Як травма визначає курс «Плоть»Девід Солой15-річний Іштван разом зі своєю мамою щойно переїхали до нового міста. Він доволі замкнений у собі й майже ні з ким не спілкується. Спільну самотність вирішує скрасити його сусідка, яка значно старша за хлопця. З цього моменту ніби вмикається тумблер і небагатослівний герой починає плисти за течією, а його травма визначає курсМабуть, ви неодноразово бували в таких барах чи інших закладах, де біля дверей стоїть молодий, здоровий, сильний, охайно вдягнений охоронець. Можливо, у когось із них ви помічали задумливий або, навпаки, відсутній погляд.Головний герой прийшов у цю професію практично з корабля на бал — із зовсім невеличким перепочинком в материнському домі. Кораблем Іштвана була служба в Іраку, і його стомлений погляд усе ж був відсутнім, а не задумливимГерой Солоя являє собою доволі стереотипний маскулінний образ, і у своєму тексті він відверто, у межах елегантної форми, створює портрет життя такої людиниНа секунду повернімося до елегантності форми.У книзі рівно 10 розділів, і кожен розділ описує період життя героя. Однак між розділами проходить час (іноді це роки!), який читачеві вже доводиться заповнювати самому, стаючи в певному сенсі співавтором книги. Наприклад, читачеві не дають жодної інформації про життя Іштвана в колонії для неповнолітніх чи про службу в ІракуСтиль написання роману я б назвала екстремальним мінімалізмом. У цій історії практично не буде жодних описів (знову ж таки надія тільки на бурхливу фантазію читача), а репліки в діалогах іноді складаються лише з одного слова. Цей прийом ніби ще раз натякає на образ героя — такого замкненого, емоційно закритого, побитого травмами пасивного досягатора. Цікаво, що коли течія життя таки виносить Іштвана вгору соціальних сходин, його погляд досі залишається відсутнім [до речі, у самому тексті абсолютно нічого немає про його погляд, однак образ вимальовується саме таким]Життя кидає Іштвана в різні ситуації, деякі з них відверто трагічні (без спойлерів). Ці фрагменти тексту могли б бути гачками для маніпуляції читачем, однак Солой талановито витримує градус у романі до самого фіналу, і кожен новий мазок у портреті героя вже ніби наперед визначений монохромним підмальовком на полотніБудь-який портрет потребує дистанції. У випадку з книгою можна лише скористатися дистанцією часовою. Суб’єктивно. Я прочитала цю книгу кілька тижнів тому, а портрет героя досі лишається таким же чітким, хоч і з відсутнім поглядомТак про що книга.Окрім розкриття шарів портрета маскулінного героя, у книзі порушується безліч тем: і сексуальне насильство, і птср, і еміграція, і питання соціального статусу, і тілесний досвід як спосіб пізнання світу («Плоть»)Не знаю, чи звучатиме цей мінімалізм так само симпатично в перекладі, однак оригінал рекомендую до прочитання, 8/10!#зк_відгук 172 (8)