Думки Диванного Експерта

На баскетболі розуміюся, мов бик на окулярах: дивлюсь його уривками, півтора раза на рік. А з-поміж цьогорічних фіналістів НБА знаю рівно одне прізвище – Вембаньяма.Утім, зараз, оцінивши детальний огляд п'ятого матчу серії на Майнкампфі Мейнкасті (вночі-бо дивився Шотландія – Гаїті), піддався бажанню справити потребу висловитись.Коментатор Віталій Пак (чую його, певна річ, не вперше – накипіло) має милозвучний поставлений голос. Як у підлітка, що до нестями прагне покашляти, але ніяк не наважиться.Його стиль – оригінальний, як анекдоти Дяді Жори. Словниковий запас – щедрий, як трансферний бюджет Лаціо. Самовпевненість – непохитна, як у Дональда Трампа. Сатира – цікава, як діалоги у студії Мегого...Саме той набір навичок (нині кажуть «скілсет»🤓), котрий дозволяє Пакові в репортажі невимушено обзивати гравців «безтолковими»...Напускна молодіжна естетика баскетболу і зіпсований вілатівщиною смак авдиторії зрозумілі. Намагання Пака їм відповідати – теж.Та відчуття часу, місця, себе в цьому часі й місці – навичка не менш важлива. Її слід опанувати.У наших ефірах колись і Бекгема йменували бовдуром, не те що випадкових переростків, котрі хаотично снують паркетом туди-сюди. Проте робили це з класом – талановито, влучно, лаконічно. І без нав'язливої ідеї щосекунди бути найкращим Прошутою країни.❤FootballDyvan

Спостережливі читачі, певне, давно зауважили моє «тепле» ставлення до гендиректора Ювентуса – Дам'єна Комоллі. Особливо ті, хто повчально звинувачували мене в огульному гейтерстві.Коротке, але незабутнє перебування цього прогресивного візіонера в Італії завершилося сьогодні – француза звільнили за рік і пару місяців після призначення. Заміну (неочікувано притомну) вже знайшли – беруть Джованні Карневалі зі Сассуоло (напередодні стисло, але змістовно його схарактеризував дружній канал про Кальчо)...Звільнення із сучасного Юве – індикатор слабкий. Прощання з Комоллі – радше класичний випадок, коли зламаний годинник другий раз за добу показав правильний час. Та клубові точно не стане гірше. Стане гірше мені. Бо стежити за курйозною, наче вчорашня спроба Володимира Кобелькова назвати господаря ЧС-1990, активністю Комоллі було чистим задоволенням і завжди підіймало настрій.А наостанок настрій піднявся знов. З'ясувався один цікавий і не вкрай відомий факт: весь цей період аналізувати ті сумнозвісні алгоритми (котрі подарували нам, зокрема, культовий трансфер Опенда) Дам'єнові допомагала Селінай Ґюрґенч Комоллі. Так, дружина. Кажуть, навіть на зарплаті була. За чутками, 900 тисяч отримувала.У червні 2025-го La Gazzetta, представляючи її як «сіньйора Манібол», написала ось що: «У Тулузі, як керівник відділу спортивної стратегії та розвитку корпоративної культури, вона допомагала клубу використовувати дані для ухвалення найкращих рішень щодо трансферів і кадрових призначень. Включно з тренерами. Напруженість виникла, коли Тулуза зібралася звільнити Філіппа Монтаньє – наставника, який повернув команду до Ліги 1 та виграв Кубок Франції (їхній перший трофей за 66 років). Тоді заговорили про складні стосунки між Ґюрґенч і Монтаньє. Він був винен у тому, що сезон-2022/23 завершив на 13-му місці, тоді як показники свідчили, що команда могла б фінішувати 10-ю чи 11-ю. "Для мене цифри ніколи не брешуть", – сказала якось сама Ґюрґенч».❤FootballDyvan

Оскільки актуальність – друге ім'я цього каналу, саме час для завершення підсумків Серії А (початок – тут).10. Удінезе – 50 очокМожуть (але не хочуть) перемогти кого завгодно, програти – теж. Мають високий сильний склад, та не завжди вмотивований. Нарешті не 12-ті й нарешті не 44-47 очок. Найкращий сезон із часів вікопомної епохи Ґвідоліна. Успіх! Прогрес! Прогрес же?..11. Сассуоло – 49Ді Франческо, Де Дзербі, Ґроссо... Знов послужили яскравим полігоном для молодого тренера, котрий ось-ось зробить те, що вже 10 років ніяк не зробить Берарді, – піде на підвищення. Наступний – Аквілані.12. Торіно – 45Як і їхні побратими з Лаціо, також мають достоту безкомпромісних тіфозів. Котрі теж, прикриваючись фантазіями про «амбіції», безкомпромісно перестали ходити на стадіон (попри те, що Кайро, на відміну від Лотіто, до фанів не пащекує і продати клуб готовий). Утім, на дербі в останньому турі все ж завітали. Так само безкомпромісно, певна річ.13. Парма – 45На відміну від більшості колег із нижньої десятки, достеменно знають, що і як робити з м'ячем, якщо все-таки його отримують. І – головне – без м'яча. Колишній помічник Артети сколотив міні-Арсенал із того, що було під рукою (заради правди – досить якісного). Неіронічно чудова робота.14. Кальярі – 43Можна лише повторити написане про них у грудні.15. Фіорентина – 42Влітку збиралися в ЛЧ. Майже вийшло. Посеред сезону клуб (на жаль, уже традиційно) спіткала трагедія – пішов із життя власник. Тяжкої втрати зазнала й Ліга конференцій: коли попередній раз там не було Фіорентини, Мессі ще не став чемпіоном світу, а обличчя Шуфрича все ще вважалося недоторканим об'єктом культурної спадщини ОПЗЖ.16. Дженоа – 41Після славетних часів Шевченка-Блессіна тут сценарій завжди схожий: удалий старт, ефективна й досить ефектна гра, але потім усе закінчується звільненням у зоні вильоту. Так було з Джілардіно, так було з Вієйра. Цікаво, чи туди прийде і Де Россі. Бо траєкторія наразі висхідна, а потенціал клубу й міста – боротьба за зону єврокубків. 17. Лечче – 38Щоб урешті не вилетіти в останньому турі, Ді Франческо мав очолити тих, хто в останньому турі звик рятуватись. Багато в чому клуб тримається на знахідках легендарного спортдира Панталео Корвіно, який саме вийшов на пенсію, проте не лише. Послідовне покращення інфраструктури (на стадіоні вже роблять дах і завершують нову базу), а також емоції власника та його дружини, котрі постійно присутні навіть на виїзних матчах (приклад – на прикріпленій гіфці внизу), створюють різницю між ними та Вероною. Тут є душа.18. Кремонезе – 34Видатний старт, тренер Нікола та непересічні персонажі на полі (Бонаццолі, Варді, Вандепутте, Баскіротто) змушували симпатизувати, однак у другому колі розчарували співставно з Міланом. Гра майже не змінилась, але зник результат. Кінцівку рятувати покликали Джампаоло – могло й вийти, якби домашні матчі з Торіно і Лаціо провели як професіонали, що відчайдушно борються за виживання, а не як пияки на пляжі під транквілізаторами.19. Верона – 21Загалом усе те саме, що було минулими роками, але тепер ще й вилетіли. Сумувати будемо хіба за «британськими» співами місцевих фанів. Головне враження сезону – шалені очі нападника Ґіфта Орбана, у якого явно не всі вдома.20. Піза – 18Спочатку це було непереконливо, але бодай зрозуміло і часом симпатично, а після звільнення Джілардіно стало й непереконливо, й незрозуміло, й несимпатично.❤FootballDyvan

У грудні підсумовував першу частину чемпіонату, тож варто підсумувати й другу.1. Інтер – 87 очокТак і не почали вигравати «великі матчі» (ну майже), зате виграли чемпіонат і кубок. Ківу постав гідним психологом (плавно відходити від конспектів попередника, збираючи докупи розбиту кінцівкою минулого сезону команду, – завдання незатишне, надто для новачка) і незлим перспективним наставником. Перемога не лише гравців і тренера, а й клубної системності, багаторічної спадковості та групового суїциду конкурентів.2. Наполі – 76Гординя, захланність, заздрість, хтивість, гнів, непоміркованість. Антоніо Конте можна підозрювати у володінні більшістю з цих чеснот, але ледачості серед них точно нема. Він, окрім трофеїв, після себе вже традиційно залишає міцний фундамент для наступника. Кажуть, ним буде Італьяно, подібно одержимий автоматизацією гри. Втім, тепер – хтозна! – прийти може навіть Аллеґрі.3. Рома – 73Римське середовище і його вболівальники – справді особливі. В доброму й поганому сенсах одночасно. Тож знову тонули в інтригах-конфліктах. Коли навесні виникла гостра дилема між Раньєрі та Ґасперіні, власники логічно обрали другого. Було б надто тупо відмовлятись від одного з найкращих тренерів сучасності заради весільного генерала... Кінцівка сезону і Мален перший у цьому десятилітті вихід до ЛЧ нагородили сторицею.4. Комо – 71Вони дратують. Як відмінники дратують трієчників. Як показний педант, що налакованими мештами ступив на ковзанку зі свинячого гною. Коли сезон ще не завершився, вони вже почали переробляти (фактично будувати з нуля) фанатську трибуну, аби до осені встигнути дотриматися всіх ідіотських вимог єврокубків. І ніякі міські чиновники їм чомусь не указ. Вони все роблять надто правильно і надто швидко. Тут так не заведено. Кожен їхній матч – наче гра проти іноземної команди. Мимоволі завше вболіваєш за суперника. Як же вони дратують... А тепер най подратують чужих, там, де їхній глянець нарешті стане доречним. І конвертують оте роздратування в гордість.5. Мілан – 70Матиме другий поспіль сезон без Ліги чемпіонів. А спосіб, яким був оформлений цей золотий дубль, приречений на монументальність. Титанічна сутичка лебедя, рака й щуки, котра триває вже четвертий рік, ніяк не з'ясує переможця. Судячи з напрямку руху воза, ініціативу захопила щука. Іноді – в критичні моменти – прилітає й лебідь, бере мікрофон і пенсільванським акцентом голосно навчає Інтер, як правильно програвати фінали ЛЧ... Тріумфом усього хаосу стала ідея вмонтувати сюди зв'язку Аллеґрі – Таре. Стерильний рецепт здорового глузду, який виписали прямо в морзі.6. Ювентус – 69Ситуація болісно нагадує міланську. Змінюють курс (обійдемось цього разу без слова «проєкт») – без перебільшення – кожних пів року. Апофеоз – в абсолютно комічній постаті директора Комоллі. Проте він – лише наслідок. Причина – в іншій особі. Кучерявій такій особі.7. Аталанта – 59В епоху Ґасперіні популярно було вважати, що клуб здебільше тримається на блискучому менеджменті Перкассі та Сарторі/Д'Аміко. Сезон, що минув, і те, що за цей час сталося (не лише на полі) в Аталанті та Ромі, змушує замислитись.8. Болонья – 56Коперніканський стрибок, здійснений у попередні два роки, був таким високим, що тепер навіть сезон із чвертьфіналом ЛЄ комусь може здатися провальним. А не повинен. Той випадок, коли «проєкт» є не просто матюком для зв'язки слів. Мусять мудро замінити Італьяно і надалі вишукувати нових калафйорів та зіркзів, претендуючи на єврокубки.9. Лаціо – 54Взимку тіфозі, розлючені тим, що змушені вболівати за цю команду, принципово оголосили бойкот домашніх матчів. Потім не менш принципово заявили, що повернуться один-єдиний раз заради гри з Міланом. Пізніше принципово пошантажували пообіцяли гравцям, що прийдуть на фінал кубка, якщо команда туди потрапить. А після того – знову принципово – не прийшли на гостьове дербі, залишивши свого, як вони запевняють, улюбленого тренера наодинці з 50 тисячами романістів. І охрестили це цілковитою перемогою лаціалізму... Ура, таваріщі!❤FootballDyvan

У ніч після фіналу ЛЄ-2026 ютуб підкинув розмову, записану після фіналу-2025. Троє англійських журналістів (Джон Брюїн, Рорі Сміт і вже згаданий тут недавно Джеймс Горнкасл), морально розбиті тоді побаченим у матчі Тоттнем-МЮ, погомоніли про вічне.«Як Прем'єр-ліга скористалася падінням Серії А»Б: «А коли ми вперше вирішили, що у світі має бути найкраща ліга? Певно, це було у 80-90-х роках, коли найліпшою з погляду якості та зірковості була Серія А. Проте навіть тоді в нас були міські крикуни, які торочили, що саме в нас найкращий чемпіонат. Бо їм доводилося якось продавати цей продукт Руперду Мьордоку і вони говорили, типу «Ну так, там є Серія А з усіма цими зірками в кожній команді, але це не так захопливо, як QPR on Monday night!» Ось десь тоді ми й почали цю дискусію».С: «Той сліпучий гламур, який змушував нас прозрівати. Те, що спіткало ціле покоління англійських фанів. Ті денні матчі по неділях на Channel 4. Ми дивились їх і розуміли, що це набагато яскравіше, набагато привабливіше, ці гравці кращі, а все воно разом — більш значуще. Я пам'ятаю, як у 1998-му дивився Юве-Інтер. Мені було 15-16 років, а той матч за скудетто був грандіозним, був масштабною подією. Його обговорювали в нас у школах. Те, як грав Роналдо, було нечувано...»Б: «Так-так! І він же приїхав до Італії з Іспанії. Це був висхідний маршрут у ті часи, бо навіть Барселона не могла втримати його, коли прийшов Інтер». А ми могли тоді стверджувати, що Інтер — найбільший клуб світу».С: «Тож навіть тут це відчувалось, як грандіозна подія. І це ж було в пікові роки Прем'єр-ліги, тобто праймовий Barclays: Венґер; Арсенал, що прагне дубля; приїзд Анрі, Вієйра. Але навіть не було сумнівів, що найважливішою грою була Інтер проти Юве, як величезна подія... Тож, Джеймсе, чи вважаєш ти, що причина, чому ми нині схильні зневажливо ставитись до Серії А, частково в тому, що Прем'єр-ліга була створена як суперник саме Серії А? А також у тому, що ми вже не впізнаємо в ній те, що було колись?»Г: «Однозначно. І, гадаю, колега Джеймс Річардсон ніколи не забуде, як із наших екранів неначе витіснили Серію А. Ту останню трансляцію недільної гри на Channel 4. Це було ефірне ТБ. Завершальний матч сезону-2000/01, коли Рома виграла чемпіонат уперше з 1983-го. Проти Парми — Тотті забив, Рома перемогла. А Channel 4 перервав трансляцію ще до закінчення гри, аби перейти до чогось іншого. І це було ніби тобі кажуть, що воно для тебе вже неважливе... Але, думаю, вирішальний вплив на сприйняття Серії А мав Кальчополі. Відновлення довіри до ліги після цього, а також фінансова шкода, якої їй це завдало, її здатність себе продавати... Стало справді тяжко.Проте вважаю, що вам не потрібні Де Ніро та Аль Пачіно в кожному фільмі, щоб він був чудовим. Оскар можуть отримати і «Паразити». Я насправді оскаржую ідею, що в АПЛ найкращі гравці світу. В ній багато дуже хороших гравців, але чи абсолютно найкращі з найкращих? Бо ніхто ж не залишає Реал заради Ліверпуля. Ніхто не йде з Реала заради МЮ. А от навпаки — трапляється. Найкращі досі грають за Реал та Барселону. І думаю, що саме тренери є зірками Прем'єр-ліги. Наприклад, Голанд — дуже добрий гравець, але він норвежець, він має певні обмеження. Кевін де Брюйне — світла голова, плеймейкер, якого вважають одним із найкращих гравців АПЛ усіх часів, але за кордоном його визнання не таке, як тут. У нас нема плеяди абсолютних суперзірок».❤FootballDyvan

На Апеннінах, як відомо, дві біди: дураки керівники і дороги стадіони.Цей допис – про першу з них.Головною темою фінального відрізка сезону (вона навіть заглушила потішні марення вболівальників Мілана та Ювентуса про заслання Інтера в Серію Б) стала епопея з переставлянням уперед-назад матчів 37-го туру.Відразу п'ять клубів претендують на три досі вакантні місця в топ-4. За регламентом, ігри суперників, що боряться за однакові цілі, в останніх двох турах мають починатись одночасно. Тож матчі Наполі, Юве, Мілана і Комо повинні стартувати тоді, коли й Роми, котра зустрінеться з Лаціо.Дане правило ефектом доміно створило низку проблем: ▪️римське дербі запланували на той самий день (неділю, 17 травня), що й чоловічий фінал престижного тенісного турніру в Римі (проводиться не просто в тому самому місті, а в тому самому спорткомплексі — буквально під Стадіо Олімпіко);▪️усвідомивши що накоїли, в цирку під назвою «Lega Serie A» заходилися шукати «зручніший» час початку (призначили на 12:30) і стали виправдовувати його орієнтацією на азійський ринок; згодом узагалі забагли почати о 12:00 і попросили змістити теніс на пів години пізніше (той призначений на 17:00);▪️втрутилася столична префектура — поставила всіх перед фактом, що дербі зіграють у понеділок о 20:45, попри попередню заборону на проведення дербі у вечірній час через ризик сутичок між ультрас;▪️з'ясувалося, що на понеділок ще й запланований національний страйк працівників транспортної галузі, що ставить під ще більшу загрозу комфорт проведення не лише дербі, а й усіх інших «залежних» матчів у інших містах;▪️виходить, за два дні до ключових поєдинків за потрапляння в Лігу чемпіонів достеменно невідомо, коли саме ці поєдинки відбудуться. Безлад. Хаос. Італія.Ліга не змогла чи не схотіла (про теніс було відомо заздалегідь, це традиційний щорічний турнір) сформувати календар так, щоб мінімізувати можливість перетину двох великих спортивних подій в один день в одному місці. Бо була надто зайнята розфарбовуванням м'ячів у помаранчевий колір, запускала низько над полем камеру-дрон, щоб та бадьоро мозолила очі в трансляції, а також видаляла відосики в українських телеграм-чатах у межах своєї легендарної битви з вітряками піратами.Влада міста не забажала морочитися з усіма принадами забезпечення громадського порядку. Бо легше не працювати, ніж працювати (добре, що бодай не розпорядилися провести дербі без глядачів). При цьому фінали кубка чи матчі на кшталт Лаціо-Юве в одну пору з тенісом торік і нині чомусь проводити дозволяли.Президент Серії А (наш старий знайомий Ецієтто) пообіцяв жалітися в лігу сексуальних реформ суд. На офіційному сайті чемпіонату в розкладі туру досі зазначені дата й час, обрані ним.Класичне протистояння, в якому хочеться, аби програли обидві команди.Основна конфронтація між тенісом і футболом у Римі очікувалася наприкінці тижня. Та несподівано стартувала ще вчора, після вирішального матчу Коппи.Бурхливе святкування здобуття золотого дубля Інтера завершилося салютами на даху Стадіо Олімпіко. Дим від феєрверків не просто погіршив видимість на сусідніх тенісних майданчиках, а й вивів із ладу електронну систему фіксації аутів на центральному корті.Там якраз тривав перший сет зустрічі між Лучано Дардері та Рафаелем Ходаром. Гру призупинили на 18 хвилин. Що майже опівночі за місцевим часом для гравців і глядачів було задоволенням рівня нижче середнього.1:0 на користь футболу. Перерва...❤FootballDyvan

В італійських медіа є звичка. Щоразу, як у Лізі чемпіонів стається щось на кшталт позавчорашнього між КСЖ та Баварією, безнадійно-мрійливо запитувати: «А коли на подібному рівні нарешті будемо ми?»Торік італійські медіа виручав Інтер. Але то було давно і — взагалі — вже неправда, тож можна запитувати далі.Приміром, сьогодні (останнім з усіх) паризький хокей облизав Луїджі Ґарландо. Написав, що саме такий футбол «нас зцілить». Ледь не прирівняв Фабреґаса до Енріке та Компані (цікаво, бо ще в грудні Ґарландо пащекував на Сеска, ставлячи йому в приклад Кремонезе, а також рясно вихваляв Аллеґрі та Конте). Згадав про синдром Стендаля, Лувр, дітей та жменю інших мальовничих нісенітниць, таких любих авторові зокрема і його Ґадзетті загалом.На допомогу прийшов коментар якогось читача під статтею. Саме він (а не стаття) вартий повного цитування:«Після матчу з Боснією газети критикували Італію за те, що ми намагаємось наслідувати іспанців завеликою кількістю горизонтальних пасів, і писали, що нам треба повернутись до контратак.Тепер ми побачили ПСЖ і Баварію, тому нам потрібно грати як вони.Потім, можливо, Атлетіко чи Арсенал виграють Лігу чемпіонів — і ми говоритимемо про тріумф прагматизму над прекрасним, але швидкоплинним стилем футболу.Кройф казав, що перемагати, граючи погано, — нудно, а програвати, граючи добре, — безглуздо.Правда в тому, що важливий лише результат останнього матчу. І після трьох поразок тіфозі та преса закликають до звільнення тренера, незалежно від того, добре він грав чи погано».❤FootballDyvan

У ці тижні суцільних (і безуспішних) спроб уникнути повсюдних препарувань понівеченого тіла кальчо, що часом звично перетворюються на вкрай конкурентне змагання під назвою «Притягни до теми найменш пов'язаний із нею факт», особливо цінними є крихти раптового копіуму оптимізму.Одна з таких неочікувано прилетіла з Англії. Джеймс Горнкасл (відомий експерт і шанувальник італійського футболу), бесідуючи з Джанлуїджі Буффоном у подкасті від The Athletic, випалив:«Я англієць, мені 42 роки. А він (показує на свого співведучого — прим.) народився в 1966-му. Тож ми, англійці, ніколи не бачили, як наша збірна щось виграє, еге ж? Навіть у цей період, за останнє 20-ліття, коли люди говорять про занепад італійського футболу, Італія виграла ЧС, і ЧЄ п'ять років тому. І це у вас катастрофа... Так, я дуже добре обізнаний у проблемах кальчо, але для англійця, котрий зроду не бачив, як Англія виграє бодай щось, читати італійські газети, які пишуть про втрачені покоління юнаків, що так і не побачили свою збірну на Мундіалі... Але ж це покоління побачило, як його збірна виграє щось тут і зараз! Як на мене, весь цей негатив заважає нинішнім італійським футболістам».Відповідь Буффона теж вийшла оригінальною:«Так, я згоден. Я також думаю, що вельми неправильно обтяжувати цим гравців, молодь і всю футбольну спільноту, бо ми й без того знаємо, що зараз у халепі. Але про це твердять і твердять безперестанку... Це не допомагає, ось і все. І це не розв'язує проблему. А щодо Англії — це правда, що вона дуже давно не перемагала, однак також правда, що Англія, якщо не помиляюся, з 1994-го завжди грала на ЧС і більш-менш завжди добре виступала. Можливо, їй бракує інстинкту вбивці, фінального тріумфу, проте команда завжди конкурентоспроможна. Тобто щоразу на початку турніру люди кажуть, що потрібно остерігатись Англії. І воно, на мій погляд, підвищує вашу самооцінку. Ви можете дозволити собі сказати: «Так, ми не перемогли, але інші нас бояться, адже визнають нас сильною командою». І, мабуть, для вас цього достатньо».Джіджі, як усякий чемний гість, певно, намагався зробити господарям комплімент, але, схоже, в останньому реченні навіть трохи їх принизив. Приємно.❤FootballDyvan

Собаки з часом стають схожими на своїх господарів. Дослідження 15 різних груп підтвердили, що пари «людина-собака» мають спільні риси характеру: екстраверсію, рівень тривожності та життєрадісність...Між першокласними виступами Хвічі Кварацхелії та Адемоли Лукмана в Парижі та Мадриді відповідно спільним є не тільки те, що їх обох занесло туди з Італії.Про обох минулого року я написав критичні, фактично зневажливі, пости. Обидва невдовзі пішли. Обидва миттю заступили на передові ролі в нових командах. Обидва скоро зазнали удачі в ЛЧ. Обидва вчора пройшли до півфіналу.Якщо непересічний хист і вирішальність Лукмана я ніколи не оскаржував (претензія полягала саме в негідній поведінці: шантаж клубу і публічне пащекування до тренера), то з оцінкою Хвічі помилився очевидно (але ж у Наполі він не справляв такого карколомного враження, як нині в КСЖ...), уклавши в той текст майже весь накопичений на той момент пасив агресивно-кострубатої графоманії. Не розпізнав, не визнав його натуральну здібність.Немало говорять про невміння італійців працювати з власними талантами та інтегрувати талантів іноземних. Італійцям закидають консерватизм і надмірну токсичність тактичність. Що сучасні італійці не здатні цінувати чисте дарування. Інкримінують оте сумнозвісне пригноблення, котрим на півострові, згідно зі свідченнями місцевих мрійників-ідеалістів, віроломно зловживають «різультатісти» щодо «джокіст».Подібне узагальнення (як і будь-яке) вимагає уточнень і долучення контексту, бо чомусь таким гравцям (у найпрямішому сенсі слова), як, наприклад, Лаутаро, Дибала, Папу Ґомес, Гамшік, Пас, Їлдіз, Леау, Рейндерс, Мален чи тим самим Кварацхелії з Лукманом, черства й закам'яніла апеннінська земля квітнути не заважає. А такі джокісти, як Ґасперіні, Саррі, Спаллетті, Індзаґі, Монтелла, Де Дзербі чи Італьяно, тут регулярно досягають успіху та отримують загальне визнання.Втім, мене, як і багатьох (мабуть, більшість) італійців, скажено дратує, коли Фабреґас, вирядившись у свої білі (іноді — чорні) шаровари, з пикою і пихою пророка, що вчора винайшов футбол, виголошує показні проповіді в центрі поля. Мене, як і багатьох італійців, дивно тішить широка посмішка Аллеґрі після чергової недбалої звитяги. Мені хочеться повірити у кожне із сотні виправдань Конте і разом із Капелло покепкувати з дитячої наївності Палладіно, який кидається з цвєком на танк Баварію. Мені подобалось, як Рома Моурінью проходила Баєр Алонсо, поки більшість верещала, що то антифутбол. Я насолоджувався фіналом ЛЄ між Тоттнемом і МЮ, поки всі плакали, що в них украли дві години життя. Я вважаю Атлетіко найпрекраснішою з топових команд сьогодення і з нетерпінням чекаю на повернення Сімеоне в Інтер. Він стільки разів обіцяв....Дослідження показують, що люди схильні обирати собак, які нагадують їх зовні або за характером. Собаки часто переймають спосіб життя господаря, стаючи більш активними або, навпаки, пасивними. Здається, я теж став схожим на свого господаря. Господарів. Хоч вони мене й не обирали — я їх обрав. З мене б вийшов непоганий пес.❤FootballDyvan

Сьогодні представники різних видів спорту в Італії один поперед одного реагують на нічну репліку Ґабріеле Ґравіни про «аматорів» та висловлюють гордість за те, що вони цими «аматорами» є. Дехто називає аматором самого Ґравіну і наводить приклад тенісу — «державного» виду спорту, який від держави отримує удвічі менше фінансування, ніж «недержавний» футбол.А свій фірмовий емоційний вердикт виніс культовий коментатор Фабіо Каресса:«Вчорашня пресконференція була сюрреалістична. Науково-фантастична! Ми чули нечуване.Ґаттузо винний найменше. Я думаю, що і Ґаттузо, і Буффон розглядали можливість відставки та розмовляли з Ґравіною перед пресконференцією, але президент попросив їх почекати до червня, інакше йому теж довелось би піти. Потім я почув, як порівнюють «професійні» та «аматорські» види спорту. Гадаю, він зокрема мав на увазі наших успішних олімпійців. Най би він розказав тим, хто тренуються 4 роки, що вони аматори... Мотоспорт, автоспорт, теніс, де італійці також доводять свою силу. Це аматори? Теніс — найпрофесійніший вид спорту в історії! Чи волейбол — це аматорський вид спорту? Що ти верзеш?Я поважаю Ґравіну як людину. Я також знаю, що він намагався робити реформи. Але він їх не зробив. У нього нема впроваджених реформ. Лідер колективу бере на себе відповідальність за те, що відбувається, бо він є лідером номінально і фактично. Однак коли він каже, що рішення про його відставку має ухвалювати федеральна рада, то майже створює враження, що володіє футболом.Потрібна людина, яка діятиме вже. Ми або змінимось негайно, або всі потонемо: команди, ліги, судді, тіфозі, коментатори. Також повинна втрутитися влада, адже футбол — це важливий промисловий сектор.І більше не змушуйте мене слухати пресконференції, подібні до вчорашньої. Я не хочу чути ці слова про героїзм, що вони були єдиним колективом. А що, зі Спаллетті вони не були єдиним колективом? «Колектив зростав і був у злагоді»... Що це? Шкільна екскурсія? А інші колективи не були в злагоді?Я навіть не впевнений, що ми досягли дна. Бо ми думали, що досягли його ще під час першого невиходу на ЧС, потім — під час другого, і так далі. Ми опускаємось дедалі нижче. Той, кого оберуть, повинен мати програму глибоких реформ, які необхідно впровадити негайно».***Після Паски мала б зібратися рада, котра, як сором'язливо проанонсував сам Ґравіна, вирішить його майбутнє. Проте шанси втриматись на посаді тануть із кожною годиною. За відставку вже відкрито висловився міністр спорту Андреа Абоді. У медіа називають коло конкретних (переважно ноунеймних для нашого ока) кандидатів на заміну. Серед них виділяється (але не дуже чітко, на другому плані) Джузеппе Маротта, давно визнаний багатьма як найкращий управлінець кальчо, а відданими недругами Інтера — як головне зло кальчо.А шо? Федерація Маротти. Звучить!❤FootballDyvan