Telegram statistics channel - @culture_war_ukraine

⚡️⚔️🔥Час "Ч" настав.Відкриваємо карти. На каналі стартує рубрика з рецензіями на твори зі сонму воєнної літератури. А саме тих нетлінних творів, які оминули своєю увагою більшість співгромадян, методично уникаючи розуміння викликів часу та реалій війни. Автор рубрики — талановитий письменник, творчий генератор влучного слова, найвиразніший представник інтелектуальної секти видавництва Zalizniy Tato, Людина великого серця (себто справжній сердюк) — Олександр Акуленко. Тож першим на стартовому майданчику нової рубрики опинився Петро Панч з Голубими ешелонами, що прямують до сьогодення з доби Перших Визвольних Змагань. Voila!⬇️ ⬇️ ⬇️♣️🗝♟️КУДИ ПРЯМУЄ НАШ ЕШЕЛОН?Лихою волею Історії українська література майже не має власних художніх екземплярів про революції та війни 1917-1922 років, написаних тодішніми сучасниками. Більшість згинуло у вирі репресій.Проте, благо, для нас залишився Петро Панч із «Голубими ешелонами». Не роман, повість, але своїм змістом і наповненням нічим не поступається великому жанру. Текст Петра Панча, як куля, що прошиває наскрізь та потрапляє прямо в ціль.Перед вами збірка повістей та оповідань. Центральний твір – «Голубі ешелони». У ньому розповідається про зимовий відступ військ Директорії УНР на Правобережжі України. Їхні ешелони не знають куди їдуть, куди їм треба і, власне, навіщо. Більшовики всюди.«Голубі ешелони» лякають своєю катастрофічністю та мороком, прошитим у кожному слові. Але не тільки. Це складна і страшна розмова із поколінням революції. У тексті ми бачимо себе, як у дзеркалі. Тим подіям більше ста років, а заміни прізвища з датами, місцями і ти згубишся у здогадках – про які це часи писав автор. Наш поступ видається значним, але для Історії – це лише крок.У «Голубих ешелонах» ви знайдете тих, хто продавав місця у рятівних вагонах, хто казенне майно розпродував цілими вагонами. Деморалізованих вояк, що тонули у пляшці. Авантюристів, що йшли у військо на два-три тижні, щоб скинути Гетьмана і далі зажити-не тужити, а воюють вже декілька місяців, рідний дім усе ген далі і під більшовиками. Постійні розмови про перемовини з більшовиками, які от-от відбудуться, або вже й зовсім відбулись. Надії на Антанту, яка визнає Україну і все налагодиться. Розмови дилетантів-дипломатів, що дивними шляхами прямують на перемовини з Антантою, а за чаркою вже декілька разів Москву взяли. Селян, що не знають і не хочуть знати яке військо їхнє. І, на жаль, не тільки це.«Голубі ешелони» це про нас з вами. Тоді і зараз. Позаяк ми досі у цьому ешелоні. Посеред мороку ночі, снігового бурану. Не їдемо, а волочимся. Хто ми? З ким ми? Де ми? Яка станція позаду, а що попереду? Яка станція кінцева, властиво наша?Головний герой – командир ешелону. Патріот своєї Батьківщини. Проте у мороці епохи, у незбагненності подій він не може знайти себе і своє місце. Всі щирі намагання приречені. Він загубився. Поринувши у морок, він так і не зміг знайти світло у собі та довкола себе.«Голубі ешелони» обов’язкове для прочитання. Аж надто зараз.У збірнику є й інші хороші зразки малої прози Петра Панча.«Реванш» - шпигунський детектив про «білого» офіцера, який став безхатьком і волею випадку був утягнутий у змову проти радянської влади.«Мишачі нори» - майже романтична комедія про молоду інтелігентну жінку, яка все ніяк не може знайти своє місце у радянській дійсності у селі Полтавської губернії. Має чоловіка «альфабета», а сама закохана у молодого активного комуніста. Заради нього вона зайнялась самодіяльністю – пішла грати в аматорський театр.«Зелена трясовина» - коротка історія про молодого комуніста, що сумує за рідним слобожанським селом.Виривається туди у відрядження, зустрічається з батьками, рідними і давніми знайомими, проте стикається з об’єктивною дійсністю, що вельми відрізняється від плакатних гасел.

Нарешті це сталося! Книжка Юрка Костишина (Кота Характерника). “Аби ДобраНіч” — це артбук, до якого увійшло понад 65 віршів та оповідань про дорослішання душі в умовах, коли мирне життя закінчилось в одну мить. Про кохання, що стає сильнішим від куль. І про красу, яка проривається крізь жахіття — у посмішці побратима, у світанку над позицією, у фотографії доньки та дружини на екрані телефону. Це поетичний щоденник від перших днів оборони столиці до найсвіжіших текстів з передової.Назва збірки несе особливий символізм — це і звичне побажання, і прагнення миру, і молитва за тих, хто боронить наші ночі. “Аби ДобраНіч” — це віра в те, що після кожної ночі настає ранок. Читати вірші складно. Принаймні, тому що слова, народжені між боями та під гуркіт артилерії, сьогодні стали нашою щоденною реальністю. Те, що мало б залишитись на сторінках воєнної прози, тепер живе в серці кожного українця. Дивитися на ці світлини одночасно важко і завораживо — кожна нова хвилина розкриває деталі, приховані від квапливого погляду. Фотографії Кота Характерника — це не просто ілюстрації до віршів. Це паралельна історія, розказана мовою світла та тіні. Кадри, зняті між вартами, коли солдатське око ловить миттєвості життя серед руїн. Портрети побратимів, пейзажі зруйнованих міст, деталі військового побуту — все це створює унікальний діалог між поетичним словом та візуальним образом. https://books333.com.ua/product/kit_kharakternyk_aby_dobranich/

Є у волі цвіт — і вціловує | Вечір пам'яті й розмови про поета та воїна Олега Клюфаса 📗 Олег Клюфас — не просто поет, а справжній творець нових сенсів. Його поезія — це експеримент, виклик, гра зі словами, що змушує думати і відчувати глибше. Він створював унікальні паліндроми, писав вірші з неологізмів, які називав «неохопіями», і навіть започаткував новий літературний жанр — «жук поетичний». ⚔️ З початком повномасштабного вторгнення Олег Клюфас став до лав ЗСУ, захищаючи Україну у складі батальйону «Сихів». Навіть на війні він не припиняв творити — писав вірші просто в бліндажах, перекладав українські пісні англійською, щоб популяризувати нашу культуру у світі. 🎵 На вечорі пам’яті ви зможете дізнатися більше про таку непересічну людину, почути його поезію, а також пісні, які він перекладав, у виконанні музиканта Євгена Кириленка. А ще — переглянути особисту бібліотеку Олега, яку його родина передала у фонд нашої книгозбірні.⏰ 11 червня о 15:51📍 Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки (3-ій поверх, читальний зал), вул. Мулярська, 2АЄ у волі цвіт - і вціловує

Від кінооператора до пілота дрона: історія Євгена “Рима”, військовослужбовця 412 полку NemesisЄвген з позивним “Рим” свій військовий шлях почав у 2022 році зі спостереження та коригування вогню розвідувальними БПЛА. “Тоді я зрозумів, що мої знання про оптику, простір, перспективу, точку зйомки — це не просто минуле життя. Це конкретна користь. Мені було легко орієнтуватися, як і куди ставити камеру, як бачити об’єкти. Це й стало основою для подальшого навчання на пілота БПЛА”, — розповідає Євген, який у цивільному житті був оператором із понад десятьма роками досвіду в кіно, рекламі й телебаченні. У період найактивніших бойових дій упродовж півтора року у складі групи Asgard з трьома екіпажами Євген взяв участь у знищені понад 130 російських танків. Однак окопне життя серйозно погіршило його здоров’я. Тепер він служить у технічному підрозділі 412 полку Nemesis й мріє екранізувати все, що бачив і прожив.Читайте статтю за посиланням. 412 ОПБпС NemesisInstagram | TikTok | YouTube | Facebook

#bookarsenal2025Завтра на XIII Книжковий Арсенал відбудеться, мабуть, найочікуваніша подія нашої спецпрограми від Translatorium. Це проєкт, який народився в нас на фестивалі минулого року - міждисциплінарний перформанс «Археологія літератури» на основі хайку Макса Лижова.Для мене як кураторки це чи не найбільша радість, адже перформанс нарешті станеться за участі автора текстів Макс Лижов . Коли я писала ідею проєкту та шукала фінансування для його втілення, ми з максом сиділи в Києві й він саме оновлював дані у Резерві. Коли була подія на фестивалі в Хмельницькому, Макс уже проходив бзвп, і його вдало підстрахував і почитав тексти Pavlo Nechitaylo. Тепер Макс служить у полку безпілотних систем АХІЛЛЕС. Але завтра, на події на вуличній сцені Книжкового Арсеналу, тексти в перформансі нарешті читатиме автор. І це надзвичайно цінно❤️‍🔥Вдячна розумінню командування Макса, що відпустили його з Харківщини до столиці. Вдячна Max Poberejskyy за надзвичайно роботу з відеоартом, а Kateryna Kostrova за проникливий звуковий супровід.Все це буде завтра, в суботу, о 18:00 на вуличній сцені арсеналу. Будь ласка, не пропустіть і не кажіть, що я вам не казала ;)Що буде?Археологія літератури - це проєкт, що вдало поєднує поезію, музику, відеоарт. Чи може сучасна література в різних проявах її фіксації стати тими матеріальними залишками діяльності людей, за якими майбутні археологи будуть вивчати нас? Над цим питанням запрошують разом порозмірковувати творці перформансу.Макс Лижов — військовослужбовець, поет, учасник археологічних експедицій — працює з нетиповим для української культури поетичним жанром хайку. Це 17 складів у трьох рядках, сповнені лаконічності думки й герметизму. Його хайку — своєрідні капсули часу, за якими колись можна буде декодувати українське сьогодення.Сьогодні Макс Лижов служить у 429 окремому полку безпілотних систем «АХІЛЛЕС», де виконує бойові завдання задля нашого захисту і перемоги. Ми хочемо долучитися до важливого, тож на час Книжкового Арсеналу відкрили банку для підсилення його підрозділу. 🔗 Підтримати його та бойових побратимів у межах збору на потреби 429 ОПБС «АХІЛЛЕС» можна за посиланням: https://bit.ly/3SUcDgR Будь-яка ваша сума матиме значення!

Запрошуємо на презентацію книжки “Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни” у Львові! Зустріч відбудеться у середу, 28 травня, о 19:00 в “Копальні кави” (вул. площа Ринок, 10).📖 “Війни закінчуються не на полі бою, а тоді, коли військові повертаються додому. У роки Другої світової війни мільйони британців були в окопах і, опинившись на батьківщині, не завжди впізнавали країну, за яку воювали, а побачене їм не завжди подобалось. Демобілізованим доводилось знову вчитися жити в родині, шукати нову роботу та долати посттравматичний синдром. Не всі змогли пройти цей шлях. Цивільні почасти з острахом ставилися до них, побоюючись, що вони принесуть насильство.📖 Алан Олпорт на основі особистих щоденників, листів, тогочасної преси, літератури та кіно описав і як демобілізовані адаптовувались до мирного життя, і політику держави, і зміни, які переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни. Ця книжка розповідає про важку дорогу від війни до миру, демонструє універсальний досвід і водночас нагадує, що демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти.👉 Модератор події: Юрко Вовкогон, ветеран, Менеджер ветеранських та мистецьких проєктів YMCA Lviv.👉 Учасники події:ℹ️ Сашко Буль, капітан, начальник пресслужби Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, музикант, письменник.ℹ️ Андрій Жолоб, ветеран, керівник Центру надання послуг учасникам бойових дій, лікар, музикант.👉Коли: 28 травня (середа) о 19:00.👉Місце зустрічі: “Копальня кави” (вул. площа Ринок, 10).Вхід вільний!

Рада поділитися з вами новиною, що в кінці червня 2025 у видавництві Merydian.Chernovitz виходить друком моя третя поетична збірка, і видавництво зараз відкриває на неї передзамовлення зі знижкою в ціні. Назва книги «Нічийний шафран». (Так, у назві алюзія на одну зі збірок Пауля Целана). Книга присвячена моїй дочці. Завжди мала забаганку назвати одну з книг імʼям квітки. Стан вцілілості, тимчасової вцілілості, - це те, над чим рефлексую, серед іншого, у поезіях цієї збірки. Віршів небагато, є як медитативні ю, міфологічні й загадкові навіть для мене, так і дуже конкретні, повні відвертої експресії. У ній є розділ, який я назвала «Політичні вірші» з текстами на межі поетичності, але з сенсами, думками та судженнями про наш час, які мені було важливо висловити. Збірка починається і закінчується текстами, в яких є діалог з тими, хто народиться набагато пізніше. Тому я б назвала цю книгу таким тихим посланням в майбутнє, живим і відвертим нарисом діалогу з ним. Для тих, хто колись вчитиме наш час як історію, і міркуватиме про памʼять та те, що ми відчували, міркували, як давали раду цьому стану тимчасової вцілілості і вирішували знову боротися, скільки б років ще, сил та невідомості це не потребувало.До 25 червня книгу можна замовити зі знижкою 15%, після друку буде повна ціна. Передзамовити можна на сайті видавництва:https://shop.meridiancz.com/shop/chornohuzПодяка команді Меридіану Svyatoslav Pomerantsev Evgenia Lopata, редактору Бойченку за видання цієї книги і дуже ретельну роботу над нею. Дякую Olga Aristova, незмінній художниці моїх збірок, за оформлення та ілюстрації, що викликають у мене бажання самій швидше потримати в руках книгу. Вона саме така, як я уявляла третю збірку ❤️Ярина Чорногуз

Слухайте травневий плейлист Redaktura #14 від Sasha Shakirovhttps://open.spotify.com/playlist/3c4FyFhadKJRW3MFAQQMtw?si=7dfc5f7642f14289«Руханка запорука здорового та щасливого життя. Мінойська цивілізація була такою ж древньою для Стародавніх Греків, як Стародавні Греки древні для нас. Коли хтось зі стародавніх греків натрапляв на величні руїни велетенських палаців Мінойської цивілізації, вони не могли повірити що це збудували їх пращури та казали, що то побудували Циклопи. Одноокі богоподібні створіння, стародавні велетні що відзначились неабиякою вправністю, кували блискавки для самого Зевса, та могли передбачати майбутнє. Прообраз всевидячого ока, променевої дельти, котрих знеславив та вбив Гомер в Одіссеї, зобразивши їх жорстокими дикунами. Перше в історії вбивство бога. Трикутник в якому перебуває Око — Циклопа це минуле, майбутнє та теперішнє. Нелінійність часу, котру опанували Циклопи, практикуючи світлі ритуали. Руханки під веселу музику з майбутнього, котру віднайшли їх жерці. Правильна послідовність музичних композицій дарує впевненість у своїх силах, любов та радість. Циклопи обрали бути щасливими розчинившись в нелінійності часу. Назва цього магічного плейлиста — Аеробіка для Циклопів, що з майбутнього грає у минулому. Ексклюзивно на Дніпропоп.»————🖤Підпишіться на плейлист, щоб раз на місяць отримувати розширення свого музичного всесвіту разом із резидентами Dnipropop.🔗 Тринадцять попередніх плейлистів від резидентів шукайте в акаунті Dnipropop на Spotify.

Микола Антощак - поет і військовослужбовець. "Смолоскипівський" лауреат. У нашому видавництві вже невдовзі вийде друком його книжка. А в очікуванні цієї приємної події хочемо запропонувати вашій увазі інтерв'ю з поетом, що вийшло на Читомо в рамках спецпроекту "Слова і кулі"."Якщо говорити про метафорику, то в поезії, яку пишуть зараз, наприклад, той же Артур Дронь, Дмитро Лазуткін, світлої пам’яті Максим Кривцов — усі помітили, що метафора відступає на другий план. Вона вже не така, як була. Вона потребує нового втілення. Це вже таке письмо, яке не можна назвати документальним, але і якимось іншим словом я його не можу, поки, назвати теж.(...)Я часто думаю про те, що буде далі. І я не знаю, чи можу про це щось говорити як письменник. Це історія всієї нашої країни. І як про це говорити, навіть коли сам ти теж військовослужбовець, так, щоб не наразитись на осуд і біль? Як говорити, щоб не зненавидіти себе самого?"Читайте розмову: https://chytomo.com/ia-ne-znaiu-iak-rozpovidaty-chuzhi.../

Прочитав «Стахановський рух» Романа Буданова🔦 7 коногонок з 10Частенько ця книга потрапляла мені на очі в різних каналах. Спокусився на відгуки та анотацію, яка обіцяла містику та горор у донбаському сеттингу. Так і вийшло!⛏️ Історія відбувається після перемоги — майже всі східні області звільнили після смерті пуйла (про інші території не вказано, але вірю, що їх теж звільнили). Невеликий клаптик обнесли Стіною, за якою знов збирається русня під керівництвом нової військової хунти.⛏️ Головний герой, колишній військовий, має надприродну здібність бачити минуле, торкаючись речей чи людей (автор сам згадує Тео з «Привидів будинку на пагорбі», хе-хе). Він повертається в рідне деокуповане містечко Юком на Луганщині, щоб знайти зниклого вченого. Це, звісно, призводить до пошуків давнішої правди про це містечко та таємницю Стаханова.⛏️ Читалося швидко та легко. Цікаво було почитати про життя звільнених територій, як би це могло відбуватися. В наявності регулярні гачки та несподівані повороти. В кінці почався лютий заміс, і це, як на мене, певний мінус, бо змішалося занадто багато всього. Був там і горор (дуже непогані сцени), але мені особисто найстрашнішими були згадки про окупаційний режим і те, що він не витравився до кінця. Також там чимало донбасько-шахтарських деталей, які створюють переконливе живе тло оповіді.Коротше кажучи, дебют гарний, чекатиму від Романа нових книг 🫡