Статистика telegram channel - @tempora_publishing

Дякуємо за фото і відгук Юлії Мустафіній:Збірка "Гарний день, аби жити. Після перемоги" Яка гарна, цікава і оригінальна збірка!!! Просто чудовезні автори! Тільки з творчістю чотирьох авторів знайома, а інші для мене відкриття. Але ще буду читати і продовжу знайомство з декількома авторами, і дуже радію цьому!🥰Скільки емоцій у мене викликала ця збірка! Мені дуже сподобалося як зображено майбутнє у деяких оповіданнях і мені дуже хотілося б, щоб так і було в майбутньому. Оповідання і щемливі, і надихаючі, і трохи сумні, і фантастичні. Після прочитання деяких оповідань я "зависала" і "перетравлювала" прочитане, і думала яка я щаслива, що я українка і яка ми сильна нація!💛💙Кожне оповідання варте уваги, але хочу написати про ті, які найбільше вразили і викликали сильні емоції. Дуже сильне і класне оповідання Олександра Бабінського "Граволі" про місце сили. І життєво, і містично написали Роман Буданов про ангела і Марина Манченко про оберіг. Дуже щемливе для мене оповідання Поліни Кулакової про "Минулогляд" ❤️‍🩹💔Дуже-дуже сподобалося оповідання Віктора Янкевича "Дякую, що живий!"❤️Збірку дуже раджу до прочитання!!!

«Павук»(рейтинг на Goodreads 4,78)Історія, яка чудово показує, наскільки соціальні мережі можуть бути небезпечними для підлітків…Анотація:Патрульна Марія прокидається від дзвінка у двері: її заплакана тринадцятирічна сусідка не може додзвонитися до подруги, яка ще вчора втекла на побачення до хлопця з інстаграма. Приватний детектив, якого найняла тітка зниклої дівчинки, просить її про допомогу. Марія, ризикуючи роботою, пірнає у вир чужих життів, підліткових проблем і небезпек, які приховують у собі соцмережі. Два роки тому патрульна вже брала участь у пошуках восьмикласниці, яку так і не знайшли, тож знає, що зникнення дитини робить із сімʼями. Цього разу вона піде на все, щоб повернути дівчинку додому 🕸️ Трилер, який читається за один вечір. По-перше він доволі малий, а по-друге дуже цікавий та динамічний 🕸️ О, а ще, хоч нам і давали певні натяки, але ви до самого кінця не будете знати, хто ж той злочинець. Я обожнюю коли написано так, що ти підозрюєш усіх. Але з кожним наступним розділом по крихтах збираєш докази і розумієш, що не все так просто 🕸️ Мені дуже сподобалась як тут розкривається небезпека соціальних мереж. Наскільки ми не можемо бути впевнені з ким спілкуємось. Хто сидить по той бік переписки, людина, яка на фото чи хтось зовсім інший. Олдскули, згадайте про Синій кит. Ні, ні, не думайте тут зовсім інше, тут маніяк знаходить дівчаток підлітків та викрадає їх. Але відразу хочу вас заспокоїти, сексуального насилля над ними не було 🕸️ Також гарно показано наскільки підліткова наївність та байдужість батьків штовхають на необдумані вчинки, які можуть мати фатальні наслідки. Як надія може врятувати життя, або як у важливий момент впадаєш в ступор🕸️ Доволі травматична та похмура книга, але любителі жанру її 💯 оцінять. До речі, ця книга круто підійде для обговорень, то тут прям дуже багато тем, які викличуть у вас емоції 🕸️ Із задоволенням буду читати наступні книги авторки. Мені дуже сподобалась головна героїня та її впертість. Незважаючи на те, що вона звичайна патрульна, але дівчина щиро хоче відкрити правду. А от тут їй на допомогу приходить харизматичний приватний детектив 🕸️ Також сподобалось наскільки звичні речі тут описані. Як брак коштів не дає шансу отримати те, що важливо. І як надлишок коштів впливає на підлітків і дає їм відчуття вседозволеності🕸️ А ще тут дуже круто прописана тема батьківства, ставлення батьків до дітей та який це має на них вплив. При чому у різному віці 🕸️ Дуже шкода, що про цю книгу я майже ніде не чула, але дуже рада, що таки познайомилася 8/10 🕸️видавництво Темпора 🌟А як вам?❤️‍🔥 читали і сподобалось 💘 не читали але плануєте 💔 не читали і не плануєте 🤷🏼‍♀️ читали але не сподобалось#відгук@book_beach #сучукрліт

«Намул»(рейтинг на Goodreads 4,05) Це дуже тригерна та морально важка історія…але вона тихо затягує і не відпускаєАнотація:Софія — дитяча письменниця. Намагаючись допомогти доньці Анні впоратися з депресією, вона супроводжує її у літній табір, куди влаштовується художньою керівницею. Але там опиняється віч-на-віч зі страхами щодо дорослішання дочки та думками про власну матір, яка, здається, втрачає пам’ять. Анна ж ховається від думок про нещодавні події у вирі алкоголю та нової близькості. Та втекти від минулого не вдається. Невдовзі поблизу табору знаходять тіло дівчини 🌟Це той випадок, коли я відкривала книгу і думала, що зараз буде щось про табір, підлітків, трохи сімейної драми та зникла дитина… а отримала історію, яка виявилась значно глибшою🌟 У центрі сюжету Софія та її донька Анна. Софія дитяча письменниця і разом з донькою вони їдуть в табір, щоб допомогти Анні вибратись з депресії. Але замість того, щоб «рятувати» доньку, вона сама починає провалюватись у власні спогади, страхи і травми. 🌟 Це не просто історія про «мама допомагає доньці». Це про те, як: ми тягнемо за собою дитинство; як мовчимо про важливе роками; як намагаємось втекти… але не виходить; як наші несвідомі слова та дії можуть ранити близьких; про те, як дії мають наслідки🌟 Паралельно нам показують історію Анни та її «боротьбу» з депресією та своїм тілом. Булімія, алкоголь, дивні рішення, спроби не думати про те, що болить. І ти дивишся на них двох, а в голові лише: «ну ви ж обидві тонете… просто по-різному, побачте одне одного»🌟 Табір як окремий персонаж. Прогнилий, байдужий та депресивний з жахливою сексуалізацією дівчат. Яскраво зображено директора та його наплювательське ставлення, все робиться просто задля галочки. Навіть випадкова смерть двох хлопчиків декілька років тому, не змусила щось переглянути. Продавщиця магазину, яка свідомо продавала алкоголь та сигарети дітям. Ну бо «це ж вік такий, їм все інтірєсно спробувати»…🌟 Зникнення дівчинки, яке і не відразу помітили. Викликати поліцію? Ні-ні, лише коли добре пошукаємо, бо це ж погано для репутації. Вожатий, якому 22 роки мав стосунки з дівчинкою, якій 13? А ви її бачили? Вона ж доросла не по роках…🌟 Чесно? Ця книга не для легкого читання. Вона така ж тягуча, як той самий намулТут не буде динаміки та відчуття, що сторінки летять. Ні, тут ти повільно грузнеш в цю історію і з кожною сторінкою стає ще більше страшно. Страшно не від подій, а від усвідомлення, що це дійсно є🌟 Особисто мені книга сподобалася, я б хотіла щоб чим більше людей її прочитали. Особливо ті, у кого є діти. Особливо, якщо це підлітки 8/10 🌟Видавництво Темпора 🌟А як вам книга?❤️‍🔥 читали і сподобалось 💘 не читали але плануєте 💔 не читали і не плануєте 🤷🏼‍♀️ читали але не сподобалось#відгук@book_beach #сучукрліт

Перші книги видавництва Темпора на моїх полицях 🌟Намул — книга, яка потрапила в короткий список блогерської премії на КК 🏆Анотація:Сюжет розгортається довкола Софії, дитячої письменниці, яка влітку вирушає разом із донькою до табору. Вона намагається підтримати Анну, яка переживає кризу, але водночас змушена стикнутися з хворобою власної матері та складними почуттями щодо дорослішання дитини. Поступово на поверхню виходять проблеми, які не можна сховати ані в нових знайомствах, ані у звичках, що лише поглиблюють біль. Напруга посилюється, коли неподалік табору знаходять тіло дівчини, і ця подія стає каталізатором для подальших рішень героїв.У романі відчутна літня таборова буденність із її простими радощами та водночас прихованими тривогами. Тут є місце для тем булінгу, залежностей, відповідальності дорослих і пошуку себе в складних умовах. «Намул» балансує між інтимністю особистої драми та гострою соціальною прозою, дозволяючи побачити віддзеркалення власного досвіду в історіях героїв. Павук — книга, на обговорення якої я дуже хотіла потрапити, але на жаль не вийде 😭Анотація: Патрульна Марія прокидається від дзвінка у двері: її заплакана тринадцятирічна сусідка не може додзвонитися до подруги, яка ще вчора втекла на побачення до хлопця з інстаграма. Приватний детектив, якого найняла тітка зниклої дівчинки, просить її про допомогу. Марія, ризикуючи роботою, пірнає у вир чужих життів, підліткових проблем і небезпек, які приховують у собі соцмережі. Два роки тому патрульна вже брала участь у пошуках восьмикласниці, яку так і не знайшли, тож знає, що зникнення дитини робить із сімʼями. Цього разу вона піде на все, щоб повернути дівчинку додому. Яка з книг вас зацікавила?💘 Намул❤️‍🔥 Павук💅🏻 жодна🔥 обидві

продовжимо МЕТАМОДЕРНИЙ ТИЖДЕНЬцікавинка № 3загалом у книзі я концептуально уникаю давати своє визначення метамодернізму, але це лише напозір, бо воно таки прописане на обкладинці, в анотації* і приміткахнасамперед - це метафорична подвійність метамодерну, означена в підзаголовку, у двох закільцованих клапанах (ніби коливання від точки А до точки Б і назад), у 2-х пунктах на задній обкладинці, навіть у тому, скільки разів я даю якийсь термін українською і в квадратних дужках - англійською - це все вона, ідея подвійності метамодернізму. і парадоксально, коли говорити про подвійність як наявність ознак модернізму і постмодернізму в метамодернізмі, то насправді це така подвійність, де немає ні першого, ні другого, а є лише одвічне "між"*між іншим, перша фраза анотації про привида (яка декому не сподобалась) - звісно, жанрова алюзія на "Маніфест" карли-марли та ФЕ - бо у самій книженції я згадую інші маніфестипитання/побажання?#метамодернізмКУПИТИ Метамодернізм: між застарілою іронією і новою щирістю

«В якийсь момент йому набридло її придушувати, бо справді хотілося плотських втіх, а не трупа в машині. Та по-сучому поглядала на нього, почуваючись майже винуватою, і зрештою, наче вагаючись, зважилася покласти руку на його джинси.»Поки авторка цього каналу проживає чергове любовне розчарування, поговоримо про чоловічу еротичну прозу. Наприкінці лютого мала втіху модерувати розмову з компанією пречудових авторів збірки відвертих оповідань «Зимний». І маю декілька цікавих думок стосовно книжки і явища чоловічої еротичної прози вцілому.Мабуть, почати варто з того, що не всім письменникам важко писати еротику, точніше, якщо є тз (як було у випадку із «Зимним», то це справа техніки), але її мало у чоловічому виконанні, бо все ж мужчини надають перевагу візуальним мистецтвам, так би мовити🙂Відповідно, і аудиторія для таких книг - переважно жінки, хоча якщо брати «МУР» Андрія Любки, то неодноразово бачила історії, як вона «ходила по руках» у різних військових частинах👀Тепер про саму збірку. Якщо ви очікуєте чистої еротики і сексу - це не той варіант. Як мінімум тому, що під таким нібито легким жанром, кожен з авторів говорить про досить серйозні теми: самотність, взаємозалежні стосунки в родині, відносини військових на відстані, сурогатне материнство. І це круто, що такі питання проговорюються в чоловічій прозі і ми маємо цей погляд, і ще цікавіше спостерігати, як еротична проза стає простором, де чоловіки показують свої вразливі сторони. До речі, більшість авторів збірки - мають військовий досвід, або наразі є діючими військовими.І не можу не відзначити, що тексти дуже грамотно розставлені в книзі: від лайтових оповідань з невеличкими пікантними натяками, через дуже спайсі сцени Краюхіна, Матюші і Орача, до меланхолійного, спокійного і досить сумного тексту Поспєлова про самотність у космосі. Все як треба і як і має бути🤌Щодо крінжі - не хвилюйтеся «розкішниць» і «товкачів» тут немає, лексика напрочуд добре підібрана (мали про це теж цікаву дискусію на події). Загалом я задоволена цим читанням і, як і прогнозувалося, після цієї розмови почалося потепління❤️‍🔥😏P.S. Всім завдання на вечір від Владислава Івченка - подивитись фільм «Грецька смоківниця». Без пояснень, просто треба🌶️ог()лена культура

Отже, пару днів тому прочитав «Метамодернізм. Між застарілою іронією та новою щирістю» Максима Нестелєєва. І це була гарна подорож у світ літератури, де захоплюєшся як теоретиками, про яких згадує Максим, так і роботою, яку він проробив, аби на кількох сотнях сторінок препарувати тему, зазначену в назві книжки.#прочитанеЩо воно таке той метамодернізм? Слово, яким можна умнічать? Новий викристалізуваний напрямок, який прийшов на заміну постмодернізму? Чи субстанція, яку розумні люди намагаються нащупати, але не вдається поки що? 👀Відповіді тут у кожному розділі. Декілька десятків теоретиків, які не просто робили свій внесок у спроби зрозуміти та відчути метамодернізм, але й пояснити це іншим. Наголошую - кожен окремий розділ тут про людей, які розповідали про метамодернізм, а не про письменників цього напрямку (як у «Лабіринтах…» того ж Нестелєєва). Тобто це велика праця, спроба усвідомити теорію, а не розповісти про творчість авторів цього напрямку.Читається з задоволенням, особливо якщо взяти ручку та стікери, адже багато таблиць, порівнянь, прикладів і тд, і все це хочеться виокремити, аби потім спокійно гуглити. Так, десь після першого десятка розділів темп провисає, бо починає здаватися, ніби читаєш по колу одне і те ж, але з іншого боку - якщо не поспішати і читати вдумливо, то картинка складається.Гарна книжка, корисно почитати тим, кого цікавить тема метамодернізму і хочеться для себе краще її зрозуміти. Класно, якщо маєте вже певну базу, і можете відрізнити модернізм від постмодернізму, це полегшить сприйняття. Ну і шо, читайте це, аби бути підготовленими до «Нескінченного жарту» Воллеса!P.S.🤌🏻 Ловіть деякі приклади метамодерної чутливості:Фільми: Вес Андерсон, Міранда Джулай, Спайк Джонз, Леос Каракс, Алехандро Гонсалес ІньяррітуМузика: Arcade Fire, Дональд Гловер, Білл Келлеген, Жанель Моне, Future IslandsТелешоу: «Парки та зони відпочинку», «Пуститися берега», «Кінь БоДжек», «Події минулого тижня з Джоном Олівером», «Баффі - переможниця вампірів»Романи: Девід Фостер Воллес, Зеді Сміт, Роберто БоланьоПоезія: Жасмін Дрім Вагнер, Софі КоллінзМультимедійний проєкт: «NewHive offerings» Мелісси БродерКартини: Олафур Еліассон, Пітер Дойґ, Морешін Аллагьярі, Ґвідо ван дер Верве​​​​​​​​​​​​​​​​

Презентуємо вам нове двотомне видання «Історії України 1917–1923» Дмитра Дорошенка.Праця Дмитра Дорошенка демонструє вміння вченого майстерно та яскраво аналізувати історичний процес у державницькому аспекті, широке знання джерел і наукових студій різних авторів, критичне зіставлення розбіжних поглядів на український суспільно-політичний рух. Тому нове видання праці Дмитра Дорошенка дасть змогу краще зрозуміти події, які відбувалися століття тому, але справили безпосередній вплив на сучасний розвиток України.Нове видання двотомника Дмитра Дорошенка публікуємо зі збереженням стилістичних особливостей та правопису оригіналу, з мінімальними змінами орфографії. Були виправлені друкарські та деякі граматичні помилки. Ідентифікація та пояснення певних термінів, переклад іншомовних слів, довідки про історичні події, установи, періодичні видання тощо, згадані автором, подаємо в коментарях, розміщених наприкінці кожного тому за порядком їх першого вживання. До видання увійшли також тексти статей Тетяни Осташко про Дмитра Дорошенка й історію написання ним двотомника та Юрія Терещенка, присвячені Українській Центральній Раді й Гетьманату Павла Скоропадського.

Дякуємо В'ячеславу Левицькому за такий чудовий відгук на книжку «Шмуль і Марта» Анки Вознюк:"Мама прийшла забирати його із садочка і по-змовницьки сказала: – Я щось маю, – і витягнула із сумки вужа. Мертвого, очевидно, та від того не менш приголомшливого". Увесь роман Анки Вознюк "Шмуль і Марта" – про приголомшення й витягання змій: із сумочок, сердець, фантазій. Утім, найперше це вишукано розказана історія про оманливість, ба навіть марність літератури. Про те, що життя в нетрях текстів не додає автоматом ні самодостатності, ні кругозору. Про сучасного Доктора Серафікуса, який перетворюється на Зину Тихменєву. Одна з частин книжки невипадково називається так само, як альбом проєкту The Caretaker. У ньому електронна музика перемежовується з бальними мелодіями, і письменниця діє в тому ж дусі – оживлює семпли модерності. Особливо щастить експресіонізму: він ніби пробуджується із затяжної сплячки, загострюючи повсюдні недосконалості. Портрети? Глевка глина чи химерні мазки. Місто? У маршрутах самогубців і показних тріщинах на будинках. Внутрішній світ? У Шмуля – "спори справжнього предковічного зла", котрі набухають у чорнилі. Усе це змальовано зграбно й упевнено. Ще й із сюжетом-оксимороном в основі: найжорсткішу правдоподібність тут підкреслює нагромадження марень, а вічні мотиви напрочуд природно доповнює низка тригерних стереотипів. І з цілком чіткими, проте геть не обтяжливо-повчальними етичними меседжами. Навіть зі Львовом, угадуваним, хоча не названим прямо. На додачу – з дивакуватими Дубивичами (привіт, київський тексте!). Ось вона, екзистенційна драма й нічогенький жахливчик, які починаються, ніби легкий ромком. Або ж гротескна енциклопедія похмурості, між рядками якої прохоплюється світло. Словом, Видавництво «Темпора» подбало про черговий сильний прозовий дебют.Спробую розповідати про книжки, які зачепили, частіше.

Як це – дорослішати в епоху, коли світ тріщить по швах? Коли твій шлях пролягає від містичних хасидських дворів до барикад повстання?Запрошуємо на обговорення знакового роману Йосифа Опатошу «У польських лісах», виданого видавництвом «Темпора». У центрі сюжету – юний Мордхе, який залишає камерний світ рідного села, аби віднайти себе у вирі буремних 1860-х. Перед читачем постає шлях перетворення підлітка на зрілу особистість, здатну приймати доленосні рішення в часи великих історичних зламів.Спікерки зустрічі:- Тетяна Непипенко – перекладачка, літературознавиця, дослідниця їдишської літератури.- Ніка Чулаєвська – філологиня, головна редакторка видавництва «Темпора».Говоритимемо про:- світ їдишомовної літератури;- модерністську традицію Йосифа Опатошу;- виклики сучасних перекладів з їдишу;- способи наближення культурно далеких текстів до читача.Приходьте, щоб разом дослідити цей атмосферний роман виховання та відчути, як голоси минулого стають частиною нашого внутрішнього досвіду.Коли: 24 березня о 19:00Де: «Книгарня «Є», вул. Лисенка, 3 (Київ)Вхід вільнийОрганізатори події: видавництво «Темпора» спільно з «Книгарнею «Є»