in book we trust

Шановні наші читачі, друзі видавництва «Жорж»!Ми потребували невеликої паузи в комунікації, щоб оговтатися та оцінити ситуацію. 1 серпня росія завдала удару по харківському логістичному центру RNK-Ranok. Там зберігалися й книжки видавництва «Жорж».Згоріло все. У цифрах це близько 400 000 книжок. Збитки перевищують обсяг наших річних продажів. Ми щиро вдячні вам за те, що запитували, як ми, хвилювалися за нас і підтримували. Це дуже цінно.На щастя, наша команда жива. І це найголовніше. Решту ми будемо відновлювати.Як можна нас підтримати просто зараз?• зробити передзамовлення наших книжок (у закріплених сторіз);• придбати книжки видавництва «Жорж» у книгарнях ваших міст або на сайтах наших партнерів;• поширити цю інформацію;• зробити благодійний внесок на підтримку видавництва 👇Найменування отримувача: ТОВ ВИДАВНИЦТВО ЖОРЖКод отримувача: 40301707 Рахунок отримувача: UA56 305299 00000 26000045929569 Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"Попри всі труднощі, ми зробимо все, аби вистояти та продовжити те, що створювали. Разом із вами 💙Дякуємо! Команда «Жорж». #підтримайтекнижковусферу #купітькнижкужорж #жоржпідтримка 

Зрада речей. Невловне спотворення дійсності. Цей прийом наразі найчастіше використовують для трилерів, щоб залякати лінивого товстосума й мотивувати його на активне розслідування. Проте в горорі досягають не тільки інтриги й паніки, але стану сумнівності реальності. Якщо остання схожа на дзеркальний лабіринт, якого саме ти збираєшся перемагати звіра? Себе? Вже о 19:00 сьогодні ми з Серафимою Білою будемо чекати вас у прямому ефірі на сторінці видавництва «Жорж». Подія відбувається у рамках Національного тижня читання. Поговоримо про жанр, обовʼязково про фільм «Обсесія» та як нонфік Серафими «Анатомія жаху» допоможе краще розуміти горор і світ. І ще пару улюблених уривків із книги:Звертається людина до Всесвіту: — Ну чому я?! Всесвіт: — А чом би й ні Спочатку це були жаби, потім сарана, потім дистанційні удари безпілотників. Очевидно, Бог карав нас. Бог карав нас, але ми були щасливі, бо принаймні знали, що Бог існує. Під час ефіру за питання, яке припаде нам найбільше до душі — автора чи авторку чекає книжковий комплімент.Побачимось!in book we trust

Знайти своїх, «Рогата жаба» і понад 20 українських авторів і авторок: що нам обіцяє фентезі вечірка на BestsellerFest Розпитала Олену Кузьміну, яка курує велику програму фентезі у рамках фесту, і маю для вас ексклюзив. Скажіть, будь ласка, як виникла ідея влаштувати вечірку українського фентезі?О. К. Ідея вечірки, як і загалом ідея додати окремо локацію для програми фентезі, належить засновниці фестивалю Мар'яні Савці. Вечірка буде присвячена саме авторам і авторкам українського фентезі. На вечірку потрібен додатковий квиток на вхід — 600 грн. (Квиток передбачає вхід із 17:00, а сама вечірка починається з 19:30, правильно?)О.К. Так, по часу все вірно. Кількість місць обмежена?О. К. Так, кількість місць обмежена, але локація простора й ми плануємо, що всі бажаючі комфортно розмістяться. Що буде на вечірці? Про що вже можна сказати. Які активності, сюрпризи чи спеціальні гості чекатимуть на відвідувачів?О. К. Вас чекають 22 сучасні українські автори й авторки фентезі — Павло Дерев'янко, Світлана Тараторіна, Дарія Піскозуб, Ірина Грабовська, Наталія Матолінець, Наталія Довгопол, Анастасія Нікуліна, Аліса Корж, Марина Ніцель, Катерина Корнієнко, Володимир Кузнєцов, Валерія Савотіна, A. Achell, Мія Марченко, Катерина Пекур, Наталя Кош, Дара Корній, Катерина Юнакова, Яся Білак, Генрієта Кацер, Аліна Дихман і Катерина Шильпп. Також після літературної частини буде виступ гурту «Рогата жаба». Ще ми готуємо невеличкі інтерактиви з авторами та авторками, гості зможуть отримати від них передбачення на вечір. А для самих гостей ми зробимо інтерактив для нетворкінгу — на вході буде змога обрати кольорову стрічку, яка відповідає жанровим уподобанням і легко знайомитися зі «своїми». Які очікування?О. К. Поспівати під «Рогату жабу» й щоб гості сміялися з наших жартів. А якщо серйозно — то познайомити гостей з розмаїттям українського фентезі й показати, що в нас уже є багато текстів на будь-який смак. Чи планується дрес-код?О. К. Ми плануємо заохочувати гостей додавати до своїх образів елементи з обкладинок книжок українського фентезі — кольори, прикраси, квіти, тощо. А для кожного, хто сфотографується з відповідною книжкою та поділиться фото в соц мережах, буде маленький приємний бонус. Але ми будемо раді й гостям у більш вигадливих вбраннях. Якщо людина/читач не є фанатом фентезі, йому буде цікаво?О. К. На мою думку, все ж навряд, бо це все ж дуже фентезійний двіж. Чи плануєте зробити цю вечірку щорічною традицією, чи поки що це цьогорічний експеримент?О. К. Сподіваюся, що експеримент вийде вдалим і стане традицією.На які українські фентезійні тексти, що вийшли цього року, ви б радили звернути увагу?О. К. Мій особистий топ це мітологійне «Дея та всі її прокляття» Валерії Вести, продовження дилогії «Промені Аласі» Аліси Корж, нова книжка Катерини Корнієнко «Грибних справ підмайстра». Також незабаром візьмуся за новинки Світлани Тараторіної та Ірини Грабовської. І, звісно, збірка «Пісні світанку» — це чудова можливість відкрити для себе багато нових імен. Питання від тривожних людей тривожним людям: чого ви самі трохи побоюєтесь перед цією подією, а на що найбільше сподіваєтеся?О. К. Як тривожна людина тривожній людині — побоююся абсолютно всього (і не трохи). Це поки що наймасштабніша подія, до якої я колись долучалася. Буду також її вести, вже малюю собі картинки, як я гучно жартую в мікрофон на всю цю величезну локацію, і ніхто не сміється. Западає зловісна тиша. Краще я не буду продовжувати.А найбільше сподіваюся, що гостям і колегам буде комфортно в колі своїх. Фентезі нарешті стає помітною частиною літературного процесу, а не «казочками» чи «ескапізмом», тому для мене велика честь створювати простір саме для фентезі.Пару слів для тих, хто ще вагається чи треба їм їхати на BestsellerFest.О. К. Оскільки Книжкова країна ще не скоро, немає чого вагатися.Класна й величезна фестивальна локація, літній Львів, ріки кави, чудові автори й авторки. Чекаємо!P.S. Нагадаю, що в самої Олени вийшов роман «Батьковбивця» — пригодницьке фентезі, що увірвалось у топ-10 продажів видавництва.

«Катабазис», «Наші дружини на дні морському», «Сирени»: Книжкова країна оголосила довгий список на Премію книжкових блогерів Тепер із 35 книжок читачі мають обрати 5. Голосування на сайті фестивалю триватиме до 31 липня.Ось повний перелік довгого списку:1. «Мої друзі», Фредрік Бакман (#книголав)2. «Божественні супротивники», Ребекка Росс (РМ)3. «Жінки», Крістін Генна (РМ)4. «Тисяча осяйних сонць», Халед Госсейні (Видавництво Старого Лева)5. «Життя після “так”», Тейлор Дженкінс Рід (ARTBOOKS)6. «Опівнічні діти», Салман Рушді (Фабула)7. «Завіт води», Абрахам Вергезе (ARTBOOKS)8. «Катабазис», Ребекка Кван (Жорж)9. «Поховай наші кості в опівнічній землі», В. Е. Шваб (#книголав)10. «Інциденти у нас вдома», Джош Малерман (Ще одну сторінку)11. «Наші дружини на дні морському», Джулія Армфілд (Ще одну сторінку)12. «Сирени», Емілія Гарт (Glimmer)13. «Траурно ваш», Айві Фербенкс (Glimmer)14. «Пташиний короб», Джош Малерман (Лабораторія)15. «Ми — Легіон, ми — Боб», Денніс Тейлор (Lobster)16. «Послухач», Петра Стеглікова (Богдан)17. «Пам’ять під назвою Імперія», Аркаді Мартін (Vivat)18. «Затруєна чаша» (цикл «Тінь Левіафана»), Роберт Джексон Беннетт (Апріорі)19. «Аґла. Алеф», Радек Рак (Видавництво Жупанського)20. «Місто сходів», Роберт Джексон Беннетт (Апріорі)21. «Фамільяр», Лі Бардуґо (Vivat)22. «Псалом для дикостворених», Бекі Чемберс (Vivat)23. «Повернення Рейчел Прайс», Голлі Джексон (READBERRY)24. «Пісня Ахілла», Медлін Міллер (Vivat)25. «Світанок перед Жнивами», Сюзанна Коллінз (BookChef)26. «Не закохані», Алі Гейзелвуд (Vivat)27. «Чорти», Джо Аберкромбі (Nebo BookLab Publishing)28. «Одне темне вікно», Рейчел Ґілліґ (Nebo BookLab Publishing)29. «Бджолине жало», Пол Мюррей (Видавництво Старого Лева)30. «Якщо зі світу зникнуть коти», Ґенкі Кавамура (Ще одну сторінку)31. «Весільний народ», Елісон Еспач (Фабула)32. Проєкт «Аве Марія»», Енді Вейр (Видавництво 333)33. «Книга гуски», Іюнь Лі (Видавництво Старого Лева)35. «П’ята фігура», Робертсон Девіс (Видавництво Stretovych)35. «Бірнамський ліс», Елінор Каттон (Лабораторія)Проголосувати можна за посиланням. Ви за кого? in book we trust

Настрій, скажімо так, не дуже. Але мене супер рятують фільми на сайті Довженко Центру Якими раніше були наші міста, особливо Київ, яким було життя наших однолітків 30 років тому, які теми важливо було підняти в ті часи. Поки що мені сподобалась усе, що я подивилась. Якщо не знаєте, який фільм обрати (вони майже всі по 85 гривень за прокат на декілька днів), то на сайті є рейтинг 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.Це масштабне опитування представників(-ць) національної та міжнародної кінокритичної спільноти, метою якого є переосмислення вітчизняного кіноканону та спроба визначення кращих українських фільмів за всю історію існування кінематографу. Зверніть лиш увагу, що деякі російською, але всюди мають бути українські субтитри. Плеєр там так собі, але воно того варте, дуже дякую за таку можливість.Є от «Дика любов» Віллена Новака. До речі, ще нещодавно можна було подивитись у кінотеатрі «Жовтень». «Приятель небіжчика» В'ячеслава Криштофовича. Тут прям треба опис, бо Головного героя фільму Анатолія кинула дружина. На дворі 90-ті. Поки всі знайомі кинулися заробляти «легкі» гроші, Анатолій ніяк не може вписатися в епоху «дикого капіталізму». Не допомагає ні фах перекладача, ні всі його знання. Відчуваючи себе зайвим, Анатолій звертається до найманого вбивці й замовляє йому самого себе. Багато книжкових екранізацій. «Приятель небіжчика» зрештою одна з них. in book we trust

1898 рік. Грецький поет Константінос Кавафіс пише вірш про місто, яке чекає на варварів. Сенат не приймає законів — бо який в цьому сенс? Все одно, скоро прийдуть варвари і самі вирішать, що і як треба робити. Імператор чекає біля воріт з пергаментом у руках. Оратори мовчать, бо варвари не люблять довгих промов.А потім настає ніч. Варвари так і не приходять. Хтось повертається з кордону і каже: варварів більше немає. І вірш закінчується запитанням: «І тепер що з нами буде без варварів? Вони були, ті люди, своєрідним розв'язанням». Вісімдесят років по тому Джон Максвелл Кутзее бере цей вірш — і пише роман.«В очікуванні варварів» виходить у 1980-му в Південній Африці (українською є у видавництві «Фабула»), де у розпалі жахлива політика апартеїду. Кутзее живе всередині режиму і пише про цей самий режим, але жодного разу не називає його. У книзі немає конкретної країни, немає епохи, немає імен. Є безіменний магістрат на безіменному кордоні безіменної Імперії. Саме тому книга не була заборонена цензурою — ця алегорія допомогла йому приховати її пряму актуальність для Південної Африки. Але, як то кажуть, хто зрозумів, той зрозумів. Катування на допитах, фейкові поліцейські звіти, «варвари» як привід для насильства — це було впізнаваним без жодної прямої вказівки. Відмова від конкретного часу і місця — це не абстракція, а навпаки: спосіб показати, що будь-яка імперія існує за одним і тим самим принципом. Їй потрібен ворог ззовні, щоб виправдати насильство всередині.in book we trust

«Скоро мені виповниться п’ятдесят, містере Траут, — сказав я. — Я очищуюсь і оновлюю себе для цілком іншого життя у прийдешньому. В такому ж духовному стані граф Толстой* відпустив своїх кріпаків. Томас Джефферсон відпустив своїх рабів. Я збираюсь звільнити всіх своїх літературних героїв, які віддано служили мені впродовж усієї моєї літературної діяльності». Це те, що пише Курт Воннеґут у фіналі книжки «Сніданок чемпіонів» — від свого власного імені, звертаючись до власного персонажа.«Сніданок чемпіонів» — подарунок Воннеґута собі на п'ятдесятиріччя. Книга писалась кілька років, з тривалою паузою через хронічну депресію. Позаду — «Бойня номер п'ять», тріумф і слава. В якомусь сенсі це його прощання з белетристикою — спроба залишити художню форму як спосіб змінити світ або дістатися до правди. Він, щоправда, швидко повернувся — написав ще сім романів. Але початковий намір був саме таким. Якщо «Бойня номер п'ять» була способом опрацювати травму пережитого бомбардування Дрездена, то «Сніданок чемпіонів» тримається на трьох інших травмах одразу: психічний зрив сина, розпад шлюбу, і власна депресія, яка не відпускала роками. Звідси — і ця дивна конструкція роману. Воннеґут з'являється в ньому як персонаж, спостерігає за своїми ж героями збоку, а в кінці виходить на сцену, щоб особисто їх звільнити. Він говорить про письменника як про господаря, а про персонажів — як про людей, яким він щось винен. Що означає «звільнити персонажа»? Тим паче, що Кілґор Траут він з'являється і в пізніших книгах Воннеґута. Але жест важливий сам по собі. Він хоче «очиститися і оновитися для зовсім інших років». Відпустити — це не про персонажів. Це про себе.Книга, яку він хотів написати як звільнення (і в якій так багато гумору), стала одним з найбільш пригнічених романів в американській літературі. І водночас — однією з найсміливіших спроб зрозуміти шизофренічний стан розуму і, можливо, якось його вилікувати. *Хто ми такі, щоб засуджувати Курта Воннеґута, так? Навіть за такі дурні відсилки. in book we trust

У межах XІV Книжкового Арсеналу відбудеться розмова про один з найбільш атмосферних жанрів у літературі. Вас запрошують в подорож туди, де за фасадами затишних містечок ховаються родинні прокляття, а болота зберігають пам’ять про тих, хто пішов глибше за мертвих. На події будуть аналізувати трансформацію південної готики в літературі наших днів і спробуємо зрозуміти секрет її незмінної актуальності.Спікерки:📌 Оксана Ковальчук — письменниця, представниця напряму фолк-горору, журналістка.📌 Лана Вересюк — книжкова блогерка Book Beach, модераторка події.Під час зустрічі:👉 з’ясують ключові ознаки жанру та зануряться в його специфічну естетику;👉 проаналізують особливості напряму на прикладі знакових новинок видавництва «Потяг»: «Болотяна дружина», «Готичне містечко» та «Глибше за мертвих»;👉 поговорять про те, де закінчується класична готика і починається південна.Приємний бонус: серед усіх присутніх на події розіграють ексклюзивний подарунковий бокс по книзі «Готичне містечко» 🎁Коли: 29 травня о 13:30 Де: Київ, Книжковий арсенал, МАЙСТЕРНІВхід: вільний#promo

Ви любите книги? Тоді вам варто прочитати трактат одного з найбільш освічених людей доби Середньовіччя. Це Ричард де Барі й він пояснює важливість і необхідність любові та поваги до слова у книзі «Філобіблон», яку українською видали у видавництві «Апріорі». А ось уривок, який мені особливо сподобався: «Де можеш ховатися, найбажаніший скарбе? Де віднайдуть тебе спраглі душі? Без сумніву, в книгах напнув ти своє шатро, там оселив тебе Найвищий, Світло світел, Книга життя. Там кожен, хто прагне, здобуде тебе; хто шукає, то віднайде; хто наполегливо стукає, тому швидко відчинять. Там херувими розправляють свої крила, щоб ум учнів вознісся і споглядав усе від краю до краю, від сходу сонця до заходу, від півночі й до моря. У них усеохопно міститься і вшановується сам незбагненний найвищий Бог; у них розкривається природа небесного, земного й підземного; в них прозирають закони, якими керуються всі політичні устрої; в них розподілено чини небесної ієрархії та описано демонічні тиранії, що їх не перевершувала ні Платонова ідея, ні не вміщала Кратонова катедра. У книгах віднаходжу мертвих, наче вони живі; з книг передбачає майбутнє; у книга викладено військову науку; з книг виводять закони миру. Все нищить і руйнує час; Сатурн невпинно пожирає тих, кого породжує; забуття поглинуло б усю славу світу, якби Бога не дав смертним ліки — книги. Повелить світу Александр, завойовник міста й світу Юлій, який перший військом і хитрістю звів керування імперією під власну руку, вірний Фабрицій і твердий Катон — про них сьогодні ніхто й не згадав би, якби книги не подбали про це. Вежі зруйновано на порох, держави розбито, впали зігнилі тріумфальні арки, ні Папа, ні цар не можуть віднайти нічого кращого, для осягання вічності, ніж книги». Замовити книгу можна ось тут. in book we trust

Добра людина на Рорці написала дуже помічний відгук-ключ, який відкрив для мене ідеальний на цей момент спосіб читати «Фаренго». Треба було просто відпустити ситуацію. Бо я бралася виписувати, хто з якої планети і хто кому який родич. А потім згадала, що при перегляді «Зоряних воєн» я ж не стопаю кадр, щоб записати, скажімо, хто з якої планети в цьому барі? До речі, прозаїчно, що локація, в якій у нас була презентація, як раз мені нагадала бари із «Зоряних воєн». Тільки, будь ласка, не подумайте, що я порівнюю людей із прибульцями/ящерами, рептилоїдами. Це надзвичайно круті люди, які дочекались події, знайшли нову локацію попри все. Ну і в мене вже був момент, що я процитувала «Фаренго» про тормагів, а Володимир Аренєв запитав чи то я не про нього) То я оце уточнюю. Загалом свою модерацію я будувала навколо особистості самого пана Єшкілєва. Бо розказати про «Фаренго» нереально. До прикладу, на питання, яка країна найбільше імпонує, Володимир Єшкілєв в одному із своїх інтервʼю називає Індію:Це країна, яка, з одного боку, зберегла найдавніший пласт життя, в тому числі метафізичного, якому багато тисяч років. Це країна, де святилища храмів тисячоліттями стояли неруйнованими і незайманими. А з іншого боку, це країна, яка надзвичайно толерантна, сучасна, органічно вписана у 21-е століття. Індія так само відправляє дослідницькі зонди на Марс, як і молиться в тисячолітніх храмах. Оце поєднання модерного і архаїчного, яке одне одному не заважає, мені страшенно імпонує.  Щоправда, запитати встигла я дуже мало. У відео до вашої уваги — відповідь Володимира Єшкілєва про те, що таке добро. Зацініть рівень розмови, якщо питання з залу звучить: «що таке добро»? 😅Загалом, я хочу цим постом донести, що «Фаренго» можна читати, маючи різний бекґраунд. Не обовʼязково зчитувати полеміку з Айзеком Азімовим, роздумувати, що в певний період часу може принести імперія та чи давати клонам право голосувати на виборах. Ну принаймні, мені все це не завадило насолодитись читанням. А одне з ключових для мене після «Фаренго» — що зараз не так уже й погано. Завжди може бути гірше. «Хуже нє будєт». Ну чому ж? Буде. Але зараз я про дуже далеке майбутнє, не хвилюйтесь якщо що. Нас уже не буде в такому вигляді як зараз. А от зараз ми є — то ж треба кайфувати. Приблизно так ми й закінчили нашу презентацію. Чому б не кайфувати, читаючи «Фаренго»?in book we trust