З книги Довідник диктатора: чому погана поведінка майже завжди є доброю політикою44 сторінка Чесноти 3-D політикиВам може бути важко повірити, що саме ці три виміри керують усіма різноманітними системами лідерства у світі. Зрештою, наш досвід підтверджує, що на одному кінці політичного спектру ми маємо автократів і тиранів — жахливих, егоїстичних головорізів, які час від часу вдаються до психопатології. На іншому кінці ми маємо демократів — обраних представників, президентів і прем’єр-міністрів, які є доброзичливими охоронцями свободи. Лідери з цих двох світів, запевняємо ми себе, мають бути зовсім різними світами!Це зручна вигадка, але все ж таки вигадка. Уряди не відрізняються за своєю природою. Вони відрізняються за вимірами своїх селекторів та переможних коаліцій. Ці виміри обмежують або звільняють те, що лідери можуть і повинні робити, щоб зберегти свої посади. Наскільки обмежений чи звільнений лідер, залежить від того, як взаємодіють селекторні групи та переможні коаліції.Існує неймовірна різноманітність політичних систем, головним чином тому, що люди дивовижно винахідливі в маніпулюванні політикою на свою користь. Лідери встановлюють правила, щоб надати всім громадянам право голосу, створюючи безліч нових взаємозамінних кандидатів, але потім встановлюють межі виборчих округів, підбираючи колоду основних виборців, щоб забезпечити перемогу своїх бажаних кандидатів.Демократичні еліти можуть змінювати правила виборів. Вони можуть вимагати абсолютної більшості, проводити другий тур або використовувати пропорційне представництво і коаліції. Кожне з цих та безліч інших правил легко може відповідати нашій вірі в демократію, проте кожне може — і призводить — до радикально різних результатів.Ми повинні пам’ятати, що такі ярлики, як демократія чи диктатура, є зручними, але лише зручними.
Прочитав вчора цікавий афоризм:"Зупинений годинник показує правильний час двічі на день."Це було в контексті передбачення майбутнього й означало, що зламаний годинник, система, яка повністю не працює або не має механізму для правильного вимірювання часу, інколи все одно збігається з реальністю.Якщо годинник зупинився, наприклад, на 10:30, то протягом доби реальний час двічі проходить через 10:30. Один раз вранці й один раз ввечері. У ці два моменти показник годинника випадково стає правильним, хоча сам годинник не функціонує.
І найцікавіше стається тоді, коли ми переносимо цей афоризм на логіку та людську дискусію:Навіть людина, яка систематично помиляється або використовує хибну методологію, іноді може сказати щось правильне.але це не робить її аргументацію надійною, бо правильність виникає випадково, а не через коректний метод. Це пояснює чому деякі передбачення тарологів, астрологів, хіромантів і ще багато кого буває спрацьовує — випадковість. І на цьому можна було б закінчити, але виявилось, що цей айсберг має подвійне дно, тому чи чули ви колись щось про класичну теорія знання JTB Вона бере свій початок ще у Платона, який пояснював, що просто правильна думка ще не є знанням. Якщо людина випадково сказала щось правильне, це лише вгадування. Щоб це стало знанням, потрібне обґрунтування.Наприклад твердження за вікном іде дощ є знанням лише тоді, коли виконані три умови:людина переконана що дощ ідеу неї є підстави так вважати наприклад вона бачить або чує дощі дощ справді іде Ця модель довгий час була домінуючою, поки у 20 столітті не сталась одна подія, яка все змінила ...
Якось почув думку, що сучасна музика втратила мистецький наратив. Сьогодні це індустрія алгоритмів та другосортних сенсів.Чи погоджуєтесь ви з нею? І поки ви думаєте, я розкажу вам про скарб, який знайшов.Це пісня Son of Joy від автора Stomae.Дії пісні відбуваються на похороні жінки, яку за життя суспільство не визнавало як повноцінну людину, але після смерті раптом наділяє мовою поваги, ритуалами і символічним включенням у колективну мораль.Сам похорон не просто сцена, а інверсія: за життя вона була поза нормою, після смерті її інтегрують у неї.Але хто ця жінка? Вона була повією.А сама пісня це виправдальний трибунал, але для кого?І тут з'являється три акти — структура пісні:Перший куплет розповідає про виправдання клієнта померлої повії. Він будує свою позицію через самотність і потребу в близькості, ніби це знімає з нього моральну відповідальність. У цьому виправданні одразу видно розрив: він говорить про ніжність, але діє як споживач.
Жодної взаємності, лише використання.Тому його потреба це не аргумент, а прикриття.Другий куплет це логіка сутенера. Тут з’являється інша форма легітимації — економічна.Він говорить як менеджер системи: про безпеку, про організацію, про те, що без нього все було б гірше.
Але це класична конструкція влади, яка виправдовує себе через функцію.У певний момент стає очевидно, що його захист є одночасно і контролем, і джерелом залежності. Він не просто учасник, він той, хто структурує саму можливість експлуатації.Третій куплет це голос закону — поліцейського.І тут відбувається найцікавіше. Закон подається як нейтральна рамка, як щось поза моральними оцінками. Але дуже швидко ця нейтральність руйнується, і в мові з’являється зневага.Це показує, що навіть інституційний рівень не є відокремленим від упереджень.Закон не просто регулює — він відтворює соціальну ієрархію.І всі три голоси об’єднує одна структура: кожен із них говорить так, ніби він не є проблемою. Вони не заперечують факту існування повії, вони заперечують власну причетність до умов, які це існування сформували.Це і є той виправдальний трибунал, але він не судить, він раціоналізує.В кінці похорон стає місцем формування колективного упередження, яке не може існувати без упереджених і тих кого упереджують.Є ті, хто судять, і ті, кого судять. Без цієї асиметрії сама система не працює.Навіть сама назва пісні Fils de joie означає Сини радості. Але це іронія: замість образи син повії акцент переноситься на тих, хто користується її послугами.
Саме тому мистецтво ще живе і буде жити поки ми його будемо розуміти...https://www.youtube.com/watch?v=M7Z2tgJo8Hg
Якщо ви боялись детермінізму та відсутності свободи волі, то я знайшов ліки.Знайомтесь — нередуктивна фізикалістська лібертаріанська свобода волі.поки прочитаєш язика зламаєш...За нею людина є повністю фізична. Є тільки тіло і мозок. Ніякої окремої нематеріальної душі як окремої субстанції немає.Але в мозку виникають не лише фізичні процеси, а й ментальні властивості, наприклад:Біль, бажання, намір, сумнів. Це не окрема речовина, але це й не просто опис нейронів мовою фізики.
Саме це називають дуалізмом властивостей: існує один тип субстанції — фізична, але два типи властивостей — фізичні і ментальні. Ментальні залежать від мозку, але не зводяться повністю до нього.Свобода волі в такому випадку виглядає як індетермінізм:навіть якщо ти знаєш повний стан і закони, все одно можливі кілька різних продовжень.Детермінізм же навпаки: Якщо знати все про світ зараз, то можна точно сказати, що станеться далі.І іншого варіанту бути не може. Джерела:Дуалізм властивостейhttps://en.wikipedia.org/wiki/Property_dualismНередуктивна фізикалістська лібертаріанська свобода воліhttps://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/0020174X.2023.2166982
CEO культ або культ генерального директораЦе модель корпоративної культури, яка з'явилась в американському бізнесі в другій половини 20 століття. У ній генеральний директор стає центральною публічною фігурою компанії, персоніфікує її стратегію, виступає головним комунікатором із медіа, інвесторами та державою і часто сприймається як головний символ успіху компанії, наприклад: Стів Джобс, Ілон Маск, Джефф Безос, Марк Цукерберг.
Головна небезпека та ілюзія такого методу в тому, що компанія починає залежати від однієї людини, а складні рішення зводяться до “генія керівника”. Це послаблює колективну експертизу, концентрує владу, ускладнює критику.І що найцікавіше існує інший вид корпоративної культури, який має набагато довшу історію.Це модель закритого колегіального управління.В такій схемі існує виключно назва компанії, а її керівників, раду управління та родину, якій належить компанія — ніхто не знає.Чудовим прикладом буде компанія Hoffmann-La Roche, яка в часи час Другої світової війни працювали в системі воєнної економіки Третього рейху, але по закінченню війни, ніхто з них не поніс корпоративної відповідальності.А родина, якій понад 200 років належала компанія тихо жила у спокійній Швейцарії. Джерела:https://www.managementtoday.co.uk/its-time-end-cult-ceo/leadership-lessons/article/1431285
Цікавинка:Шукаю інформацію по найбільшій змові фарм компаній 20 століття і побачив ось таке цікаве повідомлення від британського видання The Guardian:«Під тиском, незламний.Термінові загрози, з якими сьогодні стикається вільна преса, були б немислимими протягом більшої частини 204-річної історії газети “Гардіан”.З огляду на те, що великі технологічні компанії, мільярдери та авторитарні лідери захоплюють дедалі більше контролю над світовими новинами та інформацією, наша незалежна журналістика потребує вашої підтримки.Ми цінуємо все, що ви можете пожертвувати, але щомісячна підписка має найбільший вплив, дозволяючи збільшити інвестиції в нашу найважливішу, безстрашну журналістику. Дякуємо.»
Мене це зацікавило, що таке популярне медіа пише такою прямою мовою ім'я того кого не можна називати.Але як виявилось історично, видання послідовно критикувало авторитарні режими, включно з нацистською Німеччиною у 1930-х роках, і відоме масштабними розслідуваннями державного стеження, корупції та корпоративних зловживань.
Яке цікаве соціальне явище знайшов "моральна паніка".Це процес, коли в суспільстві формується масове переконання, що певна група людей, ідея, технологія або поведінка становлять серйозну загрозу суспільним цінностям, безпеці чи порядку, при цьому реальна небезпека часто перебільшується або подається непропорційно фактам.Це явище зазвичай виникає через поєднання сенсаційного медіависвітлення, політичних заяв, діяльності "моральних авторитетів" та соціальної тривоги, після чого встановлюються нові закони або репресивні заходи.Приклади:Полювання на відьом у Європі раннього Нового часу"Червона загроза" та антикомуністична паніка у США Паніка "сатанинських культів" у США 1980 роківПаніка навколо рок та метал музики як "диявольського впливу"Паніка щодо відеоігор як причини насильства серед підлітківПаніка перед коміксами як фактором "морального розкладання молоді" у 1950 рокахПаніка щодо наркотиків і епідемії креку у США 1980 роківПаніка перед мігрантами як джерелом злочинності у різних країнахПаніка щодо інтернету як середовища "таємних злочинних мереж"Джерело:https://en.wikipedia.org/wiki/Moral_panic
Чи чули ви колись ось таку думкуВживання канабісу досить часто стає причиною подальшої шизофренії для споживача.або такуЗростання кількості мігрантів автоматично спричиняє зростання злочинності.Відразу скажу, що обидві думки помилкові, але щоб це зрозуміти вам доведеться трішки почитати тексту. В нашому з вами житті існує такий процес, який називають причинністю. Вона відповідає на питання "що викликало це явище?", якщо простіше, то причинністю пояснюють, як одне явище виникає внаслідок дії іншого, наприклад куріння тютюну має доведений причинно-наслідковий зв’язок із раком легень.Причинно-наслідковий зв'язок означає, що одне явище викликає інше.
Але по при це існує й інший термін, який відповідає за зовсім інший процес. Він має назву Кореляція. Це коли дві речі змінюються разом: якщо одна зростає або зменшується, друга часто змінюється разом із нею.
ВАЖЛИВО це не означає, що одна є причиною іншої. Кореляція лише показує, що між явищами є зв’язок, але не пояснює, чому він виникає.Простий приклад:Влітку зростає і продаж морозива і кількість утоплень. Обидва показники збільшуються разом, але морозиво не є причиною утоплень.
Причина це спекотна погода, яка впливає на обидва явища одночасно.Ці два процеси, причинно-наслідковий зв’язок і кореляція, описують різні типи зв’язків між явищами.Причинно-наслідковий зв’язок означає, що одна подія безпосередньо викликає іншу, наприклад:велика крововтрата може призвести до смерті.
Кореляція ж показує, що два явища змінюються разом статистично, але сама по собі вона не доводить, що одне є причиною іншого. Кореляція лише вказує на можливий напрямок для подальшого дослідження.Ну і проблеми настають тоді коли ці процеси починають плутати та називати кореляцію — причинно-наслідковим зв’язок.В цьому випадку "Вживання канабісу досить часто стає наслідком подальшої шизофренії для споживача." Ця думка подана у вигляді причинно-наслідкового зв’язку, хоча насправді це тільки кореляція.Спостерігається статистичний зв’язок між вживанням канабісу і частішою маніфестацією психозів, але не доведено, що канабіс сам по собі створює шизофренію.У більшості випадків вирішальну роль відіграє попередня генетична або нейробіологічна схильність, а канабіс може лише підвищувати ризик або виступати тригером появи симптомів у вже вразливих людей.Те ж саме стосується думки про мігрантів та міграційну кризу це в першу чергу кореляція, прямого зв'язку між мігрантами та зростанням злочинності — немає.Таким чином можна здогадатися, що підміна причинно-наслідкового зв'язку кореляцією потрібна для збільшення авторитету думки, яку хтось пробує ствердити, але по факту, яка є простою маніпуляцією. Джерела: Кореляція та причинно-наслідковий зв'язокhttps://dovetail.com/research/correlation-vs-causation/Вплив вживання канабісу на розвиток психотичних розладівhttps://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4352721/
Як працює еволюція?Люди зазвичай мислять як інженери, вони спочатку уявляють бажаний результат, а потім намагаються знайти найкоротший шлях до нього, мінімізуючи помилки і коригуючи рух за допомогою обмежених спроб і виправлень.Еволюція працює інакше. Вона починається саме з помилки, з випадкової генетичної зміни, після чого природне середовище перевіряє, чи допомагає ця зміна виживанню і розмноженню.Якщо зміна дає хоча б невелику перевагу, вона поступово поширюється в популяції. Так виникає поступовий процес, який можна уявити як сходи: випадкові мутації створюють нові варіанти, а природний добір поширює ті з них, що виявляються корисними.
Цей процес не робить великих стрибків, складні структури формуються через величезну кількість малих змін, що накопичуються протягом тривалого часу.Швидкість поширення нової адаптації залежить від того, наскільки вона підвищує шанси на виживання. Навіть перевага приблизно у три відсотки може вимагати тисячі поколінь, щоб охопити всю популяцію.У видів з коротким поколінням це відбувається швидко, у людей це може зайняти десятки тисяч років.Важливо також, що самі мутації виникають без будь якого спрямування, вони не з’являються тому, що організму щось потрібно. Лише зовнішні умови визначають, чи стане конкретна зміна перевагою або недоліком. Те, що корисне в одному середовищі, може бути згубним в іншому.
Прикладом такої умовності є антарктичні риби льодяники. Вони живуть у воді, температура якої нижча за точку замерзання прісної води, і виробили білки антифризу, що запобігають утворенню кристалів льоду в їхньому організмі.Крім того, вони втратили червоні кров’яні клітини, оскільки у холодній воді густіша кров стала б перешкодою для циркуляції.Для більшості інших тварин така зміна була б смертельною, але в конкретних умовах Антарктики вона стала еволюційною перевагою. Еволюція створює не універсальні рішення, а рішення, які працюють лише у певному середовищі.З часом ізольовані популяції можуть накопичити настільки багато генетичних відмінностей, що перетворюються на окремі види. Це особливо добре видно на островах, де географічна ізоляція перериває обмін генами.Для великих тварин процес формування нового виду може тривати приблизно два мільйони років.Еволюція не є лінійною заміною старих форм новими, вона нагадує розгалужене дерево, у якому різні гілки продовжують існувати паралельно. Саме тому люди та сучасні людиноподібні мавпи існують одночасно, маючи спільного предка, але різні історії розвитку.Наші знання про еволюцію базуються на двох великих джерелах. Перше це викопні рештки, які показують, як змінювалися форми життя протягом сотень мільйонів років.Друге це ДНК сучасних організмів, у якій зберігається історія цих змін. Поєднуючи ці дані, біологи відновлюють поступові переходи, наприклад як плавці давніх риб поступово перетворилися на кінцівки перших наземних хребетних.Картина все ще неповна, бо більшість видів, що коли небудь існували, давно зникли, але накопичені докази з різних галузей науки узгоджуються між собою. Тому еволюція розглядається не як припущення, а як наукова теорія у строгому значенні слова, тобто узгоджена система фактів і незалежних доказів, які показують одну і ту саму закономірність: випадкові мутації створюють різноманітність, а природний добір поступово відбирає ті варіанти, що краще відповідають умовам середовища.
Саме цей безперервний процес і є тим механізмом, який протягом мільярдів років сформував усе різноманіття життя на Землі.Автор тексту еволюційний біолог Шейн Б. Керроллhttps://www.youtube.com/watch?v=iH60VHQtHrs
Чи чули ви колись про такий процес, як мережевий нейтралітет? Мені буде складно пояснити це просто і цікаво, але воно того варте.Виявляється інтернет, як великий простір для комунікації та кооперації, має над собою контроль, тобто провайдер, або компанія яка надає послуги інтернету, фактично може контролювати швидкість інтернету, швидкість на певних сайтах, може прискорювати одні ресурси і уповільнювати інші, може блокувати окремі сервіси, робити платні швидкісні лінії для великих компаній, або надавати пріоритет партнерським платформам.І все це може призвести до інтернет-автократії, коли провайдер визначає який сайт повинен бути в топі, а який потрібно уповільнити настільки, що туди ніхто просто не зайде.Те ж саме стосується і контролю над інформацією користувача, бо якщо доступ до певних ресурсів стає повільним або обмеженим, то фактично формується контроль над тим, що люди читають, дивляться і якими сервісами користуються.І от щоб не сталось автократії та тиранії, де сильні визначають як будуть жити слабші, існує таке правило як мережевий нейтралітет.Воно потрібне для того, щоб провайдер не мав права вибірково змінювати швидкість сайтів, блокувати їх або давати комусь платні пріоритети. У Європейському Союзі це правило працює на рівні законодавства, в Україні воно також в цілому діє, хоча поки що не так жорстко закріплене.Але існують і інші приклади. В Китаї держава централізовано контролює інтернет-інфраструктуру, блокує велику кількість міжнародних платформ і технічно визначає, до яких ресурсів громадяни можуть отримати доступ, а до яких ні. Але найцікавіше, що саме правило досить схоже на комуністичну рівність, яку критикують за негнучкість та відсутність конкуренції.Тому питання до тебе, щоб ти обрав:Рівний інтернет для всіх, де провайдер не може вирішувати, які сайти будуть швидші або повільніші, але розвиток інфраструктури буде повільнішим? (мереживний нейтралітет)Чи інтернет, де провайдер може керувати швидкістю сайтів і тим, що ти бачиш, зате розвиток технологій і конкуренція будуть швидшими? (пріоритетизація інтернет трафіку)Джерела:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%B9%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82
TGLIST.COM.UA
