Telegram statistics channel - @inbookwetrust

1944 рік. У Буенос-Айресі з'являється збірка «Ficciones» Хорхе Луїса Борхеса — книга, яка згодом змінить уявлення про літературу. Це збірка коротких оповідань, у яких Борхес досліджує поняття нескінченності, часу, альтернативних реальностей і лабіринтів, як буквальних, так і метафізичних. У його текстах історії стають дзеркалами одна для одної, а читач опиняється у світі, де істина завжди багатогранна. Саме ця збірка вплинула на те, як література почала трактувати поняття реальності — як щось нестабільне, що залежить від того, хто її описує.Через десятиліття юний Ернан Діас відкриє для себе Борхеса. Він стане для нього чимось більшим, ніж просто автором. «Його тексти — це ідеї, що вибухають, залишаючи за собою цілий всесвіт», — згадує Діас. У 2012 році Ернан напише власну книгу про Борхеса під назвою «Borges, between History and Eternity» («Борхес, між історією і вічністю»), де досліджуватиме, як аргентинський письменник вплинув на літературні традиції. Борхес змінив підхід до тексту, зробивши його багатовимірним. Він об'єднав високу філософію з жанровою літературою, довівши, що навіть детектив чи наукова фантастика можуть бути частиною великої культурної розмови.Діас називає цей підхід «переосмисленням ієрархії літератури» і використовує його в «Довірі», створюючи текст, де кожна частина є одночасно самостійною і відображенням інших.Для Діаса Борхес став не лише джерелом натхнення, але й прикладом того, як історія може розгортатися у безлічі напрямків, залишаючи читача досліджувати кожну можливу версію правди.Тож читайте Довіру — і шукайте в ній, чия версія дійсно правдива. І чи існує така версія взагалі?in book we trust

1992 рік. Донна Тартт публікує «Таємну історію», роман, який стане каноном «Дарк академії». Ця книга розповідає про студентів елітного університету, які потрапляють у вирок аморальності, інтелектуального гедонізму та злочинів. Через тридцять років Ребекка Кван вирішує переосмислити цей жанр, привносячи в нього новий вимір — критику імперіалізму.«Вавилон» охоплює багато тем, але його серце — це стосунки між чотирма головними персонажами: Робіном, Рамі, Віктуар та Летті. Ось що каже про це та процес написання історії сама Ребекка Кван:«Я вважаю, що те, що робить жанр Дарк академії таким привабливим, — це складна, майже туманна динаміка стосунків між друзями; людьми, яких ви зустрічаєте в ключовий момент життя, коли ви ще шукаєте себе.Немає нічого більш захопливого та тендітного, ніж група друзів, де всі трохи закохані одне в одного і водночас ненавидять одне одного через це. І немає нічого болючішого, ніж момент, коли ця група вирішує відштовхнути когось. Саме тому Таємна історія Донни Тартт така потужна.Робін, Рамі, Віктуар і Летті взаємодіють крізь призму соціально-економічного становища та колоніальної ситуації, і гра з цією павутиною любові та ненависті була для мене неймовірно цікавою.Головний виклик полягав у тому, що я писала книгу під час першої та найстрашнішої фази глобальної пандемії. З технічної точки зору нічого складного для мене не було — я люблю дослідження, і створення складних сюжетних ліній для мене вже стало другою натурою після роботи над трилогією «Макова війна» Але основна частина Вавилону була написана між весною 2020 та весною 2021 року, коли я перебувала на ізоляції зі своїм партнером у Флориді. Я не могла бачитися з друзями чи родиною. Я відклала початок докторської програми, щоб мати можливість навчатися очно, і відсутність академічного середовища дуже мене гнітила.Я не люблю писати фултайм і ненавиджу залишатися наодинці зі своїми думками. Тому цей період був для мене дуже важким, і кожен написаний абзац здається справжнім дивом. Я була переважно пригнічена під час написання книги, і зараз, перечитуючи її, я дуже пишаюся роботою, хоча не можу згадати жодного дня 2020 року, коли б відчувала задоволення від своєї роботи». in book we trust

Поки готувала добірку новинок для медіа (і це тільки перша частина) зрозуміла як мені багато ще треба 😅 Сама собі продала, коротше кажучи.Наприклад, зверніть увагу, що у видавництва «Апріорі» буде ще один роман від Хосе Карлоса Сомоси — «Дама номер 13»:Світом поезії правлять 12 муз — 12 впливових дам, здатних перетворювати слова митців на могутню зброю, що змінює світ. Хто ці жінки, знання про яких може коштувати життя? І хто насправді ховається за іменем «дами номер тринадцять»?Можливо, якби я не читала його «Печеру ідей» разів так зо пʼять, то оминула б анонс. А так — 100% буду читати, бо знаю на що здатний автор. Завдяки новинці «Інструменталістка» Гаррієт Констебл (видавництво «Vivat») я почитала інтервʼю з авторкою, звідки дізналась, що Вівальді викладав у сиротинці. Роман — історична драма на основі реальної історії, з цим повʼязаної. Про темний бік геніальності, класичну музику і все це в сетингу Венеції. Ну так, зізнатись соромно, але поки Ребекка Кван не написала «Катабазис» — я не знала про це слово і відповідно його значення. Але тепер замість «хто не падав, той не вставав» маю гідну заміну — без катабазису, не буде анабазису! Чекаємо роман з друку та вриваємось читати про пекло. Видавництво «Жорж». Я вже в процесі читання «На цій Землі прекрасні ми лиш мить» Оушена Вуонґа, видавництво «ARTBOOKS».З перших сторінок це дуже меланхолійно. І одразу ж зрозуміло, що це зокрема про війну…(in book we trust

У 2014 році Девід Мітчелл, відомий своїми складними та багатошаровими романами, вирішив випробувати новий формат оповіді. Він створив акаунт у Twitter і опублікував там коротке оповідання під назвою «The Right Sort», розповідаючи історію від імені 13-річного хлопчика, який приймає Валіум і відвідує загадковий будинок у провулку Slade Alley.Цей експеримент із форматом мікроблогінгу дозволив Мітчеллу дослідити нові способи взаємодії з читачами та випробувати себе в обмеженні 140 символів на твіт.«Я був трохи збентежений, маючи цей акаунт у Twitter, який мій видавець використовував лише для анонсів, — зізнавався Мітчелл. — Потім я подумав про використання акаунту як засобу для художнього твору, і це мене зацікавило». Оповідання отримало позитивні відгуки, і Мітчелл вирішив розширити його до повноцінного роману. Так народився «Дім на збіччі» — книга, що поєднує елементи горору та містики, розповідаючи про загадковий будинок, який з'являється кожні дев'ять років, і заманює до себе нових жертв.in book we trust

Як курс з письменницької майстерності допоміг кар'єрі Ребекки КванOdyssey Writing Workshop — це шеститижневий курс, який щоліта проводиться в кампусі Коледжу Святого Ансельма в Гоффстауні, Нью-Гемпшир, США. Його заснували у 1996 році і цей воркшоп спрямований на допомогу авторам у вдосконаленні їхніх навичок написання фентезі, наукової фантастики та жахів.Програма поєднує в собі поглиблені лекції, детальний зворотний зв'язок та індивідуальне наставництво. Заняття проходять понад 4,5 години на день, 5 днів на тиждень, а студенти використовують вечори та вихідні для написання, обговорення робіт однокурсників та виконання інших завдань.В 2016 році цей воркшоп пройшла Ребекка Кван. До Odyssey у неї була лише одна жорстка і непохитна умова: писати 2000 слів на день, кожного дня, незалежно від того, наскільки вони погані. «Я ніколи не відвідувала курсів з творчого письма, тому абсолютно не розумілася на ремеслі, структурі сюжету чи створенні світу. Я купила кілька книг про жанрове письмо і вчилася по ходу роботи, використовуючи підхід «зроби сам».Я інтуїтивно використовувала багато хороших технік і прийомів, але Odyssey допоміг мені усвідомити, як правильно їх використовувати. Я також мала купу поганих звичок, і Джин Кавелос допомогла мені їх позбутися. Odyssey прийшов у моє життя саме в потрібний момент. Я втратила впевненість у собі та своїх навичках письма, але воркшоп допоміг її повернути. Я не впевнена, чи змогла б написати другу книгу без підтримки Джин.Одне із головних правил, яке я завжди використовую: на кожному етапі плану головний герой має щось робити. Кожен крок має бути прямим наслідком вибору головного героя, незалежно від того, чи є він успішним», — розповідає авторка. У 2024 році Ребекка Кван повернулася до Odyssey Writing Workshop як запрошена лекторка, ділячись своїм досвідом та знаннями з новим поколінням письменників.in book we trust

Кінець 1980-х. Лондон. Кадзуо Ішіґуро вирішує випробувати те, що сам назвав «краш-процесом». Це означало повну ізоляцію, жодних соціальних заходів і розваг, лише робота — від ранку до вечора. Для Ішіґуро це був експеримент, чи зможе він зануритися настільки глибоко у творчий процес, щоб написати роман за надзвичайно короткий термін.Ідея «Залишку дня» вже формувалася в його свідомості. Він прагнув створити історію, що досліджує теми пам'яті, втраченої можливості й відданості. Тому протягом чотирьох тижнів письменник працював по десять годин на день. Його дружина Лорна взяла на себе всі домашні справи, щоб забезпечити чоловікові повну концентрацію.«Протягом чотирьох тижнів я не мав робити нічого, окрім писати — з ранку до вечора. Я повністю відрізав себе від соціального життя й намагався зануритися у світ книги», — згадував Ішіґуро. Це допомогло йому створити атмосферу, яка передає глибину самотності й роздумів героя.Ішіґуро завершив драфт рукопису за місяць. Цей метод дозволив йому досягти того емоційного напруження, яке стало однією з найсильніших рис роману.«Залишок дня» став не лише тріумфом його методу, але й доказом того, що інтенсивний творчий процес може дати виняткові результати. У 1989 році роман отримав Букерівську премію і закріпив за Ішіґуро статус одного з найвидатніших письменників свого покоління.І взагалі «Залишок дня» хороше нагадування, як людина може вигадувати власну історію, навіть якщо реальність від неї сильно відрізнялась.А ось тут ми писали про те, як цей роман вплинув на кар’єру Джеффа Безоса. in book we trust

Якою буде «Одіссея» Крістофера Нолана? Один з найочікуваніших фільмів — це екранізація культової «Одіссеї» Гомера від культового Крістофера Нолана. Трейлер стрічки можна глянути ось тут. Прем’єра вже у липні. Виконавець головної ролі Метт Деймон сказав, що цей фільм — вершина його кар’єри:«Кожна локація в цьому фільмі була б найскладнішою локацією в будь-якому іншому фільмі, над яким я коли-небудь працював.Будь-який день фільмування був важчою роботою, ніж будь-який день на будь-якому іншому фільмі, який я робив. І я любив кожну хвилину цього». А ось слова Роберта Паттінсона:«Мене буквально посадили б, якби я щось розповів, але, думаю, це буде щось неймовірне. Для мене це був приголомшливий досвід, і я брав участь лише в частині проєкту. Я ніколи в житті не бачив, щоб люди працювали над фільмом настільки важко. Тож що б у них не вийшло — це буде вражаюче». Фільм також вже подивився Джонатан Нолан, брат Крістофера та співавтор його деяких фільмів:«Це приголомшливо. Це неймовірне досягнення… У молодості мене дуже захоплювали “Іліада” й “Одіссея”, і ми з Крісом мали кілька цікавих розмов про те, куди він веде цю історію. Це видовищний фільм». in book we trust

Ходіть на книжкові клуби — це класно. І зараз поясню чому. Їхала назад на таксі і мене водій питає: «що з вами?». Я відповідаю, що захитує сильно. Він такий: «а як ви зазвичай їздите?». Кажу, що за кермом і там мені абсолютно ок. Водій питає, де зараз машина? Кажу, що застрягла, буксує, лишила її в полі) Він каже: так давайте я витягну. І не витяг. Бо не знайшов гачок на машині. Але знайшов двох чоловіків, які штовхнули і моя автівка, що понад три дні стояла і не могла рухатись — поїхала! А якби я не поїхала на клуб, а була б вдома, то далі страждала, що не на ходу. Тому, ось магія «Лун» Пилипа Білянського. В мене з ними завжди найкращі пригоди. Ми встигли багато поговорити з автором, не думаю, що вгадаєте про що. Але і про творчість теж. Відкрила у собі скіл розказувати про Марлона Джеймса. Зазвичай, якщо заходить мова про книги — я говорю про Пилипа Білянського і його «Луни». Що вам варто почитати. А коли біля тебе Пилип Білянський, то це не так легко. Тому в хід пішов «Чорний Леопард, Рудий Вовк». Мені тексти по-хорошому схожі. Дякую Юлі, що влаштовує такі класні зустрічі. Тепер ми ще й знаємо, що Артем Поспєлов виконав обіцяне і написав «Сидіан». Якщо вам важко запамʼятати назву — я запамʼятала через слово «субсидія». Субсидіан. Хай вибачає мене Артем, але він, мабуть, ще з часів відгуку на «Амок» на мене злий, то мені нема чого втрачати. Книгу чекаю. І вона не про субсидії. Це — кіберпанковий майндхантер. Ось тут пруф, що це не Пилип розказав, а що я знала це сама дуже давно. А ще стало відомо, що ще одна авторка, яку я щиро люблю — дописала свій роман у новелах і видасться його в «Лабораторії». Вже скоро оголосять передпродаж. in book we trust

Як книга «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро змінила життя Джеффа Безоса та допомогла йому створити AmazonОдного разу молодий Безос відкрив для себе «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро. Ця історія життя дворецького, сповненого жалю, вразила його мов блискавка. Згодом вона допомогла Безосу створити власну філософію. У центрі книги — Стівенс, англійський дворецький, який пожертвував усім заради «професійної гідності». Але наприкінці життя він усвідомлює нищівну правду:◽️Його гідність була в’язницею◽️Він ніколи не жив для себе◽️Усе його життя минуло в страхуЦе усвідомлення потрясло Безоса. У 30 років він був наймолодшим старшим віцепрезидентом у D.E. Shaw:◽️Заробляв багато грошей◽️Був на шляху до партнерства◽️Жив мрією Волл-стритАле щось не давало спокою. Саме тоді Безос звернув увагу, що використання інтернету зростає на 2300% щороку. Перед ним постає вибір:◽️Залишитися в «золотих кайданах»◽️Поставити все на інтернетІсторія дворецького, сповнена жалю, не давала йому спокою. Так народилася знаменита Regret Minimization Framework — «модель мінімізації жалю» — треба уявити себе у 80 років, озираючись на своє життя, і поставити собі питання: «Чи шкодуватиму я про це рішення?». Безосу стало все зрозуміло.Як і для Стівенса, грати безпечно виявилося найризикованішим вибором, тому він обрав свій шлях створення Amazon. Українською книгу можна придбати у Видавництві Старого Лева ось тут. in book we trust

«Снігове морозиво», «Лев у цирку не сміється», «Мій друг снігур» — переможці Всеукраїнської премії дитячої літератури «Гуманна книжка» від UAnimals«Лев у цирку не сміється», Ганна Булгакова «Чарівну книжку про какашки», думаю, ви всі вже в родині маєте. Тому точно знаєте її авторку — Ганну Булгакову. Додаю до маст гев тепер ще й «Лев у цирку не сміється» від Ганни. Як почувається чорна пантера в маленькій клітці приватного зоопарку? Чого найбільше хочеться дельфіну в дельфінарії? Чому лев у цирку не сміється? Відповіді дітлахи дізнаються з цієї книжки-інтерв'ю безпосередньо від тварин. Зворушливі історії та мрії тварин не залишать байдужими і розкриють інший бік цирків, зоопарків і фотопослуг. Ілюстраторка — Каріна Шуба. Видавництво — «Ранок». Ось книжка на сайті. «Снігове морозиво», Катерина ЛазіркоДоречі, це книжка — одна з чотирьох, пов’язаних між собою. Головні герої усіх історій є сусідами на Мрієздійснювальній вулиці.Зебренятко Леслі хоче знати про все на світі й просто обожнює морозиво. Одного спекотного дня Леслі зустрічає родину білих ведмедів і дізнається про глобальне потепління, через яке тануть сніг і лід. А що ж тепер буде з морозивом? Чи не час його рятувати, а разом із ним — і всю планету? Ілюстраторка — Ірина Потапенко. Видавництво — «Час майстрів». Ось книжка на сайті. «Мій друг снігур», Надійка ГербішТільки подивіться, який він смішний. Книжка вже спонукала десятки людей повісити годівнички, можливо надихне й вашу родину. Дана дуже любить пташок. І її будинок над озером з чудовим садом — найкраще місце для спостереження за ними. Адже Данин тато змайстрував чудові годівнички, а сама вона традиційно готує для пернатих насіння на зиму. У кімнаті дівчинки висить велетенська мапа, і щодня Дана записує, кого з пташок їй уже пощастило побачити. На жаль, жодного разу їй не доводилося зустріти снігурів. А саме про це дівчинка мріє найбільше. І ось напередодні Різдва її чекає справжнє диво.. Ілюстраторка — Анна Сурган. Видавництво Старого Лева. Ось книжка на сайті. Нагадую, що Премія відзначає книжки, які говорять із дітьми про людяність, співчуття й відповідальність. Тому список — чудовий орієнтир, що купити своїй дитині чи на подарунок.💔 Окрему спецвідзнаку отримала «Татусева книга» Володимира Вакуленка (ілюстраторка Наталка Гайда, Видавництво Старого Лева). in book we trust