У грудні підсумовував першу частину чемпіонату, тож варто підсумувати й другу.1. Інтер – 87 очокТак і не почали вигравати «великі матчі» (ну майже), зате виграли чемпіонат і кубок. Ківу постав гідним психологом (плавно відходити від конспектів попередника, збираючи докупи розбиту кінцівкою минулого сезону команду, – завдання незатишне, надто для новачка) і незлим перспективним наставником. Перемога не лише гравців і тренера, а й клубної системності, багаторічної спадковості та групового суїциду конкурентів.2. Наполі – 76Гординя, захланність, заздрість, хтивість, гнів, непоміркованість. Антоніо Конте можна підозрювати у володінні більшістю з цих чеснот, але ледачості серед них точно нема. Він, окрім трофеїв, після себе вже традиційно залишає міцний фундамент для наступника. Кажуть, ним буде Італьяно, подібно одержимий автоматизацією гри. Втім, тепер – хтозна! – прийти може навіть Аллеґрі.3. Рома – 73Римське середовище і його вболівальники – справді особливі. В доброму й поганому сенсах одночасно. Тож знову тонули в інтригах-конфліктах. Коли навесні виникла гостра дилема між Раньєрі та Ґасперіні, власники логічно обрали другого. Було б надто тупо відмовлятись від одного з найкращих тренерів сучасності заради весільного генерала... Кінцівка сезону і Мален перший у цьому десятилітті вихід до ЛЧ нагородили сторицею.4. Комо – 71Вони дратують. Як відмінники дратують трієчників. Як показний педант, що налакованими мештами ступив на ковзанку зі свинячого гною. Коли сезон ще не завершився, вони вже почали переробляти (фактично будувати з нуля) фанатську трибуну, аби до осені встигнути дотриматися всіх ідіотських вимог єврокубків. І ніякі міські чиновники їм чомусь не указ. Вони все роблять надто правильно і надто швидко. Тут так не заведено. Кожен їхній матч – наче гра проти іноземної команди. Мимоволі завше вболіваєш за суперника. Як же вони дратують... А тепер най подратують чужих, там, де їхній глянець нарешті стане доречним. І конвертують оте роздратування в гордість.5. Мілан – 70Матиме другий поспіль сезон без Ліги чемпіонів. А спосіб, яким був оформлений цей золотий дубль, приречений на монументальність. Титанічна сутичка лебедя, рака й щуки, котра триває вже четвертий рік, ніяк не з'ясує переможця. Судячи з напрямку руху воза, ініціативу захопила щука. Іноді – в критичні моменти – прилітає й лебідь, бере мікрофон і пенсільванським акцентом голосно навчає Інтер, як правильно програвати фінали ЛЧ... Тріумфом усього хаосу стала ідея вмонтувати сюди зв'язку Аллеґрі – Таре. Стерильний рецепт здорового глузду, який виписали прямо в морзі.6. Ювентус – 69Ситуація болісно нагадує міланську. Змінюють курс (обійдемось цього разу без слова «проєкт») – без перебільшення – кожних пів року. Апофеоз – в абсолютно комічній постаті директора Комоллі. Проте він – лише наслідок. Причина – в іншій особі. Кучерявій такій особі.7. Аталанта – 59В епоху Ґасперіні популярно було вважати, що клуб здебільше тримається на блискучому менеджменті Перкассі та Сарторі/Д'Аміко. Сезон, що минув, і те, що за цей час сталося (не лише на полі) в Аталанті та Ромі, змушує замислитись.8. Болонья – 56Коперніканський стрибок, здійснений у попередні два роки, був таким високим, що тепер навіть сезон із чвертьфіналом ЛЄ комусь може здатися провальним. А не повинен. Той випадок, коли «проєкт» є не просто матюком для зв'язки слів. Мусять мудро замінити Італьяно і надалі вишукувати нових калафйорів та зіркзів, претендуючи на єврокубки.9. Лаціо – 54Взимку тіфозі, розлючені тим, що змушені вболівати за цю команду, принципово оголосили бойкот домашніх матчів. Потім не менш принципово заявили, що повернуться один-єдиний раз заради гри з Міланом. Пізніше принципово пошантажували пообіцяли гравцям, що прийдуть на фінал кубка, якщо команда туди потрапить. А після того – знову принципово – не прийшли на гостьове дербі, залишивши свого, як вони запевняють, улюбленого тренера наодинці з 50 тисячами романістів. І охрестили це цілковитою перемогою лаціалізму... Ура, таваріщі!❤FootballDyvan