Видавництво «Темпора»

Зимовий камерний трилер з українським колоритом - «Фінальний драфт» Поліни Кулакової ❄️Ми ніби всередині снігової могили Видавництво: Темпора 🌟Жанр: герметичний трилер Серія: одиночна Рейтинг на Goodreads: 4,45Тропи: зимова атмосфера, дія відбувається в наш час, ізольований простір, травматичне минуле, драматичне відкриття, газлайтинг Тригери: сексуальне насильство, ПТСР, описи трупів, ізоляціяСюжет:Олеся хоче зосередитися на написанні сценарію до фільму, тому вони з чоловіком їдуть у віддалений малолюдний готель в Карпатах. Ну а далі події розгортаються по класиці жанру камерного трилеру, де Олеся сама є героїнею напруженої історії…✍️Це моє перше знайомство з Поліною Кулаковою і я щиро не розумію, як могла проходити повз її книги раніше 🫣 Після «Фінального драфту» я хочу прочитати все видане і з нетерпінням чекати на нові історії 📖Книга мене підкупила буквально всім: стилем написання, атмосферністю, продуманим сюжетом, інтригою, напругою, емоційною розв’язкою та гарно прописаними персонажами📖Це одна з тих історій, які затягують з першої сторінки і тримають високий рівень аж до останнього слова ✍️Стиль написання легкий та захопливий, читається невимушено, жодного зайвого слова, сторінка летить за сторінкою і постійно цікаво, що буде далі❄️Атмосфера в книзі передана настільки круто, що я ніби сама опинилася посеред зимових українських Карпат: затишний будинок у горах, горіння дров в каміні, теплий чан, гуцульський діалект, закарпатська кухня, чаї і настоянки Особливо круто це відчувається, коли я сама колись відпочивала в такому місці - в уяві миттєво виникає той готель, у якому була я, і ті неймовірні краєвиди навколоАле, на щастя, у моїх спогадах немає нічого подібного до того, що довелося пережити героїні😉👩Історія ведеться від імені Олесі, яка разом із чоловіком приїхала до мальовничого, тихого готелю в Карпатах, щоб завершити роботу над сценарієм для фільму. Паралельно книга відкриває травматичні спогади з минулого героїні🏨 В готелі з нею відбуваються дивні та тривожні речі: хтось ніби стежить за нею, залишає загадкові натяки, підкидає предмети з її минулого, а також вона знаходить книгу, яка майже один в один повторює її сценарій фільму 😱А коли неподалік від готелю знаходять труп, події набувають ще зловіснішого відтінку🤯Це такий собі камерний трилер, де майже всі події відбуваються в межах одного готелю. Класика жанру в дуже чудовому виконанні: мінімум дійових осіб, за вікном заметіль, поліція не може дістатися, зв’язку майже немає, інтернет працює через раз, світло вимкнули (але події відбуваються в Україні, тому, звичайно, є генератор, але і там є нюанси)🤔Для мене розвʼязка логічна та без сюжетних дірок, але в той же час неочікувана: мотив я змогла вгадати, а от вбивцю ніІ коли я подумала, що вже кінець, авторка ще раз шокувала 🤗Мені також дуже сподобалося, що у книзі є літературний сленг, яким користується героїня, згадки про інші книги із зимовою атмосферою, і навіть трохи невимушеного гумору і лайки, що трохи розбавляє загальну тривогу і напругу 🤔 А ще книга піднімає важливі питання, наприклад корупція, насильство, даркнет, погрози і тдВисновок: максимально моя історія, неймовірно сподобалася від першої до останньої сторінки❣️Дуже рекомендую книгу всім любителям камерних трилерів з зимовою атмосферою❄️Оцінка: 5/5 🍷#відгуки@bookwinehome

Жінки vs Чоловіки: презентація антологій відвертих оповідань «Свята» і «Зимний»Запрошуємо на найгарячішу літературну презентацію цієї зими, де зустрінуться чоловічий та жіночий погляди на відвертість!Ми презентуємо дві новинки: антологію «Зимний», написану виключно чоловіками, та «Свята», авторками якої стали жінки. Це відверті оповідання, а отже, подія обіцяє бути пікантною 🫦На сцені зійдуться авторки та автори збірок, щоб прочитати найпровокативніші фрагменти, позмагатися у дотепності та показати, як по-різному звучить відвертість у жіночому та чоловічому письмі.Учасники події:👉 Автори: Дмитро Безверхній, Олег Краюхін, Олександр Бабінський.👉 Авторки: Марина Губарець, Анна Пасюк, Маргарита Моря.Та інші автори збірок в онлайн-форматі.👉Модератор зустрічі: Артем Скорина.На гостей чекає іронічний конкурс перших речень, несподівані читання з заміною еротичних слів, а також міні-батли, де кожен автор доводитиме, що саме його збірка вартує вашої уваги. А ще тематичні мочі, підібрані спеціально до атмосфери вечора, щоб додати смаку не лише текстам, а й настрою!Приходьте, щоб почути чесні історії, посміятися, здивуватися та вирішити: чиї оповідання цього вечора переможуть?Коли: 12 грудня о 18:30Де: «Книгарня «Є», вул. Левка Лук'яненка, 29Вхід: вільний за попередньою реєстрацією​https://forms.gle/NGQsnE2AVG9BMsPq7

«Львівеrpool», Світлана Васильченко.Темпора 2025Це було доволі тихе та неквапливе читання. А ще дуже осіннє, якраз під мій теперішній меланхолійний настрій.Головна героїня Поліна після здачі диплому в Покровську, куди через війну евакуювався донецький вуз, повернулася до свого рідного міста чекати. На що саме чекати, кого? Здається, вона й сама не знає.Часова лінія перескакує між теперішнім 2015 та минулим 2013. І Поліна немов застрягла в своєму власному часовому чистилищі. Між «тоді» і «коли-небудь». Між містом, яке повільно вмирає, і мрією про далекий Львів, яка постійно вислизає. Вона живе у своїх особистих Помпеях, де все застигло від дихання Везувію так раптово, що аж боляче торкатись цих руїн. І Львів у книзі - як міраж. Як Ельдорадо. Ніби десь далеко є місто, яке здатне зцілити твою душу, але ти боїшся навіть уявити, що можеш туди поїхати.Поліна ходить напівпорожніми вулицями й згадує, як було колись. Усі, хто був їй близький, давно виїхали, і вона лишилась сама - з ідеєю «тримати фортецю», зберегти місто для тих, хто нібито повернеться. Але вони не повернуться.І місто тут не просто фон, воно тут як місто Шредінґера: ні живе, ні мертве. Такий собі макет міста. Лялькові будиночки. Форма, а не зміст. І саме в такому стані живе Поліна - зависла між вчора й завтра, наче стоїть на темному пероні й не впевнена, чи поїзд узагалі приїде.Тут багато спогадів про колишнє «нормальне» життя у Донецьку, коли ще були плани на майбутнє. Постійні флешбеки - навчання, музична школа, дружня компанія, що слухала українські гурти, які приїздили тоді до відомого клубу «Ліверпуль», в якому вони постійно зависали. Усе виглядає так, наче героїня знову й знову гортає один і той самий кадр, намагаючись знайти в ньому вихід. А його все немає.В тексті багато музики, цитат із пісень Beatles, Police та інших «нафталінових» гуртів, які героїня то висміює, то ніжно обіймає. Вони ідеально доповнюють розмови, що веде героїня сама з собою. Але оця загальна присутність тривоги, що ховається між рядками, - не проговорена, але дуже відчутна.Мені відгукнулося. Книжка вийшла страшенно особистою та навіть камерною. Наче ти читаєш чиїсь старі зошити, де людина чесно записувала свої думки, страхи і маленькі, дуже крихкі надії. І вони такі чесні та правдиві, що аж незручно.

📸5 листопада в місті Харків в "КнигоУкритті" обговорювали тему, що торкає кожного, хто любить літературу й живе в місті – "Місто як персонаж". Учасницями були письменниці Уляна Кривохатько ("Атраменти") та Світлана Васильченко ("Острів забутої Пасхи", "Львівеrpool") – авторки видавництва "Темпора". Модерував зустріч Артем Скорина.Говорили про те, чи може місто бути повноцінним героєм книжки. І дійшли згоди – так, може. У книжках обох авторок місто задає тон історії, має свою репутацію, голос і навіть настрій. Воно стає співрозмовником головних героїв, віддзеркалює їх емоції, росте й змінюється разом із ними. Через нього проступають люди, події, історії і рішення.Обидві письменниці мають власний "географічний досвід": Світлана родом із Донеччини, нині мешкає в Ірпені. Уляна – із Запоріжжя, зараз живе у Києві. Вони обидві хотіли приїхати до Харкова, бо вірять, що українська культура народжується зараз саме тут.Під час зустрічі говорили про книжки, про міста, які формують людей, ділились спогадами теплими та щирими. Усі гості вечора отримали фірмові закладки, а автори найцікавіших запитань – книжку й таємничий подарунок.Зустріч залишила по собі важливу думку: місто теж проходить свою сюжетну арку. І, можливо, саме ми – його герої.

📗 Другий день хочу говорити про "НАМУЛ" Юлії Медвідь-Гнепи (вчора відірвалася на цілих майже 5 хвилин у ТікТок, але спочатку відео було 9 хвилин, безжально порізала на монтажі).А точніше — про головну героїню і всіх її демонів 💀🖇 Софія — так, травмована вихованням, але ж в дорослих людей вже є вибір, бути їм ницими рептиліями чи все-таки зробити щось хороше в житті?🖇 Софія — це клубок комплексів та невпевненості (вона реально вважає, що єдине, про що думають всі авторки на презентаціях своїх творів — це "чи не затовсті в них стегна для цих презентацій"). Вона не бачить проблем своєї доньки, бо зосереджена на собі любимій, а якщо щось буквально падає їй на голову, то не намагається з'ясувати причину, а звично фіксується виключно на собі: вона не їсть приготовлені мною сніданки, тому що це я їх зробила.📌 Так, отой уривок про мамашку, яка порівнює колір шкіри своєї доньки із її засмаглою подружкою, і сподівається, що в тої ризик меланоми вище — це її типовий хід думок. 💔 В якійсь момент їй телефонує сусідка матері і каже, що ту знайшли на зупинці без пам'яті, вона хотіла кудись їхати, не орієнтувалася у часі й просторі. І знаєте, що робить вдячна донечка? Каже "добре, я приїду" і... іде в кафешку, бо треба ж поїсти. 🔥 Але найголовніша тайна головної героїні полягає у тому, що, коли їй було 15 років (як доньці зараз), вона вбила свою однокласницю. Вони йшли додому, та хотіла дружити, ГГ знайшла в снігу якусь пляшечку, схожу на аптечну, і змусила подругу випити. Подруга випила, їй стало погано, вона впала, билася в судомах, а потім затихла. ГГ постояла поруч якійсь час і пішла додому. Коли прийшла, то хотіла покликати на допомогу, але вирішила нічого не казати, бо поки йшла, ноги змерзли, а тепер в теплі відігрілися, що його ото знову кудись йти. І так, їй всі зійшло з рук, бо смерть визначили як суїцід. ✏️ Деталь, що стала для мене кокосіком на цьому всьому тортику, що ГГ — дитяча письменниця, яка багато роздумує про те, як важливо дітям прививати світле, добре й чесне. Це так тонко, насправді, зроблено, що я не можу перестати про це думати. ❤️ Неймовірно вдячна авторці за цю героїню, за книгу в цілому. Подивіться мій відгук на ТікТок, бумласочка, і обов'язково почитайте книжку. Вона класна, попри обкладинку 👀 Це однозначно #Дафа_радить

💥Дівчина, яку ми вбили - Поліна КулаковаСторінки: 160Видавництво: @tempora_publishingGoodreads: 4.01⭐️ (508 оцінювань)⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️"Дівчина, яку ми вбили" Поліни Кулакової- офігезний і мєгадинамічний трилер. Я б ще підібрав купу-купу епітетів, але краще поділюсь враженнями.1999 рік, Івано-Франківськ. Їх було п’ятеро хлопців-підлітків — безтурботних, зухвалих, сповнених надій на нове життя. І була вона — красуня Ліда у блакитній літній сукенці, котру жоден з них уже ніколи не забуде. Тому що провина не згорить у вогнищі, як блакитний нейлон… За сімнадцять років після Ліди вони знову зберуться разом, аби поновити шкільну дружбу й пробачити давні кривди. Знову розкладуть багаття. І та мертва дівчина, можливо, теж нічого не забуде. Адже тепер їхня черга стрибати крізь вогонь. ❗️Мені сподобалось все❗️⏩Короткі розділи - це штукенція, яка і так динамічну історію перетворює в нестримний потік. Тому і від книги неможливо відірватись, бо прочитав розділ у 3 сторінки і хочеться далі, бо знаєш, що не займе багато часу. А потім годинка-друга пройшла - і вже книга прочитана (так і було в моєму випадку)🙂А в поєднанні з трьома часовими лініями оповідь перетворюється в справжні американські гірки бкз гальм та стоп-крану.⏩Сюжет нагадав мені пазл високої складності, де головний герой поступово, але невпинно розкладає елементи на свої місця. Крок за кроком складається цілісна картина, але я нутром відчував, що щось тут не так, не все так просто. І не прогадав, бо кінцівка цей пазл руйнує і перевертає догори ногами, в найкращих традиціях жанру. Але робить це органічно, наче так і треба. ⏩Постійна напруга та атмосфера загадковості підтримувались постійно та ще більше гнали мене вперед, читати далі.⏩Герої....вони різні і так чи інакше причетні до смерті Ліди. Хтось придумав, хтось виконав, а хтось не сказав нічого проти. Але смерть Ліди стала каталізатором того, що відбулось потім."Дівчина, яку ми вбили" - топова історія, яка читається за декілька годин і залишає хороший трилерний післясмак. 📝: ти красавелла, Іване, але чому не читається Кінг?😐#книговідгук

ЯК ПРАЦЮЮТЬ ВИДАВНИЦТВА, КОНКУРЕНЦІЯ, ФЕСТИВАЛІ, РОБОТА З АВТОРАМИ |Середньостатистичний подкаст #14Представники КСД, Жорж та Temppora говорять про те, як працюють видавництва, чи потрібні книжкові фестивалі, особливо коли вони фінансово невигідні, конкуренція між видавцями та співробітниками, колоборації, на що повинне йти видавництво при співпраці з письменниками, чи не погіршилася якісь текстів, що надсилаються дебютантами, робота піару, коли сайт Жоржа та чому популярний ї*літ - все це про чотирнадцятий випуск "Середньостатистичного подкасту"Учасники: Тетяна Рябченко - піарниця видавництва КСД, Артем Скорина - проєктний менеджер видавництва «Темпора», Валентина Комар - комунікаційниця видавництва «Жорж», Андрій Новік - письменник, блогерНаразі відео доступне лише для спонсорів рівня "Фантастичний читач" і вище, тому якщо хочете бачити подкасти першими, підписуйтесь на підтримку каналу❤️ Тоді матиму змогу робити випуски ще. У загальному доступі подкаст буде рівно за тиждень наступної п'ятниціДивитись тут:https://youtu.be/VP2OWMpfdSo?si=BcsMU73Sh_c_obeJ

🏘Презентація книги Саші Іванюк «Уроки філософії» у Варшаві! 📅 24 жовтня🕡 18:30📍 Варшава, Український дім, вул. Заменгофа, 1📝 Реєстрація: https://forms.gle/2i7yWaAFKPUUTAta6Запрошуємо на зустріч із Сашею Іванюк, авторкою зворушливого роману «Уроки філософії». Це історія про молоду киянку, Лесю Вишню, яка, працюючи в одній із престижних бізнес-шкіл, мріє та пише про успіх і кар’єру — аж до того дня, коли її життя перетинається з долею старшого, тяжко хворого філософа Сергія Кримського.Зустріч із ним стає для Лесі початком внутрішньої трансформації — уроком, який веде її від поспіху та поверховості сучасного світу до роздумів про сенс, правду й людяність.Роман натхненний реальними подіями та постаттю видатного українського філософа. Він поєднує буденність із метафізикою, філософію з емоцією, реалізм із духовними пошуками.Саша Іванюк — українська соціологиня та письменниця. Поєднує наукову діяльність з активною участю в публічних дебатах. Публікувалася, зокрема, у Polityka, Gazeta Wyborcza та New Eastern Europe. Її докторська дисертація була присвячена аналізу українських політичних еліт у перспективі теорії практики П’єра Бурдьє. Нині працює доценткою на факультеті “Artes Liberales” Варшавського університету.Дебютний роман Іванюк Amor[t]e, натхненний реальними подіями, увійшов до довгого списку премій BBC Книга року та UNESCO City of Literature. Її нова книга «Уроки філософії» поєднує художню вигадку з філософським роздумом над сенсом життя, натхненним постаттю видатного українського філософа Сергія Кримського.✅ Модератор — Марцін Гачковський, літературознавець і історик, публіцист, перекладач української літератури. Переклав польською мовою, зокрема, вірші Василя Стуса, Юрія Завадського та Мирослава Лаюка.✅ Під час презентації можна буде придбати книгу.Мова зустрічі — польська.⚠️ Увага! Під час зустрічі проводитиметься фотозйомка для звітності та маркетингових цілей. Якщо ви не бажаєте потрапити в кадр, радимо зайняти місця в задніх рядах зали.

Олег Краюхін «Вітер у голові», видавництво "Темпора" 🌟Взяла цю книжку на час хвороби, сподіваючись, що вона легка для сприйняття та цікава — і вона дійсно такою виявилась. Сюжет крутиться навколо пригод молодого хлопця, який постійно встряє у всілякі халепи. "Щоб трохи підзаробити, львівський велокур’єр Максим бере участь у дослідженні експериментальної вакцини. Під час процедури стається помилка, яка стає причиною наступних шалених подій. Впродовж одного насиченого тижня на Максима звалюється величезна купа труднощів та пригод: погоні на велосипедах та молодіжні субкультури, дівчата та бійки, проблеми з грошима та наркотиками, криміналітетом та поліцією, а ще раптові головні болі й дивні запаморочення. Все стає дедалі більш карколомно, і хлопець намагається розплутати весь той дивний клубок подій. Чи вдасться йому це?" Книга динамічна, легко читається, містить багато гумору. Є сленг, адже це книга про молодь, але при цьому немає ненормативної лексики. Для мене це плюс — бо часто в подібних текстах цим зловживають.Читаючи, весь час згадувала свої шкільні і студентські роки, якими енергійними і дурними ми тоді були 😜А ще Львів, який дуже атмосферно описаний! Я не настільки добре знаю місто, але деякі локації впізнала — і це також створило особливий вайб 🦁Чого тут немає, так це згадок про війну. Тому якщо ви хочете почитати сучасного українського автора, але НЕ про війну — це якраз підходяща книга.Чого вдосталь, так це пригод, кумедних і не дуже ситуацій, які стають дедалі серйознішими та навіть страшними. Інтриги додає загадка з вакциною й дивні речі, що відбуваються з героєм...Коротше, «Вітер у голові» може стати гарним вибором, коли захочеться відпочити від серйозних тем 👍#кт_відгукКниготерапія 📗Підписатись

🔥Ще одна новинка, яку ми готуємо до Bookforum у Львові зараз на передродажу! «Шмуль і Марта» Анки Вознюк доступна до замовлення на нашому сайті та в Книгарні Є!***Шмуль все життя ретельно уникав жінок, аж поки не зустрів Марту. Вона — студентка антропології, возить на фронт гуманітарку й ходить на латиноамериканські танці. Він — молодий викладач літературознавства, що виростав під опікою деспотичної матері. Студенти не люблять його стиль викладання, друзів у Шмуля майже немає. Стосунки з Мартою стають його рятунком, та невдовзі вразливого викладача починають мучити нав’язливі видіння. Чи справді він у дитинстві вбив улюбленого кролика? Чи не стане кохана потворною тиранкою? Навіщо вона запросила його на виставу «Едіп»? Сни стають все більш гротескними, загрозливими й нестерпними. Це химерний роман, де кошмари перетікають у дійсність, а література відбиває найприватніші мрії та страхи.✅Над книжкою працювали:Випусковий редактор: Артем СкоринаРедагування: Інга ОмельчукКоректура: Руслана МариничДизайн та верстка: Ігор ДунецьНа обкладинці використано ілюстрацію Вікторії Темник