РДУГ-спільнота 🥝

#advice #supportВід підписників:Вітаю! Вже три роки як я підозрюю в себе РДУГ і вивчаю цю тему вже як три роки. Останні +-7 років я страждаю і від симптомів депресії, і від симптомів тривожності, при цьому я досі не мала можливості потрапити до компетентного психіатра і отримати діагноз(батьки мають думку що це все не є справжнім, а вєдь їм було важкіше, і РДУГ це просто моє виправдання, а не реальний діагноз).Одна психіатр більше року тому в державній лікарні виставила мені діагноз "Розлад адаптації. Астено-депресивний синдром" після того як я нарешті набралася хоробрості і вмовила батьків повести мене туди(в майже 18 років)І я так і не зрозуміла чи існує такий діагноз, а психіатр за РДУГ і слухати не хотіла, бо не знала що це, напевне(совкової закалки).Справа в тому, що зараз я почала жити на дві країни. Україна і ПольщаПровела в Польщі останні 5.5 місяців свого життя, встигла влаштуватися на мою першу працю на складі, намагатися вчити мову але все складно з цим і я досі не дуже добре розмовляю польською(хоча добре говорю англійською, дякуючи гіперфіксаціям).Поїхала я з України не тільки через те що мешкала в прифронтовому місті, а й через те що справді розчарувалася, що лікарі не сприймають нейровідмінності серйозно, і що в Україні заборонені ліки від РДУГу.Нажаль мрія, що якщо я поїду від "кривдників" і якщо зміню все навколо себе, стане краще, виявилася лише мрією — мої рожеві окуляри розбилися.Ментально я серйозно хвора.І ось я повернулася в Україну в батьківський дім(в 19 років) через те що не змогла знайти іншу працю після складу, і через депресію(останнім часом так багато плакала, це могло бути 4-6 годин в день, і я сама не розуміла чому...).Моє питання зараз заключається в тому, що я правда не можу більше терпіти цей жахливий ментальний стан, і я хотіла знайти хоча б онлайн-психіатра в Україні, так як я ДУЖЕ невпевнена щодо стабільного життя в Польщі(наразі) і чи зможу я банально пояснити польською психіатру для чого я прийшла.Питання: Чи є сенс витрачати тисячі гривень на все таки постановку діагнозу в Україні і почати купувати медикаменти тут, чи треба було залишитися в Польщі, і бути наполегливіше щодо пошуку праці, наприклад, і лікуватися вже там, бо це ж "Європа", і там в мене не прилетить шахід?Я поки що маю гроші, але я не маю впевненості в собі і підтримки такої, яка б дала мені спокій і зняла постійну напругу і стрес.В батьківському будинку мені правда стресово, і неловко казати щось на кшталт "мені погано", хоча я ж зуміла прожити АЖ 5 місяців в іншій країні(з партнеркою, але все ж)!А в Польщі з партнеркою я знімала кімнату в квартирі, і ми ділили квартиру з чужими людьми, що дуже wear me out(нажаль знімати кавалерку дорого,ТАКИХ грошей в нас немає).І сама партнерка зараз залишилася там, і теж не має стабільної праці на зараз, має нейровідмінність теж і до того ж депресію. Сподіваюся мій посил зрозумілий. Ми бідні нісчастні діти яких всі покинули(я вже правда розвивала паранойю і думаю що абсолютно весь світ працює ПРОТИ мене і мені нічого не допоможе).Здавалося б, не таке важке питання, але мене розриває навпіл.Буду рада почути будь які поради або reassuring, можливо схожий досвід.дЯкую за те що дочитали до кінця

#question Від підписників:Привіти👋🏻Сиділа сьогодні трохи думала про своє сприйняття часу і згадала, що там є якийсь зв'язок з РДУГ. Типу про очевидне, що важко його відчувати, слідувати за ним і робити якісь довгострокові плани і дотримуватися їх і всяке таке, то ясно. Але чи впливає це якось на спогади і вже минулі події? Чи це просто те, як в всіх мозок працює, щось по типу як те, що він не може усвідомити до кінця думку про свою смерть?Бо в мене є таке відчуття, ніби я от захочу дуже-дуже і повернусь в якийсь спогад і період життя. Ніби немає цього розуміння що це пройшло і це позаду і це все. Ніби я зможу колись прожити заново все, нескінченно багато стрибаючи в дорогі мені спогади. І на фоні цього, думка про те, що я більше ніколи не вернусь туди само, щоб прожити знов, виглядає ніби дуже тупо якось, якось чудоріжно..Воно в всіх людей так? Як взагалі в вас зберігаються спогади? Чи є відчуття і головне розуміння, що вони десь там далеко позаду на лінії часу, і ви рухаєтеся лише вперед в часі, чи вони радше зовсім поряд?Буду вдячна за відповіді 💓Приєднатися до РДУГ-Спільноти

#question #advice Від підписників:У мене проблеми зі сном, психіатр призначає таблетки. Але проблема у тому, що вони ± 1-2 тижня діють, а потім все, ефекту нуль. Разом із цим п'ю золофт зранку, але це так, для довідкиМені здається, у деякому плані проблема зі сном через РДУГ. Мене бісить засинати. Мене бісить оце лежати, пробувати розслабитися, коли я хочу активності, щось ще в телефоні робити і т.д. Тому я лягаю спати тільки тоді, коли буде "вирубати". По іншому не можу і не хочу, не хочу знову мучитисьУсі ліки, що мені назначали, дають лише сонливість (тільки перші 1-4 дні можуть виключати). Пила: гідроксизин, лінбаг 50, лінбаг 75, опіпрам, зараз декілька днів п'ю кветіапін половину таблетки 25 мг. І таке собіДекілька тижнів назад було погано, бо защемило нерв. Невролог виписала ліки, і одними з них був ✨Сирдалуд✨. Розслаблює м'язи, діє на ЦНС. І це було таааак доообре. П'ю таблетку, через годину - лежу огірочком у ліжку і сплю. Але його можна пити лише 10 днів 😭Може хтось підказати, якщо знає, чому так? Психіатр каже що сама не знає (ну вона і по рдуг -). Що робити і що пити, щоб краще спати? Буду вдячна за будь-які поради ☺️Приєднатися до РДУГ-Спільноти

#thoughtsОт йшла з магазину і раптово згадала, що маю записати на роботу відео. Дедлайн 07.04 до 12:00. А це завдання мені поставили ще 03.04. Після цього почала згадувати за свою поведінку на минулих роботах.До чого ж я веду?Як ми знаємо, через РДУГ може просто вилетіти з голови те, що ти маєш щось зробити. Деколи просто відкладаєш це на пізніше, бо зараз не в пріоритеті чи нецікаво. І це дійсно заважає роботі, особливо, мені здається, в Україні, де суспільство лиш починає дізнаватись про РДУГ і вважати його чимось серйознішим, ніж "видумка шоб не працювати".На одній з співбесід, точніше на їх навчанні, потрібно було заповнити форму. Одним з питань було чи зможу я брати учнів, у яких є РДУГ, РАС чи гіперактивність. Мені так кортіло додатково вказати, що сама маю РДУГ, тому розумію, як влаштований їх мозок і зможу знайти підхід.Але чи прийняли б мене тоді на роботу?Коротше кажучи, це про наболіле. Про бажання мати змогу сказати, що в тебе є певний розлад, через який ти не зможеш працювати точно так само, як вимагається. Про бажання бути прийнятим і так, а не "не підходите, бо сумніваємось у вашій відповідальності" (на щастя мені такого не говорили).Сподіваюсь, що в Україні почнуть говорити за РДУГ, зважати та нього і все рівно бачити в людині професіонала своєї справи, а не відмовляти, бо вона не як класичне уявлення працівника.Можливо, у вас є власні думки стосовно цього? А також які речі ви б хотіли, щоб були доступні/дозволені на роботі для людей з РДУГ?

#thoughtsОстаннім часом в чаті нашого каналу виникало багато суперечок щодо того, який контент є доречним для обговорення. І учасники, які висловлюють невдоволення, апелюють до того, що це сейфспейс і тут так не можна. Тому ми би хотіли окремо обговорити суть безпечності спілкування в нашій спільноті. Основна тема, яка нас всіх об'єднує, це РДУГ та життя з ним. В той же час в чаті дозволений флуд і можна обговорювати будь-які теми, які не заборонені правилами. Але ми всі різні люди, з різними особистостями, досвідом та уявленнями про світ. І відповідно поняття про безпеку та небезпеку у нас може відрізнятися. Хтось вважає важливою частиною себе російську мову, хтось полюбляє екстра-чорний гумор, хтось носить з собою зброю, а хтось не миє руки після туалету. Це все явища різного порядку, але суб'єктивно вони можуть сприйматися як шокуючі або травмуючі іншими людьми. І ви ніколи не знатимете наперед, хто як відреагує. Те саме стосується тем, пов'язаних з війною. Хтось напише про свою ситуацію щоб отримати підтримку, а інший отримає ретравматизацію. І обидва будуть в своєму праві.Бути собою на 100% це унікальна ситуація. Можна очікувати повного безумовного прийняття від батьків, від партнера, від психолога (хоча на превеликий жаль така розкіш далеко не всім доступна). Але якщо ви хочете демонструвати всі свої прояви у товаристві сотень незнайомих людей, не дивуйтеся, що вас можуть не зрозуміти. Я не закликаю вас до маскування і лицемірства, але інколи стриматися, щоб не бути відторгнутим - це закон функціонування суспільства. Вимагати від інших прийняти вашу точку зору це просто нереалістично.Зогляду на все вищесказане, ми хочемо наголосити, що безпека спілкування в нашій спільноті стосується перш за все проявів РДУГ та загалом вашого ментального та фізичного здоров'я. Якщо будь-який учасник приходить із запитом на допомогу по цим темам, ніхто не має права його засуджувати, критикувати та висміювати. За це буде обов'язкове покарання.  Навіть якщо хтось не згодний, не розуміє, не поділяє поглядів - краще промовчіть. Всі інші теми, такі як стосунки, фінанси, робота, естетичні уподобання і т.п., що не заборонені правилами, можуть бути предметом дискусій в загальному чаті, але тільки по факту та по суті, без переходу на особистості. Якщо не можете втриматися від цього, переходьте в гілку Срачі. За сварки та образи на будь-які теми теж передбачено покарання. Будьте готові, що з вами можуть не погодитися і посилання на сейфспейс в даному випадку не працює. Але оскільки передбачити і врегулювати правилами абсолютно всі ситуації наперед неможливо, адміністрація може вносити корективи в правила по факту виникнення конфліктів, спираючись на власні міркування та комфорт більшості учасників спільноти. Дякуємо за увагу🫶Обійняли

#question Від підписників:Всім привіт! Маю запитання до всіх, в кого рдуг діагностований (неважливо державним чи приватним психіатром) та особливо для тих, хто пробував різні види медикаментозного лікування та немедикаментозного.Нещодавно я була на консультації з психотерапевткою (зі скаргами не на рдуг, а депресивні прояви) і під час розмови мені рекомендували звернутися до психіатра на діагностику депресії (дали опитувальник, він підтвердив, що варто консультуватись), але також сказали, що є підозра на рдуг (дали опитувальник теж, він показав високу вірогідність) і по рдуг сказали що теж можна продіагностуватись, коли буде можливість/бажання (дали різні контакти на рдуг і депресію).Ось в чому питання: чи є в принципі сенс діагностуватись на рдуг, окрім видимості діагнозу для дорослого віку? Тобто, так, я розумію, є прояви, які мені заважають, які впливають на появу супутніх розладів (депресія, тривожність), але раніше я з ними більш-менш нормально жила, проблеми почали з'являтись останнім часом просто з погіршенням стану (все одно ж депресію першою тре лікувати). Наскільки я розумію, більшість ефективних ліків з європи/сша, в нас або нема, або не сертифіковані, а про другу/третю лінії бачу багато обговорень про неефективність, або важкі побочки тут. Брати у перекупів як тут іноді радять мені здається дуже небезпечним. Тому чи є сенс взагалі зараз отримувати діагноз в Україні, якщо ефективного медикаментозного лікування нема в доступі, а в терапії в принципі яка різниця, якщо ти працюєш з проблемою яка саме тобі заважає?І може хтось поділиться ефективними немедикаментозними методами (типу вправ на баланс може пробували і подібне)Буду вдячна за думки і ваш досвід!Приєднатися до РДУГ-Спільноти

#question Від підписників:привіт!Дисклеймер: я не спеціаліст, не експерт, рядовий овнер деяких відхилень)Маю діагностовану кісту епіфіза (шишкоподібної залози). Це доброякісне утворення в районі головного мозку, а саме біля мозочку, який відповідає за когнітивні властивості. Десь там в тому районі виробляється мелатонін (далеко не являюсь експертом, розумію на рівні "щось читав, лікар розказував"). І через те, що це впливає на вироблення мелатоніну, ця кіста може впливати на сонливість, апатію, депресію/депресивні стани, суїцидальні думки і все в цьому роді. Особливістю є те, що в основному діагностується в дітей і до досягнення дорослого віку кіста може зменшуватись або зникати. В моєму випадку, цього не відбулось і схоже, що вона залишилася в розмірі 14 мм (якщо не помиляюся) і не змінюється в розмірах. Відчуваю серйозну проблему з порушенням сну, депресивними станами (підтверджено, наразі лише психотерапевтом, до психіатра лише збираюся звернутися) і тд. Разом з тим, маю самодіагностований (!) РДУГ в сторону неуважності.Суть питання: я дуже корелюю і пов'язую в голові ці два пункти і хотів би почути чи є хоч одна людина в комюніті, хто також має їх, щоб зрозуміти чи ця кореляція вірна і, відповідно, плануватиму як працювати з ними обома. Дякую!

До психіатра варто звертатися, якщо ви відчуваєте наступні скарги та вони викликають проблеми у таких ситуаціях: на роботі/навчанні, вдома/в побутових речах, у сім'ї, з друзями/соціумом:1. Депресивний стан:Постійний пригнічений настрійВідчуття безнадії, втрати сенсу життяВідсутність інтересу до звичних занятьВтома, слабкість, відсутність енергіїПроблеми зі сном (безсоння або надмірна сонливість)Втрата апетиту або переїданняСуїцидальні думки2. Тривожні станиПостійне відчуття страху, тривоги, напругиПрискорене серцебиття, пітливість, задишка (без очевидної причини)Панічні атаки (раптовий напад сильного страху)Неможливість розслабитися, відчуття «передчуття біди»Нав’язливі думки або ритуали (як-от часте миття рук, перевірка дверей)3. Безсоння, чи порушення сну:Труднощі з засинанням або ранні пробудженняЧасті пробудження вночіВідчуття втоми навіть після довгого снуЖахи або яскраві кошмари4. Психотичні симптоми (зазвичай помічаються оточуючими/близькими):Галюцинації (чуття голосів, бачення того, чого немає)Маячення ідеї (стійкі переконання, що не відповідають об'єктивній дійсності, наприклад переслідування, змова проти людини, необ'єктивні ревнощі, людина має суперздібності, чи займає важливе місце у світі, що має невиліковну хворобу, чи помирає без об'єктів фактів, що вказують на це, що думками, відчуттями, чи діями керує хтось інший)Дезорієнтація, відчуття відірваності від реальностіПідозріливість, різка невмотивована агресія5. Емоційне вигоряння та хронічний стресПостійна втома, відсутність силНебажання працювати, байдужість до всьогоДратівливість, перепади настроюВідчуття внутрішнього спустошення6. Посттравматичний стресовий розлад Спогади та флешбеки про травматичні подіїНічні кошмариПідвищена збудливість, тривожністьУникнення ситуацій, що нагадують про травму7. Різкі перепади настрою від ейфорії до депресії, що можуть включати:Гіперактивність, багато ідей, імпульсивністьНерозумні фінансові витрати, безрозсудні вчинкиПеріоди апатії, небажання виходити з дому8. Залежності:Неможливість контролювати вживання алкоголю, наркотиків, ліківСильна тяга до певної речовини чи поведінки (азартні ігри, соцмережі)Симптоми абстиненції (ломки)9. При рекомендації лікаря іншої спеціальності:Не варто нехтувати порадами інших спеціалістів, адже якщо такі є, то лікар відзначив покази для звернення до психіатраФормулювати запит варто починаючи з симптому, який турбує найбільше, і надалі згадувати усі супутні скарги. Якщо сформулювати, чи виокремити, що у вашому стані є найважливіше - це вже можна зробити безпосередньо на консультації. Психіатр задасть необхідні запитання для уточнення та класифікації вашого стануАртем Морозкін, лікар-психіатр клініки IQMED www.iqmed.com.ua

#question Від підписників :У мене трапився «медовий місяць» на Бупропіоні — люта ейфорія. Мені добре як не було ніколи😅. І це не моменти-піки задоволення, а постійне відчуття, яке триває цілий день. Цікаво чи було у когось таке? Як на вас вливало? Чи був синдром відміни? Нижче прикріплю, що про «медовий місяць» пише англомовний реддіт (чат жпт переклав). Термін «медовий місяць бупропіону» описує початковий період після початку прийому бупропіону (відомого під торговельною назвою Wellbutrin), коли пацієнти відчувають значне покращення настрою, підвищення енергії та мотивації. Ця фаза може супроводжуватися підвищеною продуктивністю, легким відчуттям ейфорії та збільшенням соціальної активності. Однак ці ефекти часто зменшуються з часом, оскільки організм адаптується до препарату.Тривалість фази «медового місяця»:Тривалість цієї фази варіюється у різних людей. Деякі користувачі повідомляють про відчуття покращення протягом приблизно тижня, тоді як інші відзначають, що цей період тривав до трьох тижнів. Наприклад, один користувач зазначив, що початкові позитивні ефекти тривали приблизно три тижні при дозі 150 мг XL, але лише близько тижня після збільшення дози до 300 мг XL.Можливі причини:Початковий підйом настрою та енергії вважається наслідком механізму дії бупропіону, який полягає у підвищенні рівня дофаміну в мозку. З часом мозок адаптується до цих підвищених рівнів дофаміну, і виражені ефекти можуть зменшуватися. Цей період адаптації може варіюватися, причому деякі люди відчувають коливання настрою, поки їхній організм повністю не пристосується до препарату, що може зайняти від чотирьох до шести тижнів.Період після «медового місяця»:Після завершення фази «медового місяця», хоча початкова ейфорія може зникнути, багато людей продовжують відчувати терапевтичні переваги бупропіону. Наприклад, один користувач повідомив, що хоча початкові підвищені відчуття зникли приблизно через тиждень, йому все ж стало легше вставати вранці, і він відчував, що препарат продовжує допомагати з часом.Рекомендації:Варто зазначити, що не всі відчувають фазу «медового місяця» при прийомі бупропіону. Реакції на препарат можуть значно відрізнятися між людьми. Деякі можуть не помітити вираженого початкового підйому, тоді як інші можуть зіткнутися з побічними ефектами, такими як підвищена тривожність або порушення сну. Якщо у вас виникають занепокоєння щодо впливу бупропіону, рекомендується проконсультуватися з медичним фахівцем для обговорення вашого досвіду та можливого коригування плану лікування.

#question #advice #supportВід підписників :Привіт, поділіться будь ласка як ви лікували чи лікуєте тривожність Чи ходили на терапію? На яку? Чи допомогла вона вам? Що вам давалось складно? Чи стало легше з часом чи вдалось щось змінити в своїй реакції і ставленні?Чи лікувались ви медикаментозно? Це було щось суто від тривожності чи якісь антидепресанти? Якщо антидепресанти, то чого саме вони? Які побічні дії для себе ви зловили? Як дорого це вам обійшлося? Або обходиться? За скільки часу ви побачили якісь результати? Це достатньо раз піти і отримати лікування якесь чи треба багато ходити? Типу я знаю що в сукупності робота над собою+лікування, воно працює краще ніж по одинці. Але чи є в когось успішний досвід чогось одного з двох? Я все життя дуже тривожна людина, вже пробувала різні практики, питання, щоденники емоцій, медитації, йогу, трав'яні чаї і тд. Напевно все, що доступніше терапії, яка б вона не була. В мене є якісь базові навички саморегуляції і самоаналізу, але фізичну реакцію всеодно ніяк не можу забрати, як і те що коли менше ресурсу і з'явиться тривожна думка, то потім воно все зіб'ється комом і мене накриє чуть не до істерики. Ходжу вічно стресую через все, і мене вже починає доводити до ручки. Не дуже хочу лазити розбирати все своє життя, бо мені здається це не матиме багато сенсу, бо попаяти мене може з будь-якої причини, хочеться просто якесь лікування яке притупить постійне відчуття тривоги, але не знаю чи то ок в плані якоїсь ефективності..Крім цього в мене ще не ліковане audhd, і я не знаю як краще фіксити тривожку враховуючи його. Чи варто шукати психіатра чи психотерапевта, який теж за це шарить? Чи в плані тривожності мені може помогти будь-що, без врахування нейровідмінності? Бо розбиратися ще з нею зараз, мені не вистачить ресурсів. І взагалі до кого ви ходили: психолог, психіатр чи психотерапевт? І як зрозуміти до кого мені треба? І в якому форматі ви спілкувалися: вживу чи онлайн? І підкиньте ще хороших спеціалістів, будь ласка, і поганих може теж, щоб не попастись.Буду всім дуже вдячна за відповіді☕️🍪🍪🍪