"Вітер, ліс, вогонь, гора" Ясусі Іноуе вже скоро поїде до нового власника, а я ще не написала про нього. Виправляюся.Це дуже маленький і дуже концентрований історичний роман про епоху Усобиць, як я вже писала. Головний герой - полководець і стратег Ямамамото Канске, який служив при Такеді Сінґені й якому останній завдячує фактично всіма своїми знаменитими перемогами. Такеда, наскільки пам'ятаю, пізніше (за рамками роману) успішно воював навіть з Токуґавою, але в ітозі чи то продув, чи то помер, — словом, як ми всі знаємо, зрештою шьоґун таки переміг, бо він взагалі всіх там переміг.Але, як ви здогадуєтеся, мені всі ці перемоги і звитяги цікаві помірно, і роман я полюбила не за них, а за самого Канске, який на початку досить комічно підробляє резюме, щоб отримати посаду, потім клопочеться за свою улюбленицю і всіх намагається загнати в монастир, але дуже швидко комедія переходить в інтриги, драму, а потім і трагедію не тільки про війну, а цілком собі про людей, відданість, пріоритети.В проміжках герої не забувають помилуватися туманом і квітучою бросквиною.Словом, п'ять зірок, а ви як хочете.
"Атена" запустила в друк третю книжку з оцієї прекрасної серії "24 години у стародавньому світі". Вже вийшли про Рим та Афіни, а тепер - про вікінгів.Передзамовлення ось тут. Нагадаю, це серія дуже класних книжок, у якій життя стародавніх міст описується через побут різноманітних героїв: ми проводимо годину з кожною людиною із різних верств населення, і таким чином дізнаємося, чим вони жили та що робили. Там багато іронії, ну дуже прикольно зроблено! А про вікінгів має бути особливо цікаво, бо: За доби вікінгів сталися деякі з найдраматичніших змін в історії середньовіччя: сформувалися сучасні королівства Данія, Норвегія і Швеція, люди повністю заселили Ісландію, а язичницьку скандинавську релігію заступило християнство. Люди цієї епохи стали свідками швидкого розвитку технологій: будувалися мости й фортеці; великий поступ спостерігався у суднобудуванні й навігації, завдяки якому вікінги змогли подорожувати, влаштовувати набіги й колонізовувати нові землі в небачених до того масштабах.
З цієї книжки ми дізнаємося, яким був день за епохи вікінгів, і проживемо двадцять чотири години з мешканцями середньовічних Скандинавії та Ісландії 🤗. Щогодини ми зустрічатимемо нового героя: фермерів і королів, торговців і воїнів, закономовців і рунописців — і досліджуватимемо багатошарове суспільство, в якому вони жили. Вийде, орієнтовно, в травні, а поки можна передзамовити, щоб Атені було за що виконувати їхній величезний редакційний план ) пост #направахреклами
Ну що, востаннє пошукавши цитати в Беовульфі й усіх трьох томах "Володаря Перснів", я написала останнє слово в перекладі The Tower and the Ruin by Michael Drout, і слово це було "надія".Звісно, там іще будуть після цього присвяти, легенда до скорочень і 55 книжкових сторінок приміток (і притому таких, які треба перекладати з муками й пошуками джерел), і роботи там ще на місяць, але не псуватимемо красу моменту. Я закінчила книжку. (так, так, умовно).Іду святкувати кавою, бо трукрайм ще чигає на мене в кущах внутрішнього сайту Нетфлікс. До речі, коли ото днями в мене виникло бажання щось подивитися просто так (не здійснилося), і я почала набирати в браузері netfl... — випало в якості підказок десять посилань на різні місця цього внутрішнього серверу, але netflix.com, який мені був потрібен, серед них не було. Що, в принципі, каже все про моє життя 😁І останнє: виписуючи з Пруста в перекладі Перепаді слово "заклечаний", я не думала, що воно коли-небудь мені стане в пригоді. Я помилялася 😁 #МжичкаRules
Отже, опитування. Почитайте, поки я робитиму власне опитування :)Обрала праву половину полиці, бо ну. Тут ще й багато на перечитування, крім іншого."Дерева", Персіваль Еверетт, пер. Іларії Шевченко. Усі побігли і я побіг, нічого про книжку не знаю взагалі й дізнаватися не буду."Діти ясена та в'яза", Ніл Прайс, пер. Ігоря Андрущенко. Купила, коли перекладала вікінгів, користувалася як довідником, тепер хочу прочитати повністю."Усі в моїй родині — вбивці", Бенджамін Стівенсон, пер. Анни Цвіри. Багато разів брала в руки в книгарнях, гортала, клала назад, все ж таки наважилася. Ніби детектив чи трилер, ніби гуморістичний."Книга для дітей", А.С. Баєтт, пер. Ярослави Стріхи. Читала досить давно англійською, обожнюю Баєтт і Стріху, хочу перечитати."Незнайомець нагорі", Ліза Матлін, пер. Божени Козиревої. Трилер з розпродажу, не читала."Американа", Чімаманда Нґозі Адічі, пер. Олександри Гординчук. Читала англійською, коли вона тільки вийшла, дуже сподобалося. Перечитаю."Адресатка померла", Євгенія Ярошинська. Дуже великі сподівання після Лева Скрипника в цій серії "Уробороса", сподіваюся, не розчаруюся."Шмуль і Марта", Анка Вознюк. Це її я не зуміла купити в Книгарні Є, бо її унесли на другий поверх :) Сподобалася анотація і уривок, побачимо."Відьма вмирає втретє", Юлія Нагорнюк. Сподобалася перша книжка авторки, подобається авторка (канал На роздоріжжі історій, якщо ви не підписані), подобається її почуття гумору. Хотіла чекати на електронну версію, потім думаю — та ладно :)"Сніги Кіліманджаро", Ернест Гемінґвей, пер. Катерини Міхаліциної. Мабуть, все, що там є, читала, російською і англійською. Перечитаю."Пульсація", Бен Елтон, пер. Олени Любенко. Читала англійською пару інших його книжок, давно, сподобалися."Один день", Девід Ніколлс, пер. Альбіни Саженюк. Читала кілька разів англійською, дивилася кіно, одна з небагатьох мелодрам, які я люблю. Перекладачку теж люблю :) Перечитаю.
І поки відпочиваю перед підходом до останнього на сьогодні уривка Драута, розповім смішне, яке мені днями нагадав ФБ.Мій чудовий шеф, який зараз на фронті, цілком непогано знає англійську, але не дуже в собі впевнений, тому листи від замовників завжди перекладав програмою. І от дзвонить мені й каже: "Питав замовника, коли будуть матеріали на останню серію. Пише — будуть, не хвилюйтеся. Ведмідь зі мною". Я, після першого шоку: "Bear with me"? (bear тут дієслово, а разом це означає "потерпіть"). "Ну звісно".Ну і щоб двічі не вставати, короткий апдейт про Марусію. На жаль, з потеплінням вона вирішила, що все ж таки вона кішка не домашня. Спершу виповзала на веранду і одразу назад. Потім виповзала й одразу до свого офісу під дахом в жолобі, де й засідала цілий день, а ввечері приходила з роботи, їла і спала. А тепер перенесла офіс на веранду, і до неї вже приєдналося двоє колег, Бандит і незнайомий мені біло-рудий, поки що не охрестила. Бандит, коли я виходжу, тікає, а новенький стажист усміхається мені й повільно моргає. Вчора Марусія прийшла з роботи, дожовуючи чиєсь пір'я. Весна офіційно почалася.(не випускати її анріал, вона буде співати арії, і не O mio babbino caro, а радше Der Hölle Rache :( На щастя, вона зі двору майже ніколи не ходить, хіба іноді на закинутий город напроти. Здебільшого сидить на веранді на подушечці й гарно виглядає — очевидно, це і є її службові обов'язки. Хіба відходить в туалет під паркан або на обідню перерву по пташок і мишок, але в межах ділянки).
"Боги мого краю дуже люблять кров", Євгенія Кужавська.Це безсоромно красиво написано. POV від дівчинки-підлітки в декадентському Києві 1917 року дозволяє не стримуватися в метафорах, стилі й нагнітанні атмосфери, і це прекрасно. Це дійсно дарк академія з усіма її елементами — хіба що навчальний заклад не закритий і не в вукойобинах, а в гущавині київського життя восени і на початку зими 1917, які відчуваються в чомусь дуже схожими на нашу осінь і зиму 2022, коли наче і знаєш головою, що має статися, і при цьому абсолютно в це не віриш серцем. При цьому книжка не виглядає як написана за рецептом, мабуть, якраз тому, що все це вписано в живе життя живого міста, яке авторка абсолютно очевидно любить.Детективна лінія. Про це мені важче писати, я в цілому розлюбила детективи як чистий жанр досить давно, плутаюся в підказках, забуваю, кого вбили, і взагалі віддаю перевагу детективам, де більше про життя, ніж про розслідування. Мені здалося, що розслідування дещо заплутане, бо лінія постійно переривається (ну типу — підозрюваний або свідок вивалює детективу-аматору сенсаційну інформацію, кінець розділу, знову п'ємо каву, читаємо Вайльда й милуємося осіннім листям, а уточнююче запитання детектив-аматор поставить розділи через три :) ). Але! Зважайте на суб'єктивний фактор мого склерозу і в цілому млявої цікавості до детективних ліній. І в будь-якому разі мені абсолютно це не заважало, я насолоджувалася процесом.Фінал (не детективний) я підозрювала майже від початку, і все одно він розбив серце.Словом, чудова книжка, дуже раджу, відкрила для себе авторку заново, чекатиму наступних книжок.
Дослухала.Elin Hilderbrand, The Academy. Власне, написано разом з донькою Шелбі Каннінґем, але, на відміну від багатьох кооперацій письменників з дітьми (так, сей Кінг, я про вас), це нічого не зіпсувало. Впізнаваний стиль Гільдербранд, тільки сеттінг інший - приватна школа-інтернат в вукойобинах (я вирішила, що сербське слово звучить пристойніше).Годиться і для підлітків, і для дорослих, оскільки вчителі й учні тут рівноправні герої і іноді є учасниками любовних трикутників (УВАГА під спойлером - спойлер). Глибокі проблеми тут, звісно, не зачіпаються, але це прекрасний матеріал для книжкових клубів (не високочолих, а кістки перемити героям) і прекрасний фон для обрізання малини й порічки.Це перша книжка в серії, буде мінімум ще одна — восени. Сподіваюся, з неї ми дізнаємося, що було в сраному мейлі Сінамон.От кого, до речі, я б теж поперекладала. Далі в мене прийшла черга на якийсь трилер, точніше на два — Кайри Руди у вигляді ебуку (очікую чергову казкову — ну тут навіть сербського слова дібрати не можу), а в аудіо Wild Dark Shore by Charlotte McConaghy, якийсь там острівець чи то в Атлантиці, чи в Антарктиці, де живе четверо людей і з'являється п'ята, щоб зіпсувати їм всю каторгу.
Ще один приклад, чому я ненавиджу примітки на примітки йде більше часу, ніж власне на текст.Саурон влив у нього (Перстень) більшу частину своєї природної сили не для того, щоб перетворити майбутнього власника на чахлий напівтруп, що протягом 450 років сидить у сирій печері, мимрить щось до себе й зрідка душить ґобліненят.
І до цього примітка: "Повернення Короля", розділ, сторінка. Додаток В, сторінка. Треба було, звісно, на початку роботи замовити те видання, за яким цитує Драут, але я цього не зробила, а тепер вже сенсу нема. Тому займаємося читанням думок. До чого тут можуть стосуватися ці посилання? Що в цій фразі потребує підтвердження текстом твору Толкіна? Мабуть, те, що там Саурон куди влив, і те, скільки років ґолум сидів у печері.Залишається тільки знайти згадку про перше на 45 сторінках відповідного розділу, потім знайти Додаток В (бо в Астролябієвому виданні в змісті є просто Додатки, а нащо ще вказувати сторінки кожного , хто ж їх читатиме взагалі 👹), а в ньому — дату, коли Ґолума вигнала бабуся, і дату, коли він виліз з-під гір шукати Перстень.
Мене так заспокоює, коли бачу в колег, що переклали 30 000, 45 000 знаків за день і ще почитали. Почуваюся не таким фріком :)Все ще не можу заспокоїтися про Винниченка: велич кохання? Велич кохання?! Я зараз вам заспойлю фінал (під спойлер, звісно), а ви мені скажіть, що це за велич.Героїня Таня вирішує їхати додому "в росію". З героєм Хомою на цей момент статус "все складно". І вона каже подрузі, що буде з Хомою, тільки якщо він поїде туди слідом за нею. Подруга: "Але ж на ньому там смертний вирок висить". Таня: "Ну отож. Нехай ДОВЕДЕ". І це я вам ще не розповідаю про есерів і есдеків і їхні дискусії і срачі. І про сатаністів! А у Светонія все добре, заснула на Августі, вранці прокинулась - дочитала до Тиберія. Згадала, чим він мене в дитинстві бісив: ахронологічністю. Август народився, Август помер, Август переміг, Август знову народився. Ну бо там по темах згруповано більш-менш, але дратує. Найцікавіша для мене тема — Август і мова, потім, може, перепишу кілька цитат.Книжки тим часом вже в Роял Мейл, завтра будуть на складі в Тутингу (мене це все так розважає :) Де я і де Тутинг! В Лондоні я не була), оформила вже посилку на Nova Shopping. Як відправлять і скажуть ціну доставки, напишу тут.Воно все одно дешевше виходить, чим тут купляти, звісно. Навіть секондхенд.
Тісні люде, Галина Пагутяк. Прекрасно, як завжди.Авторка в перемишльському архіві шукала документи про епідемію холери 1831 року у своєму й сусідніх селах, натрапила на ім'я греко-католицького священника Петра Мудрака, який ховав померлих у своєму і сусідніх селах, коли помирали тамтешні парохи, почала копати далі про його життя. І, власне, про нього й написала, без якогось особливого сюжету, просто старий священник збирається виїжджати з плебанії, бо його відправили на непочесну пенсію, і згадує своє життя, свої й чужі гріхи.За що я люблю Пагутяк? По-перше, за все, а по-друге, за те, що вона буквально втілення принципу "показуй, не розказуй". Навіть в оповіданні від першої особи, де так легко було б вдатися до розжовування думок, ситуацій і реакцій, вона цього не робить, натомість дає натяк, обривок думки, ворону на дереві, з яких постають абсолютно живі, зрозумілі 3D фігури.Кілька обривків-цитат :)...сховав хустку за пазуху, ніби змерзлого кота.
...я вже скрутив своє життя в сувій, лишилося Господу скріпити його печаттю і кинути в скриню, там його миші струблять.
...чоловік він з добрими мухами, впадає у фурію...
З реальних свідчень селян на суді інквізиції над реальним о. Мудраком:Я того не видів, аби наш ксьондз коли танцьовали перед своїми парафіянами, а до того по п'яному, таж вони вже дуже слабі і старі, от ту колись не могли до церкви вилізти на горбка, то ж та як би танцьовали.
Словом, п'ять зірок з п'яти, і треба перечитати "Урізьку готику".
TGLIST.COM.UA
