І ще на тему, скільки часу йде на сторінку, скільки сторінок нормально робити на день тощо.Наприклад, вчора замовник попросив мене скласти акт виконаних робіт і рахунок за роботу, яку я вже виконала і кудись там собі записала у зроблене за день. Я це робила вперше; пішла десь година.Сьогодні прийшла коректура до однієї з книжок, які я теж давно здала і записала. Це буде десь 4 години чистої роботи (книжка маленька).Потім прийшло нове відео до вже перекладеного фільму. Це стається досить часто. Хвилин 40 шукала зміни, вносила в переклад.Потім пояснювала, чому в мене одне сране ім'я в фільмі перекладене так, а не сяк, шукала посилання для замовника.Потім те ж саме зі сраним терміном. (Я в обох випадках переклала правильно, але потрібні були обґрунтування для замовника, чому так).Не кожен день переклади встають з могил, щоб мене переслідувати, — ну або принаймні не всі разом в один день, але все перелічене це не якісь рідкісні шокуючі випадки, а частина робочого процесу, на яку теж треба закладати якийсь час, пам'ятаючи при цьому, що станеться все це в найменш зручний момент.
#дочитала "Пульсацію" Бена Елтона в дуже доброму перекладі Олени Любенко, і в підсумку враження непогані.Це роман, як я вже казала, про реаліті-шоу талантів і його не дуже апетитну кухню. Нас знайомлять с суддями й майбутніми учасниками, зав'язують зав'язку, в якій деякі з персонажів роблять дуже серйозні (не грошові — або не зовсім грошові) ставки на переможця, і починається сезон.У Бена Елтона я колись давно читала іншу книжку, Two Brothers. Уже мало що пам'ятаю, окрім того, що один брат там німець, а другий єврей, і дія відбувається в нацистській Німеччині. Ту книжку також було б, мабуть, непогано перекласти. Їй я тоді поставила ****.А ця з поправкою на жанр теж цілком собі хороша, ***.Якщо вас цікавить тема реаліті-шоу і їхніх залаштунків ( мене — НІ 😁 Бо я нею дещо об'їлася в житті), то ось два документальні фільми, які я перекладала відносно недавно.Про America's Next Top Model - колись я і шоу перекладала, пару сезонів. Тут інтерв'ю з Тайрою, іншими суддями і, головне, колишніми учасницями. Дуже цікаво.Про Biggest Loser , реаліті про схуднення. Теж скандали, інтриги, розслідування.
Прокинулась, пташки співають, сонце у вікно в стелі. Полежала трохи почитала, встала, поставила каву, тоді подивилася на годинник.Було 5:55. Як казала бабуся "холера підняла". Казала вона це здебільшого про свою тітку, яка всіх замучила раннім вставанням, і в гості її запрошували неохоче. Коли я читала Хмелевську про колодязі предків, де вони з мамою і тітками подорожують місцями їхнього дитинства, і одна з тіток в п'ятій ранку урочисто розгортає журнал і починає гриміти (саме гриміти) сторінками, я зразу подумала: тьотя Шура.Так от, піднята холерою, повідомляю вам, що "Шмуль і Марта" — це, звісно, літературна гра, в якій особисто я не всі посилання знайшла (просто відчуваю, що вони там іще є). Як я вже писала, тут тобі і псевдоромком, і Сартр, і Жадан, і Розстріляне Відродження, і Кафка, звісно ж, і Софокл (дуже шкодую, що не зуміла придумати привід запхати його в серії :)), і все це як туманні натяки, так і прямі цитати. Натякну і я: головне тут, звісно, Софокл (але я б все ж таки так прямо в текст не вводила).Не хочу нічого переповідати, бо там всього 200 сторінок, краще дам пару цитат в коментах, і йдіть скоріш купуйте :)
Буде фото сьогодні, бо я надихнулася проти ночі.І навіть виправдання пояснення, чому це серії і в яких я з ними стосунках.1. Старша Едда — ну тут зрозуміло. Є старша і молодша = серія! Я сказала.2. Меєкхан. Третю книжку я читала три роки. Які прогнози на четверту?..3. Пруст. Ну тут зрозуміло. Ця книжка — остання з тих трьох у циклі, які я перечитую все життя, далі буде незнайома територія. Точніше, четверту я наче читала, але навіть не впевнена.4. Плутарх. Як на мене — серія. ЖиттеписИ! Серія. Читала теж сто разів, але в іншому перекладі. 5. "Водоспад спасіння" — першу книгу, "Зоря морів", прочитала відносно недавно, дуже сподобалось, треба читати другу, доки не забула, про що перша.6. Шьоґун — читала дууууже давно англійською, пам'ятаю тільки одну сцену. Якщо ви читали, то знаєте, про що я. Якщо ні, вам краще не знати.7. Місто уповільненої дії — чомусь я читала тільки середню книгу трилогії, Пацики. 8. Некровет — виявляється, це перша книжка серії, ура!9. Змій — заради якого все затівається. Хто за нього не проголосує завтра, той нехороша людина! (буде можливість обирати кілька варіантів).10. Вежа блазнів — а решта серії хоч продається ще? Бо раптом мені сподобається, а в нас решта частин тільки польською, це я до смерті читатиму.11. "Казки" — перші 6 томів зайшли як в суху землю, а далі я чогось зупинилася.12. "Ходячі" — ну от так от, фанатка всесвіту, тричі дивилася основний серіал і переклала (і перекладаю) всі вбіквели для АМС, а з коміксів читала тільки 1 том. Це 2.З цього майже нічого продавати не буду, але якщо я вам щось вже наобіцяла, пишіть (здається мені, що О'Коннора обіцяла).Хто вірить, що я встигну все це прочитати до кінця життя літа — ставте 🔥, реалісти песимісти ставте що хочете 😁
Часто питають, як визначити, коли персонажі на ти, а коли на ви, якщо в мові оригіналу нема ти й ви.Звісно, є певні ознаки. Наприклад, якщо до людини звертаються "містер Джонс", "доктор", "професор", "юна леді" — це однозначно ви, навіть якщо містер Джонс і юна леді — діти спікера, і вони взагалі-то на ти. Бо "містер Джонс, ти не забагато хочеш?" звучить неприродно. Мій тато, наприклад, казав на мене "дівчино", коли робив такі саркастичні зауваження. "Дівчино, вам не здається, що оцю тарілку треба ще раз помити?.."Питання старшинства, хоч тут менш однозначно, але все ж таки учитель-учениця, старушка-хлопчик, начальник-підлеглий в більшості випадків буде ти "зверху" і ви "знизу". Хоча якраз вчора в мене в документальному фільмі 15-річна учениця зверталася на ти до 22-річної вчительки, бо в них були відповідні нестандартні стосунки. Плюс в історичному/фентезі контексті теж будуть нюанси: в (умовно/реалістично) ранньосередньовічному сеттингу (і тим паче раніше) нам природніше звучатиме звернення селянина до князя на ти, незалежно від того, як там насправді (бо в оригіналі може бути, що князь каже thou, а селянин you, але багато разів я перекладала як ти в обох випадках, бо так краще звучить саме українською). Наприклад, в нонфіку про вікінгів у мене, здається, всі були на ти, а про Японію 16 століття вже ні.Нарешті, такі звернення, як мудак, сволота, сучий син, ідіотка — практично завжди буде на ти, якщо автор (і ви) не прагнете створити комічний ефект.Усе, що вище, досить очевидні речі, за що я перепрошую, але ось кейс, через який я все це написала. Художня книжка, наші часи, всім героям під 40. Двох людей знайомлять на вечірці. Вони друзі дитинства, але з якоїсь причини друг А вдає, що вперше бачить друга Б. Друг Б розгублений, але підігрує. Людина, яка їх познайомила, каже, що друг А — знаменитий, наприклад, лікар. Друг Б: "Лікар! Ти завжди хотів бути лікарем!". Усі присутні: ??? Друг Б: "Тобто я мав на увазі: "Ви завжди хотіли бути лікарем? Ти завжди хотів бути лікарем?"І от тільки тому, що з "ви" це не працює — доводиться одразу в попередньому діалозі перевести А і Б на ти. Не катастрофа, але мене муляє, бо це неприродно для 40-річних людей їхнього кола. А шо поробиш. Вчора спеціально перервалася на цьому місці: може, уві сні щось придумаю :) Але ні.Все, ранкова задуха закінчилася :) (в тексті, не в реалі. В реалі реально душно 😁 і жарко! Нарешті).
Доброго ранку, я, звісно, таки заснула, тому "Один день" прочитано десь на 2/3, ну і добре, я його люблю і не поспішаю з ним розлучатися.А поки що відповідь на дотичне питання (якби я ще знала її :) Але спробую).Тут, звісно, все ускладнюється тим, що аудіокнижки за умовами завдання не допускаються :) Бо для мене це завжди (ну тобто останні років 20) був головний спосіб читати більше або читати взагалі. Але окей, спробую пригадати, як виходила з нечитунів в доелектронну епоху.Я починала з чогось настільки простого, фактично рівень "Колобок". Буквально читала "жіночі" журнали, потім переходила до перечитування підліткової літератури, яку любила у відповідному віці (ну я тоді від нього ще не так далеко відійшла :)), потім детективи, потім, дивлюся, а я вже Борхеса читаю і буквально сльози на очах від радості, що знову можу це робити.Але доелектронна епоха відрізняється від нашої ще і тим, що не було поруч телефона з покладами швидкого дофаміну в кожному додатку. Тому розповім ще, що робила відносно недавно, коли після операції на очах довго майже не могла читати очима, а коли змогла - то вже якось і не хотіла (так і з'явилися #ПолиціГаньби — раніше у мене не було чи майже не було непрочитаних фізичних книжок).Мені стало дуже важко зосередитися на паперовій книжці, рука тягнеться до телефону і т.і. Тому я суворо змусила себе читати в кріслі-гойдалці, залишивши телефон на ліжку, і не вставати, доки не прочитаю 40 сторінок незалежно від шрифту і формату. Бо знала, що люблю читати, любов нікуди не ділася, треба просто прорватися до неї крізь нашарування нових звичок.І в принципі прорвалася.І ще одне, дуже важливе: я ніколи не дочитую книжку, яку мені НУДНО читати. Можу дочитувати ті, які мені не подобаються (погано написані, поганий переклад, ідеї сильно суперечать моїм переконанням тощо), але за умови, що це мені дає збочену насолоду 😁 Якщо просто нудно, кидаю хоч за 30 сторінок до кінця.
#дочитала Ви не повірите, але я нарешті дочитала хоч одну електронну книжку! Щоправда, частково прослухала, бо вона в Кіндл Анлімітед разом з аудіоверсією.Лорен Енн Вайт пише хороші, рівненькі такі сімейні трилери про чоловіків-психопатів, дружин-зрадниць, занедбаних дітей і таке інше. У нас, здається, переклали тільки "Щоденник покоївки", "Служницю" не те щоб здорової, але маргінально притомнішої людини.Я прочитала штук п'ять її трилерів, найкращий, дійсно, "Щоденник", також Beneath Devil's Bridge, а решта просто нормальні. Зокрема і цей. У пролозі жінка, нездорово одержима своїми новими сусідами, сталкерить їх і випадково стає свідкою злочину. Далі починаються твісти й перевертання всього з ніг на голову і назад. Усе це досить захопливо, тому рекомендую тим, хто читає англійською, а видавництвам рекомендую прикупити ще Вайт.Головна загадка для мене залишилася нерозгаданою: в книжці розділи "до" і "після" злочину чергуються з уривками з трукрайм-подкасту, типу знятого через кілька років. Я майже впевнена, що цей подкаст фігурував і в інших книжках Вайт, але ця чомусь не позначена як частина серії. Якщо хтось теж читав і розуміє, про що я, скажіть, чи я марю, чи ні.
І ось запитання, які мені неанонімно поставили в чаті, і я з дозволу авторки виношу в канал:1. у якій програмі / програмах перекладаєте? 2. Скільки проєктів з перекладу саме книг тягнете одночасно? 3. Наскільки це складно? 4. Скільки займає переклад однієї книги (стор. vs місяці)?5. Видавництва надсилають відредагований текст для ухвалення?
1. У Ворді :) (тут і далі пишу про літпереклад, кіно — там своя специфіка). В попередньому пості з відповіддю на анонімне запитання написала, які програми використовую як допоміжні і як саме.2. Зазвичай два — складніший і простіший, але зараз так склалося, що три. Один завжди основний, його перекладаю десь вдвічі більше за день, ніж другорядного/их. Третій проєкт зараз у мене приєднався за рахунок подовження робочого дня, а не зниження якості (сподіваюся). Ну тобто точно не за рахунок збільшення швидкості, бо збільшувати її не можна.3. Складно в сенсі вести кілька проєктів? Про це вчора писала. Взагалі перекладати? :) Складно і прекрасно. Легких перекладів у мене ще не було, ні в кіно, ні в літперекладі, але, звісно, є градації. 4. Я починала з того, що на літпереклад відводила годину зранку, тому перший роман перекладала місяці три, здається (він короткий). Зараз робочий день ділиться між кіно і книжками приблизно навпіл, перекладаю я зараз в середньому 18000 знаків, це якраз 10 умовних сторінок, з першою вичиткою. Середня книжка це, мабуть, 450 000 знаків, тобто це 25 робочих днів (у мене всі робочі ) чисто на першу чернетку, плюс, чесно кажучи, мало не стільки ж на наступні вичитки + роботу з правками редактора і, можливо, коректора), тобто якби я робила одну книжку за раз, то в середньому виходило б 1,5 — 2 місяця чистого часу.Але книжки в мене були від 250 000 до 880 000 знаків, від підліткового трилера до літературознавчого трактату з заходами в філософію і лінгвістику, тому важко сказати про середнє.5. Завжди надсилають, і в більшості випадків (у моїй не дуже великій практиці) це лише початок діалогу з редактором, тобто один файл може кілька разів пересилатися туди-сюди, доки все не узгодимо. У випадку "Імператорів Візантії" був іще науковий редактор, після якого правки переглядала я, а потім знову літредактор, а потім, здається, знову я :)Я така збоченка, що дуже люблю цю частину процесу, бо можна завжди навчитися чогось нового. Ну і мені щастило з редакторами, неймовірно просто щастило іноді.
Отже. Підсумки червня квітня.АПДЕЙТ: зробіть вигляд, що ви не помітили, що я з майбутнього! Нас за це сварять.Книг загалом — 14, лише тому, що дві з них я закінчила перекладати в цьому місяці, тож треба їх кудись записати. Взагалі читалося досить повільно, почасти тому, що деякі книжки були дуже товсті (і "багато слів на сторінці" :)), почасти фіг зна чому. Мови: англійською — 4 (з них дві перекладені), українською 10, непогано.Носії: аудіо — 3 (одна з них українською! це нечасто буває, на жаль, і не тому, що я не хочу), паперові — 9, а дві перекладені умовно вважаємо електронними (досі нічого не вдалося дочитати в Кіндлі! Буквально десятки вже початих і закинутих).Країни: Велика Британія — 5, Україна і США — по 3, і по одній з Японії, Австралії й Нігерії.Жанри: фентезі — несподівано 4, "просто література" — 4, нонфік — 3 (з них дві перекладені), і по одній - історична, детектив і фарс.Перечитувала: 6 з 14, багато. Але всі, окрім однієї, — не тією мовою, якою читала вперше.#ПолиціГаньби — прочитано 9. Одна була з попереднього опитування, 8 з поточного, і залишилося 4. Поки що не вирішила, чи наступними читати стенделоуни, чи добивати серії, чи змішувати.Досі не привчила себе ставити теги на відгуки, але вони всі є в каналі. Найкраща книжка місяця, якщо не рахувати перечити (якщо я перечитую, очевидно, що книжка мені сподобалася колись) — мабуть, "Діти Ясена і В'яза". Найгірша — сорі, "Дерева".І, мабуть, все ж таки напишу всі назви, оскільки цього місяця книг не так багато. Щоб можна було за бажання знайти в каналі пошуком.Перечитувала:Гаррі Поттер і Напівкровний Принц, ГП і Орден Фенікса (англійською, аудіо)Пісня дібров (аудіо)Дитяча книгаАмериканаСніги Кіліманджаро (збірка від СЛ) Читала вперше:Гора, ліс, вогонь, водаДіти Ясена і В'язаДереваВідьма вмирає втретєУсі в моїй родині вбивціАдресатка померлаПереклала: (не за місяць :) За три з половиною).Вежа і руїна (The Tower and the Ruin)24 години в шьоґунській Японії (24 Hours in Shogun's Japan)і десь 15 годин фільмів, але то вже інша історіяПридбано - вперше в нашій програмі я здогадалася, як дізнатися, що я купила (додаток НП).Саги про ВінландЙоль щось тамАтлас хмарЗалишенаНекроветКатабазис
Як не дивно, план робіт виконано, хіба що замість 10 хв трукрайму зробила ще 10 хв футболу, бо його раніше треба.Коротке резюме:"Монстри" - продовжую розділ про "Кладовище домашніх тварин", відкопували Ґейджа з могили, дізналася в 55 рочків, що таке заступ.Драма (вирішила любовний роман називати драмою, бо це вона) — флешбеки з дитинства героїв, добре розважилася, перекладаючи їхній діалог у віці 8-9 років (вони сварилися і обзивалися).Козине фентезі: ст. 114, герої не поцілувалися. Зате з'явилася домашня тварина. Відчуваю, що буде моїм улюбленцем.Футбол: це титри до документального фільму, які мені дали, щоб я відпочила від дубляжу про футбол. Але про спорт там на диво мало! Більше про життя. Футболіст, про якого власне фільм, планує продавати садових гномів у своїй подобі. Я б купила.Плани на вечір: читати нарешті "Один день" Ніколса. Плани на завтра: їбашити невпинно, підбити підсумки читання у квітні.Щоденник спостережень за природою (вас у школі не змушували вести?):1. Вчора вперше цього року чула зозулю. Вона мені накукукала 11 років жити. Але оскільки рік тому ця зозуля обіцяла мені рік (у мене все записано!), то віри їй більше не йму.2. Марусія просить молоко спеціальним дитячим/кошенячим голоском. Про все решту (консерви, сухий корм) просто кричить противним голосом, як усі коти, а тут пищить. Взагалі молоко — її комфорт фуд, як і борщ, бо на них я ростила її і її братів і сестру, доки їх не розібрали по хатах. (якщо тут є зоозахисники — я не розводжу кошенят, мені їх підкидають 😊).Усе, бабо, годі відтягувати момент, коли доведеться таки встати й піти щось собі варити. Кінець допису!
TGLIST.COM.UA
