Зʼїж книгу

Ода гуманізму, або як ніжна любов до літератури розкриває велич маленької людиниДжон Вільямс«Стоунер»(передмова)Є книги, після яких хочеться сповільнитися, заплющити очі й подумати про власне життя. «Стоунер» — саме така. І це дивно, бо перед читанням у мене було чимало скепсису щодо неїПо-перше, книга підозріло дуже популярна. Її обожнюють як досвідчені критики, так і зовсім молоді читачі. А як відомо, щось надмірно популярне, нерідко виявляється мильною бульбашкою. По-друге, обкладинка українського видання відверто погана (хоча, як з’ясувалося, вона не має абсолютно жодного стосунку до тексту)Утім, після прочитання скепсис зник. І стало зрозуміло: ця книга справді варта уваги(основна частина)Джон Вільямс написав «Стоунера» у 1965 році. Тоді роман не став особливо популярним і здобув нове життя лише близько 15 років тому, коли його перевидали в Європі. Цікаво, що книга з людиноцентричним наративом з’являється одразу після хвилі постмодернізму з притаманними йому іронією та цинізмомРоман описує життя звичайної, на перший погляд нічим не примітної людини — викладача літератури Вільяма Стоунера. Про такого, як він, легко сказати: народився, вчився, одружився, працював, помер. І це не спойлер так як на самому початку автор саме з цього і починає свою оповідь майже в стилі біографії, причому тихої і безбарвноїВільям Стоунер народився в родині фермерів. Згодом він поступає до університету, щоб вивчати сільське господарство і повернутися додому допомагати батькам. Але тут відбувається перший і головний поворот: герой закохується, причому не в людину, а в англійську літературу Далі настає низка подій, про які ви прочитаєте самі (і, швидше за все, за 2–3 підходи, бо відірватися від історії майже неможливо!). Ця низка подій буде описана монотонним голосом і без пристрастей, проте не без краси і тонкощів, і ось деякі з них (без спойлерів):• На тлі життя Стоунера буквально проносяться ключові історичні події: Перша світова війна, Велика депресія, Друга світова війна та окремо Перл-Гарбор. Проте автор фокусує всю увагу на житті героя та його переживаннях щодо зовсім інших тем. Війни у книзі віддзеркалюються немов примари у вигляді спогадів, наприклад, про загиблого друга або у вигляді спорожнілих університетських аудиторій. Вільямс елегантно ставить у центр оповіді життя та почуття людини, а не «більш важливі» глобальні світові проблеми• Хоч Джон Вільямс і пише на початку книги, що всі події вигадані, в тексті є очевидні біографічні перегуки: і герой і автор є викладачами, а ще обидва розчаровуються в академічному світі (про друге можна писати окремий текст!).Але найцікавіше те, що Джон Вільямс, бувши колишнім учасником війни, не дає піти на війну своєму герою. Стоунер відмовляється служити та використовує належну йому відстрочку від армії• І трохи СПГС: цікаво, що ім'я головного героя (Вільям Стоунер) ніби складається з імені самого автора (Джон Вільямс) та імені вчителя головного героя (Арчер Слоун), на якого в результаті він багато в чому стає схожим, у тому числі у відданості справі свого життяПро що ця книга.Це роман про гідність звичайного життя. Про те, що внутрішні переживання «непомітної» людини мають не меншу вагу, ніж долі тих, кого вважають великими героями! А ще ця книга про любов та нелюбов, про доленосні розвилки, про вибір, про дорослішання та старіння, про батьківство, про все те з чого складається життя!Це книга, після якої хочеться заплющити очі, уявити себе в старості і дати пару трійку порад собі молодому(завершення, суб'єктивно)Чи переоцінено цей текст? Точно ні. Незважаючи на те, що місцями в історії зустрічаються не зовсім елегантні твісти в стилі Санта Барбари, це тонкий, чесний і гуманістичний роман про тихе життя, яким насправді живуть мільйони людей на землі! Щирий рекомендасьйон, 8/10#зк_відгук 175 (11)

Що хвилює людство, можна відчитувати не лише за номінаціями на «Оскар», а й за короткими списками літературних премій.До вашої уваги — про що говорять книги шортлиста Міжнародного Букера 2026:1. «The Nights Are Quiet in Tehran» by Shida Bazyar• мова оригіналу 🇩🇪німецька, дебютний роман• теми: Іран, революція, гноблення, опірДія роману охоплює чотири десятиліття, з 1979 по 2009 рік, і оповідає історію втечі однієї родини з Ірану та її повернення назад; у романі поєднуються голоси, точки зору й історії членів однієї родини. На написання твору письменницю надихнула історія її власної родини2. «She Who Remains» by Rene Karabash• мова оригіналу 🇧🇬болгарська, вийде 🇺🇦українською у видавництва «Чорні вівці» під назвою «Остайница», дебютний роман• теми: ідентичність, квір, свобода vs суспільні нормиУ селі в Албанських Альпах, де діють архаїчні закони, дівчина-підліток дає обітницю цнотливості («sworn virgin»), щоб уникнути шлюбу за домовленістю та жити як чоловік і отримати його соціальні права. Однак разом із цим героїня/герой запускає ланцюг подій, які руйнують дорогоцінні стосунки3. «The Director» by Daniel Kehlmann• мова оригіналу 🇩🇪німецька, перекладена 🇺🇦українською — «Гра світла»• теми: пропаганда через мистецтво, Друга світова війнаАвтор здійснює літературний огляд кар’єри реального режисера Г. В. Пабста та описує шляхи, якими нацистська ідеологія проникала в мистецтво під час окупації Європи. Коли Пабст отримує звістку про те, що його літня мати хвора, він опиняється на батьківщині — в Австрії, яка тепер називається Остмарк. Пабст і його сім’я стикаються з жорстоким режимом, тоді як міністр пропаганди в Берліні хоче побачити генія та дещо йому запропонувати. Зазначено, що книга написана з гумором4. «On Earth As It Is Beneath» by Ana Paula Maia• мова оригіналу 🇵🇹 португальська• теми: деградація моралі, зловживання владою, корупціяПодії розгортаються у віддаленій виправній колонії, збудованій на землі, травмованій рабством і колоніалізмом. Тут покарання замінює справедливість, а жорстокість стає нормою. Наприкінці існування колонії начальник запроваджує моторошне «полювання» під повний місяць, випускаючи в’язнів у ліс заради розваги5. «The Witch» by Marie NDiaye• мова оригіналу 🇫🇷 французька (книзі 30 років!)• теми: жіноча ідентичність, материнство, патріархальне суспільствоЛюсі походить із роду відьом, де сила передається від матері до доньки, але часто пригнічується через страх чоловіків. Попри волю владного чоловіка, вона посвячує своїх дванадцятирічних доньок у цю спадщину. Невдовзі Мод і Ліз проявляють ще потужніші здібності, що відкривають їм відчуття свободи й ейфорії6. «Taiwan Travelogue»Yáng Shuāng-zǐ• мова оригіналу 🇨🇳китайська (мандаринська), скоро вийде 🇺🇦українською у видавництві «Сафран» під назвою «Тайванські нотатки Чідзуко»• теми: Тайвань, колоніалізм, квірУ 1930-х роках, під час урядового туру колонізованим Тайванем, японська письменниця знайомиться з місцевою перекладачкою, і між ними спалахує почуття. Та їхні стосунки ускладнює нерівність влади. Поєднуючи чуттєві описи їжі, гумор і метафікційні прийоми, роман водночас розповідає історію кохання й гостро осмислює колоніальний досвідХто переможе, а разом з цим отримає визнання, а ще 50 тисяч фунтів стерлінгів — Дізнаємося 19 травня.За кого будете вболівати?(мене за описом найбільше зацікавили «She Who Remains» та «The Director»!)#зк_списки

Замок із тексту: як Бенкс руйнуює реальність«Кроки по склу»Єн Бенкс#зк_відгук Три інтригуючі історії, які пов’язані між собою, на перший погляд, лише легким дотиком: у першій (реалістичній!) йдеться про молодого закоханого художника на ім’я Ґрем, чий предмет кохання Сера ффітч буквально вислизає від нього; головний герой другої (параноїдальної!) історії — Стівен, якого щойно звільнили з роботи, і який переконаний, що він воїн з іншої планети, якому необхідно знайти «ключ» і «вихід»; а третя (фентезійна!) історія і зовсім відриває від реальності: двоє літніх людей — Квісс і Аджаї — заточені в замку за злочини і зможуть вибратися, лише розгадавши загадкуЄн Бенкс ставить загадки не лише своїм героям, а й читачеві, розкидаючи по тексту численні підказки й натяки, водночас розставляючи безжальні капкани«Кроки по склу» — це своєрідний (як і у Квісса та Аджаї) замок зі слів, речень, абзаців, що має власну архітектуру: • 3 історії• 3+3 розділи• по 3 фрагменти в кожному розділі, за винятком останньогоТакож цікаво, що на самому початку оповіді, саме о 3:33, Ґрем вирішує, щосьогодні день, коли все складеться докупи, події зіллються воєдино а наприкінці книги з’ясовується, що столик у фентезійному «Замку Спадку» Квісса й Аджаї складається з текстів 3-ох письменників: Борхеса, Мервіна Піка та Кафки. Таким чином автор відкрито заявляє про своєрідних «трьох китів», на яких тримається, якщо не вся книга, то принаймні історія Квісса й Аджаї(до речі, метатекстуальна деталь: цікаво, що «Кроки по склу», які містять натяки на «Вавилонську бібліотеку» Борхеса, в Україні були видані у видавництві «Вавилонська бібліотека» 🙃)У своєрідному «замку» з книжок живе і параноїк Стівен Ґраут. Розповідаючи його історію, автор виявляє до читача найбільший гуманізм, адже майже одразу стає зрозуміло, що перед нами не лише ненадійний оповідач, а й просто міський божевільний. Стівен — із тих, хто може, наприклад, насипати комусь у бензобак цукор, а ще спостерігати за круками; певним чином ці фрагменти віддзеркалюються і в двох інших історіях та загалом ставлять під сумнів реальність однієї з них, а може і обидві, враховуючи фінальний уроборос Говорячи про реальність у світі Ґрема, варто зазначити, що попри надійність оповідача, видима правда тут виявляється не зовсім істиною. Крім того, Бенкс дуже тонко вплітає у нібито любовну лінію політичний підтекст. Донька консерватора Сера ффітч поводиться зовсім не консервативно, тоді як Консервативна партія на чолі з Тетчер перемагає на виборах (у тексті це не зазначено, але ми знаємо рік!); Ґрему, своєю чергою, адресована, але символічно викинута в смітник, записка з правдою про Серу на бюлетені передвиборчої листівки; а вишенькою на торті є рефлексія на те, що британці й американці розмістили на шотландських об’єктах ядерну зброю:а попереду бачимо лише знищення: ми зачаровані цим знищенням, але безсилі перед ним. Голосуйте за Тетчер! Голосуйте за Рейґана! Помрімо всі! Хо-бляха-хо Повертаючись до архітектури тексту, варто відзначити ще один важливий момент. Усі три історії розгортаються в різний час: історія закоханого Ґрема відбувається трохи раніше за історію параноїка Стівена, а історія «Замку Спадку» — це, за деякими припущеннями, постапокаліптичний світ Землі через мільярд років. Можливо, коли Ґрем розмірковує про ядерну загрозу, історія про «Замок Спадку» якраз й ілюструє світ, що так і не відродився після ядерної зими; а можливо, Замок — це лише фантазія одного параноїдального мешканця Землі, який начитався наукової фантастикиТак про що книга:• про субʼєктивність реальності• про життя, як гру(до речі, першочергово назва роману була «Китайський скрабл», але видавець назву не погодив, бо могли виникнути проблеми з авторським правом) • про світ як текст (недарма друг Ґрема — Слейтер — постійно вигадує тут фантастичні історії у стилі Дуґласа Адамса (який, до речі, у своєму «Путівнику по Ґалактиці для космотуристів», згаданому в книзі, також недолюблює Рейґана), Стівен будує книжкові лабіринти, а в Замку замість цегли використано книжки)(продовження нижче ⬇️⬇️⬇️)

Друзі, запрошую провести продуктивний квітень з книжковим клубом «Зʼїж книгу»🔥 В програмі:1. Читаємо «Макбет» Вільяма Шекспіра2. Слухаємо лекцію літературознавця Макса Нестелєєва про «Макбет» та автора, розбираємось з сенсами!3. Читаємо «Кроки по склу» Єна Бенкса, та розгадуємо таємниці 4. Дивимось та обговорюємо фільм «Траса 60» разом з Костею Жученко5. Слухаємо лекцію Богдани Романцової про Сильних письменниць (550 350 грн для учасників клубу) Чому ШекспірБо як вважав Томас К. Фостер — для аналізу сучаснихтворів читачу сильно допоможуть знання а) давньогрецьких міфів б) Біблії в) текстів Шекспіра! Якщо з а) та б) — доволі складно, то з Шекспіром спробуємо розібратись та стати ще більш критичними читачами. Лекція охопить не тільки «Макбет», а й інші тексти автора. Про що «Макбет»:Після зустрічі з відьмами хоробрий воїн починає вірити, що йому судилося стати королем. Разом із амбітною дружиною він вирішує не чекати долі — і робить крок, після якого дороги назад уже немає Чому «Кроки по склу»Бо, знаете, читати книги для високоінтелектуального задоволення — це прекрасно, але потрібен і баланс! Тому беремо розумну та відносно розважальну книгу-загадку.Про що книга:Три загадкові історії — про закоханість, про начебто «героя» з іншого часу та про двох злочинців із майже кафкіанського замку.Гіпнотична оповідь про те, як людська свідомість опиняється у власних уявленнях, страхах і спокусах Участь• читаємо з 2.04 по 30.04• лекція та обговорення Макбета: 30.04 о 19:30, Google meet• обговорення Кроків: 28.04, 19:00 в чаті спільноти • буде тг-група для обговорення книги, цікавинок від літературознавця та просто спілкування• вартість участі:400 грн (тариф «активний читач»: тг-група + стрім засідання) 550 грн (тариф «активний учасник»: тг-група + участь в засіданні)• буде відеозапис лекції та обговорення Приєднуйтесь!💚Кількість місць обмежена. Для реєстрації пишіть @krilistva !#зк_букклаб

Принесла нам одну трошки порнографічну цікавинку про «Бойню номер пʼять» з чатику книжкового клуба!Текст Макса Нестелєєва:у Воннеґута було специфічне ставлення до історії, тому його романи - це не історична література, а "історіографічна металітература" (а це, за Ліндою Ґатчен, визначальний постмодерний жанр)поясню на одному прикладі. порнографічному😈Мене іноді так і хотілося запитати у Мелані, чи не пробувала вона дати шетландському поні. Генрі Міллер "Sexus" (1949) Проте це виявилася порнографічна листівка. Там були зображені дві дебелі, самовдоволено всміхнені голі шльондри, одна з яких намагалася вступити у неможливі статеві зносини зі сповненим гідності, благопристойним, неусміхненим шетландським поні. "Божої вам ласки, містере Роузвотере" (1965)Жінка та поні стояли на тлі помпезної завіси, яка по краях була прикрашена китицями. А обабіч височіли дорійські колони. Під однією з колон стояв кадуб із пальмою [це] була репродукцією першої порнографічної фотографії в історії. "Бойня номер п'ять" (1969)В романі зазначено, що фото "зробив" помічник Даґера Андре Ле Февр. Втім, у Даґера ніколи не було такого помічника 🤷‍♂️

Прочитане в лютому! Дуже коротко1. Графічний роман за книгою «Бойня номер п’ять» Курта Воннеґута, текст Раяна Норта, ілюстрації Альберта Монтейнса, 8/10Абсолютно вдала та доволі близька до тексту адаптація! Тут навіть збережені оригінальні ілюстрації Курта.Це історія про Біллі Пілгрима, який пережив німецький полон і бомбардування Дрездена та зрештою «випав із часу», ніби подорожуючи різними періодами свого життя.Як і з будь-якою адаптацією, для повноти вражень усе ж радила б спочатку прочитати книгу2. «Космополіс» Дон Делілло, 8/10Дещо химерний постмодерністський роман про небезпеку технологій, гроші, ілюзію контролю над власним життям і загалом картину світу на рубежі тисячоліть.Молодий геній і мільярдер Ерік вирішує підстригтися. Він сідає у свій лімузин і вирушає «артеріями міста», з цього починається одіссея, яка буквально змінить його життя.Важливо зазначити: якщо раніше не читали тексти автора, краще почати знайомство з іншого роману — «Художниця тіла». Дід доволі специфічний, але люблю його 3. «Останній день засудженого» Віктор Гюґо, 7/10Збірка оповідань та маніфест гуманізму великого французького класика.Оповідання «Останній день засудженого» фокусується на почуттях чоловіка, засудженого на смерть, і порушує питання смертної кари. А «Клод Ґе» — коротка історія про маленьку людину, змушену красти, бо, залишаючись чесною, вона не може фінансово забезпечити себе та свою сім’ю (питання й досі актуальне). До речі, саме з «Клода Ґе» зрештою виріс визначний текст автора «Знедолені»4. «Плоть» Девід Солой, 8/10Текст, що отримав Букерівську премію 2025 року.Екстремально мінімалістична (я б навіть сказала примітивістська) історія про те, як травма визначає життєвий курс.Це роман про життя Іштвана, який у 15 років (без спойлерів) опинився в обставинах, у яких не мають опинятися діти. Після цього і так замкнений хлопець просто пливе за течією.Цікаво, що деякі важливі фрагменти життя героя тут пропущені, і це дає можливість читачеві стати певною мірою співавтором роману.Хороша книга, рекомендасьйон5. «Сто років самотності» Ґабріель Ґарсія Маркес, 7/10Книга, про яку всі кажуть, що це база й фундамент магічного реалізму.Роман розповідає про кілька поколінь родини Буендіа та приреченість їхнього роду. Історія буквально перегукується з Книгою Буття, проте події тут відбуваються у вигаданому містечку Макондо. А ще тут є дощ із квітів, циган що воскресає, і навіть страх народити дитину з хвостиком поросятиНезабаром у рілсі обиратиму найкращу книгу місяця, а поки хай книжечки трохи настояться💚#зк_списки

Як травма визначає курс «Плоть»Девід Солой15-річний Іштван разом зі своєю мамою щойно переїхали до нового міста. Він доволі замкнений у собі й майже ні з ким не спілкується. Спільну самотність вирішує скрасити його сусідка, яка значно старша за хлопця. З цього моменту ніби вмикається тумблер і небагатослівний герой починає плисти за течією, а його травма визначає курсМабуть, ви неодноразово бували в таких барах чи інших закладах, де біля дверей стоїть молодий, здоровий, сильний, охайно вдягнений охоронець. Можливо, у когось із них ви помічали задумливий або, навпаки, відсутній погляд.Головний герой прийшов у цю професію практично з корабля на бал — із зовсім невеличким перепочинком в материнському домі. Кораблем Іштвана була служба в Іраку, і його стомлений погляд усе ж був відсутнім, а не задумливимГерой Солоя являє собою доволі стереотипний маскулінний образ, і у своєму тексті він відверто, у межах елегантної форми, створює портрет життя такої людиниНа секунду повернімося до елегантності форми.У книзі рівно 10 розділів, і кожен розділ описує період життя героя. Однак між розділами проходить час (іноді це роки!), який читачеві вже доводиться заповнювати самому, стаючи в певному сенсі співавтором книги. Наприклад, читачеві не дають жодної інформації про життя Іштвана в колонії для неповнолітніх чи про службу в ІракуСтиль написання роману я б назвала екстремальним мінімалізмом. У цій історії практично не буде жодних описів (знову ж таки надія тільки на бурхливу фантазію читача), а репліки в діалогах іноді складаються лише з одного слова. Цей прийом ніби ще раз натякає на образ героя — такого замкненого, емоційно закритого, побитого травмами пасивного досягатора. Цікаво, що коли течія життя таки виносить Іштвана вгору соціальних сходин, його погляд досі залишається відсутнім [до речі, у самому тексті абсолютно нічого немає про його погляд, однак образ вимальовується саме таким]Життя кидає Іштвана в різні ситуації, деякі з них відверто трагічні (без спойлерів). Ці фрагменти тексту могли б бути гачками для маніпуляції читачем, однак Солой талановито витримує градус у романі до самого фіналу, і кожен новий мазок у портреті героя вже ніби наперед визначений монохромним підмальовком на полотніБудь-який портрет потребує дистанції. У випадку з книгою можна лише скористатися дистанцією часовою. Суб’єктивно. Я прочитала цю книгу кілька тижнів тому, а портрет героя досі лишається таким же чітким, хоч і з відсутнім поглядомТак про що книга.Окрім розкриття шарів портрета маскулінного героя, у книзі порушується безліч тем: і сексуальне насильство, і птср, і еміграція, і питання соціального статусу, і тілесний досвід як спосіб пізнання світу («Плоть»)Не знаю, чи звучатиме цей мінімалізм так само симпатично в перекладі, однак оригінал рекомендую до прочитання, 8/10!#зк_відгук 172 (8)

Що цікаво знати перед початком читання книги «Бойня номер пʼять» Курта Воннеґута🔥• роман було опубліковано у 1969 році. Повна назва «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей», а ще повніша назва: «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей: Обов’язковий танець зі смертю» • головний герой — Біллі Піліґрім — ніби мандрує в часі. То він на війні, то на планеті Тральфамадор, то проводить лекцію перед аудиторією. Вся історія крутиться навколо Другої світової війни та бомбардування Дрездена• Воннеґут і сам пережив бомбардування Дрездена під час Другої світової війни, роман частково заснований на його власному досвіді військовополоненого• у 1995 році Воннеґут сказав, що прототипом Біллі Пілґріма був Едвард «Джо» Кроун, худорлявий солдат, який загинув у Дрездені• оповідь тут буде нелінійною. Головний герой наче «випадає з часу» («unstuck in time») і проживає своє життя фрагментами — від дитинства до старості, від війни до викрадення інопланетянами • так, тут будуть інопланетяни з планети Тральфамадор🙂• а ще в романі будуть зустрічатися герої з інших текстів Воннеґута, зокрема там буде Кілгор Траут, Еліот Роузвотер, Говард В. Кемпбелл-молодший та Бертрам Коупленд Рамфорд• у тексті постійно повторюється «Отаке» («So it goes») щоразу після згадки про смерть. Слово/фраза звучить в романі 106 разів• попри гумор і навіть абсурдність окремих сцен, тут досить драматичний сюжет. Автор абсолютно майстерно поєднує чорну сатиру з глибоким відчуттям безсилля перед війною • роман свого часу викликав чимало суперечок і навіть заборон у школах США через антивоєнну позицію, лексику та відвертість• цікаво, що роман і досі періодично продовжують забороняти школярам, наприклад в 2024 його заборонили в деяких округах Теннессі та Техасу Завтра починаємо читати мій улюблений роман в книжковому клубі «Зʼїж книгу», ще можна доєднатися!💚#зк_букклаб

Друзі, запрошую провести продуктивний березень з книжковим клубом «Зʼїж книгу»🔥 В програмі:1. Читаємо «Бойню номер пʼять» Курта Воннеґута2. Слухаємо лекцію літературознавця Макса Нестелєєва про «Бойню..» та Воннеґута, розбираємось з сенсами!3. Дивимось та обговорюємо фільм незрівнянного Стенлі Кубріка «Доктор Стрейнджлав» разом з Алісою Ширвжиток4. Слухаємо лекцію Макса Нестелєєва про Лесю Українку (550 350 грн для учасників клубу) Про що книга:Події твору розгортаються на тлі сумнозвісного бомбардування Дрездена під час Другої світової війни. Одіссея головного героя — Біллі Пілґрима — крізь час відображає безумну міфічну подорож нашого зруйнованого життя, коли ми намагаємося відшукати сенс у тому, чого боїмося найбільше. Чи зможе автор навчити нас ігнорувати жахливі часи й зосереджуватися на гарних?Буде нелінійна оповідь, інопланетяни, Друга світова, Тральфамадор і нескінченне «so it goes».Бойня — моя найулюбленіша книга, яка з іронією говорить про найсумніші події, які тільки можна уявити!Участь• читаємо з 5.03 по 26.03• лекція та обговорення: 26.03 о 19:30, Google meet• буде тг-група для обговорення книги, цікавинок від літературознавця та просто спілкування• вартість участі:400 грн (тариф «активний читач»: тг-група + стрім засідання) 550 грн (тариф «активний учасник»: тг-група + участь в засіданні)• буде відеозапис лекції та обговорення Приєднуйтесь!💚Кількість місць обмежена. Для реєстрації пишіть @krilistva та отримайте посилання на нашу нову групу!#зк_букклаб

Чому ці книги🔥1. «Сага про Єсту Берлінґа» Сельма ЛаґерлефСкандинавський магічний реалізм від лауреатки Нобелівської премії та активної борчині за права жінок. Історія про колишнього священника, жебрака, схильного до авантюр2. «До безпечних берегів» Воллес СтеґнерЦе і є новинка видавництва. Історія про дві сім’ї, їхні труднощі, радощі та життєві гойдалки від лауреата Пулітцерівської премії3. «Привіт, печале» Франсуаза СаґанКнига, яку я читала в 16 років і тепер хочу подивитися на неї дорослими очима, тому вже почала перечитувати.Це дебютний роман 18-річної авторки, що колись вразив своєю провокативністю всю Францію, а згодом і світ. Головна героїня — 17-річна Сесіль, яка в променях сонця та безтурботного життя здобуває перший досвід дорослішання4. «„Планета людей“ та інші твори» Антуан де Сент-ЕкзюперіЧомусь так вийшло, що в цього автора я читала лише його найпопулярнішу книгу — і це треба виправляти. Тим паче, знаєте що? Я нещодавно зрозуміла, що обожнюю французьку літературу (окрім Сартра, вибачте). Тут якраз зібрані знакові тексти: «Планета людей», «Нічний політ», «Лист до заручника»