Статистика telegram channel - @tempora_publishing

☀️☀️«Вітер у голові» Олега Краюхіна - ковток літа посеред зимової слякоті. 📚 Пригоди велокур'єрів у Львові пахнуть теплом, сонцем, дитячою легкістю та ностальгією. Чомусь мене прям закинуло в підліткові роки та ранню юність.🦋 Я прям фізично відчувала ту незалежність та свободу, яка буває тільки в такому віці. Жива мова, зрозумілі сюжети, легкі нотки детективу та містики. 📗📙 Головний герой — львівський велокур'єр Максим, який веде звичайне життя «хлопця з вітром у голові». Щоб швидко заробити, він погоджується на медичний експеримент — тестування нової вакцини. Але щось іде не так: помилка під час процедури запускає ланцюжок божевільних подій. Життя Максима перетворюється на справжній квест, де змішалися кримінал, спецслужби, наркотики, дивні збіги та справжнє кохання.📚Це ідеальна книжка, щоб розслабитися, поринути в цікаву історію, надихатися сонячною юністю, ковтнути трошки драйву та пригод.А ще це книжка про дорослішання, але не "болісне, філософське, тяжке та сумне", а про органічне дорослішання хлопця, яке в часи моєї юності було досить популярним: "муткі, схеми, знайшов файну дівчину, подорослішав, женився".📖🧡Окрема зірочка за сленг та описи Львова - це пьорфект.Отже, мені сподобалось.⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ Ставлю 4.5 та щиро рекомендую усім, хто хоче розслабитись з книжкою та поринути в класну історію. #відгуки_Книжкової_Frau#українська_література #сучасна_проза#інтеграція

🔥Ох яка післямова Роксолани Свято, перекладачки «Еффі Бріст» Теодора Фонтане. Публікуємо уривок:«“Пані Боварі” німецької літератури». Це формулювання — мабуть, найпопулярніша характеристика роману «Еффі Бріст» Теодора Фонтане за сто тридцять років від часу створення роману (1895). І літературознавці, й видавці з різних країн знову і знову вдаються до цієї аналогії, щоб швидко і надійно навести приціл читацьких сподівань на потрібну епоху і проблематику, а ще для того, щоб полоскотати читацьке самолюбство фактом приємної упізнаваності. Для такого літературного порівняння і справді є певні підстави. Адже обидва романи написано в другій половині ХІХ століття і вони належать до реалістичного напряму в літературі (хоч і в його найширшому окресленні). Крім того, обидва твори написали автори-чоловіки, але в центрі обох — молода жінка і світ, принаймні частково побачений із її перспективи. І у Флобера, і у Фонтане героїня міцно затиснута в лещата провінційного середовища і шлюбу, який буквально ні в чому не виправдовує юних сподівань, стаючи врешті поштовхом для ключового конфлікту. І нарешті, центральна сюжетна аналогія — історія жіночого адюльтеру, який обертається трагедією. Адже, хоч би як автор симпатизував своїй героїні (а в обох випадках цьому є численні докази), у будь-якого «зухвальства» є межі, а тим паче коли ідеться про жінку в обставинах ХІХ століття. Тож сподіватися на щасливий фінал тут марно.…Утім, як і всі аналогії, ця, безумовно, теж хибує на частковість і неточність. Адже, крім найзагальнішої подібності сюжетного каркасу, твори Ґюстава Флобера і Теодора Фонтане насправді дуже різні. Відмінні й авторський стиль, і мотивація героїв, і почасти навіть проблематика. А ще, звісно, колорит: стримано прусський і закодований різноманітною символікою, зокрема християнською, у Фонтане і позірно вільніший (так і хочеться сказати: бо французький) у Флобера. Не кажучи про різні засоби для психологічного нюансування дій або думок персонажів і, нарешті, про опертя на відмінні літературні традиції. Фонтане цілком усвідомлено писав соціальний роман, й історія конкретної Еффі цікава йому не лише сама по собі (хоча й сама по собі теж — недарма в героїні був реальний прототип), а і як своєрідний лакмусовий папірець, який дає змогу увиразнити проблеми суспільства у конкретний історичний момент, для автора сучасний.»

Львівеrpool – Світлана ВасильченкоВажко не мати очікувань, коли в книжці мова про рідне місце сили, і про рідні місця загалом – які тебе виростили, випестили і допомогли частково сформулювати погляд на життя, всесвіт і всяке таке. Та всі ми різні, і навіть схожі місця не обіцяють однакового досвіду – скільки б ви з головною героїнею не ходили одними доріжками. Тим не менш – #топ_місяцяВидавництво ТемпораТри часові лінії: в одній героїня навчається в універі (рідна ДПІшечка, точніше – ДонеНТеУшечка), і зовсім не уявляє свого майбутнього. В другій – час турбулентності, зовсім незадовго до окупації Донецьку. І третя – де героїня приїжджає в уже плотно окуповане місто, і там живе… все ще не зовсім розуміючи, яким бачить своє майбутнє. І тільки красень Ліверпуль стоїть, і за всім спостерігає.Це був той випадок, де я не очікувала нічого іншого, окрім ніжної любові до книги – при тому, що хоч якось співвіднести свій досвід з досвідом ліричної героїні ніяк не могла. Можливо бо почала досліджувати Донецьк мало не з першого приїзду туди (я хоч і з області, але маршрутка від мого дому в Макіївці до центра Донецьку йшла 35 хвилин… серйозно, мені по Києву до улюбленого бару довше їхати міським наземним  транспортом!). І хоч і обійшла, здається, весь центр – але до самого відʼїзду могла випадково знайти для себе незвіданий дворик або просто цікаву місцину. Героїня же ж боїться вийти за межі своєї мушлі – і це стосується і людей, і локацій, і інтересів загалом. Тож головний конфлікт і крутився навколо того, чи вона взагалі зможе – але я на нього не відповім, самі читайте! 🙂Та в книзі мені було катастрофічно мало самого Ліверпуля. Хто не знає – це був здоровезний комплекс, в якому був фудкорт, готель і ресторан з найдовшою (чи – з другою по довжині в Європі, вже точно не пригадаю) барною стійкою, куди приїжджали абсолютно прекрасні гурти, виконавці і виконавиці – і де завжди була можливість поспілкуватись з людьми, що жили в моєму плейлісті. В книзі він наче завжди поруч як символ свободи – як і Львів, про який так багато думає головна героїня – але тільки на рівні згадок. (в книжці цього не було, та було в реальності – а потім його перетворили в місце, де тримали полонених. Ну ж бо не спаскудити прекрасне місце русня не могла)Але от де книга знайшла мій болючий нерв – так оце в описі третьої часової лінії. Справа в тому, що свого часу, на початку березня 2014 року, я зробила собі подарунок на честь прожитої чверті життя і переїхала в Харків. Тож, фактично, останніми спогадами про місто юності були хвилі жовто-синіх прапорів в центрі і фінальний паб-кроул (маршрутом Ізба читальня-Ґанджюбас-Орєшек-Кундербунт-і ота дивна харчевня на Мотелі, стилізована під американську закусочну, куди я приїжджала після возливань поїсти нормальної їжі, щоб не померти зранку)...так, я відволіклась. Я про те, що не бачила Донецьк у форматі псевдо-республіки (і дуже цьому рада), але хоч якесь уявлення про життя там змогла отримати – хоча б через очі і почуття ліричної героїні. Багато думала про Чистилище.Книга до якогось моменту здавалась мені дещо сумбурною – поки не зрозуміла, що такою вона і має бути. Бо мова про тих, хто тепер і є дорослий – але усвідомлення того приходить довго і болісно, і не завжди метчиться з цифрами у паспорті. Тому – лайк від мене, і щирі обійми авторці. Просто через спільну памʼять.

13 лютого 2026 року в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця» відбулася презентація книги  «Творці історії» доктора історичних наук Олексія Сокирка та української художниці Ольги Глумчер.Видання презентували автор Олексій Сокирко та директорка видавництва «Темпора» Юлія Олійник.Провів захід доктор історичних наук Борис Черкас.У події взяли участь науковці та фахівці заповідника, а також представники громадських організацій ветеранів російсько-української війни «РАЗОМ.ЮА» та «PATRIOTS 1556».Книга «Творці історії» — це збірка портретів 65 видатних особистостей, які, на думку авторів, відіграли помітну роль у розвитку української історії та формуванні уявлень про Україну.Короткі біографічні есе розкривають характер та долі героїв, їхній внесок у розвиток українського суспільства від середньовіччя до модерності. Автори книги показують, як цінності, ідеї та інституції, створені цими людьми, вплинули на формування української ідентичності.Книга демонструє ціннісну тяглість української історії, тим самим розбиваючи, нав’язані ще радянською історичною наукою твердження, про її переривчатість, фрагментарність."Творці історії" підкреслюють, що наша історія —  це історія переможних людей. Наше минуле — не архів старовини, а джерело нашої сили. Завершуючи захід Борис Черкас наголосив на особливому значенні острова Хортиця, як символічного місця, пов’язаного з формуванням нашої ідентичності переможців.

Усі ми колись крадькома перемикали на «Тоніс» після десятої вечора... Настав час визнати, що ми виросли, але інтерес до заборонених тем нікуди не зник.Саме тому ми запускаємо Late Night Talks - проєкт про інтимне в літературі та культурі. Тільки замість екрана тут будуть живі емоції, а замість сценаріїв – відверті діалоги🔥Першій «Книгарні «Є» на Лисенка виповнилося 18 років. Ми вже повнолітні, а отже маємо право говорити про те, про що зазвичай мовчать між полицями вдень🌶️І перша зустріч присвячена темі, яка викликає чимало дискусій: «Чому чоловікам складно писати еротичну прозу?» Разом із авторами свіжої збірки відвертих оповідань «Зимний» (видавництво «Темпора») ми дослідимо межі чоловічої вразливості та сексуальності в літературі. Ведуча проєкту: Юлія Лебіга – івент-менеджерка «Книгарні «Є», яка знає всі літературні секрети😏Учасники події:• Владислав Івченко - письменник, журналіст, військовослужбовець• Олександр Бабінський - письменник, психолог, військовослужбовець.• Роман Буданов – письменник, сценарист, військовослужбовець.Late Night Talks – формат для тих, хто не боїться складних тем і чесних розмов. Щомісяця Юлія запрошує на відверту розмову діячів культури, аби поговорити про стосунки, тілесність та еротику в літературі, і не тільки. Запису подій не буде. Це розмова тут і зараз, на одну ніч😉Коли: 17 лютого о 19:00Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3Вхід вільний

Гостросоціальний трилер про зламані долі і людську жорстокість - «Проти ночі» Поліни Кулакової Секрети вбивають Видавництво: Темпора 🌟Жанр: трилер Серія: одиночна (але краще читати перед «Фінальним драфтом»)Рейтинг на Goodreads: 4,10Тропи: травматичне минуле, декілька сюжетних ліній, серійний вбивця, лгбт, дорослішання, зниклі дітиТригери: багато смертей, викрадення, жорстоке поводження з тваринами, зґвалтування, катування, булінгСюжет:Троє підлітків одного вечора опиняються не в тому місці і не в той час, а вже за кілька днів життя багатьох людей зміниться до невпізнання… ✍️Часом я дивлюся на фото авторки на обкладинці і думаю як у такої милої дівчини народжуються настільки темні і моторошні історії?📚На даний час, я вже прочитала чотири книги Поліни Кулакової, і можу підтвердити, що «Проти ночі» справді найжорстокіша з них🫣 Це дуже емоційно складна книга, яка змушує співпереживати, дивуватися, відчувати жах і відразу… Найжорсткішою для мене ця книга стала насамперед через вибір жертв і ті зламані людські долі, які лежать в основі цієї історії…Але я не спойлерю, нагадую слабонервним звернути особливу увагу на тригери🏡Атмосфера маленького містечка тут працює на повну: гнітюча, болюча, напружена і по-справжньому моторошна з жахливими вбивствами, від яких стає не по собі📝Стиль авторки для мене вже впізнаваний, легкий, зрозумілий. Книга читається швидко, бо смерті буквально женуться одна за одною, не даючи відпочити і змушують тримати брови в максимально піднятій позиції🗣️У книзі кілька сюжетних ліній, які постійно чергуються і доповнюють одна одну:- історія підлітка Богдана, чиє життя змінилося після одного зізнання;- його матері Інни, яка працює на кількох роботах, щоб дати синові шанс на майбутнє, а одного дня не дочікується його вдома;- журналіста Юрія, який допомагає Інні домогтися справедливості для її сина та проводить власне розслідування;- а також розділи від імені двох найближчих друзів Богдана - Артура і Вероніки, які теж мають свої секрети 👥Персонажі прописані дуже реалістично з їхніми страхами, внутрішніми конфліктами та переживаннями, за них дійсно переживаєш, в їх дії та почуття віриш➖Як мінус можу виділити, що мені трохи не вистачило глибшого занурення в історію і мотивацію антагоніста: як саме він дійшов до цього стану і чому? Що стало його переломним моментом? Якщо скласти інформацію з двох книг (+ «Фінальний драфт»), то стає більше зрозуміло, але саме в цій книзі інформації доволі мало…➖Ще мінус особисто для мене, але тут сама винна, що приблизно з середини книги я вже точно знала, хто антагоніст. Це сталося через те, що я раніше читала іншу книгу авторки, де є згадки про цього персонажа… ❗️Проте, навіть знаючи особу вбивці, у фіналі авторці все рівно вдалося здивувати💭Як завжди, авторка говорить про багато гостросоціальних тем: булінг, тролінг у соцмережах, ЛГБТ у суспільстві, поспішні засудження з боку оточуючих, стосунки між батьками і підлітками, домашнє насильство, корупцію і соціальну нерівність, самогубство і байдужість, життя після втрати близьких і насильства🥹Але тут серед всього темного є і трохи добра - є люди, які хочуть і можуть допомогти, хоча не всім і не завжди😍Ще один момент, який мені дуже відгукнувся і який я зрозуміла майже під кінець - це прихований сенс назви книгиВисновок: це книга для тих, хто любить трилери з гостросоціальною тематикою, де переплітаються жорстокість, психологія персонажів та проблеми сучасного суспільстваОцінка:4,5/5🍷#відгуки@bookwinehome

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️📖 Книга: Я пам'ятатиму твоє обличчя✍️ Авторка: Поліна Кулакова💌 Серія: одиночна🤩 Видавництво: Темпора 🌟⭐ Оцінка: 4/5Сюжет: молодий хлопець Андрій переживає неймовірну трагедію - він втратив свою кохану. Злочинці так і не були покарані, а біль від цього не дає йому жити далі. Щоб відволіктися і хоч трохи оговтатись, він разом зі своїм другом вирушає жити в невеличке село, до будинку біля озера, про який мріяла його кохана. Але замість бажаного спокою Андрій і його друг опиняються в епіцентрі розслідування нового жорстокого злочину, що стає початком низки моторошних подій. Жанр: трилер з елементами детективуМої враження: почну з того, що читати цю книгу було дуже атмосферно і захопливо. Авторка створила історію, яка тримає увагу від початку до кінця, і в ній вдало поєднані детективні елементи з моторошним та містичним вайбом.Стиль авторки легкий і зрозумілий, текст не перевантажений складними описами, і це дуже допомогло зануритися в історію без зайвих труднощів. Атмосфера села, моторошної глушини, старих легенд про прокляте озеро і загадкових смертей - що ще треба для вдалої історії такого жанру 🤌. Спочатку може здатися, що це звичайна оповідь про біль та спробу відновитися після втрати. Але дуже скоро сюжет розгортається у детективну лінію з розслідуванням жорстокого вбивства і було кілька моментів, коли я думала, що вже знаю, як усе закінчиться - але авторка вправно виводила інтригу на новий рівень. Андрій - це герой, якому я співпереживала. Його біль від втрати, труднощі під час адаптації до нового життя і реакція на події навколо виглядали дуже реалістичними. В цілому, це чудова книга, яка підходить для тих, хто любить захопливі детективи з атмосферою загадки й містики. І я щиро рекомендую її до прочитання.#відгук_анасстеп

🧠Вже сьогодні!⬆️Чи замислювалися ви, чому ми закохуємося саме в «тих» або «не тих» людей? Чому палка пристрасть не завжди переростає у близькість, а секс не гарантує прив’язаності? Видавництво Темпора запрошує на розмову про природу наших почуттів з погляду науки, соціології та психології.👩‍🎓 Лекторка: Тетяна (Теа) Саніна – письменниця, магістерка соціології та психології, тренерка, авторка науково-популярних статей, дослідниця дитинства, сімейна медіаторка, консультантка для пар, старша викладачка кафедри соціології НаУКМА та кафедри психології КІСПП.На лекції поговоримо про те чому ми плутаємо почуття, чому іноді закохуємось «всупереч логіці» і як культурні сценарії підміняють реальний досвід стосунків.Обговоримо:👉 як біологія впливає на наш вибір партнера;👉 у чому різниця між закоханістю, емоційною близькістю та сексуальним потягом;👉 чому міф про «справжню любов» часто заважає будувати здорові стосунки.Приходьте, щоб поглянути на свої почуття під новим кутом.Коли: СЬОГОДНІ о 19:00Де: «Книгарня «Є», Київ, вул. Сагайдачного, 23-АВхід: вільний

⬆️Чи замислювалися ви, чому ми закохуємося саме в «тих» або «не тих» людей? Чому палка пристрасть не завжди переростає у близькість, а секс не гарантує прив’язаності? Видавництво Темпора запрошує на розмову про природу наших почуттів з погляду науки, соціології та психології.👩‍🎓 Лекторка: Тетяна (Теа) Саніна – письменниця, магістерка соціології та психології, тренерка, авторка науково-популярних статей, дослідниця дитинства, сімейна медіаторка, консультантка для пар, старша викладачка кафедри соціології НаУКМА та кафедри психології КІСПП.На лекції поговоримо про те чому ми плутаємо почуття, чому іноді закохуємось «всупереч логіці» і як культурні сценарії підміняють реальний досвід стосунків.Обговоримо:👉 як біологія впливає на наш вибір партнера;👉 у чому різниця між закоханістю, емоційною близькістю та сексуальним потягом;👉 чому міф про «справжню любов» часто заважає будувати здорові стосунки.Приходьте, щоб поглянути на свої почуття під новим кутом.Коли: 6 лютого о 19:00Де: «Книгарня «Є», Київ, вул. Сагайдачного, 23-АВхід: вільний

🔥Вже невдовзі отримаємо з друку автобіографічну книжку про дорослішання в Сумах, навчання в США за обміном у підлітковому віці, еміграцію до Франції, подорожі світом і повернення в Україну після повномасштабного вторгнення. Авторка Марина Кумеда письменниця, журналістка, перекладачка. За освітою соціологиня. Видала дві книжки у Франції: Journal d'une Ukrainienne («Щоденник українки»; «Хроніки повернення» — це адаптована для українців версія цієї книжки) і L'amour en temps de guerre («Кохання під час війни»).Зараз приєдналася до ЗСУ, проходить навчання.Ця книга — не лінійна розповідь і не сувора хроніка. Вона народилася з потреби розповісти про досвід життя між країнами, між мовами, між війнами. Це мозаїка фрагментів —автобіографічних, документальних, іноді есеїстичних, — де переплітаються приватні спогади, політичні події, зустрічі, дороги, сумніви і прозріння. Це історія дорослішання і повернень, пошуків і втрат, яка розгортається між Україною, Францією і світом. Це не лише хроніки повернення додому, а й хроніки вибору бути, всупереч умовам. Це також історія голосу — як чогось, що треба було повернути, знайти і створити заново.