Telegram statistics channel - @inbookwetrust

🔪ТРИ ТРИЛЕРИ ВІД BOOKCHEF, ЯКІ ПІДІРВУТЬ ВАШІ НЕРВИ ВЩЕНТ! Шукаєте круті гостросюжетні трилери? Три абсолютно різні історії, три унікальні світи, один гарантований мандраж!📖 «Грім. Книга 1. Червона Шапочка бреше», Еліас Галлер. Кримінальний ретелінг казки Грімм. Ця казочка жорстокіша за дитячу. Кровожерливий хижак блукає вуличками Берліна. Він інсценує власну збочену казкову версію «Червоної шапочки» і завдає своїм жертвам найбільшого болю.📖 «Ідеальна дитина», Люсінда Беррі. Моторошна, змієподібна історія досліджує найтемніші куточки батьківства.Щасливі у шлюбі хірург Крістофер і медсестра Ханна вирішують удочерити шестирічну Джейні. Щоправда, Джейні — незвичайна дитина, і її психіка виявляється набагато складнішою, ніж думали її нові батьки. 📖 «Внутрішня імперія. Книга 1: Знайди мене», Енн Фрейзер. Карколомний трилер, що досліджує похмуру спадщину серійного вбивці та його відчуженої дочки. Засуджений серійний вбивця Бенджамін Фішер нарешті згоджується провести детектива Деніела Елліса до схованих могил своїх жертв. Одна заковика: він зробить це, лише якщо їх супроводжуватиме профайлер ФБР Рені Фішер та його власна відчужена дочка. Деніел підозрює, що Бенджамін Фішер мав помічника. І цілком можливо, що допомагала йому рідна донька.#promo

Піддослідні кролики, кролики замість серветок, rabbit punch та сільські борделі: розказую про «кроликопедію»Її я купила на Арсеналі, щоб краще розшифрувати собі деякі тексти. У цій книжці, яка називається «Золотий кролик», зібрані історії зайцеподібних, реальних і вигаданих, розвінчуються міфи чи навпаки пояснюється їхня «логіка». І хочу сказати вам, що часто це дуже сумні історії.ОкуносімаЦе невеличкий японський острів, неподалік від міста Хіросіма. Зараз там море туристів і дуже багато кроликів, а ще донедавна острів свідомо не позначали на картах. Бо саме там у 1925 році японська армія розпочала секретну програму розробки хімічної зброї. Так, попри Женевський протокол. Звідки багато кроликів на острові? За однією з версій, це нащадки піддослідних тварин, тих, які вижили після випробувань впливу отруйного газу та яких випустили в кінці війни. Наразі кролики там сприяють туризму, але, за словами очевидців, не надто приємно, коли сотні кроликів оточують тебе колом і ти опиняєшся під пильними поглядами їхніх очей. Не зайвим буде нагадати, що в кожній культурі кролики та зайчики означають різне. У Чилі є слово conejar (кроликувати), означає шукати кращого або коротшого шляху. В Колумбії — те саме дієслово, але вже означає втекти з ресторану, не оплативши рахунок. В Америці bunny ranch — сільський бордель. «Удар кролика» — у французів це означає вивих хребців шийного відділу внаслідок нещасного випадку (наприклад, зіткнення автомобілів). У боксі англійське rabbit punch — означає удар, завданий по шиї, в основі черепа. Обидва вирази породжені від того, як раніше мисливці вбивали кроликів: смертельним ударом між головою і шиєю. Для іспанців чоловік-кролик — це початківець, новачок. В нас можна зустріти визначення, яке пішло від «плодитися як кролик». Це, наприклад, притаманно і Італії. Поширеною є історія, що до появи серветок під час бенкетів кроликів привʼязували до стільців, щоб люди могли витирати об них руки. І ніби сам Леонардо да Вінчі дуже перейнявся таким ставленням і надалі гостям вже давали невелику скатерку — серветки. В багатьох книжках цю побрехеньку наводять як правду, хоча це вигадка. А ще в книжці дуже цікаві зображення.in book we trust

Завтра Книжкова країна оголосить топ-5 короткого списку Премії блогерів Можете поки вгадати, хто це буде. Я от не вгадала жодну. Ось всі претенденти:1. «Погляд Медузи», Любко Дереш, Видавництво Анетти Антоненко. 2. «Пісня відкритого шляху», Артем Чех, Meridian Czernowitz. 3. «Катананхе», Софії Андрухович, Komubook. 4. «Серце весни», Олексій Жупанський, Видавництво Жупанського. 5. «Усі мої тривожні дзвіночки», Євгенія Бабенко, Vivat. 6. «Кубик», Саша Козлов, ВСЛ.7. «Лімб. Місце загублених душ», Кирило Половінко, Лабораторія.8. «Чаклунка і культ», Валерія Савотіна, Віхола. 9. «Фанатка», Христина Морозова, Віхола.10. «Битись не можна відступити», Павло Белянський, Vivat. 11. «Свідчення», Вікторія Амеліна, ВСЛ. 12. «Тонкий лід», Іра Цілик, Meridian Czernowitz. 13. «Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе», Катя Бльостка, Віхола.14. «Потяг прибуває за розкладом», Марічка Паплаускайте, Лабораторія.15. «Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків. З життя одного фікуса», Анастасія Забела, Vivat. 16. «Дим», Міла Смолярова, Темпора. 17. «Вбивчі письменники, Саша Павлова, Уроборос. 18. «У пошуках Єви», Максим Беспалов, Локальна історія. 19. «Діва, матір і третя», Юлія Нагорнюк, Ще одну сторінку. 20. «Твоє, моє, нічиє та інше», Ольга Карі, ВСЛ. 21. «Анна, яку я кохала», Павла Вільна, Видавництво. 22. «Оринин. Роман про стелепного чоловіка», Сашко Столовий, Лабораторія.23. «Над прірвою в іржі», Павло Стех, Vivat.24. «З нами житиме еласмотерій», Роман Голубовський, Лабораторія.25. «Відкритий перелом голосу», Катерина Калитко, Vivat.26. «Мисливці за щастям», Валерій Пузік, Vivat. 27. «Арабески», Сергій Жадан, Meridian Czernowitz.28. «Заячий костел», Василь Шкляр, КСД.29. «Се твоя доля», Галина Пагутяк, Ще одну сторінку. 30. «Як читати українських класиків», Ростислав Семків. Видавництво Stretovych.in book we trust

«Амок» VS «Тадуш»: який роман Артема Поспєлова краще?Що ж, моя думка буде непопулярною. Вчора я дочитала «Тадуш» і мені дуже сподобалось. Більше, ніж «Амок». Хоча «Тадуш» — це був дебютний роман. Однакова культурна матриця Я розумію про який час і обставини йдеться у тексті, розумію звідки ці цитати типу: «Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку». Відповідно мені цікаво це читати. У відгуках на Goodreads побачила такий вислів, що з автором «однакова культурна матриця». От так, це влучно дуже. Однакова, хоч у селі в дитинстві я була лиш раз. «Грубий зошит»Там же, у відгуках, знайшла, що роман нагадав «Грубий зошит» Аготи Крістоф. Я читала його дуууже давно, але довго була під враженням. Небагато книжок я можу так пригадати як цю 😅Навіть вчора відкрила ознайомчий уривок на сайті «Фоліо», і, що цікаво, натрапила на те, що у Крістоф місту немає назви — воно просто «Велике Місто». Як раз була на уривку в «Тадуші», де теж так. «Дім на Збіччі»Перед «Тадушем» завершила «Дім на Збіччі» Мітчелла, де головний герой — хлопчик з першої історії не розумів ідіом/переносних значень. Йому вожатий у таборі сказав, щоб його «не видно було, й не чути» і дитина просиділа так два дні, поки рятувальники не знайшли. Це не спойлер, це герой сам про себе розказує на початку. Тобто він сприймає все буквально, не вміє зчитувати такі штуки. Зоїк у «Тадуші» теж не вміє. А ще у Поспєлова є теж свій «Будинок на Збіччі». Як і у Мітчелла. Тут не знаю як розкрити, щоб не заспойлерити про що це. Ну хіба пафосно скажу, що хто читав обидва романи — зрозуміють. Навіть не знаю в кого з цих двох авторів жорсткіше вийшло) Але, давайте, з самого початку, хто читав, як ви зрозуміли, що таке «Тадуш»? Мені дуже не вистачає сайту, де зібрані розшифровки на сучасних українських авторів. Нема Фостера на них. Хто це — можна почитати тут. Фостер, мені здається, і про цю «особливість» не розуміти ідіоми зміг би пояснити. То що виходить — знову треба: «Добрий день, Артеме, вибачте, бумбласка, а що означає Тадуш, де батько, як виглядає Малюк, хто вбив діда?». Як з «Лунами» і «Димом» про що писала тут. Шкода, що свого часу текст пройшов повз мене. Але добре, що в нього знайшовся свій амбасадор, який мені і порадив почитати «Тадуш». А я раджу вам. Сподобається не всім. Це гарантую. in book we trust

Визначний текст світової наукової літератури, який понад 20 років входить до ТОП100 найвпливовіших книжок. Відзначений Пулітцерівською премією та Національною книжковою премією США в галузі науки. І він вже вийшов українською 🔥Це «ҐЕБ» або «Ґедель, Ешер, Бах. Вічне золоте плетиво» Дуґласа Р. Гофстедтера від видавництва BookChef. Протягом чверті століття ця праця залишається еталоном міждисциплінарного дослідження та надихає як пересічних читачів, так і технічних спеціалістів до роздумів про природу мислення та майбутнє штучного інтелекту.Книга доводить: свідомість — це самореференція, дивна петля і цьому є купа підтверджень в різних видах мистецтва, як ось:▫️оптична рекурсія та алюзія Мауріца Корнеліса Ешера,▫️тональність, що перетікає на початок Йоганна Себастьяна Баха,▫️теорія про математичну неповноту Курта Ґеделя.Що є в книзі? Дотепні діалоги на засновках відомих парадоксів про простір і час, а також вона віднаходить паралелі між картинами Ешера, музикою Баха й такими відмінними дисциплінами, як фізика, математика, логіка, біологія, нейрофізіологія, психологія та дзен-буддизм.Це ЛІТЕРАТУРНЕ ДИВО є глибоким і цікавим роздумом про людську думку та творчість, розглядає дивовижні спільні риси та тенденції між музикою Баха, мистецтвом Ешера та математикою Ґеделя.ПРИДБАТИ КНИГУ МОЖНА ОСЬ ТУТ. #promo

Чесно, давно хотіла написати пост про примітки Ще коли читала «Вбивчих письменників» Саші Павлової.Бо саме звідти я дізналась, що таке «алогічна поведінка жертви» та «культура воєнізованого мачизму». А потім прочитала в примітках, хто такий «нувориш». Це вже з книжки «12 вбивчих днів».А вчора після Книжкового клубу за «Лунами» їхала з однією з учасниць і ми розговорились про книжку Девіда Фостера Воллеса «Невгавний жарт». Тексточікуєтьсяукраїнською у Видавництві Жупанського. Це найбільший за обсягом текст, з яким мали справу у видавництві — 3 мільйони 300 тисяч знаків. Переклад Петра Таращука, за редакцією Максима Нестелєєва. Над книгою працюють вісім років. До чого тут примітки? Бо їх в тексті 388 і вони важливі, мʼяко кажучи (на скріншоті трохи пояснення). Тобто це буде апогей наявності приміток. Тому коментарі під анонсом від Жупанського на кшталт «а як розмістять у трьох томах примітки?» важливіші, ніж може здаватись на перший погляд. Про що роман Воллеса? Зокрема про програми лікування наркоманів, саморуйнівний спосіб життя та депресію. За словами, Жупанського, в Америці автора вважають одним з найважливіших письменників сучасної класики. Ось так в мене зʼявилась нова бажанка. Не буду жартувати, що це було вже. Тим паче, обіцяють три томи у спеціальному футлярі. Як жартують (чи не жартують) у видавництві, розраховують, що 10-50 людей таки прочитають таку величезну книженцію. Приємно було б бути серед цих 50-ти?📷 — видавництва. «Невгавний жарт» справа внизу. Назва роману — це цитата з Шекспіра якщо що. Відповідно привʼязка до перекладу останнього. Ми писали про цю книгу тут (пост 2021 року) і тут (пост 2024 року, зі смішним коментарем Максима Нестелєєва). Ну друге 📷 — відповідно й так підписане.in book we trust

Я знаю, що багато хто взагалі не читає анотаційДо новел «Дим» Міли Смолярової мені вона зовсім не пасує. Не знаю, хто писав, може й сама авторка? Хто зазвичай їх пише? Але на мене як на цільову аудиторію не втрапило. Розумію, що описати все і для всіх ідеально неможливо. Але, чесно, не знаю куди там мандрувати з персонажами. «Чи знайде скрипаль черевики?» — у новелі насправді такий крутий сенс, а звучить наче «битовуха». «Чи вдасться дикому зайцеві втекти від IVibe?» — це взагалі добило. Це не заради обісрати, все ж субʼєктивно. А лиш про те, що новели набагато глибші, крутіші, ніж може здатись з цієї анотації. Нагадаю, що у вас ще є час їх прочитати і прийти на обговорення в цю неділю в дуже естетичний простір [підґрунтя], щоб обговорити що сподобалось, а що ні. Точно є в Книгарнях «Є». А от в «Сенсі» кажуть, що навпаки, вже нема. А, і ще мені і інформація про саму авторку не сподобалась. Проте через усе це я таки продерлась і вас запрошую. Є трохи огидних деталей, але, на жаль, які дійсно трапляються. Момент з котом — не впевнена, що «життєво», але в мене котів не було, тому не знаю, що від них очікувати.А ще, зверніть увагу, на оформлення. То не просто гра «з шрифтами», то ключі. А я таке обожнюю, хоч сама й не просікла. in book we trust

Ні вам еротичного вірша сьогодні, ні відгуку. Нічого. Бо я цілісінький день ❗️шукаю лук на завтрашню вечірку, яку влаштовує спільнота «Бабай» та видавництво «Жорж».♠️ Там є бовʼязковий дрес-код: all black, вінтаж, готика, маскарад. В мене нічого підходящого не було. Я всі секонди, які бачила, обійшла, переміряла купу потрібних і не потрібних речей. Таки купила дещо. Той незручний момент, що я досі не можу до кінця зрозуміти це на мені буде нуар і таємниця, чи я просто збираюсь прийти тупо в одязі лісника. Тут два висновки.Перший, дрес-код — це дуже класна штука, тому що ти витрачаєш час, сили, гроші, щоб підготуватись. Ти вже залучений і прихильний «бренду». Другий, ті, хто знаходять круті штуки та приходять в образі — моя повага. Це гарно і важко! Побачимось завтра — деталі туси на афіші. Я буду або в нуарному стилі або в одязі лісника. Краса в очах того, хто дивиться 😅Якщо ви скажете, де берете костюми, ідеї і натхнення, то буду рада. І як вам те, що на події дрес-код? in book we trust

«Вони сміялися, коли я сів за піаніно... але коли я почав грати...»Це заголовок друкованої реклами уроків гри на фортепіано, створеної Джоном Кейплзом у 1926 році. Вважається однією з найбільш успішних рекламних кампаній в історії реклами. Це одразу вам скажу, що в книзі дуже багато крутих прикладів. Вона дуже практична, не художня — одразу не сядеш і не прочитаєш, треба аналізувати, думати.Для кого? Ну Сет Ґодін ще на початку пише, що взагалі проти визначення «для всіх». Бо «усі» — це дуже багато. «Усі» — це просто грандіозна, надто різноманітна й надто байдужа маса. Скажу тоді за себе — як блогерці, мені дуже цікаво. А взагалі автор одразу попереджає, що протягом книги як раз таки неодноразово повертатиметься до питання «для кого це?». Що саме воно має бути таємну магічну силу змінювати ваш продукт, вашу історію та місце, де ви її розповідаєте. Якщо вам треба буде обрати тисячу людей, які стануть вашими щирими прихильниками, кому слід віддати перевагу? Можна групувати людей за історіями, які вони самі собі розповідають — за світоглядом. Коли я пишу пости, то неодмінно тримаю в голові умовний портрет того, хто ви. І якщо що — вважаю, що пишу для дуже класних людей, в яких вірю, якими пишаюсь. Я уявляю ваші цінності, як ви приблизно реагуєте на той чи інший пост. Хочу ставати кращою. 💩 🤮 💊Ясно, що меседжі, які транслюються заходять не всім — я бачу і стікери лайна, і ригачку, і пігулки. І навіть отримую погрози. Але знаю, що точно є ті, хто мене розуміє. Тому мені в книжці розділ про «світогляд» аудиторії дуже відгукується.Визначеність — різновид сміливості Порада з книжки — визначитись кому ви хочете служити? В кожного є проблеми, бажання й упередження. Які близькі вам? Сенс найменшої життєздатної аудиторії — знайти людей, які розумітимуть вас і закохаються у вашу ідею. Любов до вас — це їхній спосіб виражати себе. Факт приєднання до вашого руху — віддзеркалення їхньої сутності. Ця любов веде до зв’язку, залучення та проповідництва. Ця любов стає частиною їхньої ідентичності, шансом зробити щось правильне. Виразити себе через свій внесок.Не варто сподіватись, що саме так почуватимуться всі, але ви можете працювати заради тих, хто так почувається. Замовити книжку можна тут. Зараз як раз читаю про те, що таке «дешево» і «безкоштовно». Бо готую івент, де вхідний квиток має бути мінімум 500 гривень і думаю, як то все влаштувати. У книзі і на це є відповідь. Коли погоджуватись на безкоштовну модерацію подій, а коли просити більше. І про це є. Безкоштовний — це не просто той, що нічого не коштує. Це геть інша категорія взаємодії, бо, як і ділення на нуль, масштабується безкінечно. «Низька ціна — останнє прихилище маркетолога, у якого скінчилися щедрі ідеї».Сайт ArtHuss ось.in book we trust

Де взяли бомжа для фото? Щось мені це питання одразуспокою не давало. Я собі подумала, ну це ж треба десь взяти «бомжа». Де? Купити фото на стоках? Сфотографувати якогось справжнього? Але ж треба дозвіл? Та і бомж на фото видно, що не так давно «бомжує». Реально мені схожий на одного з героїв книжки. Ну, одним словом, не буду довго мучити — на обкладинці автор 😅 В образі. Книжку позавчора купила і за вечір одразу і прочитала.Бомжі не тільки метафоричні, а цілком реальні. Четверо безхатьків шукають у Макіївці як перебути зиму. Крім цього, мають принципову позицію говорити українською. За що отримують ще більше гейту. Зокрема від таких же бомжів, але російськомовних. В мене перевидання — книга написана у 2012 році. Про її «пророчість» красномовно розкаже уривок на фото. Ображає Донбас. Бачила й такі коменти про текст. Як на мене, не ображає. Автор сам з Макіївки, в одній із статей прочитала, що згідно з його словами — Донбас у тексті змальований у позитивніших відтінках, ніж було насправді. Кінець, який все зіпсував.Зустрічалаподібне увідгуках. Мені ж навпаки кінець дуже сподобався. Ще більше спонукає до роздумів. Як це розмовляти українською в Макіївці (у 2012 році)? Неодноразово на Клубах ми обговорювали, що читати українською, говорити українською, бути в українському контексті на Заході України і на Сході, та навіть на Півдні — величезна різниця. Десь це звичайне повсякденне життя, а десь це боротьба. На жаль. Обовʼязково куплю ще щось від Олексія Чупи. «Бомжів Донбасу» можу радити. Читається дуже легко й швидко. Навіть трішки політології є в альтернативній історії України, що в другій половині книжки. До речі, багато символів. Коли будете читати, зверніть увагу, хто саме біди наробить яричам. in book we trust