так спекотно як зараз — беріть Рут Веа «Одне за одним». Там прямо відчувається від тексту холод, про який пишуть. Я серйозно читаю зимові трилери весною і літом.А ви що рекомендуєте у них придбати? #promo