Висновки ВС та ВАКС від АО АС

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2026 року (справа N523/18054/15-к) #неправомірна_вигода#одержання_неправомірної_вигоди#службова_особа#службове_становище#вимагання_неправомірної_вигоди#засекречення#ідентифіковані_засоби Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Відповідальність за ст. 368 КК настає, якщо одержання неправомірної вигоди було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або третьої особи. З цих положень закону випливає, по-перше, що за неправомірну вигоду службова особа, яка займає відповідальне становище, може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматися від їх вчинення - бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені одержанням неправомірної вигоди, виконуються (не виконуються) в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третіх осіб з використанням наданої їй влади чи службового становища. ✅ Діяння, за яке службова особа одержує неправомірну вигоду, повинне бути зумовлене її службовим становищем і безпосередньо пов’язане зі службовими повноваженнями. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. ✅ Використанням службовою особою свого службового становища є вчинення як дій, які безпосередньо входять до кола її повноважень, так і таких, які вона, хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. ✅ Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб’єктом кримінального правопорушення, і та обставина, що обвинувачений не отримав особисто в руки від особи передану йому неправомірну вигоду, будучи затриманим працівниками правоохоронного органу, не впливає правильність кваліфікації його дій. ✅ Вимагання неправомірної вигоди виключається, якщо особа, яка її надає, зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо. ✅ Вимога щодо засекречення протоколу огляду та ідентифікації вручення заздалегідь ідентифікованих засобів відсутня. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133708836

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2026 року (справа N990SCGC/47/25) #ВРП#дисциплінарна_відповідальність#привід#затримання#заочний_арешт Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів. ✅ Оцінка правомірності ухваленого суддями рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду ВРП. Водночас важливим є спосіб, у який діяли судді під час розгляду справи при виконанні ними процесуальних обов’язків та повноважень. ✅ Слідчий суддя наділений правом постановити ухвалу про привід підозрюваного, а також про дозвіл на його затримання з метою приводу як за клопотанням слідчого, прокурора, так і за власною ініціативою задля забезпечення розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а саме для забезпечення присутності підозрюваного в судовому засіданні під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або у разі невиконання ухвали про привід підозрюваного для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою. ✅ Застосування слідчим суддею, судом за власною ініціативою приводу як способу забезпечити участь підозрюваного, обвинуваченого у межах розгляду клопотання, яке слідчий, прокурор подав у порядку частини шостої статті 193 КПК, виходить за межі предмета та правової процедури цього спеціального порядку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ✅ Прибуття підозрюваного, обвинуваченого в судове засідання (або забезпечення його фактичної участі у такому засіданні) змінює правовий режим судового розгляду, оскільки унеможливлює застосування частини шостої статті 193 КПК як винятку та зумовлює розгляд питання про застосування запобіжного заходу в загальному порядку - за участю підозрюваного, обвинуваченого. ✅ Слідчий суддя, суд під час розгляду клопотання, поданого в порядку частини шостої статті 193 КПК, має діяти у межах цієї процедури, а саме перевірити, чи довів слідчий, прокурор наявність підстав застосування запобіжного заходу, наведених у статті 177 КПК, та процесуальних умов спеціального порядку розгляду такого клопотання, надати мотивовану оцінку клопотання та доданих до нього матеріалів і, залежно від результату такої оцінки, задовольнити клопотання, або відмовити в його задоволенні. ✅ У разі, якщо слідчий суддя, суд за клопотанням слідчого, прокурора обире щодо підозрюваного, обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то можливість підозрюваного, обвинуваченого скористатися його процесуальними правами, наведеними у частині другій статті 193 КПК, забезпечується шляхом розгляду слідчим суддею, судом за участю такого підозрюваного, обвинуваченого питання про застосування обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід, про що поставляється ухвала. Це питання слідчий суддя, суд розглядає після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження. ✅ У випадках, передбачених частиною шостою статті 193 КПК, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянуто невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту його надходження до суду. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134384384

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2026 року (справа N759/4302/22) #затримання#обшук#істотне_порушення#допустимість#невідкладний_випадок Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Кримінальний процесуальний закон не передбачає обов’язку слідчого відображати у протоколі затримання інформацію щодо часу повідомлення уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги органу про затримання особи. Водночас, таке повідомлення, відповідно до приписів ч. 4 ст. 213 КПК, має бути здійснене негайно. ✅ Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання. Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому статтею 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призводить до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника. ✅ Під час розгляду питання про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК слідчий суддя, крім іншого, має перевірити, чи дійсно були наявні підстави для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, деталізувати у своєму рішенні питання про необхідність проведення обшуку за невідкладних обставин та вилучення конкретних предметів. Вимога про наведення мотивів для проведення обшуку саме невідкладно, безпосередньо пов’язана з ефективністю наступного судового контролю. Якщо слідчим суддею в порядку судового контролю або судом під час перевірки допустимості доказів не буде встановлено (підтверджено) наявності підстав для невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, результати відповідного обшуку (без попереднього дозволу суду) слід вважати такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. ✅ Саме собою виявлення та фіксація під час проведення обшуку відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення не є достатньою підставою для його легалізації слідчим суддею ех post factum. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133656425

Вирок Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2026 року (справа N991/2859/25) #прохання#вимога#пропозиція#обіцянка#одержання_неправмірної_вигоди#конкуренція_норм#конкуренція_частини_і_цілого#провокація#ознаки_провокації Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, може виражатись в активних та/або у пасивних діях. ✅ Фактичне виконання або невиконання дій з використанням службового становища знаходиться поза межами об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК. Тобто, для кваліфікації дій винної особи за відповідною нормою КК не має значення: 1) коли (до чи після вчинення діянь з використанням влади або службового становища) одержано неправомірну вигоду; 2) чи було фактично вчинено ці діяння і чи мала особа намір їх вчиняти; 3) за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода. ✅ На відмінну від пропозиції (обіцянки) неправомірної вигоди, поняття «прохання надати неправомірну вигоду» в КК не розкривається. Водночас у статті 368 КК України прохання надати неправомірну вигоду визнається однією з форм «пасивного» підкупу. З огляду на лексичне значення слова «прохати», така дія, на відмінну від вимагання неправомірної вигоди, не передбачає будь-яких погроз для прав і законних інтересів особи та умисного створення певних умов, притаманного завуальованому вимаганню, а є лише виявленням бажання суб’єкта «пасивного» підкупу одержати неправомірну вигоду за вчинення або невчинення ним дій із використанням певного становища або в зв’язку з певною його діяльністю. ✅ Прохання надати неправомірну вигоду - це звернення відповідного змісту в чіткій і коректній формі з розумінням при цьому можливості особи, яка потенційно здатна надати неправомірну вигоду, відмовити в задоволенні такого прохання. ✅ Прохання, яке слід відрізняти від натяків, двозначних висловлювань або жестів тощо та яке має адекватно сприйматися тим, до кого воно звернене, утворює склад закінченого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, за умови, що подія обмежилася проханням, тобто одержати неправомірну вигоду прохачу не вдалося з причин, що від нього не залежать (інша сторона відмовилася надати неправомірну вигоду, або погодилася на прохання, але не встигла його виконати, тощо). ✅ Якщо особа просила надати їй для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення відповідних дій і протягом відповідного часу одержала неправомірну вигоду, то вчинене треба кваліфікувати лише як одержання неправомірної вигоди (конкуренція частини і цілого). ✅ У ситуації, коли особа спочатку попрохала неправомірну вигоду, а згодом отримала її, має місце випадок конкуренції частини й цілого, коли кожна попередня стадія злочину поглинається наступною й самостійної правової оцінки не потребує. З урахуванням того, що конкуренція кримінально-правових норм про більш ранню і більш пізню стадію одного і того ж злочину вирішується на користь статті, що передбачає відповідальність за пізнішу стадію, ці дії слід кваліфікувати лише як одержання неправомірної вигоди (закінчений злочин) - вони не потребують окремої юридичної оцінки як прохання (готування до злочину). ✅ Відсутність реальних передумов для внесення відомостей в ЄРДР відомостей за заявою містить ознаки провокації злочину. ✅ Залежність від правоохоронних органів, як ознака провокації злочину, має місце тоді, коли заявник раніше неодноразово співпрацював з правоохоронними органами. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134035060

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2026 року (справа N345/6210/24) #непрямі_докази#належність_доказів#поза_розумним_сумнівом#ДТП#огляд_місця_події#показання#істотне_порушення#допустимість#слідчий_експеримент Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку (статті 85 та 94 КПК). ✅ Доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою. ✅ Та обставина, що експерт не зміг з точністю визначити місце зіткнення транспортних засобів автоматично не свідчить про неякісне проведення огляду місця події, а може вказувати лише на відсутність на місці ДТП достатньої кількості слідової інформації для проведення відповідного дослідження. ✅ Суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК). Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. ✅ Сторона захисту, яка заявляє про недопустимість результатів відповідної слідчої дії, має обґрунтувати як проведення слідчого експеримента за участі лише одного понятого та за відсутності безперервної відеофіксації, вплинуло на хід процесуальної дії та зміст отриманих даних. Необхідними формами процесуальної реакції з боку захисту в такому випадку є зауваження учасників щодо проведених процесуальних дій, звернення сторони захисту до слідчого судді зі скаргою на дії або бездіяльність слідчого у ході досудового розслідування тощо. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133579150

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2026 року (справа N686/5214/15-к) #провокація#процесуальні_строки#тимчасовий_доступ#мобільний_телефон#дослідження_доказів#одержання_неправомірної_вигоди#зловживання_впливом#службове_становище#шахрайство Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Сам по собі той факт, що у більшості випадків саме особа, яка діяла під контролем, телефонувала обвинуваченому, не має вирішального значення. Цей факт при перевірці заяви про провокацію має оцінюватися у контексті всіх обставин справи, включаючи зміст розмов між вказаними особами та інші обставини.  ✅ Згідно з правилами українського правопису прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь, і вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве. Тобто, якщо вказується календарна дата після прийменника «до», то ця дата входить до зазначеного строку. ✅ Доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів, що регулюється Главою 15 КПК. Відповідно до положень частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів в контексті доступу до інформації, що міститься на мобільних терміналах систем зв’язку, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться інформація, можливості отримати її копію. У випадку коли телефон був добровільно переданий особою разом із ПІН-кодом для розблокування телефону, для звернення до слідчого судді з вимогою надати доступ до телефону не має підстав. ✅ Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів. ✅ Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. ✅ Для відмежування злочину, передбаченого статтею 368 КК, від злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, визначальним є з’ясування питання, чи входить вчинення дії (бездіяльності) до повноважень особи, якій передається неправомірна вигода. Якщо службова особа, яка не володіє відповідними повноваженнями, отримує неправомірну вигоду за вплив на службову особу, яка має відповідні повноваження, такі дії мають кваліфікуватися за частиною 2 статті 369-2 КК. ✅ Суб’єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на службову особу, уповноважену вчинити або утриматися від вчинення дій, за які надається неправомірна вигода. Та обставина, що така особа є службовою особою, в повноваження якої не входить вирішення питання, у якому зацікавлений хабародавець, не виключає можливості для неї бути суб’єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК. ✅ Дії службової особи, яка одержала гроші чи інші матеріальні цінності начебто для передачі іншій особі (зокрема, службовій або уповноваженій), але мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133828756

Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 лютого 2026 року (справа N753/7396/23) #строки_досудового_розслідування#завершення_досудового_розслідування#відкриття_матеріалів#зобовязання_вчинити_дію#відновлення_досудового_розслідування Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Ухвала суду про зобов’язання слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити певну дію під час досудового розслідування, постановлена після повідомлення про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів досудового розслідування, не відновлює досудове розслідування і перебіг його строку. ✅ Відновлення досудового розслідування після його завершення у зв’язку з необхідністю проведення процесуальних дій належить до виключної компетенції сторони обвинувачення, яка приймає відповідне рішення з огляду, серед іншого, на достатність строку, визначеного статтею 219 КПК, для вчинення відповідних дій. ✅ Ухвалення слідчим, дізнавачем або прокурором постанови про відмову у проведенні слідчої дії не є процесуальною дією, яка відновлює перебіг строку досудового розслідування. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134085555

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2026 року (справа N642/3947/20) #законодавство#незнання_законів#нормативно_правові_акти Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у встановленому законом порядку. Основна умова набуття нормативно-правовим актом чинності, і відповідно обов’язку його знати, є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях. Отже, опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. ✅ Обов’язок особи щодо знання та дотримання норм Конституції України і законів України стосується усіх нормативно-правових актів (актів Президента України, Кабінету Міністрів України тощо), які в передбаченому законодавством порядку були доведені до відома населення та набрали законної сили. ✅ Відсутність володіння обвинуваченим юридичних знань в цій сфері жодним чином не спростовують можливості особи отримати таку інформацію будь-яким чином (зокрема з мережі Інтернет, на офіційних сайтах тощо). Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133475370

Ухвала колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 лютого 2026 року (справа N991/2100/24) #допустимість#підслідність#конфіденційне_співробітництво#походження_грошових_коштів#імітаційні_засоби#НСРД#провокація#зловживання_впливом#виконання_судових_рішень Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Законодавство не передбачає обов’язку отримувати письмову згоду від особи на її залучення до конфіденційного співробітництва та до участі в НСРД. ✅ Документами, які вказують про джерело походження коштів, які використовувались у межах кримінального провадження, зокрема, є: довідка, відповідно до якої правоохоронним органом (його структурним підрозділом) для проведення НСРД надавалися грошові кошти; протоколи огляду та вручення грошових коштів. ✅ Джерела походження коштів, які використовуються для документування отримання неправомірної вигоди, законодавством не обмежуються, їх походження має значення лише для вирішення питання про долю речових доказів, а саме кому їх має бути повернуто після набрання вироком законної сили. ✅ Недотримання процедури виготовлення та вручення несправжніх імітаційних коштів (відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколу виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних НСРД, як передбачено ч. 2 ст. 273 КПК) не є істотним порушенням вимог КПК. ✅ Незазначення в протоколі НСРД технічних характеристик пристрою (фіксація на власний технічний засіб), на який велася фіксація розмови не ставить під сумнів належність та допустимість як доказу протоколу НСРД та додатку до нього. ✅ Надавши неповний запис зафіксованого негласним шляхом спілкування осіб, сторона обвинувачення обмежує захист у можливості здійснення захисту, що має кваліфікуватися як підстава визнання недопустимими доказами відомостей з відповідного протоколу НСРД на підставі ч. 1 і п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК. ✅ Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК» у значенні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими. ✅ Досліджуючи довід щодо порушення підслідності, слід враховувати чи були факти, які би вказували на упередженість слідчого чи прокурора або могли свідчити про їх особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження чи перешкоджали участі в ньому в силу інших прямих заборон, передбачених КПК.Ймовірність притягнення заявника до кримінальної відповідальності у іншому кримінальному провадженні не свідчить про наявність у його діях ознак провокації в даному кримінальному провадженні. ✅ Зловживання впливом охоплює як безпосереднє одержання вигоди, так і її прийняття для подальшої передачі іншим особам з метою впливу на прийняття рішення.  ✅ Реальність фізичного впливу на особу перебуває за межами складу кримінального правопорушення, оскільки головним тут є отримання неправомірної вигоди, посилаючись на можливість подальшого впливу. ✅ Обвинувачений може бути взятий під варту відразу після проголошення ухвали апеляційного суду, якою завершено перегляд вироку суду першої інстанції, у порядку виконання рішення про позбавлення волі. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133929249

Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02 лютого 2026 року (справа N766/2466/24) #розяснення_судового_рішення#заява_про_розяснення#апеляційне_оскарження Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Роз’ясненню підлягають ті судові рішення, які прийняті за результатами судового провадження у судовому засіданні та якими вирішено питання, що становило предмет його розгляду. ✅ Заяви про роз’яснення таких рішень суд повинен розглянути у окремому судовому засіданні після повідомлення особи, яка звернулася із такою заявою й учасників судового провадження, та за результатами судового розгляду постановити ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні. ✅ Якщо ж заявник просить роз’яснити судове рішення, яке не було результатом судового провадження і не становило предмет його розгляду, то суд за результатами розгляду такої заяви повинен постановити ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні без призначення судового засідання. ✅ Питання про те, чи є судове рішення таким, що прийняте за результатами судового провадження, тобто чи становило воно предмет розгляду, суд вирішує з урахуванням підстав відкриття та здійснення конкретного провадження. ✅ Якщо заявник просив роз’яснити судове рішення, яке не є самостійним предметом роз’яснення за процедурою, визначеною ст. 380 КПК, оскільки не є результатом судового розгляду, то суд апеляційної інстанції вправі відмовити у відкритті провадження або закрити апеляційне провадження у разі, якщо воно було відкрите за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду за підсумком розгляду такої заяви. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133909925