РДУГ-спільнота 🥝

#question #adviceВід підписників:Всім привіть, приблизно рік тому мені поставили діагноз ГТР, з тих пір я приймав есциталопрам, золофт, венлафаксин, оланзапін, але нічого не допомогло повністю заспокоїтись, частково допоміг венлафаксин (особливо в комбінації з оланзапіном, але оланзапін відмінили із за набору ваги), найгірше було на золофті, туман в голові, апатія, погіршення когнітивних функцій, відчуття що я став зомбі + тривога нікуди не ділась. Венлафаксин покращив когнітивні функції і повернув здатність більш менш ефективно працювати, трошки допоміг із тривогою. Підозрюю що у мене тривожний РДУГ. В голові постійна каша, можу одночасно слухати відео на ютуб, паралельно читати реддіт, рефрешити десятки груп в телеграмі, на фоні цього в голові ще навязливо грає якась пісня, іноді навіть давно забута, просто звідкись собі зявилась і крутиться увесь день на репіті, швидко втомлююсь навіть коли зробив незначний об'єм роботи. Хто має тривогу + РДУГ, підкажіть чи схожий мій стан на ваш і поділіться своїм досвідом лікування.

#support #advice Від підписників:Привіт, пройшло 3 місяці як батьки поїхали до іншої країни і я вирішила залишитись у Канаді. Це було розумне рішення, як на мене, але моє життя легше не стає від цього. Я знімаю кімнату і мені важко жити так, але переїзд до іншого будинку (навіть якщо знов шукати кімнату) буде дуже виснажливий і стресовий. Я не готова до такого.Але це не основна проблема, а те, що на початку грудня я готувалась до екзаменів по водінню і пройшла курс front desk agent і також я імпульсивно продовжила курс програмування в той же час після пів року перерви і намагаюсь читати книгу по С# (тобто велике навантаження було на той період, що думаю значно по мені вдарило і навантаження продовжується і іншій формі). Це було дуже важко.. я вигоріла. І тепер я і їм гірше і сплю, бо тривога щодо навчання, де занадто високий рівень знань вимагається. Я менше виходжу на вулицю і у мене нема людей з ким говорити особливо тут, бо мій мозок не може переключитись з ідеї, що тоді не вистачить часу на навчання (іронічно що я багато граю в ігри все одно, бо не можу без допаміну).Плюс роботи нема, бо вчусь типу, і це змушує мене стресувати ще більше.Я пройшла з часом джи пі ті попередню частину курсу, отримала сертифікат. Але я на днях витратила гроші на останню частину курсу і продовжую стресувати від навчання і навантаження (ще 5 з половиною тижнів)Скоро гейм джем (з понеділка) і я дуже хочу прийняти участь, але я вже не знаю... Коли я відкриваю матеріал .Net або щось таке абстрактне, то мені стає дико нудно і складно. Я не знаю як люди це роблять..Книга не така нудна, але я її не продовжую через курс і вигорання.Відносно я багато часу проводжу чисто дивлячись ютуб абощо ,або говорячи з батьками по телефону. Це мене змушує себе винити теж.І я щодня намагаюсь себе заспокоїти, сказати що це не кінець, що є вихід, але щодня я нервую все одно і не знаю чи залишатись мені тут, чи ні, чи є сенс закінчувати курс і де працювати .. я не можу викинути з голови проблеми які не є тут і зараз, і тону в них...Я думаю логічно буде продовжувати програмування, навіть з усіма поганими прогнозами навколо, бо я все ж більше на цьому шляху просунута, але не знаю, ех. That's said.. Я хотіла поділитись цим тут і можливо спитати чи є хтось хто міг би допомогти мені на цій С# journey, бо я бачу деякі люди з рдуг розвинули навички бо у них був хтось хто їм допоміг (заздрю хех). Звісно не сподіваюсь на диво, але але.Взагалі я просто хочу втекти від відповідальності. Іноді бачу людей які живуть з партнерами які їх підтримують, поки вони стають на ноги, і теж заздрю. Звісно залежність фінансова то таке собі, але якщо є певний визначений період і мета, то норм, мабуть. Важко тягнути це чисто без якоїсь визначеності або гарантій

#support #adviceВід підписників:Маю недіагностовані РАС та РДУГ. Знаю, що приписувати собі якісь діагнози шкідливо. Але як інакше описати неймовірно жахливу концентрацію уваги з дитинства і постійне нерозуміння соціальних контекстів? З самого дитинства я постійно думаю, чому іншим так легко вдається зробити щось, на що у мене йде цілий день. Особливо це стосувалося домашки. Я робили по три години одне завдання, тому що постійно відволікалися на якісь іграшки/мультики/малюночки. Плюс у мене і без цього досить повільна обробка інформації. Моєму мозку ніби потрібно більше часу, щоб щось обдумати. Через це світ здається мені надто швидким. Коли люди вже роблять, я ще тільки думаю. А щодо соціальних контекстів, то мені здається, ніби я інопланетянин, якому постійно доводиться думати, наскільки "по людськи" він поводиться і яку емоцію зараз потрібно зобразити на своєму обличчі. Коли я дізналися, що таке РДУГ та РАС, це вперше внесло якусь ясність в моє життя.Піти до психіатра у мене немає можливості, адже зараз не вистачає грошей навіть на їжу. Останній місяць я намагаюся влаштуватися на роботу баристою. В одній кав'ярні я стажувалися 2,5 тижні і мене там просто кинули, нічого не пояснивши. Потім я таки влаштувалися в іншу кав'ярню, з великими зусиллями, але схоже мене скоро звільнять, бо я постійно щось плутаю у замовленнях, впускаю продукти на підлогу через незграбність, каса пішла в мінус. І я їх розумію. Я не справляюся з покладеними на мене обов'язками. Кому потрібен такий невигідний робітник?З усього цього мене лякає те, що куди б я не подалися — скрізь буде те саме. Я завжди буду повільними, я завжди буду плутати й забувати щось, я завжди буду погано розуміти людей. І я не про професію баристи зараз (це тільки один із тимчасових варіантів роботи).Ще думаю ви помітили, що я звертаюся до себе "вони". Я небінарна персона і це дає це один плюс до всіх моїх проблем, адже я боюся відкрито заявляти про свою ідентичність. Люди з великою вірогідністю не приймуть мене. Але потреба постійно маскуватися полегшення не приносить.У мене також було досить травматичне дитинство з батьками релігійними фанатиками і супутні від цього проблеми, з яких я намагаюся якось вилазити. І я самостійно зробили вже досить багато. Частково підняли самооцінку, яка була на дні, переосмислили себе, свої погляди, навчилися відчувати свої потреби.Але цього все ще недостатньо. Здається, ніби всього, що я роблю, недостатньо і ніколи не буде достатньо, щоб вижити. Я не бачу себе в майбутньому. Ні як спеціаліста, ні як людину. Я все більше й більше забиваю на навчання, яке стало мені нецікавим і бачиться лише поміхою в битві за виживання. Хоча я були єдині зі свого класу, хто дійсно знав, ким хоче бути. Моє життя ніби якась суцільна помилка.Може здатися, що я людина, яка просто хоче привернути до себе увагу модними діагнозами і термінами. Але це останнє, чого я хочу. Я хочу просто спокою і якоїсь мінімальної стабільності. Я наважились написати сюди, бо мій відчай достиг апогею. Мені вже соромно, що я це написали і напевне зробили купу помилок в тексті. Не знаю, що я хочу почути у відповідь. Можливо хоча б просто відчути, що я не одні

#advice #support #questionВід підписників:вітаю. вже десь як рік-більше підозрюю у себе рдуг. саме усвідомлення того, що усе, що зі мною відбувалось упродовж багатьох років не є наслідком моєї власної неуважності, незацікавленості і тд, а саме нейровідмінності - принесло легке полегшення, і я відпустила самозвинувачення.та на даному етапі життя я зіткнулась з проблемою, коли кожна сфера вимагає від мене уважності, концентрації та вкладу значних ресурсів і їх занадто багато. (здоров'я/робота/навчання/сім'я/друзі).я відчуваю як вигоряю на ходу і вже не в змозі боротись із власною тривожності і страхом, що моя неуважність може привести до поганих наслідків.наче всюди потрібно вкладатись на сто відсотків.я втратила інтерес до речей, які раніше приносили мені якусь радість і часто задумуюсь над тим, що це "існування" мене просто втомлює, і я радо б віддала своє життя комусь іншому, просто спостерігаючи збоку, що буде далі. такий хід думок дуже мене лякає, і я відчуваю, що не справляюсь. тому я б хотіла дізнатись, чи є можливість отримати безкоштовну психологічну підтримку, консультацію у психотерапевта, тощо, адже не можу собі дозволити навіть один платний візит. мені справді потрібен живий контакт з людиною, що може допомогти, бо на самостійне дослідження свого стану і його покращення я не маю ресурсу.щоб бути точнішою, зараз я проживаю у Львові, буду дуже вдячна почути пораду або отримати контакт потрібного мені спеціаліста

#support Від підписників:Привіт, поділіться, будь ласка, своїми якимись досягненнями, відкриттями про себе, чимось хорошим, що ви зробили за останній час чи прожили і тд Мене просто добивають відео і пости в інфопросторі, де показують як людям з РДУГ складно нормально жити і досягати чогось. Я знаю, що рдуг не суперсила, я знаю що з ним важко щось робити, навіть з ліжка вилізти. Але мене засмучує не бачити висвітлення чогось хорошого. Ніби я дивлюсь і розумію, що про якісь досягнення, класну роботу, здійснення мрій можна забити, бо в мене рдуг, з ним вже жити важко, а ще надриватись для цього всього, і може треба відчепитись від себе і прийняти, що я не буду мати і частини успіху нейротипової людини..Особливо добиває зайти в лінкедін чи ютуб, де люди пишуть якісь пости, про те які системи вони впроваджують в життя, щоб більше встигати і досягати, діляться досвідом, ведуть пару проектів, взагалі щось роблять крім роботи.. а я розумію що і тижня так не проведу. І я знаю, що багато з цих постів, може бути неправдою, бо це ж лінкедін, це ж ютуб, це соцмережі , і людям треба там показувати які вони класні. Але в моменті, коли знов таке бачу, стає важко казати собі, що це може бути брехня. Або як люди ведуть щоденник емоцій, чи кожного дня пишуть свої плани, цілі, досягнення і уроки. Чи до прикладу як взаємодіють класно з людьми, вливаються в компанії, знаходять друзів, мають зв'язки коли щось треба, класні перспективні роботи. Я розумію всі переваги, розумію що мені теж треба б.. але почати робити...Я знаю тут є списки вдячності, але то денні міні вдячності, а хочеться знати, що є хорошого за більший проміжок часу. Або може знаєте якихось прикольних блогерів з РДУГ, які показують своє життя, теж буду дуже вдячна. Бо я живу десь між тим щоб намагатися повторити весь успіх знайомих нейротипових, і щоб відчепитися від себе, облишити всі очікування і просто жити як звичайна людина

#questionВід підписників :Питання до тих хто має і РДУГ і РАС: Яке було ваше (в тому числі і раннє) дитинство?Чи відрізняються вони від звичайної симптоматики РДУГу та РАСу? Чи мусять активно проявлятися обидва щоб поставити коморбітність?У мене ледь не з народження були симптоми РДУГу, але типічних проявів аутизму ("рядочки" мовчання до певного віку, відсутні навички гратися і фантазувати) не було - я почала говорити дуже рано, перші слова ще до року, в півтора вже прості речення а в три переказувала віршики. "відкатів" в навичках наче не було, як і неможливості дивитися в очі також (хоча зараз мені важко контролювати це. Я стараюсь не відволікатись, і дивитись в очі щоб люлина розуміла що я її слухаю, і в одначас не пирити на незнайомців, змушуючи їх нервувати). В школі що правда всі мої навички комунікації занепали, після кількох спроб зав'язати дружбу і відмови я просто не намагалась більше, бо не знала що говорити і як реагувати (чесно кажучи досі цього не знаю).Цікаво як було у вас, як відрізняється досвід.

#support #advice Від підписників :Привіт. Дуже сильно потребую підтримки, бо відчуваю, що вина розʼїдає мене зсередини. І через це, якраз таки, я взагалі не можу нічого робити по навчанню чи роботі. Я завтра збираюся сказати своїй коханій людині, з якою була 2 роки, що більше не бачу майбутнього з ним. Що стосунки більше не приносять мені спокій і задоволення. Лише трохи, а інше це стрес і переживання. І це не з його вини. Ми просто виросли. І маємо різні потреби. Але він переїхав заради мене в іншу країну. Працює тут. І я натякала раніше, нещодавно, що все таки це кінець. Але він не може сприйняти це повністю, як мені здається. І завтра я скажу все чітко і ясно. І я знаю, що я вже вирішила. І з психологинею це вже обговорила. Але так важко знову не зламатися, не сказати «ну давай ще місяць почекаємо, подивимося». Так важко на своєму стояти, коли знаєш, що ти людині світ руйнуєш. Тож питаю, як можна допомогти собі у цьому всьому? Як витримати ще день? Як зараз зробити справи, які потрібно зробити. Бо мені так важко…

#question #adviceВід підписників :Доброго дня. Я випадково побачив відео на ютуб про РДУГ і вирішив подивитись. І так вийшло, що, судячи з опису, у мене він є. А саме:1. Не можу читати великі тексти, глаза бігають по тексту по окремим словам та абзацам. Бо коли починаю читати нормально у мене аж свербить у мозку.2. 50+ вкладок у браузері до яких я обіцяю собі "повернутися колись, там дуже важлива інформація".3. Багато ідей та справ, які я починав робити колись, а тепер всі ці проекти лежать роками у архіві, я себе заспокоюю "обов'язково повернусь до цього".4. У голові 24/7 спам з різних думок які між собою не пов'язані. 5. Працюю віддалено, а сам процесс виглядає так: 5 хвилин попрацював - ALT+TAB - відосик/шортс - прочитав новину - ще 5 хвилин попрацював. З кіно/іграми так само. Постійно відволікаюсь та переключаюсь на щось інше навіть якщо контент дуже подобається.І я не знаю як це фіксити, бо дуже заважає жити, чи це РДУГ чи просто я такий. А які стимулятори приймати я не знаю бо у нас все заборонено або без ліцензії.

#advice #questionВід підписників :Всім привіт)Потрібна ваша порада. Мені в березні діагностували комбінований Рдуг + тривожність + депресію. Призначили лікування сертраліном і обговорювалось лікування бупропріоном. Потім сертралін мені не підійшов, його замінили венлафаксином. Але його теж відмінили через різке підвищення пролактину(маю аденому гіпофізу, тому не бажане було його підвищення). Поміняли на дулоксетин. Це все за 2,5 місяці. Мій емоційний стан провалився на саме дно. Поміняла психіатра і там знову обговорювали, що коли стабілізується стан на дулоксетині, додамо бупропріон. Такий варіант мене влаштував.Через 2 місяці прийому я повернулась до питання лікування саме Рдугу. Мені психіатр відповідає типу «Перша лінія лікування Рдуг - це психотерапія». На психотерапію у мене на той момент не було фінансів, але я читала багато різних статей і досліджень, слухала різні подкасти як менеджментити прояви неуважності і проблеми з концентрацією уваги. Почала впроваджувати це у своє повсякденне життя і дійсно стало набагато краще. Я почала харчуватись за будильниками, на будь-які зустрічі/події у мене стоїть нагадування, почала уважніше слухати коли маю якесь маленьке відволікання. Але неуважність всеодно до кінця не пройшла. Ось декілька прикладів за останній місяць: я з неуважності викинула золоті каблучки у смітник, випадково викинула антидепресант, який пʼю на ніч, забуваю про дні коли мені в спортзал, постійно забуваю телефон десь у туалеті/закладі/стоматолога і тд. Я знову піднімала питання ліків з психіатром. І вона знову мені каже, що основна лінія лікування - це психотерапія. Потрібна порада: варто шукати іншого психіатр чи все ж продовжувати далі менеджментити всі ці моменти? Чи і те, і те?

#question #advice #supportВід підписників :Всім доброго дня, приблизно літом отримала діагноз РДУГ (не виключаю і РАС).Крім цього маю тривожно-дересивний стан, але депресія більше виражена. Виписали бупріон (що дивно тому що не знаходила багато людей тут кому це виписували), крім цього хотіли назначити ад Венлафлаксин, але я відказалася із-за гормонального дисбалансу і в принципі побічні ефекти (панічки, тиск, ще більше виражений гормональний збій, аж до кіст, туман в голові і відчуття "овоча")Мені цікаво хто п'є бупріон і чи допомагає він їм? Мені здається що я наче "недостимульована", розгублена і так почти до вечора, коли вже краще працює мозок. І в мене намного виражений ПМС, я більше конфліктна (а після нічних+ПМС то взагалі фонтан емоцій наче в мене МРО) Підозрюю в себе КПТСР тому що все життя і навіть тепер живу в токсичній сім'ї. Хоча я вже не дитина важко все лишити і просто переїхати. Приблизно все життя маю відчуття провини. З соціалізацією теж важко, на мою думку мій маскінг - це буквально сидіти тихо і не шуміти/крутитися, іншої поведінки я не навчилася - диспінований учень і "скучна/тиха людина", так було все життя. Зі старшим поколінням намного легше контактувати, з ровесниками - ні, дякую хоча би за те що маю подруг. Приблизно на початку 2022, до війни невролог вліпила FND (функціональний руховий розлад у вигляді тремору). В 2021 я працювала важко за кордоном, після того як перехворіла на коронавірус і як збільшилася нагрузка на праву руку - вона почала труситися і німіти по ночам, в тот час я поїхала додому щоб якось полегшити стан, тому що просто не виспалася із-за руки. Ліки - нейрістон і заспокійливі. Оніміння пройшло а тремор - ні. Так уже в кінці зими я була ужасно вигорівша і тривожна. Так і "познайомилася" з терапією. В тот час я пила ад з міорелаксантами і висока тривога трішки пройшла, в тремор залишився. На мою думку проблеми з рукою не виключно психогенну природу має, а змішану, в 2021 дуже багато в організмі "зламалося", тоді збився гормональний баланс, мала просто ужасний стресс і можливо дефіцити. По сьогоднішній день в мене німіє рука час від часу, від роботи на заводі на лінії постійно болить рука, маю зажими м'язів, які лікувати тільки у реабілітолога і саме дивне - бувають ніби "скачки цукру", слабкість, тиск, внутрішній тремор, не спокій, туман в голові, який переходить в раптовий голод, хоча цукерки - не допомагають, потім зажими м'язів, які відаються легким болем в різних частинах тіла. Я читала про викид адреналіну і доволі багато про такі тремор, в мене справді на МРТ є підвищенна активність базальних гангліїв і іще якихось відділів які можуть давати таку реакцію, в тому числі тремор, але взагалі не розумію як це лікувати, не знаю чи терапія в цьому випадку допоже і як з таким станом взагалі бути. Чи знаходили/читали про такі ситуації? Я по FND знаходила пацієнтів з ужасними судомами, які схожі на епілептичні, але подібного до своєї ситуації - ні. Я також намагалася оскаржити діагноз і вимагати лікувати мій тремор як есенціальний, (в тому випадку ліків було достатньо, про адреналіновий я взагалі мало читала і не впевнена чи чат GPT не придумав щось сам), у іншого невролога, але він не особливо заморочуючись просто підтвердив мій діагноз. І іще одна ситуація яка могла би трішки внести як і прояснення так і більше питань - є підозра на целіакію, але не підтверджена біопсією, в хворобі якої може бути і тремор анемія (яку я ще на далі лікую ліками). Дієта теж допомогла з тремором, але в мене було запаморочення (наскільки я знаю із-за того що не правильно перейшла на безглютенову дієту). Я не знаю до кого звернутися, можливо навіть цей текст читається наче писав тривожник/аутична людина. Порекомендуйте щось що може допомогти будь-ласка (крім терапії, тому що я вже в терапії). Чи може нейровідмінсть настільки робити "поломки"?