Статистика telegram channel - @tempora_publishing

🔥Оголошуємо передзамовлення на ще одну книжку, перші примірники якої чекаємо вже на Книжковому арсеналі! Це «Кассандра курить папіроси» Анни Безпалої! Всім, хто зробить передзамовлення на нашому сайті, листівка (загляніть у коментарі) з мапою локацій з роману в сучасному Києві у подарунок! ***У Києві в січні 1918-го майбутнє втрачає певність, а Кассандра втрачає віру у власні пророцтва. Та мало хто усвідомлює глибину катастрофи, що на них чекає. Усю складність становища розуміє Наталя, медсестра Кирилівської лікарні для душевнохворих і донька її пацієнта з дивним ім’ям Кася, з якою Наталі випало шукати дорогу з майже оточеного більшовиками Києва.Наталя пише щоденник, фіксуючи події та описуючи різних мешканців тогочасної столиці: від ексцентричних театралок до солдатів УНР та більшовицьких агітаторів. І в деяких моментах Київ понад сторічної давності може нагадати сучасний. Врешті Наталя стикнеться з одвічною дилемою війни: «Лишитись тут і боротись чи поїхати?».✅Над книжкою працювали:Випусковий редактор: Артем СкоринаЛітературне редагування: Ксенія ШпакКоректура: Ірина ОлексієнкоВерстка: Андрій ГончарукОбкладинка: Марія Купріян

Дякуємо за чудовий відгук Ользі Скачок:✒️📖 Артур Закордонець. Тут бувають дивні ночі.🖨Темпора, 2024р.📃208с.⭐️9/10 Це доволі дивна і незвична збірка абсолютно не пов'язаних між собою оповідань, яка мені дуже сподобалась! Кожне з них це суміш реального і вигаданого, причому межа між ними настільки тонка, що неможливо чітко відокремити одне від одного. Оповідання заворожують тим, що неможливо передбачити, як будуть розвиватися події і кожне з них постає цілковитою загадкою. Проте водночас кожне має неабиякий зміст, який здебільшого розкривається в самому кінці. Хоча, зізнаюсь, в декількох я не змогла розгадати, що саме хотів сказати автор🤷‍♀️ Але таких меншість. І не зважаючи на це, оповідання все рівно були цікавими і неординарними. Мені сподобалось, як автор вивертає назовні темні сторони своїх героїв і паралельно висвітлює чесноти, описані на противагу. В цікавий спосіб авторові вдається показати, що гроші не всесильні і єдине бажане за допомогою них може бути недосяжним. Як сила любові і молитви стають найсильнішим оберегом. Як люди ховаються за масками і що буде, якщо тимчасово дати волю своїм бажанням попри всі писані і неписані закони та правила. Як настрій взаємопов'язаний зі світосприйняттям, як кардинально може змінити хід подій яскравий спогад чи позитивна думка, як світ може бути добрішим, якщо кожен стане поводитись так, як хотів би, щоб вчиняли по відношенню до нього. Принаймні я побачила ці оповідання саме такими. Але що цікаво, що автор залишає місце для висновків і роздумів читачечі і тому, думаю, кожен може побачити в них щось своє. Навіть абсурдне на перший погляд оповідання Черевомовець, закінчується на диво потужно, змушує поміркувати над тим, наскільки надумане може бути відмінним від того, чим є насправді. Найбільше мені сподобались оповідання Спеціаліст із виживання та Тут бувають дивні ночі. Просто вибух захвату від майстерності автора висвітлити важливе всього на декількох сторінках, пов'язати події, які на перший погляд видаються взагалі несумісними. Вважаю це знаймоство з творчістю письменника дуже вдалим і планую його продовжити. Щиро дякую автору за надану можливість прочитати цю книгу!

🔥Дякуємо за відгук Vita Ustymenko!Андрій Павловський «Розгром москви»Видавництво «Темпора», 456с.«Ми <солдати> – товар, який люблять, доки ми в пікселі. Без армії ми будемо нікому не потрібні. І, може, це добре, що хоч під час війни військовослужбовцям приділяється якась увага і у фейсбуці лайкають. Можливо, це єдиний раз за життя, коли ми маємо маленький шматочок уваги та поваги».Найперше, хочу подякувати автору за сміливість стати до лав добровольців і піти в пекло війни, щоб ми мали світанки та ранкову каву.Дуже потрібна книги, от просто необхідна, бо ми маємо дуже коротку пам’ять - трішки відійшла подалі лінія фронту – і все, війни немає, і нас «кумарять» тривоги, а декого і військові в транспорті…Добровольці, що 24 лютого відстояли чергу у військоматах і пішли в ТрО, чоловіки, що вчора були звичайними цивільними, хто мав проблеми зі здоров’ям, мав родини, бізнес, але залишили все позаду. Чоловіки, що і зброї то не тримали в руках, хто також боявся, але не стрибнув в авто і не погнав закордон, а з автоматом став проти орди орків.А далі зовсім інше життя – тут і дикість військового укладу, і незрозумілі і непотрібні накази, війна, яка на війну не схожа - очікування і знову очікування, переміщення і переїзди, селища та міста, що очікують на українську армію, і ті, що чекають орків. І справжнє пекло - майже неозброєні чоловіки, що стримують наступ своїми життями, гниль у своїх лавах, зрадники, що цілеспрямовано знищують особовий склад. Вчорашні цивільні, що в бою стали військом, вчились в бою, загартовувались там, перевіряли себе на міцність. «Ми вже не були ті замучені, безпорадні теерошники, яких штурмували в Шервуді. Ми вже стали штурмовиками. І хоч нам ще бракувало військових навичок, але ми знали, що маємо робити, і в серцях наших тепер живе божественна впевненість, що ми можемо і будемо бити ворога, доки в нас є сили».Перед очима перші дні повномасштабної війни, такі живі ще ці спогади, ви й поплачете і тут же посмієтесь, тут і потужні флешбеки, і рефлексії, а особливо, якщо у вас є військовослужбовці в родині. Як багато залежить від керівника – ротного, комбата… вони можуть організувати свій підрозділ у військо, або ж залишити за собою груз 200( Автор, що думає і робить висновки, його шлях від адвоката до солдата, його світогляд, побратими, бої та втрати, тяжкі умови в яких доводиться вести цю війну. Яскраві, колоритні герої, яких ти візуально бачиш, з якими проживаєш їх шлях, хвилюєшся і молиш за життя.Книгу раджу всім, дуже корисним є нагадати як це все розпочалось, чим пожертвували добровольці, і як їх мали за «гарматне м’ясо», як у нас «цінують» кожного військового, якою ціною звільняється наша земля від погані.«Доки дітей у всіх школах світу на уроках історії учать, що таких придурків, як Наполеон, Гітлер, Сталін, Батий, треба вважати видатними людьми, а не психопатами, доти людство завжди буде в крові від нових жертв».

Марія прилаштувала Віру в лікарні санітаркою: собі у поміч і їй. Німці обіцяли платити за роботу або ж давати якийсь пайок, і обидві сподівалися, що це може бути шматок хліба, смак якого вони тепер лише згадували. Ніхто не питав, яку освіту має Віра, замінити її однак було нікому. А всьому, що їй потрібно було знати, Марія навчала. Осиротіла лікарня, а Марія вперто продовжувала її так називати, без цілих приміщень, медикаментів та працівників, яких забрали на фронт ще торік, потребувала й таких. Віра була уважна і слухняна. Зосереджувалася на різних дрібницях, відволікалася роботою. Марія казала, що найкраще – бути «в пацієнтові, в його рані, в його болі», ніби зливаючись із ним, прислухатися до організму і не зважати на базікання того пацієнта чи когось поряд. Тоді мозок відволікавсь, і було вже не так страшно. Часом це допомагало не думати про війну і Миколу. Але на відміну від Миколи, війна була повсюди. Люди говорили про неї, думали про неї, торкались одне одного її гострими краями, були нею.Анюта Гальперіна, «Марія. Частина I. Дерева тримаються корінням за землю»

Люблю відкривати для себе книги сучасних українських авторів й авторок. А якщо це ще й історії, які змушують задуматися в процесі читання, тоді вдвічі приємніше читати цю книгу💭Так у мене сталося і з «Острів забутої Пасхи» Світлани Васильченко. Вона стояла у мене на полицях вже деякий час, але я все відкладала її прочитання. І мені здається, що ця книга ідеально підійшла мені для читання на початок року. Незважаючи на те, що вона художня, хотілося аналізувати, співпереживати героям, допомогти їм розібратися з їхніми травмами й віднайти той спокій, який вони шукають.Авторка вміло вплела сюжет навколо місць та людей. Ми спостерігаємо за долею Мири (жінки, яка намагається подолати власні страхи), молодого хлопця Жені (після аварії він має проблеми з пам'яттю) та Костянтина Каменського (психолога, який прагне допомогти їм обом).Кожен з головним героїв до цього мав цілі та бажання. Наприклад, Женя дуже хотів вступити до художньої академії, але аварія завадила цьому статися. І одним із викликів й методів терапії Каменського буде намагання допомогти хлопцю відновити його пам'ять через малювання.Разом з цим їм всім допоможе особливе місце – містечко Маркс на півдні Донеччини, де навколо не лише море й степ, але й люди, які завжди готові прийти на допомогу❤️‍🩹• Незнайоме місто – як нова людина: усю сутність починаєш розуміти, коли проводиш у її компанії належний час. І навіть цього бракує, коли вона розкривається в найнесподіваніший момент.• Двадцять років тому інше сонце пробуджувало ті ж теплі почуття, інша осінь викликала у свідомості ті ж спогади, які встигли зберегтися, щойно закінчилося інше, далеке літо. Спогади ті ж, але в голові іншої людини. Ті ж почуття, але вже в іншій душі. Двадцять років тому спостерігачка, зараз – повноправна учасниця життя. Усі зміни – на краще. Але нехай спогади залишаються незмінними.• Зрозумій лише одне: те, де ти зараз, ніяк не визначає того, де ти будеш згодом. Це визначаєш тільки ти, у своїй системі цінностей та пріоритетів.🎧 Люди – БумБоксВидавництво «Темпора»Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Проводили Книжкові клуби за новелами «Дим» Міли Смолярової, але так і не розібрались до кінця? Відряджайте представника вашого Клубу в Івано-Франківськ. Там 1 березня авторка буде відповідати на ваші питання. Ви дізнаєтесь про всі таємниці і будете нести ці знання іншим. ❗️Увага! До участі допускаються ті, хто сам розібрався, хто вбив Олега. І цікавиться питаннями вищого рівня, таких як — за що вбили Олега і як. Люди, які зрозуміли, куди їздять Ярослав і Сергій ще з перших сторінок — проходять на подію без черги. Учасників, які зрозуміли новелу IVibe, вітаємо, аплодуючи стоячи 5 хвилин. Хто не читав новели «Дим», але хоче долучитись — приносить пляшку безалкогольного джину і тоді проходить. Детальніший «порядок денний» буде пізніше. Слідкуйте за анонсами на цьому каналі та каналі організатора події.Це, звісно, жарт. Приходьте всі, хто хоче без жодних умов. Але якщо прочитаєте «Дим», то вам буде значно цікавіше. А вчора ми обговорили ці новели на клубі in book we trust. І це було одне з найкращих обговорень, як на мене. Стільки граней учасниці підсвітили, що я досі в шоці. Чого тільки вартує історія про Sims 2 у новелі про скрипаля і туфлі. Є нюанс, новели просто так не порадиш усім підряд. Але якщо вам сподобається — велкам ту зе клаб. in book we trust

«Що таке задзеркалля? Це щось із оповідок Керрола, здається?» Олександр Бабінський «Майя», 2024Ну це прикольна книжка, мені сподобалось. Ідея, ймовірно, не унікальна, хоча не факт, що ви щось таке читали. Лаконічний і стильний коктейль з Керрола, Матриці, і дечого з індуїзму (звідти й назва). 😎 Отже, з головним героєм відбувається «день бабака» — він постійно прокидається у тих самих обставинах, його залишає дівчина, а він ніяк не вирветься з цього кола. То він у Києві, то він у Сан-Франциско, якась плутанина і дивні співрозмовники, які говорять загадками, вічна пісня Христини Соловій, яка його переслідує (це доволі реалістично, ггг). 🎉 В кінці все чудово розкривається, можна навіть трошки подумати над тим, чи корисно було б деяким людям пережити такий досвід....а може, ми всі його переживаємо й зараз.... Назва повісті дуже влучна, доповнює загальну органіку твору. ✨ Можливо, забракло якогось гачка у фіналі, який додав би історії глибини, але то я вже фантазую. Чудове читання на вечір — і розважитись, і подумати, #раджу_почитати. Дякую «Темпорі» за чергову файну книжку.👏

Вранішнє сонце в ліс проглядало скупо. Там, на хуторі, вже наповну стояв ранок, а тут ще мерехтіла пітьма. І сьогодні вона тривожила Марію більше, ніж будь-коли. Сьогодні не хотілося покидати нову домівку. І якби не порожні тарілки, то, може, й лишилася б. Щось гнітюче було навколо. Кілька днів тому Марія прокинулася від гучних звуків, які довго розривали простір і її нутро. Десь вдалині йшов наступ Червоної армії, але радості вона не відчувала. Навпаки, серце її з кожним днем все менше хотіло качати кров. Сьогодні вона чула такі ж звуки. У якусь мить Марія зупинилася, поклала руку на серце і заплющила очі. Треба заспокоїтися, треба йти. Ні, краще повернутися, додому, до дітей. А чим їх годувати? Ще трохи картоплі є, морква, буряка чимало… Якось та буде. Треба повертатись. А що далі? Чи надовго вистачить тих запасів? Ні, треба йти.І пішла. Доки йшла лісом, знервувалася вкрай. Вийшла такою сердитою на саму себе, що якби попросили повалити дерево, вона б зробила це мізинцем.Анюта Гальперіна, «Марія. Частина I. Дерева тримаються корінням за землю»

«З ночі дощило. А вранці двічі розклався пасьянс і кава пролилася куди слід — у кухоль». Міла Смолярова «Дим», 2024Це прекрасно!!! Якщо коротко, то це таке читання: вас вводять у сюжет миттєво, чіпляють одразу, події вже несуться, ви переживаєте разом з героями, і тут БУМ! І ви такі «та ну йооооооой, з ким про це поговорити???». 😆📖 Міла Смолярова подорослішала, як письменниця, тексти у цій збірці якісь рівніші, ніж у першій. Всі, про кого ви тут прочитаєте, стануть вашими добрими знайомими вже на другому абзаці, а 10 новел настільки різні й повнокровні, що це могли б бути 10 романів. Але Міла заощаджує наш час концентрованими текстами. 🏢 А ще я думаю, що ми нині маємо багато шикарної короткої прози, але у Міли — окрема кімната у цьому гуртожитку. Краща чи гірша — це справа смаку, але вона цілком окрема і не схожа на інші. ⭐️✨ Дуже #раджу_почитати, під ці історії кава проливається, куди слід. Якщо у книжках ви цінуєте сюжети — беріть! Тут їх 10, вони всі прекрасні, а у деяких ви станете співавторами. Темпора, дякую за таку авторку!! 🤗 P.S. кольорові загадки по Олега я розгадав! 😎

🔥Уважні читачі вже помітили, що у нас вже активний передпрожаж на нову книжку «Стахановський рух» Романа Буданова. Книжку вже можна передзамовити на нашому сайті та в Книгарні "Є"!***У деокупованому донбаському містечку Юком зникає безвісти дослідник, який намагався попередити екологічне лихо, що загрожує регіону. Розшукати його мусить детектив Лео Багряний, і навіть попри те, що має екстрасенсорні здібності, зробити це буде непросто. Надто багато дивного відбувається в місті, що колись було для Лео рідним: юкомці чують потойбічні звуки, які прозвали Стогоном землі, люди зникають уже не вперше, на околицях знаходять понівечені тіла, а на кладовищі — розкопані могили. Хто або що насправді стоїть за моторошними вбивствами? Чи причетне до цього загадкове таємне товариство Стахановський рух? І що насправді шукав та що знайшов Стаханов глибоко під землею майже сто років тому?✅Над книжкою працювали:Відповідальний редактор: Артем СкоринаРедагування: Сергій ОсокаКоректура: Руслана МариничДизайн та верстка: Ігор Дунець