РДУГ-спільнота 🥝

#support #question #adviceВід підписників :Пишу поділитися, але якщо є якісь поради чи думки на цю тему, то теж радо вислухаю, бо не знаю що робити..Мене щось так накриває останнім часом така фігня, що типу:"От може докладу трохи зусиль, регулярності, дисципліни, піднажму трохи, то все вийде. І нема в мене ніякого рдугу там, я можу все контролювати. А то якось перебільшую свої почуття, коли кажу що мені важко, лінь, не виходить, та всім важко, всім лінь, шо я ото так бідкаюсь? Невже треба якесь над зусилля, щоб почати кожен день щось робити? "Я розумію, що це пастка, яка знов веде в вигорання і ненависть до себе. І я знаю, що маю той рдуг, я знаю як він впливає на життя, що мої почуття не вигадка, і все таке. Але ці думки... Я почуваюсь так, ніби вже програю іншим нейротиповим в якихось аспектах, просто по факту того що маю рдуг. І я дивлюся на ті всі відео, рядки в книгах, фрази в розмовах, і думаю про себе "ну це ж не важко, просто пару годин посидіти, я можу пару годин лежати думскролити стрічку або не помічати як йде час в гіперфіксації, чого я не можу так само? Я ж можу, я маю могти.." Не знаю чи то новорічні плани інших людей і висновки за рік, які лізуть з всіх щілин так вплинули, чи що, бо раніше цього відчуття не було, а тут ото знов проснулось.. Але так важко поєднувати в собі це розуміння, що "мене достатньо" і "якщо прикласти трохи зусиль, регулярно, то все вийде". Хтось з людей тут взагалі має якусь дисципліну житті? Як ви поєднуєте це все, чи воно дійсно так хаотично, що сьогодні є сили то робити, а завтра я пельмень на підлозі? Чи робите ви над собою над зусилля, щоб досягнути те, чого хочеться, і як ви розумієте коли це варто зробити все ж, а коли це вже в шкоду якусь? В мене стільки думок і питань поперло вже, що мабуть треба закінчувати в гіпераналіз..Всім печива з маслом і чаю 🍪

#support #support #support обережно, нецензурна лексика Від підписників: Блять я заїбалася просто вусмерть і мені нема з ким зараз це обговорити. Грошей нуль. Прям нуль. Прям нема зовсім. І не буде, бо роботи нема. Так вже декілька років, якось я виживала, минулого року нарешті отримала ліки від РДУГ, цього літа нарешті знайшла нормальну мотивацію більш менш щоб щось змінювати в своєму житті, алеАле в мене є обмеження. Їх достатньо. Окрім рдуг там ще два діагноза зверху, котрі впливають на кількість моєї енергії. І свої різні обставини. Наприклад я не можу просто піти вйобувати в сферу обслуговування щоб тупо вижити (я там 4 роки була якщо що) - я знаю що витримаю максимум місяць, і просто потім слягу на 4, в плані не зможу встати з ліжка взагалі. Зараз в принципі ситуація така що начебто і гроші треба вже зараз (тупо блін на їжу, і те не собі - домашнім улюбленцям), але й блять я збираюся звідси їхати і я хочу це зробити якумога швидше, до нового року (рдуг, терпіння нема). І сенсу шукати роботу на місяць також нема та і не візьме ніхто. А умов щоб підробіток (прибирання, автомийка, сфера обслуговування) сука зараз також немає. Ну тупо немає оголошень.Я морально готова якось їз'їбнуться і пійти на ту ж вебку. І зараз в принципі є можливість довганути гроші в тіпа щоб 2 тижні не паритися з приводу їжї чи пігулок. Але..Мені вже давали люди такі можливості. І того разу нічого не вийшло. І я не вивезу себе і це життя якщо не вийде знову. Мені так сука страшно, страшно знову проїбатися бо якщо і в цей раз не спрацює - я не знаю як жити далі. Вже було занадто багато фейлів, я не витримаю ще один. Короче. Я ридаю, у відчаї і в мене ще й немає кому про це розповісти вживу (є психотерапевт, нещодавно був перший сеанс, подивимося). На цьому все. Якщо раптом в когось є якийсь віддалений підробіток (точно можу в тексти, хоча і не на всі теми) - напишіть пліз.

#advise #question Від підписників:Привіт. Питання з приводу РАС, бо нема де ще запитати, і не про себе, а про іншу людину. Мій близький друг завжди не розуміє людей, в плані того, що йому здаються повсякденні розмови зовсім марними, він говорить і думає цілими днями по якісь дуже вузькі речі, і при цьому часто не розуміє коли ображає людей навколо, соціального контексту, інтонацій. Часто в нього спалахи емоцій, то він нереально щасливий і довольний що аж танцює на вулиці, а потім якась мала дрібниця йому весь настрій псує до якогось гіпертрофованого стану розчарування в житті і в собі. Ну і може імпульсивно нагрубити, наприклад, чи розчаруватись, але не ображається. Він не розуміє що означає образитись.Багато таких деталей, і враження ніби він дійсно щось таке має, але водночас деякі описи зовсім не співпадають. Важко сказати що йому не потрібні близькі з люди, чи він не може проявляти свої емоції, навпаки він ніби… переживає кожну емоцію раз в 100 сильніше, чи то негативну чи то позитивну. Чому я це питаю? Я розумію що спеціаліст скаже краще, але з мого досвіду «спеціалісти» в нас не дуже, і треба мати хоч якусь підозру спочатку конкретну, щоб знайти лікаря який на цьому спеціалізується. В мене не багато шансів випадає його відвести до лікаря, тому хочу не помилитись. Минулий раз я його ледь вмовив і лікар сказав йому щось типу «ну таке буває, це тривога, якщо хочете випийте ось ці пігулки, подивіться ось відео класне, допобачення», ну і він вирішив для себе що це все він вигадав, що він лише опозорився і дарма витратив гроші. Навіть трохи пив пігулки, і йому, звісно, вони ніяк не допомогли.Дякую