in book we trust | Добра людина на Рорці написала дуже помічний відгук-ключ, який відкрив...

Добра людина на Рорці написала дуже помічний відгук-ключ, який відкрив для мене ідеальний на цей момент спосіб читати «Фаренго». Треба було просто відпустити ситуацію. Бо я бралася виписувати, хто з якої планети і хто кому який родич. А потім згадала, що при перегляді «Зоряних воєн» я ж не стопаю кадр, щоб записати, скажімо, хто з якої планети в цьому барі? До речі, прозаїчно, що локація, в якій у нас була презентація, як раз мені нагадала бари із «Зоряних воєн». Тільки, будь ласка, не подумайте, що я порівнюю людей із прибульцями/ящерами, рептилоїдами. Це надзвичайно круті люди, які дочекались події, знайшли нову локацію попри все. Ну і в мене вже був момент, що я процитувала «Фаренго» про тормагів, а Володимир Аренєв запитав чи то я не про нього) То я оце уточнюю. Загалом свою модерацію я будувала навколо особистості самого пана Єшкілєва. Бо розказати про «Фаренго» нереально. До прикладу, на питання, яка країна найбільше імпонує, Володимир Єшкілєв в одному із своїх інтервʼю називає Індію:Це країна, яка, з одного боку, зберегла найдавніший пласт життя, в тому числі метафізичного, якому багато тисяч років. Це країна, де святилища храмів тисячоліттями стояли неруйнованими і незайманими. А з іншого боку, це країна, яка надзвичайно толерантна, сучасна, органічно вписана у 21-е століття. Індія так само відправляє дослідницькі зонди на Марс, як і молиться в тисячолітніх храмах. Оце поєднання модерного і архаїчного, яке одне одному не заважає, мені страшенно імпонує.  Щоправда, запитати встигла я дуже мало. У відео до вашої уваги — відповідь Володимира Єшкілєва про те, що таке добро. Зацініть рівень розмови, якщо питання з залу звучить: «що таке добро»? 😅Загалом, я хочу цим постом донести, що «Фаренго» можна читати, маючи різний бекґраунд. Не обовʼязково зчитувати полеміку з Айзеком Азімовим, роздумувати, що в певний період часу може принести імперія та чи давати клонам право голосувати на виборах. Ну принаймні, мені все це не завадило насолодитись читанням. А одне з ключових для мене після «Фаренго» — що зараз не так уже й погано. Завжди може бути гірше. «Хуже нє будєт». Ну чому ж? Буде. Але зараз я про дуже далеке майбутнє, не хвилюйтесь якщо що. Нас уже не буде в такому вигляді як зараз. А от зараз ми є — то ж треба кайфувати. Приблизно так ми й закінчили нашу презентацію. Чому б не кайфувати, читаючи «Фаренго»?in book we trust