Собаки з часом стають схожими на своїх господарів. Дослідження 15 різних груп підтвердили, що пари «людина-собака» мають спільні риси характеру: екстраверсію, рівень тривожності та життєрадісність...Між першокласними виступами Хвічі Кварацхелії та Адемоли Лукмана в Парижі та Мадриді відповідно спільним є не тільки те, що їх обох занесло туди з Італії.Про обох минулого року я написав критичні, фактично зневажливі, пости. Обидва невдовзі пішли. Обидва миттю заступили на передові ролі в нових командах. Обидва скоро зазнали удачі в ЛЧ. Обидва вчора пройшли до півфіналу.Якщо непересічний хист і вирішальність Лукмана я ніколи не оскаржував (претензія полягала саме в негідній поведінці: шантаж клубу і публічне пащекування до тренера), то з оцінкою Хвічі помилився очевидно (але ж у Наполі він не справляв такого карколомного враження, як нині в КСЖ...), уклавши в той текст майже весь накопичений на той момент пасив агресивно-кострубатої графоманії. Не розпізнав, не визнав його натуральну здібність.Немало говорять про невміння італійців працювати з власними талантами та інтегрувати талантів іноземних. Італійцям закидають консерватизм і надмірну токсичність тактичність. Що сучасні італійці не здатні цінувати чисте дарування. Інкримінують оте сумнозвісне пригноблення, котрим на півострові, згідно зі свідченнями місцевих мрійників-ідеалістів, віроломно зловживають «різультатісти» щодо «джокіст».Подібне узагальнення (як і будь-яке) вимагає уточнень і долучення контексту, бо чомусь таким гравцям (у найпрямішому сенсі слова), як, наприклад, Лаутаро, Дибала, Папу Ґомес, Гамшік, Пас, Їлдіз, Леау, Рейндерс, Мален чи тим самим Кварацхелії з Лукманом, черства й закам'яніла апеннінська земля квітнути не заважає. А такі джокісти, як Ґасперіні, Саррі, Спаллетті, Індзаґі, Монтелла, Де Дзербі чи Італьяно, тут регулярно досягають успіху та отримують загальне визнання.Втім, мене, як і багатьох (мабуть, більшість) італійців, скажено дратує, коли Фабреґас, вирядившись у свої білі (іноді — чорні) шаровари, з пикою і пихою пророка, що вчора винайшов футбол, виголошує показні проповіді в центрі поля. Мене, як і багатьох італійців, дивно тішить широка посмішка Аллеґрі після чергової недбалої звитяги. Мені хочеться повірити у кожне із сотні виправдань Конте і разом із Капелло покепкувати з дитячої наївності Палладіно, який кидається з цвєком на танк Баварію. Мені подобалось, як Рома Моурінью проходила Баєр Алонсо, поки більшість верещала, що то антифутбол. Я насолоджувався фіналом ЛЄ між Тоттнемом і МЮ, поки всі плакали, що в них украли дві години життя. Я вважаю Атлетіко найпрекраснішою з топових команд сьогодення і з нетерпінням чекаю на повернення Сімеоне в Інтер. Він стільки разів обіцяв....Дослідження показують, що люди схильні обирати собак, які нагадують їх зовні або за характером. Собаки часто переймають спосіб життя господаря, стаючи більш активними або, навпаки, пасивними. Здається, я теж став схожим на свого господаря. Господарів. Хоч вони мене й не обирали — я їх обрав. З мене б вийшов непоганий пес.❤FootballDyvan