Дякуємо за відгук та фото captain_of_books_:Олег Краюхін «Вітер у голові»Починаючи читати книгу в мене не було ніяких очікувань, а потім ловлю себе на думці, що вже переживаю за героїв. Максим – львівський велокур’єр, трохи загублений у житті, трохи зухвалий, трохи наївний. Він погоджується на участь в експерименті з вакциною за гроші і з цього моменту все летить шкереберть. Дивні приступи, головний біль, підозра, що з тобою щось не так і відчуття, що ти один проти міста, системи й власної голови.Книга дуже тілесна й міська. Львів тут не туристичний, а живий: під’їзди, квартири з дивними людьми, проспект Свободи, Городоцька, вечірки митців, ментівські погоні, велосипеди, бійки, наркотики, дрібний кримінал. Усе це як фон життя двадцятирічних, яким постійно треба щось робити з собою, але ніхто не пояснив, що саме.Дуже зайшли діалоги: живі, інколи з матюками, іронією, тупими жартами й раптовими влучними фразами. Тут багато про: страх дорослішання, відчуття власної нікчемності, неприйняття «інакших», думку, що ти ніколи не доживеш до нормального потім. Максим – він помиляється, тупить, тікає від проблем і постійно влипає.Для мене «Вітер у голові» – це роман про стан, про момент, коли ти ще молодий, але вже втомлений. Коли світ великий, а ти ні. І коли в голові справді вітер, але це не означає, що ти зламаний.І так я реально переживав за героїв.Гарна книга для легкого читання й відпочинку.